Ухвала суду № 30678625, 10.04.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смішлива Т.В.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 року справа №812/1484/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрко І.В., суддів Міронової Г.М., Блохіна А.А.,

секретарі судового засідання Діденко О.С.,

за участі представника позивача Тюріна О.В.,

представника відповідача Костіна Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року по справі № 812/1484/13-а за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.01.2013 року № 0000018013, № 0000038013,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 06.02.2013 року (згідно штампу на поштовому конверті) звернувся до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.01.2013 року № 0000018013, № 0000038013.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби від 23 січня 2013 року № 0000018013 про нарахування Товариству з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод» штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 67881,20 грн. та № 0000038013 про нарахування Товариству з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод» штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 348537,90 грн..

Відповідач не погодився з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, якою просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Товариство з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод» є юридичною особою, зареєстрований Попаснянською районною державною адміністрацією Луганської області 03.09.2007 року. До січня 2013 року ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод» знаходився на обліку як платник податків у Попаснянському відділенні Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області ДПС, а з січня 2013 року його передано на податковий облік до СДПІ по роботі з великими платниками податків м.Луганська ДПС.

Відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

Судом першої інстанцій встановлено, що Попаснянським відділенням Первомайської ОДПІ Луганської області ДПС було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод» за податковий період І квартал, півріччя, 9 місяців 2009 року та 2009 рік, за результатами якої 28.12.2012 року складено акт № 137/150-34502350 ( а.с. 12-15).

На підставі вказаного акту податковим органом 09.10.2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.01.2013 року:

- № 0000018013, яким за затримку на 48 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 339460,00 грн. на підставі ст. 126 Податкового кодексу України ТДВ «Попаснянський ВРЗ» нараховано штрафні санкції у розмірі 20 % у сумі 67881,20 грн.,

- № 0000038013, яким за затримку на 26 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 3485379,00 грн. на підставі ст. 126 Податкового кодексу України ТДВ «Попаснянський ВРЗ» нараховано штрафні санкції у розмірі 10 % у сумі 348537,90 грн. (а.с. 8-11).

Податковий кодекс України набрав чинності з 01.01.2011 року.

Статтею 126 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 ідсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Статтею 114 Податкового кодексу України передбачено, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до п.п. 102.3. ст. 102 ПК України відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого контролюючому органу згідно з рішенням суду заборонено проводити перевірку платника податків або платник податків перебуває поза межами України, якщо таке перебування є безперервним та дорівнює чи є більшим за 183 дні.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - ТДВ «Попаснянський ВРЗ» за межами України не перебував, заборони на проведення перевірки платника податків за рішенням суду Первомайська ОДПІ Луганської області ДПС не отримувала.

Даний факт підтверджується актами перевірки ТДВ «Попаснянський ВРЗ» № 270/23-34502350 від 20.11.2009 року за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року, № 5/23-34502350 від 01.02.2011 року за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року, №10/22-34502350 від 02.04.2012 року за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року, в яких, зокрема, не встановлено порушень щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток за перевіряємі періоди (а.с. 21-38).

Згідно розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення № 0000018013 від 23.01.2013 року датою сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток за І квартал 2009 року є 07.07.2009 року, тобто, штраф за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання застосовано податковим органом у строк понад 1095 днів (з 07.07.2009 року до 23.01.2013 року - 1301 день)

Згідно розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення від 23.01.2013 року № 0000038013 датою сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток за півріччя 2009 року та за податковим повідомленням-рішенням № 0001602300 від 27.11.2009 року є 18.01.2010 року, тобто, штраф за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання застосовано податковим органом у строк понад 1095 днів (з 18.01.2010 року до 23.01.2013 року - 1100 днів).

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що враховуючи положення п. 102.1 ст. 102, ст. 114 Податкового кодексу України, у податкового органу були відсутні 23.01.2013 року повноваження на застосування до ТДВ «Попаснянський ВРЗ» штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання при його фактичній сплаті 07.07.2009 року та 18.01.2010 року, з чим погоджується колегія суддів.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що згідно даних облікової картки ТДВ «Попаснянський ВРЗ» з податку на прибуток встановлено, що грошові зобов'язання з податку на прибуток за І квартал 2009 року ТДВ «Попаснянський ВРЗ» фактично сплачено не 07.07.2009 року, як вказано у розрахунку штрафних санкцій, а 28.08.2009 року у сумі 20000,00 грн., а також шляхом зменшення грошових зобов'язань уточнюючим розрахунком за ІІ квартали 2009 року № 13333 від 11.11.2009 на суму 1160745,00 грн. Аналогічно грошові зобов'язання по декларації за півріччя 2009 року № 9734 від 10.08.2009 року фактично сплачено (зменшено) уточнюючим розрахунком за ІІ квартали 2009 року № 13333 від 11.11.2009 року на суму 1160745,00 грн., декларацією за 9 місяців 2009 року від 04.11.2009 року № 9001683772 на суму 267337,00 грн., платіжними дорученнями від 10.12.2009 року на суму 43500,00 грн., від 16.12.2009 року на суму 20000,00 грн., від 26.01.2010 року на суму 15000,00 грн. та від 27.01.2010 року на суму 15000,00 грн., декларацією за 2009 рік від 09.02.2010 року № 9003039334 на суму 1799030,00 грн., а також іншими платіжними дорученнями продовж 2010-2011 років (а.с. 122-167).

Тобто, згідно даних облікової картки ТДВ «Попаснянський ВРЗ» з податку на прибуток, а ні 07.07.2009 року, а ні 18.10.2010 року погашення грошових зобов'язань з податку на прибуток товариством не здійснювалось, а тому, дані, зазначені у розрахунках до податкових повідомленнях - рішеннях від 23.01.2013 року № 0000018013 та № 0000038013 не відповідають дійсності.

Крім того, у розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення - рішення від 23.01.2013 року № 0000038013 невірно визначено дату нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток за півріччя 2009 року: замість 20.08.2009 року зазначено 23.12.2009 року. Аналогічно податкове повідомлення - рішення № 0001602300 від 27.11.2009 року отримано ТДВ «Попаснянський ВРЗ» у день його винесення (а.с. 121), платником податку не оскаржувалось, а тому визначене ним зобов'язання підлягає сплаті 07.12.2009 року, а не 23.12.2009 року, як вказано у розрахунку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи (ухвалами господарського суду Луганської області - а.с. 54-67, 109-112), що після порушення провадження у справах про банкрутство ТДВ «Попаснянський ВРЗ» в офіційних друкованих органах оголошення про порушення справи про банкрутство ТДВ «Попаснянський ВРЗ» не оприлюднювалось, реєстр кредиторів не складався та судом не затверджувався, податковий орган жодного разу не визнавався судом кредитором ТДВ «Попаснянський ВРЗ».

Згідно п. 1.3. ст.1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» .

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Положення ст. 12 цього Закону, яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, це положення слід застосовувати у контексті статті 1 цього Закону, де наведене саме визначення мораторію.

Мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Така ж позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05.12.2011 року у справі № 21-348а11 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень.

Посилання апелянта на ст. 263 Цивільного Кодексу України, якою передбачено, що перебіг позовної давності зупиняється у разі відстрочення зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки виходячи зі змісту преамбули Податкового Кодексу України та ст. 1 Цивільного Кодексу України, податкові відносини Цивільним Кодексом України не регулюються.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби по даній справі не доведено правомірності прийняття податкових повідомлень - рішень від 23.01.2013 року № 0000018013, № 0000038013.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року по справі № 812/1484/13-а залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року по справі № 812/1484/13-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

В повному обсязі ухвалу складено 15 квітня 2013 року.

Головуючий суддя І.В. Юрко

Судді Г.М.Міронова

А.А. Блохін