Постанова № 30685776, 15.04.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2013 р. Справа№ 34/236

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Геліч В.П. - дов. №43 від 13.02.2012

Заїнчківський П.П. - дов. б/н від 21.02.2013

Цимай Р.С. - дов. б/н від 15.04.2013

від третьої особи: ОСОБА_5 - дов. №924 від 18.07.2011

розглядаючи

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Центр

технічної безпеки"

на рішення господарського суду міста Києва

від 23.04.2012 (головуючий суддя: Сташків Р.Б., судді:

Грєхова О.А., Куркотова Є.Б.)

у справі №34/236

за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія

„Українська страхова група"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Центр

технічної безпеки"

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору

Фізична особа-підприємець ОСОБА_9

про стягнення збитків у розмірі 221257,90 грн.

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі

499992,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Українська страхова група" (надалі - позивач, ПрАТ „Страхова компанія „Українська страхова група") до Товариства з обмеженою відповідальністю „Центр технічної безпеки" (надалі - відповідач, ТОВ „Центр технічної безпеки") про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 499992,43 грн.

У ході розгляду справи судом першої інстанції до участі у справі залучено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_9 в якості третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.04.2012 у справі №34/236 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Українська страхова група" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 499992,43 грн. збитків, а також стягнуто з відповідача на користь третьої особи 221257,90 грн. збитків.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2012 у справі №34/236 у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача та третьої особи відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, оскільки прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а обставини, які суд визнав встановленими, є недостовірними. Зокрема апелянт вважає, що судом безпідставно визнано встановленими обставини завдання шкоди третій особі, які не підтверджені належними та допустимими доказами. Крім того, скаржник зазначає, що місцевий господарський суд дійшов помилкових висновків щодо фактичних обставин справи та правовідносин сторін, зокрема щодо обов'язків охоронця по затриманні правопорушників та здійсненні візуального спостереження на об'єкті.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2012 провадження у справі №34/236 було зупинено, у зв'язку із призначенням судової товарознавчої експертизи.

21.01.2013 до Київського апеляційного господарського суду разом із матеріалами справи надійшов висновок судово-товарознавчої експертизи №6992/12-53 від 29.12.2012, у зв'язку із чим провадження у справі було поновлено.

Представник третьої особи проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Позивач у судове засідання 15.04.2013 не з'явився, надіслав письмове клопотання про відкладення розгляду спору, яке мотивоване тим, що представник позивача на час судового засідання перебуває у терміновому відрядженні.

Розглянувши дане клопотання колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Клопотання відповідача щодо відрядження представника в інше місто не підтверджене відповідними доказами. Крім того, колегія суддів вважає, що неможливість представника позивача бути присутнім у судовому засіданні не є поважною причиною для відкладення справи на більш тривалий термін, так як позивач є юридичною особою, має керівний орган та знаходиться в трудових відносинах з іншими особами, які можуть представляти його інтереси (директор, голова правління тощо). Також, колегія суддів зазначає, що нез'явлення позивача не перешкоджає розгляду даної апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

25.11.2010 між ПрАТ „Страхова компанія „Українська страхова група" та ФОП ОСОБА_9 було укладено договір добровільного страхування майна №11-0107-0241, предметом якого є страхування товарів в обороті - „товари в обігу - дублянки, куртки, плащі, шуби (товар постійно змінюється по кількості та номенклатурі); загальна страхова сума 1 600 000 грн. в т.ч. 1 100 000 комісійний товар від фізичних осіб.

01.12.2010 між ФОП ОСОБА_9, як замовником, та ТОВ „Центр технічної безпеки", як виконавцем, було укладено договір №32/Ц/ОФ/7 на надання послуг по здійсненню заходів безпеки (надалі - договір на надання послуг).

Виходячи із інформації, що міститься у постанові про зупинення досудового слідства від 16.05.2011 у кримінальній справі №01-17669, суд першої інстанції встановив, що 10.03.2011, приблизно о 04:15 год. невстановлені особи, шляхом зламу ролетів вхідних дверей, проникли до приміщення магазину „ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого в будинку АДРЕСА_2, звідки таємно викрали чуже майно, яке належить ОСОБА_9, а саме: 31 шубу, після чого з місця вчинення злочину з викраденим зникли, причинивши ОСОБА_9 матеріальну шкоду в особливо великих розмірах на суму 721250,33 грн.

14.03.2011 ОСОБА_9 звернувся до ПрАТ „Страхова компанія „Українська страхова група" із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування з наданням усіх необхідних документів.

08.07.2011 ПрАТ „Страхова компанія „Українська страхова група" на підставі документів наданих ОСОБА_9 складено страховий акт №ДКЦВ-1687 та розрахунок суми страхового відшкодування до нього.

На підставі вищевказаних документів ПрАТ „Страхова компанія „Українська страхова група" здійснила виплату частини страхового відшкодування в розмірі 241755,09 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6656 від 12 липня 2011 року.

З матеріалів справи вбачається, що 16.08.2011 ПрАТ „Страхова компанія „Українська страхова група" було здійснено остаточний розрахунок суми страхового відшкодування, складено страховий акт ДКЦВ-1687 (остаточний) та виплачено ФОП ОСОБА_9 258237,34 грн., що підтверджується платіжним дорученням №7906 від 16.08.2011 року.

Статтею 27 Закону України „Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Виходячи із вищевказаних положень законодавства, місцевий господарський суд прийшов до висновку про те, що до позивача перейшло в межах суми 499992,43 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 2.1 договору на надання послуг, укладеного між відповідачем та третьою особою, за цим договором замовник доручає, а виконавець здійснює заходи безпеки на об'єкті замовника.

Відповідно до пункту 4.1 договору на надання послуг виконавець зобов'язаний:

- забезпечити виконання послуг, передбачених цим договором, силами співробітників виконавця, екіпірованих форменим одягом та необхідними засобами самозахисту, що не заборонені законодавством (пункт 4.1.1);

- здійснювати візуальне спостереження на об'єкті замовника за діями третіх осіб (пункт 4.1.2);

- здійснювати візуальне спостереження за діями третіх осіб та працівників замовника з метою запобігання та попередження виносу матеріальних цінностей за межі об'єкту замовника без належних документів (пункт 4.1.3);

- у разі виявлення ознак правопорушень на об'єкті замовника третіми особами вжити заходи щодо їх попередження та припинення (пункт 4.1.4);

- інформувати замовника про факти правопорушень на об'єкті замовника (пункт 4.1.5).

- вжити заходи для затримання особи, що скоїла правопорушення на об'єкті замовлення (пункт 4.1.6).

- у разі затримання особи, що скоїла правопорушення на об'єкті замовника, передати її правоохоронним органам (пункт 4.1.7);

- в разі неможливості припинення правопорушення на об'єкті замовника негайно

повідомити про це територіальний орган внутрішніх справ та уповноважену особу замовника (пункт 4.1.8).

Відповідно до пункту 5.1.1 договору на надання послуг виконавець несе матеріальну відповідальність за прямі збитки, спричинені замовнику внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором. Спірні питання щодо вини виконавця та розміру відшкодування збитків вирішуються у визначеному чинним законодавством України порядку.

Факт крадіжки, грабежу, розбою, а також знищення або пошкодження об'єктів замовника, або матеріальних цінностей замовника, що допущені з вини виконавця, підтверджується органами дізнання, слідства, прокурором або судом у відповідності до чинного законодавства України (пункт 5.1.2).

Пунктом 5.1.3 договору на надання послуг визначено, що відшкодування замовнику збитків, спричинених об'єкту замовника з вини виконавця, здійснюється за поданням замовника до виконавця на підставі постанови органу дізнання, слідства, прокурора або суду про порушення кримінальної справи, який встановив факт розкрадання, знищення або пошкодження матеріальних цінностей об'єкта замовника особами виконавця. Розмір збитків має бути підтверджений відповідними документами та розрахунками викрадених, знищених або пошкоджених матеріальних цінностей. Відповідні розрахунки складаються згідно з чинним законодавством України, за поданням замовником документу, що вказує на вартість збитків, нанесених матеріальних цінностей замовника на день настання події. До збитків, що підлягають відшкодуванню, включається вартість вкрадених або знищених матеріальних цінностей, розмір зниження у ціні внаслідок їх пошкодження або витрати, пов'язані з відновленням пошкоджених матеріальних цінностей. Виконавець відшкодовує замовнику спричинені останньому збитки протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня отримання від замовника відповідної вимоги.

У матеріалах справи наявна регресна вимога від 11/624 з вимогою здійснити відшкодування збитків у розмірі 499992,43 грн. та докази її надіслання на адресу відповідача, у вигляді опису вкладення у цінний лист №1949714 від 04.10.2011 року.

Виходячи із наявних у матеріалах справи записів камер відеонагляду на об'єкті замовника, суд першої інстанції встановив, що охоронець не здійснював візуального спостереження на об'єкті, чим порушив умови договору, а саме пункт 4.1.2, а також не вжив заходів спрямованих на попередження та припинення правопорушення, а лише передав сигнал „тривога" на пульт шляхом натискання тривожної кнопки, та зв'язався по рації з диспетчером.

Невчинення охоронцем об'єкту дій передбачених умовами договору на думку суду першої інстанції призвело до викрадення товарно-матеріальних цінностей, чим позивачу було спричинено збитки.

На підтвердження факту наявності збитків позивачем надано відомість інвентаризації (викраденого товару) ФОП ОСОБА_9 магазину „ІНФОРМАЦІЯ_1" від 10.03.2011 на суму 721250,33 грн., відомість інвентаризації ФОП ОСОБА_9 магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 10.03.2011 на суму 1385005,70 грн., документи про відносини з комітентами, видаткові накладні, що підтверджують суму закупки товарів, меморіальні ордери, квитанції про сплату, акт інвентаризації від 10.03.2011 складеним членами комісії де встановлена загальна нестача в кількості 31 штуки, копії відомостей про кількість та вартість викраденого товару, письмові пояснення комітентів, а також висновок аудиторської експертизи від 20.05.2011, якою встановлено, що розмір завданого ФОП ОСОБА_9 збитку становить 721250,33 грн.

Із висновку судово товарознавчої експертизи №6992/12-53 від 29.12.2012 вбачається, що загальна ринкова вартість хутряних виробів, недостачу яких було виявлено у магазині „ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_2 станом на 10.03.2011, складала 752100,00 грн.

Таким чином, вищевказаними документами підтверджується факт наявності недостачі матеріальних цінностей станом на 10.03.2011 у магазині „ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_2.

Матеріалами справи також підтверджується наявність факту крадіжки хутряних виробів із магазину „ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_2, що вбачається, зокрема, із постанови про зупинення досудового слідства від 16.05.2011 у кримінальній справі №01-17669.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що недостача матеріальних цінностей, яку було виявлено 10.03.2011, у повній мірі виникла саме внаслідок крадіжки.

Вказана обставина, може бути підтверджена лише у ході розслідування кримінальної справи по факту крадіжки, зокрема вироком суду у кримінальній справі.

Досудові ж процесуальні документи у кримінальній справі, зокрема і постанова слідчого про зупинення досудового слідства, не мають преюдиційного значення для вирішення господарської справи, у розумінні статті 35 Господарського процесуального кодексу України, а тому не можуть бути беззаперечними доказоми викрадення конкретної кількості шуб, що виключає можливість на підставі таких документів встановити яку саме кількість хутряних виробів було викрадено 10.03.2011 із магазину „ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_2.

При цьому, колегія суддів зазначає, що неможливість встановити кількість викрадених 10.03.2011 хутряних виробів із магазину „ІНФОРМАЦІЯ_1" виникла внаслідок неналежного виконання сторонами договору на надання послуг положень цього договору щодо підписання Інструкції про порядок приймання під охорону (зняття з-під охорони) об'єкту замовника.

Так, підпунктом а) пункту 5.1.5 договору на надання послуг визначено, що виконавець не несе матеріальної відповідальності за спричинені замовнику збитки у разі, якщо розкрадання, пошкодження або знищення матеріальних цінностей сталося внаслідок порушення працівниками замовника порядку здавання під охорону об'єкту замовника, встановленого Інструкцією про порядок приймання під охорону (зняття з-під охорони) об'єкту замовника, або у період часу, коли відповідний об'єкт не охоронявся згідно з умовами цього договору.

У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що Інструкція про порядок приймання під охорону (зняття з-під охорони) об'єкту сторонами договору на надання послуг не підписувалася, а об'єкт приймався під охорону без зазначення кількості матеріальних цінностей, що здаються під охорону.

Представник третьої особи у судовому засідання не надав відповідь на питання суду стосовно того чи була підписана між сторонами договору на надання послуг Інструкція про порядок приймання під охорону (зняття з-під охорони) об'єкту, та щодо того в якому порядку об'єкт здавався під охорону.

Частиною 1 статті 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до частини 1 статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент подання позову та розгляду справи судом першої інстанції, позивачем та третьою особою не надано доказів завдання збитків у заявленому розмірі саме з вини відповідача, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що нестача матеріальних цінностей, виявлена 10.03.2011 у магазині „ІНФОРМАЦІЯ_1", є виключно наслідком крадіжки, а також доказів того, що така нестача не мала місця до вчинення крадіжки.

За таких обставин, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Українська страхова група" про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 499992,43 грн. та позовних вимог ФОП ОСОБА_9 про стягнення 221257,90 грн. збитків, оскільки останніми не доведено завдання їм збитків з вини відповідача у заявленому розмірі.

Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу на те, що судом першої інстанції при залученні до участі у справі ФОП ОСОБА_9 в якості третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору допущено порушення норм процесуального права, оскільки предметом спору у даній справі, згідно позовної заяви Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Українська страхова група" є відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 499992,43 грн., тоді як Фізично особою-підприємцем ОСОБА_9 до відповідача заявлено окрему позовну вимогу про відшкодування шкоди у розмірі 221257,90 грн., яка є частиною шкоди, що не виплачена страховиком в результаті страхової події. Тобто у даному випадку позовні вимоги ФОП ОСОБА_9 не стосуються предмету спору у даній справі, який був визначений позивачем, а є окремим предметом спору. Однак, незважаючи на вищевикладене, місцевий господарський суд помилково залучив до участі у справі ФОП ОСОБА_9 саме у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Центр технічної безпеки" підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва від 23.04.2012 у справі №34/236 підлягає скасуванню, із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача та третьої особи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача та третю особу, пропорційно розміру позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Центр технічної безпеки" задовольнити.

Рішення господарського суду м. Києва від 23.04.2012 у справі №34/236 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Українська страхова група" та позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 відмовити.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Федорова, 32-А, код ЄДРПОУ 30859524) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Центр технічної безпеки" (04114, м. Київ, вул. Макіївська, буд. 8 н/п 127, ідентифікаційний код 33635083) 4999 (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч) грн. 92 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Стягнути із Фізичної-особи підприємця ОСОБА_9 (01001, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Центр технічної безпеки" (04114, м. Київ, вул. Макіївська, буд. 8 н/п 127, ідентифікаційний код 33635083) 2212 (дві тисячі двісті дванадцять) грн. 57 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №34/236 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя Новіков М.М.

Судді Зубець Л.П.

Мартюк А.І.