Постанова № 30689392, 03.04.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2013 р. Справа№ 10/107-12/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 03.04.2013 року,

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради на рішення господарського суду Київської області від 24.12.2012 року,

у справі № 10/107-12/17 (суддя Горбасенко П.В.)

за позовом дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної

компанії «Нафтогаз України»

до комунального підприємства житлового і комунального

господарства Вишгородської міської ради

про стягнення 306 123,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 24.12.2012 року по справі № 10/107-12/17 позов дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради про стягнення 306 123,83 грн. задоволено повністю.

Стягнуто з комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради на користь дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 267 580,11 грн. основного боргу, 19 966,83 грн. пені, 8 293,06 грн. інфляційних втрат, 10 283,83 грн. три проценти річних та 6 122,47 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 24.12.2012 року відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просив рішення господарського суду Київської області від 24.12.2012 року по справі № 10/107-12/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2013 року апеляційну скаргу комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради на рішення господарського суду Київської області від 24.12.2012 року повернуто скаржнику на підставі п.3 ч.1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Так, усунувши обставини, зазначені в ухвалі від 24.01.2013 року комунальне підприємство житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради звернулось до суду апеляційної інстанції з вказаною вище апеляційною скаргою.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2013 року відновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Вишгородської міської ради на рішення господарського суду Київської області від 24.12.2012 року прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу, ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, а рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Позивач у відзиві просив апеляційний господарський суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Представник ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» у судових засіданнях 13.03.2013 року та 03.04.2013 року надав суду свої пояснення по справі в яких, підтримав поданий відзив на апеляційну скаргу з доводами викладеними в ньому та заперечив проти задоволення апеляційної скарги вважає скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Представник позивача просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 24.12.2012 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судові засідання 13.03.2013 року та 03.04.2013 року представники комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради не з'явились, про день та місце розгляду справи скаржник був повідомлений належним чином про що, в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення. Про причини неявки у судові засідання як 13.03.2013 року так і 03.04.2013 року скаржник не повідомив.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки комунальне підприємство житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради що не з'явилось у судове засідання, про дату та місце розгляду справи було повідомлене належним чином про що в матеріалах справи містися повідомлення про вручення поштового відправлення. Участь представників скаржника у судовому засіданні 03.04.2013 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування додаткових доказів не надходило. Також, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2010 року між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та комунальним підприємством житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради (покупець) укладено договір № 06/10-2334ТЕ-17 про закупівлю природного газу за державні кошти, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору, постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011року по 31.12.2011року природний газ (надалі - газ) з урахування вартості його транспортування в обсязі до 2100 тис. куб. м., в тому числі по місяцях: січень - 400 тис. куб. м., лютий - 400 тис. куб. м., березень - 300 тис. куб. м., квітень - 150 тис. куб. м., жовтень - 150 тис. куб. м., листопад - 300 тис. куб. м., грудень - 400 тис. куб. м., разом 2100 тис. куб. м. За розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр (куб. м.), приведений до стандартних умов.

Пунктом 3.1 договору визначено, що ціна за 1000 куб. м. газу становить 840,196 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234,00 грн. без ПДВ. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1309,20 грн. з ПДВ. Загальна вартість договору на дату його укладення становить - 2749320грн. з ПДВ.

Згідно з пунктом 4.1 договору, розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотків від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 5.1 договору строк поставки газу: з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року включно. Згідно з п. 6.1.1 договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ.

У пункті 7.3.1 договору зазначено, що у разі порушення покупцем умов пункту 4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 9.3 договору передбачено, що строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у три роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів (п'ять робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених пунктом 3 частини другої Закону України «Про здійснення державних закупівель») з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель відомостей про рішення Уповноваженого органу про погодження процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2011 року і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2011 року включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення (п. 10.1. договору).

20.12.2010 року між позивачем та відповідачем було підписано додаток № 1 до договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2334ТЕ-17, в якому визначені умови поставки і обліку газу, інші права та обов'язки сторін та порядок приймання-передачі газу, відповідно до якого приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником.

28.01.2011 року між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та комунальним підприємством житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради (Покупець) укладено додаткову угоду № 1 до договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2334ТЕ-17 від 20.12.2010 року, за умовами якої сторони погодились з 01.04.2011 року викласти назву договору в наступній редакції: «Договір поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання», пункт 3.1.1 договору в наступній редакції: «3.1.1 загальна вартість договору складається із сум вартості місячних поставок газу».

04.04.2011 року між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та комунальним підприємством житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради (покупець) укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки природного газу № 06/10-2334ТЕ-17 від 20.12.2010 року, за умовами якої сторони погодились з 01.04.2011 року викласти пункт 3.1 договору в наступній редакції: «3.1 ціна за 1 000 куб. м. газу становить 815грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2 %; - податок на додану вартість за ставкою 20 %. Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 259,70 грн., крім того ПДВ - 20 %. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу - 1 091грн., крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 1 309,20 грн.».

11.07.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 2 до договору поставки природного газу № 06/10-2334ТЕ-17 від 20.12.2010 року, за умовами якої сторони погодились з 01.07.2011 року викласти пункт 3.1 договору в наступній редакції: «3.1 ціна за 1 000 куб. м. газу становить 790,20 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2 %; - податок на додану вартість за ставкою 20 %. Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 285грн., крім того ПДВ - 20 %. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу - 1 091грн., крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 1309,20 грн.».

На виконання умов договору позивач за період з січня 2011 року по квітень 2011 року поставив відповідачу природний газ загальною вартістю 1102871,39 грн, про що свідчать засвідчені належним чином копії актів передачі-приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31.01.2011 року на суму 345118,21 грн., від 28.02.2011 року на суму 341405,33 грн., від 31.03.2011 року на суму 371921,46 грн., від 30.04.2011 року на суму 44426,39 грн.

В свою чергу, відповідач за отриманий природний газ розрахувався з позивачем частково у період з січня 2011 року по квітень 2011 року у сумі 835291,28 грн. Так, в порушення умов п. 4.1 договору відповідач свої зобов'язання в частині оплати отриманого природного газу в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 267580,11грн.

У жовтні 2012 року ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» звернулося до господарського суду Київської області з позовом до комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради про стягнення з відповідача 306123,83грн. заборгованості, з яких: 267580,11 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 19966,83 грн. пені, 8293,06 грн. інфляційних втрат та 10283,83 грн. 3 % річних.

Як зазначалося вище рішенням господарського суду Київської області від 24.12.2012 року по справі № 10/107-12/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради на користь дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 267580,11 грн. основного боргу, 19966,83 грн. пені, 8293,06 грн. інфляційних втрат, 10283,83 грн. три проценти річних та 6122,47 грн. судового збору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились у судове засідання, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду Київської області від 24.12.2012 року по справі № 10/107-12/17 частковому скасуванню в частині стягнення 19966,83 грн. пені.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно з ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач, на виконання п. 1.1 договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2334ТЕ-17 від 20.12.2010 року, за період з січня 2011 року по квітень 2011 року поставив, а відповідач прийняв від позивача природний газ загальною вартістю 1102871,39 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами передачі-приймання природного газу для наданню населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання (а.с. 31-34, т.1).

В свою чергу, відповідач, за отриманий в період з січня 2011 року по квітень 2011 року природний газ, в порушення п. 4.1 договору, розрахувався частково на суму 835291,28грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 55-226, т.1), внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 267580,11грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами передачі-приймання природного газу для наданню населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31.01.2011 року на суму 345118,21 грн., від 28.02.2011 року на суму 341405,33 грн., від 31.03.2011 року на суму 371921,46 грн., від 30.04.2011 року на суму 44426,39 грн. Крім того, зазначена заборгованість підтверджується актом звірки розрахунків від 01.12.2012 року (а.с. 20, т.2), підписаним та скріпленим печаткою позивача та платіжними дорученнями (а.с. 55-226, т.1).

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновкам суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 267580,11грн. основного боргу. Розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи та позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки № 06/10-2334ТЕ-17 від 20.12.2010 року, позивачем за період з 01.03.2011 року по 31.03.2012 року нараховано 8293,06грн. інфляційних втрат та 10283,83грн. 3 % річних за період з 21.02.2011 року по 01.04.2012 року.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, здійснивши перевірку правильності нарахування та розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає що з відповідача підлягає стягненню 3% річних у сумі 10283,83 грн. та інфляційних втрат 8293,06 грн. Як вірно зазначив місцевий господарський суд 3% річних, нараховані за період з 21.02.2011р. по 01.04.2012р. на заборгованість за поставлений природний газ становлять 10329,66 грн., та інфляційні втрати нараховані за період з 01.03.2011р. по 31.03.2012р. становлять 10907 грн., проте стягненню підлягає 3% річних саме 10283,83 грн. та інфляційні втрати в сумі 8293,06 грн., в межах заявлених позовних вимог.

Однак, що стосується висновків суду першої інстанції в частині розрахунку пені та стягнення з відповідача пені в сумі 19966,83 грн. нарахованої за період з 02.04.2012 року по 01.10.2012 року на суму боргу 267580,11 грн., судова колегія погодитися не може виходячи з наступного.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню відповідно до п.п.7.3.1 та п.9.3 договору № 06/10-2334ТЕ-17 від 20.12.2010 року в сумі 19966,83 грн. за період з 02.04.2012 року по 01.10.2012 року (за 6 місяців, що передують зверненню з позовом), нараховану на суму заборгованості у розмірі 267580,11 грн.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов п.4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п.9.3 договору строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується за 6 місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина 6 ст. 232 ГК України надає сторонам за договором право змінити лише строк, протягом якого управнена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане.

Поняття позовної давності міститься в ст. 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 259 ЦК України надає сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом, а не визначати початок перебігу позовної давності, що врегульовано ст.261 ЦК України.

Частиною 1 ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, частиною 2 ст.260 ЦК України закріплено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відтак, частиною 6 ст.232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання здійснити остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу мало виконуватись відповідачем на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 4.1 договору), а отже початок перебігу позовної давності за вимогами, що випливають з даного договору починається з 21 числа наступного за місяцем поставки, який неоплачений, тобто від дня, коли позивач дізнався про порушення свого права, а відтак, з урахуванням положень ч.6 ст.232 ГК України, саме з 21 числа місяця + 6 місяців повинна обчислюватися пеня.

Положенням п. 9.3 договору сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки на прострочену суму заборгованості, оскільки встановили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення постачальника з претензією або позовом, що суперечить вимогам ч.2 ст.260 ЦК України, ст.261 ЦК України та ч.6 ст.232 ГК України.

Як вже зазначено вище, згідно із п.4.1 договору, відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Зі змісту вказаного пункту договору випливає, що момент прострочення відповідачем виконання зобов'язання встановлюється щодо кожного підписаного акту окремо, і, як наслідок, пеня також має нараховуватись на суму боргу за кожним актом передачі-приймання газу окремо.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши обсяги, вартість та ступінь оплати відповідачем поставок природного газу в кожному місяці окремо встановила, що в період, заявлений позивачем до стягнення пені (з 02.04.2012 року по 01.10.2012 року), не входить жоден місяць поставки природного газу, оскільки, виходячи з положень ч. 6 ст. 232 ГК України, початок нарахування пені за неоплачений газ, починається з 21.02.2011р. та закінчується 21.08.2011р., в той час як датою початку періоду нарахування пені, заявленого позивачем, є 02.04.2012 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що вимога позивача про стягнення 19966,86 грн. пені, за заявлений позивачем період нарахування пені, задоволенню не підлягає.

Таким чином, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку по справі щодо стягнення основної суми боргу, 3% річних та інфляційних втрат. При цьому, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд помилково вважав розрахунок пені розрахований позивачем вірним та обґрунтованим. Судова колегія вважає що у стягненні 19966,86 грн. пені необхідно відмовити, оскільки ці вимоги заявлені в порушення ч.6 ст.232 ГК України.

Судова колегія звертає увагу на те, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом про стягнення пені у відповідності до вимог договору та чинного законодавства України.

Відповідно до ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради на рішення господарського суду Київської області від 24.12.2012 року у справі № 10/107-12/17 слід задовольнити частково. Рішення господарського суду Київської області від 24.12.2012 року у справі № 10/107-12/17 слід скасувати частково в частині стягнення з комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради пені у сумі 19996,83 грн. В цій частині прийняти нове рішення суду, яким у стягненні з комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради на користь дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» пені у сумі 19996,83 грн. відмовити. В частині стягнення з комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради на користь дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 267 580,11 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 8 293,06 грн. інфляційних втрат та 10 283,83 грн. 3 % річних, рішення господарського суду Київської області від 24.12.2012 року у справі № 10/107-12/17 залишити без змін.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради на рішення господарського суду Київської області від 24.12.2012 року у справі № 10/107-12/17 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Київської області від 24.12.2012 року у справі № 10/107-12/17 скасувати частково в частині стягнення з комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради пені у сумі 19996,83 грн.

В цій частині прийняти нове рішення суду, яким у стягненні з комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради на користь дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» пені у сумі 19996,83 грн. відмовити.

3. В частині стягнення з комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради (07300, Київська область, Вишгородський р-н., м. Вишгород, вул. Кургузова, буд. 9А; код ЄДРПОУ 33007799) на користь дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, Шевченківський р-н., вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 31301827) 267 580,11 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 8 293,06 грн. інфляційних втрат та 10 283,83 грн. 3% річних, рішення господарського суду Київської області від 24.12.2012 року у справі № 10/107-12/17 залишити без змін.

4. Стягнути з комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради (07300, Київська область, Вишгородський р-н., м. Вишгород, вул. Кургузова, буд. 9А; код ЄДРПОУ 33007799) на користь дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, Шевченківський р-н., вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 31301827) 5723,62 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

5. Стягнути з дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, Шевченківський р-н., вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 31301827) на користь комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради (07300, Київська область, Вишгородський р-н., м. Вишгород, вул. Кургузова, буд. 9А; код ЄДРПОУ 33007799) 199,67 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

6. Видачу наказів доручити господарському суду Київської області.

7. Матеріали справи № 10/107-12/17 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Лобань О.І.

Судді Майданевич А.Г.

Федорчук Р.В.

Дата підписання 08.04.2013 року