Постанова № 30684532, 08.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 квітня 2013 року 14:24 № 826/3397/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б. В., суддях - Клочковій Н. В., Кобилянського К. М. при секретарі судового засідання Борисовій Т. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової служби у м. Київській області ДПС України до1. Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва 2. Пенсійного фонду Українипроскасування рішення №1176 від 01.03.2013 р. та визнання незаконним рішення №4976/09-10 від 25.02.2013 р.за участю представників:

від позивачаКарпінська О. С. (довіреність)від відповідачів1. Адаменко Л. О. (довіреність) 2. Яроцький Я. А. (довіреність)

ВСТАНОВИВ:

15.03.2013 р. до судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов Державної податкової служби у Київські області ДПС України до Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва та Пенсійного фонду України в якому просить:

1. Задовольнити адміністративний позов ДПС у Київській області та скасувати рішення Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва №1176 від 01.03.2013 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 23 739,88 грн. та нарахування пені у розмірі 2 617,21 грн.

2. Визнати незаконним та протиправним рішення Пенсійного фонду України №4976/09-10 від 25.02.2013 р. про залишення скарги без розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.03.2013 р. позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків адміністративного позову.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.03.2013 р. було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити із підстав викладених в адміністративному позові, зокрема зазначає про порушення відповідачами положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон №2464), а також не врахування проведення фактичної оплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування під час винесення оскаржуваних рішень. При цьому, Позивач акцентує увагу, що єдиний внесок фактично сплачений Позивачем своєчасно та в повному обсязі, а перерахування коштів на інший рахунок сталося, в тому числі і з вини Відповідача-1, який належним чином не повідомив про номери рахунків, на які необхідно сплачувати єдиний внесок. Більше того, Відповідач-1 своєчасно не звернув увагу що кошти перераховані на не належний рахунок та не повернуло вказані кошти на рахунок Позивача. Після самостійного виявлення Позивачем помилки під час перерахування кошів, повивачем було подано лист до відповідача про проведення перерахування кошів на належний рахунок. Крім того, представник Позивача вказала, що Відповідач-1 зобов'язаний був на підставі п.6.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України №21-5 від 27.09.2010 р. (надалі - Інструкція №21-5) надіслати вимогу про необхідність сплати недоїмки протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом, однак цього не було зроблено.

Крім того, представник Позивача зазначає про протиправне рішення Пенсійного фонду України, яким було залишено без розгляду скаргу Позивача.

В судове засідання з'явився представник Відповідача-1, який позові вимоги не визнає в повному обсязі, просить в задоволенні відмовити та зазначає, що про встановлення під час проведення перевірки факту оплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне старування на помилкові рахунки.

В судове засідання з'явився представник Відповідача-2, який позові вимоги не визнає в повному обсязі, просить в задоволенні відмовити та зазначає, що оскільки в адміністративному порядку вже було вирішена скарга та скасоване попереднє рішення, тому підстав для перегляду його не було.

Під час розгляду справи було заслухано свідка - ОСОБА_4 (бухгалтера Державної податкової служби у Київські області ДПС України) яка повідомила про обставини перерахування коштів на помилковий рахунок.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст постанови було виготовлено та підписано 11.04.2013 р.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення Позивача та представників Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Платіжними дорученнями від 11.02.2011 р., від 13.01.2012 р. та від 13.02.2012 р. Позивач перерахував Відповідачу-1 кошти на розрахунковий рахунок 37199070002629 за єдиний соціальний внесок за тарифом 34,7%.

29.02.2012 р. Позивач направив до Відповідача-1 лист №271/9/05-028/74 в якому вказано про помилково зараховані кошти на розрахунковий рахунок 37199070002629, в зв'язку із чим просить перерахувати кошти на р/р 37198071002629.

03.12.2012 р. Відповідачем-1 було винесено рішення №7503 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, відповідно до якого, на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону №2464 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну оплату (несвоєчасне переривання) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вирішила застосувати до Позивача штраф в розмірі 30 476,32 грн. та нарахували пеню в розмірі - 3 063,49 грн. (за період з 21.03.2011 р. по 27.04.2012 р.).

Не погоджуючись із винесеним рішенням, Позивач оскаржив його (в адміністративному порядку) листом №3413/9/05-028/808 від 12.12.2012 р. до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві.

23.01.2013 р. Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві прийняло рішення №1550/08 про результати розгляду скарги, яким скаргу Держаної податкової служби у Київській області про скасування Рішення №7503 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 03.12.2012 р. задоволено частково, вищевказане рішення скасовано в частині нарахування штрафних санкцій та пені в період з 20.03.2012 р. по 27.04.2012 р. Управлінню Пенсійного фонду в Солом'янському районі м. Києва вказано винести нове рішення у відповідності до норм чинного законодавства.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, Позивач 07.02.2013 р. подав повторну скаргу №248/9/05-028/84 до Пенсійного фонду України на рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 23.01.2013 р. №1550/08 з урахуванням рішення Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва від 03.12.2012 р. №7503 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені.

25.02.2013 р. Пенсійний фонд України виніс рішення №4976/09-10 про залишення скарги без розгляду, в зв'язку із скасуванням Рішення №7503 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 03.12.2012 р.

01.03.2013 р. Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва винесло рішення №1176 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, відповідно до якого, на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону №2464 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну оплату (несвоєчасне переривання) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вирішила застосувати до Позивача штраф в розмірі 23 739,88 грн. та нарахували пеню в розмірі - 2 617,21 грн. (за період з 21.03.2011 р. по 15.03.2012 р.) (надалі - Рішення №1176).

Позивач не погоджуючись із винесеними рішенням Відповідача-1 та вважаючи що він порушив положення чинного законодавства, оскаржив дії Відповідача-1 до суду, з метою захисту охоронюваних прав та інтересів. Крім того, вважаючи що Відповідач-2 порушив положення чинного законодавства під час залишення скарги без розгляду, також оскаржив до суду його дії.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон №2464. Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску (ч.1 ст.2 Закону №2464).

Крім того, в п.1.1 р.1 Інструкції №21-5, зафіксовано, що інструкція визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом №2464, нарахування і сплати фінансових санкцій органами Пенсійного фонду України, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464 та пп.2.1.1 п.2.1 р.2 Інструкції №21-5 платником єдиного внеску є роботодавець, а саме підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Частиною 2 ст.6 Закону №2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Таким чином, Позивач, відповідно до вимог п.10 ч.1 ст.1, п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464, Інструкції №21-5 є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (страхувальником), та відповідно до ч.2 ст.6 Закону №2464 несе обов'язки з нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску в установлені строки в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону №2464 завданнями Пенсійного фонду є забезпечення збору єдиного внеску, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. При цьому, ч.2 ст.12 Закону №2464 передбачено, що пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску; здійснює інші функції, передбачені законодавством.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.13 Закону №2464 Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Частинами 2 і 3 ст.25 Закону № 2464 передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. При цьому недоїмкою в розумінні п.6 ч.1 ст.1 Закону №2464 являється сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.

Крім того, п.7.1 р.7 Інструкції №21-5 встановлено, що за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до платників, на яких згідно з Законом №2464 покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Таким чином, Відповідач-1 наділений повноваженнями застосовувати штрафні санкції та проводити нарахування пені на осіб, які не сплачують самостійно суми страхових внесків платники єдиного внеску.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464, платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. При цьому, відповідно до ч.1 ст.7 Закону №2464 базою нарахування єдиного внеску є суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основу та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

В ч.8 ст.9 Закону №2464 встановлено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. При цьому, базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абз.3 та 4 п.1 ч.1 ст.4 цього Закону, - календарний рік. Аналогічні за змістом положення містяться в пп.4.3.6 п.4.3. р.4 Інструкції №21-5 та п.3.1 р.3 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-2 від 08.10.2010 р.

З наведених вище норм вбачається, що платник внеску повинен був виконати зобов'язання із сплати єдиного внеску не пізніше 20 числа місяця, наступного за базовим (звітним), тобто протягом (в період) 20 днів наступного місяця, який, відповідно, розпочинається з 1 числа місяця.

В даному випадку, як було встановлено в судовому засіданні, що визнається сторонами, базовим є календарний місяць.

При цьому, п.4.2 р.4 Інструкції №21-5, передбачено, що сплата єдиного внеску здійснюється платниками виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунка. Підпунктом 4.2.3 п.4.2 р.4 Інструкції №21-5 встановлено, що днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунка платника на відповідні рахунки Пенсійного фонду-день списання банком або Державним казначейством України суми платежу з рахунка платника незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду.

14.12.2010 р. між Головним управлінням Державного казначейства України у м. Києві та Пенсійним фондом України в Солом'янському районі м. Києва було укладено Договір №11-14/608 про здійснення розрахунково-касового обслуговування, відповідно до якого казначейство відкрило Пенсійному фонду України в Солом'янському районі м. Києва 88 небюджетних рахунків, серед яких казначейство відкрило Відповідачу-1 р/р 37199070002629.

11.02.2011 р. Позивач платіжним дорученням перерахував відповідачу-2 кошти на рахунок 37199070002629 суму в розмірі 70 000,00грн. (за 1 пол. Лютого 2011 р., нарахування є. п. 34,7%).

13.01.2012 р. Позивач платіжним дорученням перерахував відповідачу-2 кошти на рахунок на рахунок 37199070002629 суму в розмірі 52 000,00грн. (за 1 пол. 01.12 р., нарахування є. с. в. 34,7%).

13.02.2012 р. Позивач платіжним дорученням перерахував відповідачу-2 кошти на рахунок на рахунок 37199070002629 суму в розмірі 51 000,00грн. (за 1 пол. 02.12 р., нарахування є. с. в. 34,7%).

Водночас, Порядком зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення їх платникам, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 27.09.2010 р., визначено процедуру зарахування в рахунок майбутніх платежів або повернення платникам, на яких згідно із Законом №2464 покладено обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, суми помилково сплаченого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Пунктом 9 Порядку №21-1 передбачено, що помилково сплачені суми єдиного внеску та/або фінансових санкцій на неналежний рахунок органу Пенсійного фонду, перераховуються шляхом оформлення органом Пенсійного фонду розрахункового документа про перерахування коштів на відповідний рахунок органу Пенсійного фонду за заявою платника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження такої заяви.

29.02.2012 р. Позивач звернувся з заявою до Відповідача-1 з проханням помилково перераховані кошти відповідно до вищевказаних платіжних доручень зарахувати на неналежний рахунок за тарифом 34,7 % єдиний соціальний внесок.

Разом з тим, суд приймає до уваги, що ст.12 Закону №2464 встановлено, що одним із завдань Пенсійного фонду є забезпечення збору та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску.

При цьому, суд погоджується з твердженням представника Позивача, що відповідачем не дотриманого вимог п.6.3 Інструкції №21-5, за яким якщо платник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати єдиного внеску, вимога про сплату недоїмки надсилається платнику щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом.

Судом під час судового розгляду справи встановлено, що відповідач не повідомляв платника єдиного внеску у лютому 2011 - лютому 2012 року про недоїмку, яка утворилась у зв'язку з помилковою сплатою єдиного внеску на неналежні рахунки.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що неналежне виконання органом Пенсійного фонду свого обов'язку щодо своєчасного повідомлення Позивача про суми недоїмки зі сплати єдиного внеску призвело до збільшення кількості днів прострочення сплати Позивачем єдиного внеску та, як наслідок, збільшення розміру нарахованої контролюючим органом суми пені.

За таких обставин, суд вважає, що Рішення Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва №1176 слід скасувати. При цьому, судом взято до уваги той факт, що Позивачем виконано свій обов'язок щодо своєчасності сплати єдиного внеску за січень 2011 року, січень 2012 та лютий 2012 р., та те, що суми сплаченого Позивачем єдиного внеску були помилково зараховані на інші рахунки Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва внаслідок не повідомлення про зміну рахунків.

При цьому, судом акцентується увага, що представник Відповідача-1 в судовому засіданні підтвердив, що відповідно до Переліку рахунків, платіж щодо єдиного соціального внеску за тарифом 34,7 % мав сплачуватись Позивачем на р/р 37199070002629, про що було повідомлено Позивача. Жодних доказів повідомлення Відповідачем-1 Позивача про зміну розрахункових рахунків, на котрі потрібно зараховувати єдиний соціальний внесок за тарифом 34,7%, до суду надано не було.

Більше того, суд приймає до уваги, що Актом звірки від 01.01.2012 р., підписаного між Позивачем та Відповідачем-1, Пенсійний фонд України в Солом'янському районі м. Києва підтвердив відсутність у Державної податкової адміністрації в Київській області заборгованості зі сплати страхових внесків.

Суд також приймає до уваги, що з 03.12.2012 р. по 06.12.2012 р. Відповідачем-1 проводилась перевірка Позивача щодо правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати внесків єдиного соціального внеску та інших платежів, за період з 01.10.2008 р. по 31.10.2012 р., за результатами якої було складено Довідку №1926 від 06.12.2012 р. про відсутність порушень вимог законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати внесків, єдиного соціального внеску, інших платежів та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду. В даній довідці зазначено про відсутність порушення щодо сплати єдиного соціального внеску та інших платежів.

Щодо заявленої Позивачем позовної вимоги про визнання протиправним незаконним та протиправним рішення Пенсійного фонду України №4976/09-10 від 25.02.2013 р. про залишення скарги без розгляду, суд зазначає наступне.

Постановою Правління Пенсійного фонду України №22-7 від 08.10.2010 р. затверджено Порядок розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв платників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок №22-7), який визначає процедуру подання та розгляду органами Пенсійного фонду України заяв платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування при узгодженні ними вимог про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску, оскарженні рішень про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених ч.10, ч.11 ст.25 Закону №2464; скарг банків на рішення про накладення фінансових санкцій, передбачених ч.12 ст.25 Закону №2464.

Абзацом 3 п.7.1 Порядку №22-7 процедура оскарження (узгодження) закінчується днем отримання скаржником рішення органу Пенсійного фонду про повне задоволення скарги (заяви).

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві прийняло рішення №1550/08 про результати розгляду скарги, яким Рішення №7503 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 03.12.2012 р. було скасовано, та доручено відповідачу скласти нове рішення.

Як наслідок, колегія суддів дійшла висновку, про відсутність порушень Пенсійного фонду України під час залишення скарги без розгляду.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Позивача частково.

Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір відшкодовується частково.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Державної податкової служби у Київській області ДПС України до Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва та Пенсійного фонду України задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва №1176 від 01.03.2013 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 23 739, 88 грн. та нарахування пені у розмірі 2 617,21 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Присудити Державній податковій службі у Київській області ДПС України витрати в розмірі 237 (двісті тридцять сім) грн. 39 коп. із видатків Державного бюджету направлених на асигнування діяльності Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Головуючий суддя Б. В. Санін

Судді Н. В. Клочкова

К. М. Кобилянський