Постанова № 30678322, 10.04.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2013 р. Справа№ 910/1654/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Корсакової Г.В.

Тарасенко К.В.

при секретарі Танцюрі Ю.Б.

за участю представників:

від позивача: Кузьміна К.П. - представник за дов. №91/2012/12/261 від 26.12.2012р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»

на рішення господарського суду м. Києва

від 11.03.2013р. (дата підписання - 15.03.2013р.)

у справі №910/1654/13 (суддя - Головіна К.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»

про стягнення 344 842,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013р. Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» про стягнення заборгованості за спожиту протягом жовтня 2010р. - грудня 2012р. теплову енергію у розмірі 344 842,67 грн., з яких: 332 962,78 грн. основного боргу, 2 222,63 грн. інфляційної складової та 9 657,26 грн. 3% річних, нарахованих за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 13.11.2003р. №1110056 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленої теплової енергії.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.01.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі за №910/1654/13.

Відповідач позов не визнав. Обгрунтовуючи свої заперечення, відповідач вказував на відсутність у нього обов'язку розрахуватися із позивачем за теплову енергію, спожиту мешканцями житлового будинку у спірному періоді. За оцінкою відповідача, укладений між сторонами Договір покладав на Комунальне підприємство виключно обов'язок по надходженню від мешканців житлових будинків грошових коштів, сплачених ними за теплову енергію, а не по сплаті вартості спожитої мешканцями теплової енергії.

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.03.2013р. у справі №910/1654/13 (суддя - Головіна К.І.) позов задоволено, визначено до стягнення із Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» на користь ПАТ «Київенерго» заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 332 962,78 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 2 222,63 грн. та 3% річних у розмірі 9 657,26 грн.

За оцінкою місцевого господарського суду, на підставі чинного Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1110056 від 13.11.2003р. між сторонами виникли цивільно-правові відносини поставки, з яких у відповідача виникли грошові зобов'язання по оплаті поставленої теплової енергії. На думку суду першої інстанції, правовим наслідком невиконання відповідачем грошових зобов'язань є примусове стягнення заборгованості з урахуванням інфляційних та трьох процентів річних.

Не погоджуючись із мотивами судового рішення та висновками місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду м. Києва від 11.03.2013р. у даній справі скасувати та прийняти новий судовий акт про відмову у задоволенні позовних вимог.

У доводах апеляційного оскарження, відповідач вказував на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність у Комунального підприємства обов'язку розрахуватися за спожиту мешканцями житлових будинків протягом спірного періоду теплову енергію, адже Комунальне підприємство не є прибутковою організацією. За поясненнями скаржника, господарським судом не врахував, що Комунальне підприємство не є споживачем і не приймає теплової енергії для власних потреб, а лише забезпечує своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок КП ГІОЦ КМДА, тому не зобов'язане оплачувати вартість теплової енергії та відповідати за невиконання грошових зобов'язань перед позивачем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013р. №910/1654/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Корсакова Г.В., Тарасенко К.В.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 10.04.2013р.

10.04.2013р. до початку судового засідання через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з неможливістю забезпечення явки представника Комунального підприємства, який перебуває на лікарняному, та з огляду на зайнятість інших представників підприємства в інших судових засіданнях.

Того ж дня, 10.04.2013р., від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судової експертизи, на вирішення якої передати питання щодо визначення дійсного обсягу спожитої протягом спірного періоду теплової енергії, проведення експертизи доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Відповідач у призначене судове засідання не з'явився, хоча про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційного оскарження та задоволення клопотань відповідача, в т.ч. про призначення у справі судової експертизи, заперечив, просив здійснити розгляд апеляційної скарги по суті, з результатами якого апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт - без змін.

Розглянувши подані відповідачем клопотання, судова колегія не знайшла підстав для їх задоволення.

Обгрунтовуючи своє клопотання про призначення у справі судової експертизи, відповідач посилався на наявність у нього сумнівів щодо законності та правильності нарахування позивачем обсягів спожитої у спірному періоді теплової енергії.

Відхиляючи заявлене клопотання, судовою колегією враховано правову позицію, викладену у п.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006р. №01-8/2651 «Про деякі питання призначення судових експертиз», згідно якої судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Порядок визначення обсягів постачання теплової енергії погоджений сторонами у Додатку №1 до укладеного між ними Договору від 13.11.2003р. №1110056. В матеріалах справи наявні облікові картки обсягів споживання теплової енергії протягом спірного періоду, а також виконаний позивачем детальний розрахунок заявленої до стягнення заборгованості, контррозрахунок на який відповідач не подав.

Враховуючи наведене, вирішення питання щодо визначення обсягу спожитої протягом жовтня 2010р. - грудня 2012р. теплової енергії не потребує спеціальних знань, тому підстави для призначення у справі судової експертизи відсутні.

До того ж необгрунтоване призначення судової експертизи призведе до затягування розгляду справи та порушення процесуальних прав сторін на розгляд справи у встановлений законом строк.

Відтак, клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи підлягає відхиленню.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги, судова колегія виходить з того, що з огляду на положення ст.77 ГПК України питання з приводу того, чи перешкоджають певні обставини розгляду справи вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Якщо представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення сторонам копії ухвали Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013р., беручи до уваги ту обставину, що правова позиція та доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі, явка представників сторін визнана необов'язковою, у зв'язку з чим судова колегія визнала можливим розгляд апеляційної скарги по суті за правилами ст.101 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В силу ч.ч. 1, 2 ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 13.11.2003р. (з урахуванням Додаткової угоди від 27.07.2012р.) між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (далі - постачальник, позивач), та Комунальним підприємством «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (далі - споживач, відповідач) був укладений Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1110056 (далі - Договір), предметом якого було виробництво та постачання за плату теплової енергії у гарячій воді у житловому будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 23.

Відповідно до п.4.1 Договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2009р.

За змістом п.4.2 Договору якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не висловила наміру розірвати його, даний договір вважається пролонгованим на наступний термін.

Оскільки докази припинення дії Договору відсутні, висновок суду першої інстанції про його чинність протягом спірного періоду є вірним.

В силу ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п.2.2.1 Договору постачальник зобов'язувався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року; згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в Додатку №1 до Договору.

Нарахування за теплову енергію здійснювалося відповідно до звертання-доручення розрахунковим способом згідно договірних навантажень за чинними протягом спірного періоду тарифами. При цьому вказані у звертанні-дорученні про укладення договору на постачання теплової енергії у гарячів воді (а.с.17) величини теплового навантаження визначалися споживачем самостійно. Заявлені Комунальним підприємством величини теплового навантаження були відображені у Додатку №1 до Договору (а.с.18).

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007р. №1198, (далі - Правила), встановлено, що у споживачів, які не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Згідно п.8 Додатку №2 до Договору у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1,6,7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величну добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1,6,7 з урахуванням середньомісячної температури.

Перевіривши порядок нарахування позивачем обсягів спожитої теплової енергії у спірний період, судова колегія визнала безпідставними заперечення апелянта про недоведеність позивачем обсягу поставленої відповідачу теплової енергії, адже обсяг поставленої через приєднану мережу теплової енергії доведений обліковими картками (табуляграмами) (а.с.47-63) і розраховувався у відповідності з умовами Договору та Правилами користування тепловою енергією.

Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію визначений у Додатку №2 до Договору.

Так, згідно п.9 Додатку №2 до Договору споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-1 за адресою: вул. Жилянська, 63, оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграмму фактичного споживачння за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

У п.10 Додатку №2 до Договору встановлено, що споживач зобов'язувався щомісячно забезпечувати не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця - сплачувати вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальник згідно з його розрахунком.

Вартість спожитої у спірному періоді теплової енергії не була сплачена відповідачем у повному обсязі. Станом на день звернення до господарського суду з позовом, несплачена відповідачем сума основного боргу становила 332 962,78 грн.

У доводах апеляційного оскарження відповідач вказував на відсутність у нього обов'язку розрахуватися із позивачем за поставлену теплову енергію, оскільки Комунальне підприємство не використовує її для власних потреб, тобто не є споживачем у розумінні ст.714 ЦК України та Законів України «Про житлово-комунальні послуги» та «Про електроенергетику» і в силу цього не може нести відповідальності за несвоєчасну оплату вартості теплової енергії її безпосередніми споживачами - мешканцями житлових будинків, адже виконує лише посередницькі функції між ними та енергопостачальною організацією

Утім, судова колегія не може погодитися із наведеними доводами скаржника як з такими, що заперечуються змістом зобов'язань, підставою виникнення яких є договір.

В силу ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

На підставі укладеного між сторонами Договору у позивача та відповідача виникли цивільні правовідносини, предметом яких була поставка теплової енергії енергопостачальною організацією відповідачу за плату.

Відтак, суд першої інстанції, вірно зазначив, що зобов'язаною стороною за укладеним Договором є саме Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», на яке згідно п.2.3.1 Договору покладено обов'язок своєчасної сплати вартості спожитої теплової енергії, а не мешканців житлового будинку по вул. Дегтярівській, 6, в м. Києві.

В силу ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач у повному обсязі за спожиту протягом спірного періоду теплову енергію із позивачем не розрахувався, у зв'язку з чим доводи скаржника про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення основного боргу слід відхилити за неспроможністю.

Водночас, судова колегія критично оцінює заперечення апелянта з посиланням на неправомірність застосованих позивачем тарифів при розрахунку вартості спожитої теплової енергії. На думку скаржника, позивач не мав права застосовувати інший тариф, ніж той, що був визначений сторонами у п.1 Додатку №2 до Договору - 94,33 грн. за 1 Гкал.

Згідно п.1 Додатку №2 до Договору розрахунки із споживачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики КМДА, затвердженими розпорядженнями КМДА від 31.01.2007р. №86 та від 12.02.2007р. №142 за кожну відпущену Гкал без врахування ПДВ для розрахунків із житловими організаціями - 94,33 грн. за гаряче водопостачання та опалення.

Утім, апелянт не врахував, що за п.12 Додатку №2 до Договору передбачена можливість зміни тарифів у період дії Договору.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Таким чином, перевіривши наданий позивачем розрахунок вартості поставленої теплової енергії з урахуванням чинних протягом заявленого періоду тарифів, дослідивши фактичні обставини справи, судова колегія погоджується із вірним висновком місцевого господарського суду про стягнення із відповідача 332 962,78 грн. боргу за теплову енергію, поставлену протягом жовтня 2010р. - грудня 2012р.

Скаржник заперечував проти задоволення заявлених до нього вимог, посилаючись на те, що Комунальне підприємство є неприбутковою організацією, кошти від мешканців будинків на своєму рахунку не накопичує, ними не користується та здійснює свою діяльність виключно з метою дотримання обов'язків щодо належного утримання і використання неподільного та загального майна.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення із відповідача, як з боржника, який порушив свої грошові зобов'язання, інфляційних у розмірі 2 222,63 грн. та 3% річних у розмірі 9 657,26 грн. є правомірними та такими, що не суперечать закону і умовам укладеного між сторонами Договору.

При цьому, невиконання своїх зобов'язань контрагентами боржника чи державою, і, як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання перед кредитором, не звільняють боржника від передбаченої частиною другою ст.625 ЦК України відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Оскільки відповідач у встановлені Договором строки за спожиту протягом спірного періоду теплову енергію у повному обсязі не розрахувався, чим порушив взяті на себе за Договором зобов'язання, судова колегія погоджується із вірним висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення із Комунального підприємства інфляційних втрат у розмірі 2 222,63 грн. та 3% річних у розмірі 9 657,26 грн.

Що стосується неприбуткового характеру діяльності відповідача як обставини, яка звільняє його від господарської відповідальності, то згідно наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.64) судом апеляційної інстанції встановлено, що Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» є самостійною юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю та дієздатністю без будь-яких обмежень.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування прийнятого господарським судом рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт - без змін, як законний та обгрунтований.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на відповідача.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» на рішення господарського суду м. Києва від 11.03.2013р. у справі №910/1654/13 залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 11.03.2013р. у справі №910/1654/13 - без змін.

2. Матеріали справи №910/1654/13 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Кропивна Л.В.

Судді Корсакова Г.В.

Тарасенко К.В.