Постанова № 30685908, 10.04.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2013 р. Справа № 5019/1609/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Дужич С.П. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Карпець О.О.

за участю представників сторін:

позивача -Якубовський Я. Р.

відповідача - не з'явився

третьої особи - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РВК" на рішення господарського суду Рівненської області від "05" лютого 2013 р. у справі № 5019/1609/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РВК", м.Рівне

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Калганов", м.Збараж, Тернопільська обл.

про стягнення 24 573 977 грн. 99 коп.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 05.02.2013р. у справі №5019/1609/12 (суддя Заголдна Я.В.) позов Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "РВК" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Калганов" про стягнення 24 573 977 грн. 99 коп. - задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «РВК» на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" 14 616 840,11 грн. заборгованості за кредитом; 6 290 079,43 грн. заборгованості по відсоткам; 545 822,06 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту; 215 297,01 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом; 1 391 590,07 грн. інфляційних збитків за кредитом; 572 979,92 грн. інфляційних збитків за відсотками; 677 261,81 грн. 3% річних за кредитом; 240 372,04 грн. 3% річних за відсотками та 64 380,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Рівненської області від 05.02.2013р. у справі №5019/1609/12 Товариство з обмеженою відповідальністю "РВК" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 05.02.2013р. у справі №5019/1609/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "РВК" посилається на ту обставину, що частиною 4 ст. 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, а оскільки банком відповідно до умов кредитного договору змінений строк виконання основного зобов'язання, то відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України вимоги до поручителів могли бути заявлені у межах шести місяців від дня настання цього строку.

Скаржник зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що Банк після 05.10.2009р. протягом шести місяців не направляв поручителю ТзОВ-фірми «РВК» вимоги, про яку йдеться в ч.4 ст.559 ЦК України. Також в цей же строк Банк не подав позов до ТзОВ-фірми «РВК».

Таким чином, на підставі ч.4 ст.559 ЦК України порука ТзОВ-фірми «РВК» припиналась зі спливом шестимісячного строку після 05.10.2009р.

Крім того, вимога Банку №31/2-5355 від 21.09.2009р. до ТзОВ-фірми «РВК» не є вимогою в розумінні ст. 559 ЦК України, адже вони мають різну правову природу. Вимога Банку №31/2-5355 від 21.09.2012р. заявлена до 05.10.2009р. (строк виконання основного зобов'язання), в той час коли в ч.4 ст.559 ЦК України йдеться про пред'явлення вимоги з урахуванням ст. 253 ЦК України в шестимісячний період, який починається на наступний день після 05.10.2009р.

Відтак, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.03.2013р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РВК" у справі №5019/1609/12 прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

10.04.2013р. Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" надав Рівненському апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РВК" без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 05.02.2013р. у справі № 5019/1609/12 без змін.

Представник позивача - Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Якубовський Я.Р. у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, та надав пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає рішення господарського суду Рівненської області від 05.02.13 р. у справі №5019/1609/12 законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судове засідання представники відповідача та третьої особи не прибули, хоча були належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. Крім того, від Товариства з обмеженою відповідальністю "РВК" на адресу суду надійшло клопотання, в якому він просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника. Клопотання було відхилено апеляційним судом.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 28 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» (кредитодавець, позивач) - правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Калганоф» (позичальник) було укладено кредитний договір №08/07К, відповідно до предмету якого кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, надані за текстом - «кредит», на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами, до нього, що складають невід'ємну частину договору.

Відповідно до пункту 1.1.1., 1.1.2. договору кредит надається в сумі 15 000000,00 грн. з терміном остаточного повернення кредиту 28 вересня 2012 року включно.

Згідно пункту 1.1.3. договору процентна ставка за користування кредитом 15,5 процентів річних.

Пунктом 2.3. договору сторони погодили графік погашення кредиту.

Згідно пункту 2.5. договору надання кожного траншу оформляється додатковою угодою, в якій встановлюється сума траншу та строк його використання. При цьому термін остаточного повернення будь-якого траншу не може бути пізніше, ніж термін, вказаний в пункті 1.1.2. цього договору.

Як передбачено пунктом 2.7.3. договору проценти за користування траншем нараховуються щомісячно за поточний календарний місяць.

За змістом пункту 2.8.1. договору проценти, нараховані за місяць відповідно до пункту 2.7. цього договору, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця, не пізніше 30 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.

Відповідно до пункту 4.5. договору сторони погодились, що кредитодавець має право у разі невиконання позичальником будь-якого із зобов'язань, визначених цим договором, вимагати погашення кредиту, сплати процентів за фактичний час користування кредитом, комісії та штрафних санкцій, а позичальник зобов'язаний виконати цю умову за реквізитами та у день, що вказані кредитодавцем у письмовій вимозі. Після повного погашення заборгованості позичальника за цим договором дія договору припиняється. Якщо до дня зазначеного в письмовій вимозі кредитодавця, позичальник не погасив заборгованість у повному обсязі, кредитодавець має право на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки.

За письмовими заявами позичальника (відповідача), відповідно до умов договору №08/07К, в період з жовтня 2007 року по вересень 2008 року сторонами підписано додаткові угоди №№1-22,24-29, на підставі яких, по меморіальних ордерах №№3411 від 30.10.07р., 5471 від 01.11.07р., 6021 від 12.11.07р., 6551 від 15.11.07р., 8076 від 27.11.07р., 2459 від 16.01.08р., 3945 від 23.01.08р., 5156 від 30.01.08р., 9161 від 15.02.08р., 10575 від 22.02.08р., 14223 від 06.03.08р., 15669 від 13.03.08р., 18105 від 24.03.08р., 965 від 04.04.08р., 2130 від 10.04.08р., 3703 від 17.04.08р., 9187 від 08.05.08р., 11039 від 16.05.08р., 13582 від 27.05.08р., 14175 від 29.05.08р., 16709 від 03.06.08р., 17625 від 06.06.08р., 19059 від 12.06.08р., 21329 від 20.06.08р., 2630 від 09.07.08р., 12234 від 01.08.08р., 27626 від 09.09.08р., 30979 від 18.09.08р., 2120 від 07.10.08р. ТОВ "Лікеро-горілчаний завод "Калганоф" отримало 14 616 840,11 грн.

Вказані обставини підтверджуються рішенням господарського суду Тернопільської області по справі № 6/20/5022-241/2011 від 11 квітня 2011 року за позовом ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро - горілчаний завод "Калганоф", зокрема вказаним рішенням було вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро - горілчаний завод "Калганоф" на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" - 14 616 840,11 грн. заборгованості по кредиту; 511 513,29 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту; 785 464,19 грн. інфляційних нарахувань за несвоєчасне погашення кредиту; 3 520 932,28 грн. заборгованості по сплаті відсотків; 259 394,41 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків; 322 697,48 грн. інфляційних нарахувань за несвоєчасну сплату відсотків.

Проте, як слідує з рішення господарського суду Тернопільської області у справі № 5/61/5022-1591/2011 (6/20/5022-241/2011) від "04" січня 2012 р., рішення у справі № 6/20/5022-241/2011 від 11 квітня 2011 року оскаржувалось в касаційному порядку, зокрема постановою Вищого господарського суду України від 19 жовтня 2011р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2011р. та рішення господарського суду Тернопільської області від 11.04.2011 р. у справі №6/20/5022-241/2011 в частині розгляду позовних вимог щодо стягнення 545822,06грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та 359805,16 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області. В іншій частині постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2011р. та рішення господарського суду Тернопільської області від 11.04.2011р. у справі № 6/20/5022-241/2011 залишено без змін.

Рішенням господарського суду Тернопільської області у справі № 5/61/5022-1591/2011 (6/20/5022-241/2011) від "04" січня 2012 р. позов задоволено частково, та вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Калганоф" на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" 545 822, грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту; 215297,01грн.. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що порушення умов кредитного договору №08/07К позичальником (ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Калганоф») визнано рішеннями господарських судів, та вказані факти в порядку абзацу 2 статті 35 ГПК України не потребують доказування.

28 вересня 2007 року між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (позивач, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РВК» (відповідач, поручитель), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Калганоф» (боржник) було укладено договір поруки, відповідно до предмету якого поручитель солідарно відповідає перед кредитором за виконання ТОВ «ЛГЗ «Калганоф» зобов'язань у повному обсязі за кредитним договором №08/07К від 28 вересня 2007 року, який було укладено між кредитором та боржником та додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, згідно з яким боржнику надається кредит в сумі 15 000 000,00 грн., із процентною ставкою 15,5% річних, терміном повернення 28 вересня 2012 року.

Відповідно до пункту 2.1. договору поруки поручитель зобов'язується в разі невиконання та/або порушення виконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором погасити протягом 30 днів з моменту отримання повідомлення кредитора про невиконання боржником своїх зобов'язань заборгованість по кредитному договору /договору кредитної лінії, а саме: погасити основну суму кредиту; погасити суму процентів, згідно з кредитним договором.

Погасити суму штрафів, пені, комісій, збитків, витрат по зверненню стягнення на предмет застави, та інші платежі, згідно з кредитним договором/договором кредитної лінії.

22.09.2009 року Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "РВК" вимогу про погашення наявної заборгованості, яка відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "РВК" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Калганов" доказів виконання зобов'язання за умовами кредитного договору суду не надано.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Господарські зобов'язання згідно положень ст.173 Господарського кодексу України, можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Спірні правовідносини виникли при виконанні договору поруки, укладеного для забезпечення виконання кредитного договору.

Відповідно до ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частин першої та другої статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Таким чином, у кредитора є право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі й від усіх боржників разом, і від будь-кого з них окремо; у разі, коли кредитор звернув вимогу лише до одного з боржників, але не одержав від такого боржника виконання обов'язку в повному обсязі, зобов'язання не припинилося й він має право вимагати від інших солідарних боржників недоодержане.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Зобов'язання боржника не здійснене вчасно, не припиняє зобов'язальних правовідносин договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання відсотків за користування кредитом і пені за несвоєчасну сплату кредиту (Лист ВС України від 07.10.2010 року "Узагальнення судової практики з розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 -2010 роки)".

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "РВК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Калганов" умов кредитного договору, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 14 616 840,11 грн. заборгованості за кредитом; 6 290 079,43 грн. заборгованості по відсоткам; 545 822,06 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту; 215 297,01 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом; 1 391 590,07 грн. інфляційних збитків за кредитом; 572 979,92 грн. інфляційних збитків за відсотками; 677 261,81 грн. 3% річних за кредитом; 240 372,04 грн. 3% річних за відсотками є законними, обгрунтованими відповідачем не спростовані, а відтак підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 22 656,17 грн. державного мита та 209,71 грн. витрат на ІТЗ, то суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні вказаних позовних вимог, оскільки відповідно до пункту 2.1. договору поруки поручитель зобов'язується в разі невиконання та/або порушення виконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором погасити протягом 30 днів з моменту отримання повідомлення кредитора про невиконання боржником своїх зобов'язань заборгованість по кредитному договору /договору кредитної лінії, а саме: погасити основну суму кредиту; погасити суму процентів, згідно з кредитним договором.

Між тим, суд першої інстанції в резолютивній частині не вказав про висновок суду за результатами перегляду в частині відмови у позовних вимогах щодо стягнення 22 656,17 грн. державного мита та 209,71 грн. витрат на ІТЗ.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. "Про судове рішення" у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. Зокрема відповідно до підпункту 9.4 господарські суди повинні зазначити у рішеннях про часткове задоволення майнових вимог про відмову в позові в решті вимог.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано. Однак, враховуючи положення статті 104 ГПК України колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення, виклавши резолютивну частину в іншій редакції.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,104,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РВК" на рішення господарського суду Рівненської області від 05.02.2013р. у справі №5019/1609/12 - залишити без задоволення.

Рішення суду першої інстанції - змінити, виклавши резолютивну частину в такій редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РВК» (33009, м.Рівне, вул.Князя Володимира 112а, код ЄДРПОУ 241747779) на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (вул. Зоологічна, 5 м. Київ, код ЄДРПОУ 19017842) - 14 616 840,11 грн. заборгованості за кредитом; 6 290 079,43 грн. заборгованості по відсоткам; 545 822,06 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту; 215 297,01 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом; 1 391 590,07 грн. інфляційних збитків за кредитом; 572 979,92 грн. інфляційних збитків за відсотками; 677 261,81 грн. 3% річних за кредитом; 240 372,04 грн. 3% річних за відсотками та 64 380,00 грн. судового збору.

В частині стягнення 22 656,17 грн. державного мита та 209,71 грн. витрат на ІТЗ - відмовити."

Справу №5019/1609/12 повернути до господарського суду Рівненської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.