Ухвала суду № 30684737, 11.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/288/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Падій В.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

11 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Медведєвій А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України, третя особа: Державна податкова служба України про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної виконавчої служби України, третя особа: Державна податкова служба України про визнання протиправною та скасування постанови. Свої вимоги обґрунтовує тим, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.12.2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової адміністрації в Чернігівській області, позовні вимоги позивача задоволені частково та, зокрема, зобов'язано Державну податкову адміністрацію України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» у розмірі трирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року № 707 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції». Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011 року та Вищого адміністративного суду України від 17.05.2012 року № К/9991/15863/11 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.12.2010 року залишено без змін. На підставі виконавчого листа та заяви стягувача 07.04.2011 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 25872132. Ухвалою від 29.12.2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Угуряну С.І. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» в зв'язку з тим, що рішення суду виконано фактично в повному обсязі. Вказану постанову відповідача позивач вважає протиправною, безпідставною, оскільки постанова суду належним чином та в повному обсязі не виконана, адже Державна податкова служба України при розрахунку одноразової грошової допомоги позивачу керувалась іншими, ніж зобов'язав суд, нормами законодавства, внаслідок чого перераховані позивачу кошти є лише частиною суми, що підлягає нарахуванню та виплаті за судовим рішенням. Просив визнати таку постанову державного виконавця протиправною та скасувати.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що суперечить нормам матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.12.2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової адміністрації України. Державної податкової адміністрації в Чернігівській області позовні вимоги позивача задоволені частково та зобов'язано Державну податкову адміністрацію України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» у розмірі трирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року № 707 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції».

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011 року постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.12.2010 року залишено без змін.

На підставі виконавчого листа та заяви стягувача головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Хомишиним Ю.Б. 07.04.2011 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано семиденний строк для добровільного виконання зазначеного судового рішення.

На виконання рішення суду Державною податковою адміністрацією України було здійснено розрахунок одноразової грошової допомоги позивачу та платіжним дорученням від 28 квітня 2011 року № 828 було перераховано позивачу кошти в сумі 27667,98 грн.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.06.2012 року було роз'яснено постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.12.2010 року, згідно якої нарахування та виплата одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 повинна бути проведена в порядку пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року № 707 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції».

З урахуванням ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.06.2012 року № 2а-5919/10/2570 про роз'яснення постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.12.2010 року Державною податковою службою України було здійснено уточнюючий розрахунок одноразової грошової допомоги позивачу згідно постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2009 року № 593 «Про деякі питання завершення виплати страхових сум за страховими випадками, які сталися до 1 січня 2007 року» та додатково платіжним дорученням від 10 грудня 2012 року № 5332 було перераховано позивачу кошти в сумі 27846,00 грн.

Листом від 12.12.2012 року № 6965/0/51-12/05-0417 заступник Голови Державної податкової служби України повідомив Державну виконавчу службу України про те, що 28.04.2011 року та 10.12.2012 року Державною податковою службою України нараховано та виплачено ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу в сумі 27667,98 грн. та 27846,00 грн. та у зв'язку з тим, що рішення суду виконано в повному обсязі, боржник просив закінчити виконавче провадження.

29.12.2012 року старшим державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, в зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом.

Не погоджуючись з вказаною постановою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що спірна постанова відповідача прийнята останнім правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства України.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 вказаного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Цим Законом примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Відповідно до частин 1, 2 статті 25 вказаного вище Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. передбачених цим Законом.

Згідно частини 5 статті 12 Закону сторони зобов'язані, зокрема, протягом трьох робочих днів письмово повідомити державною виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.

Статтею 49 Закону передбачені підстави закінчення виконавчого провадження, серед яких пунктом 8 частини 1 зазначеної статті визначена така підстава для закінчення виконавчого провадження, як фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Судом першої інстанції було встановлено, що постанову про закінчення виконавчого провадження № 25872132 від 29.12.2012 року було винесено відповідачем на підставі листа Державної податкової служби України від 12.12.2012 року № 6965/0/51-12/050417, яким повідомлялось про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 в розмірі 55513,98 гри.

Позивачем факт виплати вищевказаної суми не заперечувався, але позивач вважає, що йому одноразова грошова допомога повинна бути нарахована та виплачена в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1991 року № 59 "Про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ республіки" в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.11.1992 року № 627, а саме: виплата страхових сум повинна бути здійснена з розрахунку грошового утримання, передбаченого чинним законодавством за останньою посадою на день виплати страхової суми, без обмеження щодо видів грошового забезпечення, які мають включатися до розрахунку.

Колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції зазначених вище доводів позивача з наступних підстав.

Законом України від 3 листопада 2006 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори і деяких інших осіб» статтю 23 Закону України «Про міліцію» було викладено в новій редакції (чинній з 1 січня 2007 року).

Юридична суть цих змін, внесених до вищевказаної статті, полягала в тому, що інститут страхування працівників міліції (виплата страхових сум) був ліквідований.

На заміну йому було запроваджено інститут компенсаційних виплат у вигляді грошової допомоги працівникам міліції у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного йому під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ.

На виконання цієї норми права в межах строків, визначених Прикінцевими положеннями цього Закону Кабінетом Міністрів України було розроблено та прийнято 12 травня 2007 року постанову № 707 якою, зокрема, затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, а також визнано такою, що втратила чинність, постанова Кабінету Міністрів Української PCP від 29 червня 1991 року № 59 "Про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ республіки".

Згідно пункту 3 Постанови №707 Міністерству внутрішніх справ України доручено завершити виплату страхової суми та одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, що повинні бути нараховані до 01.01.2007 року.

На виконання вказаного пункту Постанови №707 з метою врегулювання правового механізму завершення страхових виплат за страховими випадками, що настали до 01.01.2007 року (страховий випадок позивача настав 20.01.2006) було прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 17.06.2009 року № 593 «Про деякі питання завершення виплати страхових сум за страховими випадками, які сталися до 01.01.2007 року».

Згідно пункту 3 Постанови № 593 розмір страхової виплати визначається виходячи з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років та щомісячної надбавки в розмірі 100 відсотків, які працівник отримав на день звільнення.

Правову позицію висловив з даного питання Верховний Суд України у постанові від 17.10.2012 року та Вищий адміністративний суд України в ухвалах від 23.06.2010 року та 19.01.2012 року.

Відповідно до статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт. що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Судом першої інстанції було встановлено, що нарахування та виплата одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 була здійснена Державною податковою службою України відповідно до Постанови № 593.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення суду Державною податковою службою України виконано в повному обсязі, а тому постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Унгуряна СІ. від 29.12.2012 року про закінчення виконавчого провадження №25872132 з примусового виконання виконавчого листа по адміністративній справі № 2а-5919/10/2570, виданого 22.03.2011 року Чернігівським кружним адміністративним судом є правомірною.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що даний позов є необгрунтованим та задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.