Рішення № 30685668, 08.04.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" квітня 2013 р. Справа № 911/797/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Лезіс", м. Обухів

про стягнення 68 052,57 грн.

за участю представників:

від позивача: Цімох В.М. - предст., дов. № 84 від 21.03.2013р.

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм» (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Лезіс" (відповідач) про стягнення 68 052,57 грн., яка складається з заборгованості в розмірі 57766,80грн., 4205,40 грн. пені, 3423,12 грн. 3% річних та 2657,25 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати поставленого товару за договором № 68/2007 від 05.09.2007р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.03.2013 р. у справі 911/797/13-г було порушено провадження та призначено до розгляду на 08.04.2013 р.

Присутній в судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

В тексті поданої позовної заяви, ТОВ"Інтерфарм" просило суд вжити передбачені статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову, а саме: накладання арешту на грошові суми, що належать відповідачеві, оскільки відповідач жодними чином не реагує на численні звернення позивача, а тому невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Проте, вказана вимога не приймається судом до розгляду, оскільки в порушення п.п. 3 п. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» не оплачена судовим збором у встановленому порядку та розмірі.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду від 07.03.2013р., в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи те, що ухвала суду була направлена за адресою, яка вказана у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд дійшов висновку, що відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином. Факт належного повідомлення відповідача підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103237107300 від 12.03.2013р.

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

08.04.2013р. в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, суд,-

встановив:

05 вересня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірми "Лезіс" (покупець) було укладено договір №68/2007, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив Товар виробництва компанії ЮС Фармація (лікарські препарати та засоби косметичної промисловості), в асортименті, кількості та за цінами, що вказані у видаткових накладних.

Згідно розділу 2 договору, загальна сума Договору складається із сум, вказаних у рахунках-фактурах. Відпуск Товару здійснюється на підставі накладної. Датою передачі товару вважається дата видачі товару покупцю зі складу Продавця, що підтверджується підписом уповноваженої особи покупця на видатковій накладній. В випадку доставки товару продавцем, датою передачі товару вважається дата отримання товару на склад покупця, що підтверджується підписом уповноваженої особи покупця на видатковій накладній і на товарно-транспортній накладній.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були поставлені наступні партії товару: 17.12.2010р. відповідно до видаткової накладної № ИнРН-03973, на суму 3808,60 гривень, 24.12.2010р. відповідно до видаткової накладної № ИнРН-04062, на суму 21829,50 гривень, 20.01.2011р., відповідно до видаткової накладної № ИнРН-00069, на суму 1022,00 гривень,20.01.2011р., відповідно до видаткової накладної № ИнРН-00062, на суму 31106,70 гривень. Зазначені видаткові накладні підписані та скріплені печатками обох сторін.

Загальна вартість поставленого за вказаними видатковими накладними товару становить 57766,80 гривень.

Відповідно до п. 3.1. Договору № 68/2007, оплата за товар, що поставляється в рахунок договору, проводиться щомісяця у міру реалізації товару не пізніше 5 числа кожного місяця. Цілковита оплата за товар здійснюється протягом 60 календарних днів від дати накладної.

Таким чином, оплата за товар згідно видаткової накладної від 17.12.2010р. мала бути здійснена до 15.02.2011р., згідно видаткової накладної від 24.12.2010р. до 22.02.2011р., згідно видаткових накладних від 20.01.2011р. до 21.03.2011р.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт існування заборгованості згідно поставленого та неоплаченого товару, а відповідач доказів погашення заборгованості суду не надав, позовні вимоги про стягнення з 57766,80 грн. боргу є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлені до стягнення 4205,40 грн. пені.

Відповідно до п. 3.3 договору, у випадку недотримання терміну оплати покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки платежу.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Враховуючи положення п. 3.3 договору, нарахування розміру пені має бути здійснене наступним чином: за видатковою накладною від 17.12.2010р. на суму 3808,60 грн. з 16.02.2011р. по 16.08.2011р. та становить 294,34 грн., згідно видаткової накладної від 24.12.2010р. на суму 21829,50 грн. з 23.02.2011р. по 23.08.2011р. та становить 1687,15 грн., згідно видаткової накладної від 20.01.2011р. на суму 1022,00 грн. з 22.03.2011р. по 22.09.2011р. та становить 78,99 грн., згідно видаткової накладної від 20.01.2011р. на суму 31106,70 грн. з 22.03.2011р. по 22.09.2011р. та становить 2404,16 грн. Загальний розмір пені за підрахунком суду складає 4 464,64 грн.

У відповідності до поданого позивачем розрахунку вбачається, що розмір пені, який він просить стягнути складає 4205, 40 грн. Враховуючи те, що здійснений судом розрахунок пені є більшим за заявлений позивачем розмір пені, а також зважаючи на відсутність у суду права виходити за межі заявленого розміру позовних вимог, вимога про стягнення 4205,40 грн. пені підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлені до стягнення 3423,12 грн. 3% річних та 2657,25 грн. інфляційних втрат.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши власний розрахунок 3% встановив, що заявлені позивачем до стягнення 3423,12 грн. 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується інфляційних втрат, при здійсненні перерахунку судом було встановлено, що позивач здійснював нарахування на кожну суму окремо за 2011 рік.

Однак, при здійсненні розрахунку позивачем було застосовано середній індекс інфляції за весь 2011 рік, при цьому не враховано періоди заборгованості, які виникли щодо кожного платежу окремо, зокрема, за накладною 17.12.2010р. прострочення почалось лише з 16.02.2011р., згідно видаткової накладної від 24.12.2010р. з 23.02.2011р., згідно видаткових накладних від 20.01.2011р. з 22.03.2011р.

Таким чином, судом було здійснено власний розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що заявлені до стягнення інфляційні в розмірі 2657,25 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 1052,13 грн.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором № 68/2007 від 05.09.2007р. підлягають задоволенню частково та з відповідача підлягає до стягнення: 57766,80грн., 4205,40 грн. пені, 3423,12 грн. 3% річних та 1052,13 грн. інфляційних втрат. В іншій частині суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лезіс» (08702, Київська обл., м. Обухів, вул. Миру, 13а, код ЄДРПОУ 20596199) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм» (04201, м. Київ, проспект Рокосовського, 8б, код ЄДРПОУ 22911541) - 57766 (п'ятдесят сім тисяч сімсот шістдесят шість) грн. 80 коп., 4205 (чотири тисячі двісті п'ять) грн. 40 коп. пені, 3423 (три тисячі чотириста двадцять три) грн. 12 коп. 3% річних та 1052 (одну тисячу п'ятдесят дві) грн. 13 коп. інфляційних втрат, 1679 (одну тисячу шістсот сімдесят дев'ять) грн. 91 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 11.04.2013р.

Суддя О.В. Щоткін