Постанова № 30679836, 08.04.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/7360/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 року о 14 год. 49 хв. м. Одеса

У залі судових засідань № 25

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

при секретарі судового засідання - Кочмар М.І.

за участю сторін:

представника позивача - Богданенко І.І. (згідно статуту)

представника відповідача - Бойко О.О. (по довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сант Ніколас» до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Сант Ніколас» з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби про визнання не чинним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби №0000282310 від 03.07.2012 року.

Представник позивача адміністративний позов підтримав, на заявлених вимогах наполягав з підстав, викладених в позовній заяві, оскільки первинними документами підтверджується здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Агропортторг», ПП «Компанія «Бізнес Партнер», їх реальність, а тому висновки податкового органу в акті перевірки не відповідають дійсності та податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов (аркуші справи 128-142), оскільки операції позивача з його контрагентом не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому податкове повідомлення-рішення винесено правомірно.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сант Ніколас» зареєстровано 09.09.2002 року як юридичну особу Виконавчим комітетом Южненської міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 №008607 (аркуш справи 20) та знаходиться на обліку як платник податків у ДПІ у м. Южному Одеської області Державної податкової служби.

Позивач є платником податку на додану вартість, основними видами діяльності якого за КВЕД є оптова торгівля іншими продуктами харчування, функціонування інфраструктури водного транспорту, послуги з організації подорожувань, адвокатська діяльність, діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, надання інших комерційний послуг.

Державною податковою інспекцією у м. Южному Одеської області Державної податкової служби на підставі наказу №113 від 05.06.2012 року (аркуш справи 143) у період з 06.06.2012 року по 12.06.2012 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Сант Ніколас» з питань дотримання вимог податкового законодавства, стосовно правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Агропортторг» за квітень 2011 року, та ПП «Компанія «Бізнес Партнер» за лютий 2012 року, за результатами якої складено акт №166/23/22-1007/32145903 від 19.06.2012 року (аркуші справи 21-31).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Сант Ніколас» п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у сумі 44833 грн., в т.ч. за квітень 2011 року - у розмірі 8717 грн., за лютий 2012 року - 36116 грн.

Крім того, податковим органом дано оцінку господарським операціям позивача з ТОВ «Агропортторг», зокрема, зазначено, що в силу ч. ч. 1, 5 ст. 203, ч. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України встановлено нікчемність правочинів позивача з ТОВ «Агропортторг».

На підставі виявлених порушень Державною податковою інспекцією у м. Южному Одеської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення №0000282310 від 03.07.2012 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 44833 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 9030 грн. (аркуш справи 32).

Як вбачається з акту перевірки та наданих пояснень представника відповідача підставою для висновку щодо заниження позивачем податку на додану вартість і завищення податкового кредиту за квітень 2011 року, лютий 2012 року став акт ДПІ у Малиновському районі м. Одеси №302/23-214/36675291 від 11.11.2011 року «Про неможливість проведення документальної перевірки з дотримання вимог формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ «Агропортторг» за період з 01.01.2011 року по 30.04.2011 року» (аркуші справи 131-142), яким встановлено нікчемність правочинів, відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Суд не погоджується з висновками податкового органу та вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 198.1, п.198.2, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 201.1, п.201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року платник податку зобов'язаний надати покупцю на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата та видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця.

Положення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року передбачають, що суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, не відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні послуг, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товару чи послуг, наявність первинних документів та використання в господарській діяльності придбаного товару чи послуг.

При цьому, відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16 липня 1999 року господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наданих до суду документів вбачається, що між ТОВ «Сант Ніколас» та ТОВ «Агропортторг» 24.02.2011 року укладено договір доручення на надання послуг №24/2-11, за яким ТОВ «Сант Ніколас» доручає, а ТОВ «Агропортторг» зобов'язується надати послуги по організації сертифікації вантажів зернових в портах України, а саме: організувати заходи по оформленню карантинних сертифікатів та ветеринарних свідоцтв, реєструвати їх у службі ПГВСКН, організувати дослідження вантажу, доставку проб в лабораторію для проведення досліджень, отримувати сертифікати, передавати отримані сертифікати замовнику, представляти інтереси замовника в державних організаціях України, а також в інших організаціях, пов'язаних з виконанням обов'язків по даному договору (аркуші справи 104-105).

За цим договором ТОВ «Агропортторг» виписано позивачу рахунок-фактуру №121 від 04.04.2011 року та податкову накладну №121 від 04.04.2011 року (аркуші справи101, 103).

Виконання умов договору №24/2-11 від 24.02.2011 року оформлено сторонами актом приймання-передачі робіт (надання послуг) №121 від 04.04.2011 року та до суду надано перелік карантинних сертифікатів переданих на виконання умов договору №24/2-11 від 24.02.2011 року (аркуш справи 102, 114-127).

Як вбачається з матеріалів справи, необхідність залучення ТОВ «Агропортторг» до організації сертифікації зернових культур виникла у позивача у зв'язку із виконанням своїх зобов'язань по договору доручення на надання послуг №23.07/10 від 23.07.2010 року, укладеного з ТОВ «ФА Інтертрейдінг Україна» (аркуші справи 112-113).

З наданої до суду виписки по рахунку вбачається оплата послуг ТОВ «Агропортторг» позивачем на повну суму операції в квітні 2011 року та здійснення операцій між позивачем та ТОВ «ФА Інтертрейдінг Україна» в зв'язку із здійсненням сертифікації зернових культур (аркуші справи 106-111).

Крім того, між ТОВ «Сант Ніколас» та ПП «Компанія «Бізнес Партнер» 12.01.2012 року укладено договір на надання послуг №12-01/12 за яким ТОВ «Сант Ніколас» доручає, а ПП «Компанія «Бізнес Партнер» зобов'язується надати послуги по організації сертифікації вантажів зернових в портах України, а саме: організувати заходи по оформленню карантинних сертифікатів та ветеринарних свідоцтв, реєструвати їх у службі ПГВСКН, організувати дослідження вантажу, доставку проб в лабораторію для проведення досліджень, отримувати сертифікати, передавати отримані сертифікати замовнику, представляти інтереси замовника в державних організаціях України, а також в інших організаціях, пов'язаних з виконанням обов'язків по даному договору (аркуші справи 74-75).

За цим договором ПП «Компанія «Бізнес Партнер» виписано позивачу рахунки-фактури №67 від 06.02.2012 року, №78 від 15.02.2012 року, №104 від 24.02.2012 року та податкові накладні №67 від 06.02.2012 року, №78 від 15.02.2012 року, №104 від 24.02.2012 року (аркуші справи 78, 80-82, 84, 86).

Виконання умов договору №12-01/12 від 12.01.2012 року оформлено сторонами актами приймання-передачі робіт (надання послуг) №104, №78, №67 та актом приймання-передачі ветеринарного сертифіката (аркуші справи 79, 83, 85, 87-96).

Як вбачається з матеріалів справи, необхідність залучення ПП «Компанія «Бізнес Партнер» до організації сертифікації зернових культур виникла у позивача у зв'язку із виконанням своїх зобов'язань по договору доручення на надання послуг №23-09/11 від 23 вересня 2011 року, укладеного з ТОВ «Судносервіс» (аркуші справи 76-77).

З наданої до суду виписки по рахунку вбачається оплата послуг ПП «Компанія «Бізнес Партнер» позивачем в лютому 2012 року та здійснення операцій між позивачем та ТОВ «Судносервіс» в зв'язку із здійсненням сертифікації зернових культур (аркуші справи 66-69).

Крім того, як вбачається з пояснень представника позивача, ТОВ «Сант Ніколас» залучало контрагентів ПП «Компанія «Бізнес Партнер» та ТОВ «Агропортторг» для виконання робіт з сертифікації вантажів враховуючи велику завантаженість та не можливість здійснити зазначені послуги самостійно, а на підтвердження зазначених обставин позивач надав документи щодо здійснення ним сертифікації вантажів іншим контрагентам, що також підтверджує можливість позивача здійснювати такі послуги (аркуші справи 162-252).

Таким чином, позивачем надано первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Сант Ніколас» та ТОВ «Агропортторг», ПП «Компанія «Бізнес Партнер», проте будь-яких зауважень від податкового органу до первинних документів під час перевірки та під час розгляду справи в суді не надходило.

З акту перевірки вбачається, що підставою для нарахування податкових зобов'язань по операціям з ПП «Компанія «Бізнес Партнер» стало ненадання податкових накладних під час проведення перевірки, проте слід зазначити, що податковий орган взагалі не досліджував первинні документа, з акту перевірки вбачається використання ним тільки податкової звітності позивача, акту перевірки контрагента, баз автоматизованих інформаційних систем та враховуючи наявність таких документів під час судового розгляду справи, суд вважає такий висновок податкового органу не обґрунтованим.

Щодо нарахування податкових зобов'язань по операціям з ТОВ «Агропортторг», слід зазначити, що підставою для такого нарахування стали висновки акту перевірки, в якому зазначено про нікчемність всіх угод укладених ТОВ «Агропортторг» з його контрагентами.

З акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси №302/23-214/36675291 від 11.11.2011 року вбачається, що на період взаємовідносин з позивачем ТОВ «Агропортторг» було діючим підприємством, мало свідоцтво платника податку на додану вартість, а по базам автоматичного співставлення податкового кредиту позивача та податкових зобов'язань контрагента відхилень не було.

Щодо висновку про нікчемність угод по операціям позивача з ТОВ «Агропортторг» в силу ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України слід зазначити наступне.

Згідно із п. 1, 2, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, тобто зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина Знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Інших підстав для визнання правочину нікчемним чинним законодавством України не передбачено.

Згідно із ст. 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Враховуючи викладене, висновки в акті про визнання нікчемою угоди позивача з контрагентом не відповідає вимогам ст. 215, 216 ЦК України, а висновки про нікчемність операцій відповідача є необґрунтованим, оскільки податковим органом не наведено жодної підстави та не надано належних доказів для визнання укладеною позивачем угоди - нікчемним правочином.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що, оскільки, позивачем надано докази, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами, операції безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, контрагенти позивача на час здійснення господарських операцій були діючими підприємствами та мали свідоцтва платника податку на додану вартість, первинні документи податковим органом не досліджувались, нікчемність угод не доведена, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сант Ніколас» обґрунтовані, відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати розподіляються відповідно до приписів ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 118, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сант Ніколас» до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби №0000282310 від 03.07.2012 року - задовольнити повністю.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби №0000282310 від 03.07.2012 року.

Постанова набирає законної сили у порядку ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається до Одеського окружного адміністративного суду, та одночасно її копія надсилається до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови складено та підписано 08 квітня 2013 року.

Суддя Л.І. Свида

.