Рішення № 30683968, 12.12.2012, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 0417/11750/2012

№ 0417/11750/2012

2 /0417/6585/2012

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 грудня 2012 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

при секретарі Кривич О.А.,

за участю представника позивача ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» Федосової Г.І., відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за теплову енергію, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» пред'явило через суд зазначений позов, посилаючись на те, що відповідач без укладення договору отримував послуги позивача з постачання гарячої води та опалення жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1 де зареєстрований, проте вчасно та у відповідному розмірі оплату послуг не здійснював, безпідставно набувши теплову енергію, тому позивач на підставі ст.ст. 1212, 1213 ЦК України просив стягнути з відповідача вартість безпідставно спожитої теплової енергії за період з січня 2002 року по 31 жовтня 2009 року в сумі 4077,24 грн. та судові витрати.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, наполягала на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі, заперечуючи тим, що договір між позивачем та ним не укладався, з 2004 року в його квартирі демонтовані усі прилади опалення (радіатори) та встановлений лічильник гарячої води, тому підстав нараховувати оплату за теплову енергію та підігрів води у позивача не було. Крім того, відповідач наполягав на застосуванні наслідків пропуску строку позовної давності, тому просив у позові відмовити у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши зібрані письмові докази, дійшов висновку про задоволення позову частково, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 з 03 лютого 2004 року, що підтверджується відміткою Індустріального РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, наявній в паспорті відповідача, що узгоджується з даним довідки ВАДР управління паспортної роботи, громадянства та реєстрації фізичних осіб ГУ ДМС від 05 вересня 2012 року (а.с.24). Вказана квартира належить відповідачу на праві власності з 25 червня 2001 року.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням. Споживачем за цим Законом є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Частиною 3 ст. 16 цього Закону визначено принцип безперебійного надання споживачу комунальних послуг.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг та зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (п. 1 ч. 1 ст. 20, п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»), що кореспондує положенням ст. 162 Житлового кодексу України про те, що наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

При цьому, відносини між споживачами та суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг з отримання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення врегульовані Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, за змістом п.п.18, 20, 30 яких, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Система оплати послуг (щомісячна або авансова) та форма оплати послуг (готівкова або безготівкова) визначаються у договорі між споживачем і виконавцем та здійснюється за розрахунковими книжками, платіжними квитанціями або за умовами договору.

Статутом ВАТ «Дніпроенерго» передбачено, що предметом діяльності товариства є виробництво, постачання, купівля та продаж електричної та теплової енергії в Україні та за її межами, енергії, що виробляється з метою електро- та теплопостачання і т.і.

Відповідно до рішень виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 116 від 17.01.2002 та № 2958 від 23.10.2003 з 01.01.2002 МКП «Дніпротепломережа» призначено головним суб'єктом господарської діяльності, що має право на транспортування теплової енергії від Придніпровської ТЕС ВАТ «Дніпроенерго» у лівобережну частину міста, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста; ВАТ «Дніпроенерго» призначено виконавцем послуг з теплопостачання населенню, що мешкає у житловому фонді лівобережної частини м.Дніпропетровська з 01.01.2002.

Між ВАТ «Дніпроенерго» та МКП «Дніпротепломережа» 09 січня 2007 року укладено договір про транспортування виробленої ВАТ «Дніпроенерго» теплової енергії, її розподіл та постачання споживачам, в тому числі і в будинок по АДРЕСА_2.

Відповідно до довідки МКП «Дніпротепломережа» від 16 жовтня 2012 року за період з 01 січня 2002 року по 31 жовтня 2009 року теплова енергія подавалась до кордону розділу балансової належності теплових мереж підприємства і КЖЕП на житловий будинок по АДРЕСА_2 без перебоїв в необхідній якості і кількості (а.с.87). При цьому, фактичне самовільне відключення квартири відповідача від системи центрального опалення не може бути підставою для відмови в оплаті послуг з теплопостачання, оскільки відповідачем не було додержано вимог, встановлених для такого відключення на 2004 рік та в подальшому не оформлено було і відповідно до вимог, передбачених п. 25, 28 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 року.

Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, призначених для купівлі-продажу є товаром.

У відповідності до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Згідно ч. 2 ст. 1213 ЦК України у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно, відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Між відповідачем та позивачем договір про постачання теплової енергії до квартири АДРЕСА_1 укладений не був, розрахункова книжка оформлена не була, що визнано сторонами у судовому засіданні. Відповідач плату за теплопостачання жодного разу за період з 01 січня 2002 року не здійснював. Заборгованість по оплаті за теплопостачання з 01 січня 2002 року по 31 жовтня 2009 року складає 4077,24 грн., що підтверджується карткою квартиронаймача та розрахунком вартості спожитої теплової енергії.

Суд не може прийняти до уваги доводи відповідача про неправильність проведеного позивачем нарахування оплати за послуги з підігріву гарячої води через наявність у квартирі відповідача встановленого приладу обліку (лічильнику) гарячої води, оскільки вказаний лічильник відповідно до акту (а.с.80) допущений до експлуатації на період з 10 січня 2005 року до 16 березня 2006 року і в подальшому, жодного разу його повірка не проводилась у відповідності із вимогами ст. 28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», п.5.4.3 ДСТУ 2708, п.9 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 21 липня 2005 року №630.

Разом з тим, відповідно до ст. 71 ЦК України в редакції 1963 року загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлюється в три роки. Статтею 75 ЦК України 1963 року (на відміну від ст. 267 ЦК України в редакції 2003 року) передбачено, що позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.

З огляду на те, що позивачем не надано доказів поважності причин пропуску позовної давності на захист цивільних прав, що виникли з правовідносин по несплаті за користування послугами за період з 01 січня 2002 року по 01 січня 2004 року, суду належить відмовити в цій частині позову за пропуском позивачем строку позовної давності.

Відповідно до ст. 257 ЦК України (в редакції 2003 року, що належить застосовувати до правовідносин, виниклих з 01 січня 2004 року) загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно частини 3 та 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Враховуючи те, що судовий наказ за заявою ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» про стягнення з відповідача суми заборгованості за спожиту теплову енергію було видано судом 24 квітня 2012 року, чим за ст. 264 ЦК України перервано перебіг позовної давності, та такі вимоги пред'явлені в позовному провадженні 21 серпня 2012 року після скасування наказу ухвалою суду від 02 липня 2012 року, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в межах строку, встановленого ст. 257 ЦК України, за період з 24 квітня 2009 року по 31 жовтня 2009 року в сумі 135,59 грн., розрахованої за послуги з підігріву води, оскільки опалення у цей період року вже не здійснювалося, відповідно до діючих на час споживання тарифів, затверджених міською радою (а.с. 8, 97-100).

В порядку розподілу судових витрат за правилами ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 10,11, 57-60, 212-215, 222, 88 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за теплову енергію задовольнити частково.

Стягнути на користь публічного акціонерного товариства «Дніпроенерго» (код ЄДРПОУ 00130872, МФО 305482, м. Дніпропетровськ, вул. Добролюбова, 20 м. Запоріжжя, р/р 26001301583823 у філії Дніпропетровське ОУ АТ «Ощадбанк») з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, вартість теплової енергії за період з 24 квітня 2009 року по 31 жовтня 2009 року в сумі 135,59 грн. ( сто тридцять п'ять гривень 59 коп.) та судові витрати в розмірі 7,14 грн. (сім гривень 14 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий О.В. Колесніченко