Рішення № 30688274, 16.04.2013, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 2012/7274/2012

2/639/399/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 року

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Макарова В.О., при секретарях Миколайчук Я.Р., Гончаренко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_1 ворота» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_1» про визнання кредитного договору недійсним,-

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Банк «ОСОБА_1 ворота» (далі за текстом Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 92270,65 грн., а також судових витрат по справі.

В обґрунтування свої вимог позивач зазначив, що 13 червня 2008 року між АКБ «Золоті Ворота», назва якого згодом була змінена на ПАТ «Банк «ОСОБА_1», та Коротн, та відповідачем був укладений кредитний договір № 333, згідно умов якого позивач випускає та надає держателю кредит шляхом відкриття мультивалютної відновлюваної кредитної лінії з максимальною сумою заборгованості за нею 294000 грн.

Не дивлячись на виконання своїх зобовязань за вказаним кредитним договором позивачем, відповідач умови вказаного договору не виконує, кредит та відсотки за користування кредитом не повертає, внаслідок чого станом на 23 серпня 2012 року має перед банком заборгованість за кредитним договором на загальну суму 92270 грн. 65 коп. що складається з суми прострочених відсотків 631,17 грн. та 3891, 54 долари США, суми простроченої комісії 30213, 17 грн., пені по простроченому кредиту 9364, 33 грн. пені по простроченим відсоткам 493,90 грн. та 10585,29 грн., пені по простроченій комісії 9877, 71 грн.

ОСОБА_4 подала до суду власний позов та просила визнати недійсним укладений між сторонами кредитний договір, посилаючись на те, що не давала згоди на отримання нею та, відповідно, зобовязання погашення його частини в іноземній валюті, також на інші порушення Банком при укладенні та виконанні договору норм законодавства України.

В судовому засіданні представники сторін по справі підтримали заявлені позови та заперечували проти позовів, заявлених до їх довірителей, подавши, зокрема, письмові заперечення проти позовів.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, зясувавши обставини справи, перевіривши надані по справі докази, вважає необхідним позов ПАТ «Банк «ОСОБА_1» задовольнити, а у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 13 червня 2008 року між АКБ «Золоті Ворота», назва якого згодом була змінена на ПАТ «Банк «ОСОБА_1», та відповідачем був укладений кредитний договір № 333, згідно умов якого позивач випускає та надає держателю кредит шляхом відкриття мультивалютної відновлюваної кредитної лінії з максимальною сумою заборгованості за нею 294000 грн.

Не дивлячись на виконання своїх зобовязань за вказаним кредитним договором позивачем, відповідач умови вказаного договору не виконує, кредит та відсотки за користування кредитом не повертає, внаслідок чого станом на 23 серпня 2012 року має перед банком заборгованість за кредитним договором на загальну суму 92270 грн. 65 коп. що складається з суми прострочених відсотків 631,17 грн. та 3891, 54 долари США, суми простроченої комісії 30213, 17 грн., пені по простроченому кредиту 9364, 33 грн. пені по простроченим відсоткам 493,90 грн. та 10585,29 грн., пені по простроченій комісії 9877, 71 грн.

Банк взяті за Кредитним договором зобовязання виконав.

Згідно п. 1.1. Договору, ОСОБА_2 зобовязалася здійснювати повернення суми кредиту з процентами на поточний рахунок щомісячно. Також Договором (п. 4.2.8) передбачена комісійна винагорода за отримання кредиту.

ОСОБА_2 свої зобовязання щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, комісійної винагороди та нарахованої у звязку з несвоєчасною оплатою вказаних платежів пені належним чином не виконує.

Ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином, а за відсутності таких умов відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умови та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Також, відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання.

Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умови та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо в зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суду не надано належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав для звільнення від відповідальності за порушення зобовязання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Відповідно до умов п.5.1.1 кредитного договору за порушення позичальником терміну здійснення платежів та погашення кредиту та/або не сплату процентів за користування кредитом, клієнт сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення.

Оскільки ОСОБА_2 було порушено зобовязання стосовно своєчасної та сплати нарахованих відсотків та комісії, встановлених договором, позов ПАТ «Банк «ОСОБА_1» підлягає задоволенню.

Позовні вимоги ПАТ «Банк «ОСОБА_1 ворота» підлягають задоволенню, стороною відповідача не надано належних доказів, які б спростовували в цій частині доводи позовної заяви.

Що стосується позовної заяви ОСОБА_2, аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання кредитного договору недійсним не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не підлягають задоволенню, оскільки кредитний договір укладений позивачем на підставі вільного волевиявлення, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернулася до АКБ «ОСОБА_1 ворота» з заявою про видачу кредиту у зазначеній в договорі сумі.

Факт отримання ОСОБА_2 кредиту її представником у судовому засіданні не заперечувався.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох чи більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Зміст договору становлять умови( пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обовязковими відповідного до актів цивільного законодавства.

Пунктом 6.14 договору закріплено, що під час укладення договору Банк попередив позичальника, що валютні ризики під час виконання зобовязань за договором несе Позичальник, та те, що Банк надав Позичальнику інформацію щодо методики, яка використовується Банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, повязаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобовязання під час погашення заборгованості за кредитом та процентів за користування ними.

Посилання ОСОБА_2 на те, що вона була введена Банком в оману стосовно суттєвих умов договору не підтверджені будь-якими допустимими в розумінні ст.ст. 57, 58 ЦПК України доказами.

В судовому засіданні встановлено, що першочергово ОСОБА_2 здійснювала повернення кредитних коштів у відповідності до умов договору, що також спростовує її доводи.

За таких обставин, відсутні будь-які підстави для визнання кредитного договору недійсним.

Судові витрати розподіляються відповідно до правил ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 174, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_1» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_1» заборгованість за кредитним договором № 333 від 13 червня 2008 року в розмірі 92270 (девяносто дві тисячі двісті сімдесят) гривень 65 (шістдесят пять) копійок, а також судовий збір в розмірі 922 гривні 70 копійок.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів після проголошення рішення через Жовтневий районний суд м. Харкова.

Суддя -