Ухвала суду № 30678549, 09.04.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кисельова Є.О.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року справа №2а-1759/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенко Д.В. та Ястребової Л.В.,

при секретарі Полторацькій С.С.,

за участі представника позивача Ямбогло О.А., представника відповідача Артюхової Л.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2011 року у справі № 2а-1759/11/1270 за позовом Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби ( відповідач - 1), Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області (відповідач - 2) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 39 983 281, 00 грн. ,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача - 1 щодо ненадання висновку про відшкодування позивачем податку на додану вартість за липень 2010 року та стягнути з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню в розмірі 39 983 281, 00 грн. В обґрунтування позову зазначив, що товариство є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 001865112150 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого відповідачем 31.01.2009 року. Як платник податку на додану вартість, позивач подав до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року, якою було визначено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 39983281, 00 грн. У серпні-жовтні 2010 року відповідач здійснив виїзну позапланову перевірку позивача з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за липень 2010 року, за результатами якої 25.10.2010 року було складено довідку №1295/08-3/00186513. Позивач стверджує, що цією перевіркою встановлені обставини сплати останнім платіжними дорученнями сум податку на додану вартість у складі вартості товарів (послуг) на користь постачальників у попередньому податковому періоді, порушень з боку ВАТ «Стахановський завод феросплавів». З аналізу окремих статей Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 позивач зазначив, що право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту не залежить від сплати податку на додану вартість продавцем та його постачальниками. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. На думку позивача, зазначена обставина не є підставою позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на податковий кредит та відповідно на бюджетне відшкодування су податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2011 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправною бездіяльність відповідача, щодо ненадання висновку до органу державного казначейства про відшкодування позивачу податку на додану вартість за липень 2010 року, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму податку на додану вартість з липень 2010 року в сумі 39 983 281 гривень.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при проведенні перевірки позивача встановлена відсутність надмірної сплати ПДВ до Державного бюджету України. Відповідач - 1 зазначає, що посилання позивача на те, що відшкодування ПДВ не може ставитися в залежність від проведення або не проведення зустрічних перевірок контрагентів, а також, що позивач не може нести відповідальність за дії інших осіб по несплаті цього податку до бюджету, не може прийматися до уваги, оскільки відшкодування ПДВ є наслідком лише надмірної сплати цього податку до бюджету, а в ланцюгових поставках (де постачальники є як правило посередниками), сплачений наступним постачальником попередньому в ціні придбаної продукції ПДВ переходить в податкове зобов'язання кожного з попередніх постачальників, а отже ПДВ має вноситись до бюджету первинним постачальником (або виробником), але в даному випадку не встановлено надходження податку на додану вартість до бюджету, що свідчить про порушення вимог Закону «Про податок на додану вартість» в частині порядку відшкодування ПДВ.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач є юридичною особою, платником податку на додану вартість, перебуває на обліку як платник ПДВ у відповідача-1. (т. № 1 а.с.11).

Позивачем подана податкова декларація з ПДВ за липень 2010 року. Відповідно до рядка 25 вказаної податкової декларації позивачем заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 39983 281, 00 грн. (т. № 1 а.с.13-18).

Заявлена сума бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2010 року перевірена в ході проведення відповідачем-1 позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за липень 2010 року, результати якої оформлено довідкою № 1295/08-3/00186513 від 25.10.2010. За висновками не підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування по декларації за липень 2010 року в сумі 39983281 грн та зазначено, що вказану суму буде підтверджено після отримання відповідей на надіслані запити по зустрічних перевірках, оскільки на кінець перевірки від органів ДПС за місцем реєстрації основних постачальників ВАТ «Стахановський завод феросплавів» інформація про проведені зустрічні перевірки щодо таких постачальників не надходила. (т. № 1 а.с. 98-120).

Разом з тим, 21.03.2011 року СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Луганську на підставі п.п. 20.1.4 п.20.1, п.п.78.1.12 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України та листа ДПА в Луганській області від 17.03.2011 №5076/08-205 та наказу СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську на службове розслідування від 18.03.2011 №103 та згідно наказу СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську №110 від 18.03.2011, було здійснено невиїзну документальну перевірку ПАТ «Стахановський завод феросплавів» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за період з 01.11.2007 по 31.12.2007, з 01.03.2008 по 30.04.2008, з 01.06.2008 по 30.09.2008, з 01.12.2008 по 30.01.2009, з 01.03.2009 по 31.01.2010, з 01.03.2010 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт №185/08-3/00186513 від 21.03.2011 року. (т. 1 а.с. 24-67).

Документальною невиїзною перевіркою було встановлено, що ПАТ «Стахановський завод феросплавів», в порушення абзацу «а» п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування у розмірі 168 176 676,00 грн., у тому числі по періодам: за грудень 2007 року - 5 272 024,00 грн., за квітень 2008 року - 4650 361,00 грн., за липень 2008 року - 32 392 787,00 грн., за серпень 2008 року - 41 768,00 грн., за вересень 2008 року - 148086,00 грн., за січень 2009 року - 14 472,00 грн., за квітень 2009 року - 6 039,00 грн., за травень 2009 року - 274 471,00 грн., за червень 2009 року - 339 927,00 грн., за липень 2009 року - 169 439,00 грн., за серпень 2009 року - 192 766,00 грн., за жовтень 2009 року - 4534 557,00 грн., за листопад 2009 року - 2 667 011,00 грн., за грудень 2009 року - 4 347 797,00 грн., за січень 2010 року - 6 668 527,00 грн., за квітень 2010 року - 27 604 245,00 грн., за травень 2010 року - 1 236 775,00 грн., за липень 2010 року - 39 983 281,00 грн., за вересень 2010 року - 2 539 894,00 грн., за жовтень 2010 року - 27 802 450,00 грн., за листопад 2010 року - 4 013 561,00 грн., за грудень 2010 року - 3 276 438,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001018013/0 від 21.03.2011 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 22 податкові періоди в загальному розмірі 168 176 668,00 грн, в тому числі, 39983281 гривню за липень 2010 року.

Проте, постановою Луганського окружного адміністративного суду по справі № 2а-2697/11/1270 від 24 червня 2011 року, яку залишено без змін ухвалами Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2011 року та Вищого адміністративного суду України від 25 лютого 2013 року, за позовом ПАТ «Стахановський завод феросплавів» податкове повідомлення-рішення № 0001018013/0 від 21.03.2011 року визнано протиправним та скасовано.

Зі змісту вказаної постанови суду вбачається, що судом було перевірено та визнано такою, що відповідає дійсності первинну документацію, на підставі якої здійснювалася господарська діяльність за період, протягом якого сформовано податковий кредит за 22 періоди з 2007 року по 2010 рік на загальну суму 168176668 грн., у тому числі за липень 2010 року у розмірі 39983281 грн.

Згідно ч. 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що надана позивачем до матеріалів справи податкова декларація за липень 2010 року підтверджує правильність формування позивачем податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ та відповідно і правильність визначення суми бюджетного відшкодування податку.

Крім зазначеного, при вирішенні спору колегія суддів виходить з наступного.

Спеціальним законом, який до 1 січня 2011 року визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин є Закон України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, (далі Закон № 168).

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону № 168 визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Як вбачається з п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону № 168, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Право платника податку - покупця на податковий кредит кореспондується з податковими зобов'язаннями іншого платника податку - постачальника товарів (послуг), який зобов'язаний включити до податкових зобов'язань суму податку на додану вартість, сплачену (нараховану) покупцем у ціні придбання товарів (послуг).

Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено як умову сплату цих сум до бюджету.

Статтею 7 зазначеного Закону №168 передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Пункт 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом. Нормами Закону не передбачений обов'язок покупця товару -платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару податок на додану вартість безпосередньо до державного бюджету. За приписами підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 наведеного Закону умовою бюджетного відшкодування покупцю є сплата ним податку у складі ціни товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету. Саме нормами зазначеного Закону, з урахуванням його преамбули, регулюються всі питання, пов'язані із визначенням та сплатою податку на додану вартість.

Таким чином, для отримання бюджетного відшкодування необхідна наявність певних підстав, зокрема:

- наявність від'ємного значення звітного податкового періоду;

- зарахування від'ємного значення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду;

- фактична сплата податку отримувачем товарів (послуг);

- здійснення зазначеної оплати постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді;

- включення залишку від'ємного значення (після бюджетного відшкодування) до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону № 168, джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що Закон № 168 не пов'язує право платника податку на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість із закінченням перевірок до кінцевого виробника та фактом підтвердження сплати податку контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання, оскільки від'ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям (постачальникам) товару (послуг) в ціні товарів (послуг).

З огляду на зазначені норми Закону доводи апеляційної скарги, що право на відшкодування ПДВ з бюджету передбачає обов'язкову наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум до бюджету, колегія суддів вважає безпідставними і такими, що не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, яке не пов'язує право на бюджетне відшкодування ПДВ зі сплатою останнього до бюджету. Право на бюджетне відшкодування законодавством пов'язується з іншими обставинами, які вище вказані судом.

Доводи апеляційної скарги з посиланням на здійснення заходів щодо підтвердження сум податку на додану вартість, заявлених до відшкодування з бюджету, з урахуванням матеріалів зустрічних перевірок колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки нормами Закону № 168 право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по ланцюгу.

Можливе порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість» контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, оскільки останній виконав усі передбаченні законом умови щодо отримання такого відшкодування, та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. З урахуванням вимог п.1.3 ст.1 та ст..7 Закону №168, покупець сплачує суму ПДВ в ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи не надходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

Пунктами 200.15 та 200.13 Податкового кодексу України передбачено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Аналогічні положення містила і стаття 7 Закону № 168, який втратив чинність з 1 січня 2011 року.

Порядок відшкодування податку на додану вартість затверджений спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 20.12.2010р. № 960/495, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12. 2010 р. за N 1387/18682. Пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що податкові органи надають органам Державного казначейства України висновки про суми відшкодування податку на додану вартість та Реєстр висновків про суми відшкодування податку на додану.

Положення вищенаведеного Порядку встановлюють взаємодію податкових органів та органів державного казначейства, які діють як органи державної влади, представники одного відповідача -держави, через які держава набуває і здійснює свої права та обов'язки.

Крім того, за Постановою КМ України № 39 від 17.01.2011 " Про затвердження порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість" відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Незважаючи на наявність суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, зазначений висновок про відшкодування податку на додану вартість податковим органом до органу державного казначейства не надавався.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що у разі, коли податковий орган в установлений законом строк не надає відповідний висновок органу державного казначейства, платник податків вправі скористатись свої правом на судове оскарження такої бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення суми коштів з Державного бюджету України.

Всупереч вимогам діючого законодавства суми податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за липень 2010 року в розмірі 39983281 гривня не відшкодовані, у зв'язку з чим суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що постанова суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Повний текст складений 15 квітня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2011 року у справі № 2а-1759/11/1270 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В.Ястребова