Постанова № 30681979, 11.04.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 807/640/13-а

Рядок статзвітності № 10.1

Код 12

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд під головуванням судді Плеханова З.Б. за участю секретаря судового засідання Федорової Г.Ф. та сторін, які беруть участь у справі:

позивача: Приватне мале підприємство "Раіс" представник - Бенько Н.І.

відповідача: Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області представник - Карпюк В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Приватне мале підприємство "Раіс" до Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області про визнання недійсним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 11 квітня 2013 рокубуло проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено 16 квітня 2013року.

Позивач - Приватне мале підприємство "Раіс" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області про визнання недійсним та скасування рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач на підставі направлення від 15.02.2013р. № 193 провів планову перевірку діяльності ПМП «Раіс». Плановій перевірці підлягали питання дотримання позивачем у своїй діяльності норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». За результатами перевірки, що проводилася з 15.02.2013р. по 28.02.2013р., складено акт № 110 від 28.02.2013р., який позивачем підписано із запереченнями.

28 лютого 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області було прийнято Рішення № 46 про застосування фінансових санкцій до ПМП «Раіс» за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків . Позивач вважає оскаржуване рішення незаконним та таким, що прийняте відповідачем з грубими порушеннями норм права та без з'ясування фактичних обставин.

Позивач зазначає, що оскаржуване рішення прийнято на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (№ 1058-1V). При цьому, відповідач залишив поза увагою той факт, що норми, про які йдеться в оскаржуваному рішенні та на підставі яких до позивача застосовано фінансові санкції - п.1 ст. 19, ч. 9 ст. 106 зазначеного Закону - виключені на підставі підпунктів «є», «й» п. 12 ч. 11 Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (№ 2464-УІ від 08.07.2010).

Отже, на думку позивача, відповідач всупереч своїм повноваженням виніс оскаржуване рішення на підставі положень закону, які втратили свою чинність.

Позивач вважає, то оскаржуване рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень прийнято не на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та на підставі неіснуючого законодавства, що свідчить про неправомірність оскаржуваного рішення органу Пенсійного фонду України, та у зв'язку з чим, останнє підлягає скасуванню судом.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві просить суд визнати недійсним та скасувати рішення № 46 від 28 лютого 2013 року прийнятого УПФУ в м. Ужгороді Закарпатської області.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що обчислення страхових внесків здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування або які підтверджують нарахування заробітної плати грошового забезпечення, на які нараховуються страхові внески .

Перевірка на підприємстві відповідача здійснювалась планово на предмет дотримання ним норм Законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за період з 01.10.2004 р. по 31.01.2013 р.

На думку відповідача, основне, на що слід звернути увагу суду, це те, що в самому Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (пункт 7 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення) передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі, нарахованих внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Відповідач зазначає, що виходячи з такої нормативно-правової регламентації спірних правовідносин, органи Пенсійного фонду вправі після 01.01.2011 року реалізовувати закріплені за ними до цієї дати повноваження з контролю за правильним нарахуванням та своєчасною сплатою страхових внесків у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - до повного погашення заборгованості по цим видам платежів.

Враховуючи викладені пояснення, Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області просить відмовити ПМП "Раіс" у задоволенні його позовних вимог в повній мірі, оскільки такі не відповідають нормам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців с ПМП " Раіс" зареєстроване за адресою : 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вулиця Легоцького, будинок 17, квартира 79, ідентифікаційний код юридичної особи 20454157 ( а. с. 27,34).

Як встановлено судом, на підставі Направлення від 15 лютого 2013 року № 193 та відповідно до ЗУ " Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та ЗУ "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" відповідач провів планову перевірку діяльності ПМП «Раіс». Згідно вказаного направлення плановій перевірці підлягали питання дотримання позивачем у своїй діяльності норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ( а. с. 26).

За результатами перевірки, що проводилася з 15.02.2013рік по 28.02.2013рік складено Акт № 110 від 28.02.2013рік , який позивачем підписано із запереченнями ( а. с. 11-25).

Згідно даного Акту - п. п. 3.1, 3.2, та абз. 4 розділу IV - зазначено, що позивачем у квітні 2005року занижено фонд оплати праці на 1850,00 грн., що відповідно призвело до заниження страхових внесків за ставкою 32.3% на суму 597,55 грн., та утримання за ставкою 2% на суму 37,0 гри., ним, на думку відповідача, порушено п.1 ст. 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ від 09.07.2003р. та донараховано страхових внесків всього на суму 634.55 грн.

Разом з тим, відомості зазначені в Акті як щодо заниження фонду оплати праці, так і щодо несплати страхових внесків не відповідають дійсності, оскільки позивач у квітні 2005р. самостійно та вчасно сплатив страхові внески виходячи із фонду оплати праці на суму 1850,00 грн., за ставкою 32,3% на суму 597,55 грн., та за ставкою 2% на суму 37,0 грн. Підтвердженням проведеної оплати є виписка банку про перерахування коштів на рахунки відповідача ( а.с.29-29).

Крім того, підтвердженням факту, що за позивачем не рахується жодних боргових зобов'язань перед відповідачем є підписані сторонами акти звірки станом на 01.01.2006р. та 01.01.2007р.( а. с. 7-8).

Висновки відповідача про заниження фонду оплати праці наведені в акті, ґрунтуються виключно на тому, що колишніми посадовими особами Приватного малого підприємства "Раіс" у квітні 2005року не було подано відповідачу передбаченої законодавством звітності щодо персоніфікованого обліку, що однак не перешкодило позивачеві правильно та своєчасно обчислити та сплатити страхові внески на реальний, а не занижений фонд оплати праці.

З огляду на наведене, висновки відповідача, що послугували підставою прийняття ним оскаржуваного рішення, є помилковими та не відповідають фактичним обставинам справи.

Згідно Акту № 110 від 28.02.2013 року , Управлінням Пенсійного фонду України в м. Ужгород Закарпатської було прийнято Рішення № 46 від 28 лютого 2013року про застосування фінансових санкцій до ПМП «Раіс» за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків .

Оскаржуване рішення було одержано позивачем 01.03.2013року, про що свідчать відповідні відмітки на примірнику оскаржуваного рішення (а. с. 9).

Відповідно ч. 13 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" строк оскарження винесених рішень платником страхових внесків становить 10 робочих днів з дати їх одержання. Отже, останнім днем для оскарження рішення відповідача є день - 15 березня 2013 року.

Слід зазначити , що оскаржуване рішення прийнято на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (№ 1058-1V), при цьому, відповідач залишив поза увагою той факт, що норми, про які йдеться в оскаржуваному рішенні та на підставі яких до позивача застосовано фінансові санкції - п. 1 ст. 19, ч. 9 ст. 106 зазначеного Закону - виключені на підставі підпунктів «є», «й» п. 12 ч. 11 Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (№ 2464-УІ від 08.07.2010).

Отже, відповідач всупереч своїм повноваженням виніс оскаржуване рішення на підставі положень закону, які втратили свою чинність.

Такими діями відповідача прямо порушено приписи ч. 2 ст. 19 Конституції України щодо того, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема , на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення і з огляду на це, суд вважає, що позивачем виконані вимоги зазначеної статті щодо доказування обставин, на яких ґрунтуються вимоги, в частині визнання недійсним та скасування рішення № 46 від 28.02.2013 року про застосування фінансових санкцій за донарахування органом пенсійного фонду України або страхувальником сум несвоєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків.

Оскільки завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій (ч.1 ст. 2 КАС України), у справах щодо оскарження рішень таких суб'єктів суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, а згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В даному випадку, відповідачем не доведено законність та правомірність прийнятого Рішення № 46 від 28.02.2013 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 2982,62 грн. Відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України , якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) .

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Приватне мале підприємство "Раіс" до Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 46 Управління Пенсійного фонду в м. Ужгороді від 28 лютого 2013 року про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків .

. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. протягом десяти днів з дня отримання копії постанови в повному обсязі шляхом одночасного надсилання копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Плеханова З.Б.