Постанова № 30676381, 04.04.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" квітня 2013 р. № 2-а-820/1855/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Істоміна А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного

адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зооветеринарний центр"

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Зооветеринарний центр", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.02.2013р. № 0006042311 на суму 29 900,00 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.11.2012р. № 0002472211 на суму 39 000,00 грн

В обґрунтування позову вказано, що ТОВ «Зооветеринарний центр» вважає, що воно правомірно віднесло до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 26000 грн., Яка входить до складу товару, отриманого від ПП «Баварія-Ф» в грудні 2011р. Також, позивач вважає, що висновок відповідача про заниження підприємством податку на прибуток за II-IV квартал 2011р. на суму 29900 грн є неправомірним та необґрунтованим

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, щодо задоволення позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що "Зооветеринарний центр" на порушення п п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями завищено податковий кредит на загальну суму 26000 грн., у т.ч. за грудень 2011 року в сумі 26000 грн; п. 138.1 ст. 138 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 29900 грн., в т.ч. за ІІ-ІV квартал 2011 року в сумі 29900 грн

Судом встановлено, що 30 жовтня 2012 на підставі наказу від 15.10.2012г. № 595 працівниками Чугуївської ОДПІ у Харківській області була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Зооветеринарний центр» з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ПП «Баварія-Ф», код ЄДРПОУ 31635757, за грудень 2011 року.

За наслідками перевірки було складено акт №769/2211/31293151 від 31.10.2012 року, яким було встановлено порушення позивачем: п. 138.1 ст. 138 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 29900 грн., в т.ч. за ІІ-ІV квартал 2011 року в сумі 29900 грн.,п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість на 26000 грн., у т.ч. грудень 2011 року в сумі 26000 грн.

З висновками даного акту підприємство не погодилось та направило на ім'я начальника Чугуївської ОДПІ заперечення на акт перевірки № 163 від 07.11.2012г..

16.11.2012г. представником ТОВ «Зооветеринарний центр» по пошті була отримана відповідь Чугуївської ОДПІ від 13.11.2012г. № 7352 \ 10 \ 22.0-36.

На підставі вище зазначеного акуту перевірки керівником Чугуївської ОДПІ у Харківській області були винесені податкові повідомлення-рішення від 15.11.2012 № 0002462211 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 29900 грн та 14950 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, від 15.11.2012 № 0002472211 про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 26000,00 грн. та 13000,00 грн застосованої штрафної (фінансової) санкції.

З вище зазначеними податковими повідомленнями рішення позивач не погодився та подав скаргу до Державної податкової служби у Харківській області № 170 від 28.11.2012г.

Рішенням Державної податкової служби у Харківській області про результати розгляду скарги від 23.01.13г. № 272\10\10.2-17 скарга ТОВ «Зооветеринарний центр» про скасування податкових повідомлень-рішень Чугуївської ОДПІ від 15.11.2012г. № 0002462211 та № 0002472211 задоволена лише у частині скасування податкового повідомлення-рішення Чугуївської ОДПІ від 15.11.2012г. № 0002462211 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток (штрафні (фінансові) санкції) у розмірі 14 950,00 грн. В іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення Чугуївської ОДПІ від 15.11.2012г. № 0002472211 залишені без змін, а скарга директора ТОВ «Зооветеринарний центр» від 28.11.12г. № 170 - без задоволення.

ТОВ «Зооветеринарний центр» не погодилося з даним рішенням ДПС в Харківській області в частині залишення без зміни частини податкового повідомлення-рішення від 15.11.2012г. № 0002462211 та податкового повідомлення-рішення від 15.11.2012г. № 0002472211 і оскаржило його в Державну податкову службу України.

Рішенням за наслідками розгляду скарги ДПС України від 21.02.13г. № 2682/6/10-2115 скарга ТОВ «Зооветеринарний центр» залишено без задоволення.

Суд зазначає, що єдиною підставою для висновків викладених в вище зазначеному акті перевірки, є посилання відповідача на висновки викладені у акті від 13.03.2012 року №427/23-30/31635757 о ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Приватного підприємства «Баварія Ф» (код ЄДРПОУ 31635757) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2011 по 31.07.2011 та з 01.11.2011 по 31.12.2011року», згідно якого встановлено , що: «ПП «Баварія Ф» відсутнє за юридичною адресою. ВОВПЗ по обслуговуванню Орджонікідзевського району м. Харкова ВПМ Чугуївської ОДПІ за результатами проведених заходів відносно діяльності ПП «Баварія Ф» код 31635757 встановлено, що ПП «Баварія Ф» код 31635757 зареєстровано за юридичною адресою: Харків-61106, вул. Плиткова, буд.12, (адреса масової реєстрації). Під час здійснення неодноразових виходів на податкову адресу підприємства з метою вручення запиту щодо надання копій документів та пояснень з приводу взаємовідносин з контрагентами посадових осіб даного підприємства встановлено не було...

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Як було встановлено судом та не заперечувалось відповідачем по справі, що між позивачем та ПП «Баварія-Ф» було укладено угоду № 30 від 01.07.2011 року про поставку субстанції «Селектор-С» та судстанції ліпофільна фракція видатковими накладними № РН-0712-04 від 07.12.2011р.. на загальну суму 78000,00 грн. в т.ч. ПДВ 13000,00 грн.; № РН-1612-08 від 16.12.2011р.. на загальну суму 78000,00 грн. в т.ч. ПДВ 13000,00 грн. Товарно-транспортними накладними від 07.12.2011р. № 0712-04-2 та від 16.12.2011р. № 1612-08-2. Податковими накладними № 100 від 07.12.2011р. на загальну суму 78000,00грн. в т.ч. ПДВ 13000,00 грн.; № 239 від 16.12.2011р. на загальну суму 78000,00грн. в т.ч. ПДВ 13000,00 грн. Реєстр отриманих податкових накладних за грудень 2011 року. Випискими з банку за 06/12/2011р. ,12/12/2011р., 14/12/2011р., за 20/12/2011р., за 21/12/2011р. Платіжними дорученнями № 126 від 14.12.2011 р. на суму 40000,00 грн. в т.ч. ПДВ 6666,67 грн.; № 95 від 12.12.2011 р. на суму 40000,00 грн. в т.ч. ПДВ 6666,67 грн.; № 141 від 21.12.2011 р. на суму 34719,97 грн. в т.ч. ПДВ 5788,66 грн.; № 134 від 20.12.2011 р. на суму 40000,00 грн. в т.ч. ПДВ 6666,67 грн.; № 78 від 06.12.2011 р. на суму 40000,00 грн. в т.ч. ПДВ 6666,67 грн., а також копією паспорта ліпофільна фракція від постачальника ПП «Баварія-Ф» та копією посвідчення якості безпеки на «Селектор» від постачальника ПП «Баварія-Ф».

Суд зазначає, що факт отримання вища зазначених субстанцій також підтверджується тим, що наказом № 34\1 від 08.08.2005р. директора ТОВ «Зооветеринарний центр» обов`язки завідувача складу сировини, готовій продукції, матеріалів покладено на апаратницю з виготовлення ветеринарних препаратів витамино-мінеральних додавань Наретя Т.А., якою ведеться Журнал обліку субстанцій цеху вет.препаратів за 2011р. (прибуття на склад та вибуття до виробництва). Прихід фіксується у даному Журналі на підставі накладних по придбанню сировини від постачальників (накл. № 0712-04 від 07.12.2011р. та накл. №1612-08 від 16.12.2011р.), які одночасно відображаються на рахунку 201 бухгалтерського обліку.

Однак, спочатку придбану сировину перевіряє технолог Галкин А.В., який встановлює відповідність такої сировини нормативним вимогам та характеристикам, що відображається їм у Журналі вхідного контролю сировини за 2011р., прошнурованому та скріпленому печаткою підприємства.

У момент передавання сировини до виробництва завідувач складу складає наряди для відповідних ветеринарних препаратів, складовою частиною яких є субстанція «Селекор-С» та субстанція ліпофільної фракції, які реєструє у Журналі реєстрації нарядів.

Також суд зазначає, що в судовому засіданні представник відповідача зазначив, що сам факт отримання спірного товару його належне оприбуткування тощо ними не заперечується та знайшло своє підтвердження під час проведення перевірки.

У відповідності до ст.55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Суд зазначає, що зміст спірного договору не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору також вказаних доказів у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Відповідачем не надано доказів наявності притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб як позивача так ПП «Баварія-Ф» за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.

Суд зазначає , що доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача так і ПП «Баварія-Ф» на підписання договору тощо в момент їх укладання суду відповідачем не надано.

Що стосується посилання відповідача на акти про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Баварія-Ф», не декларування останнім своїх зобов'язань, то вказані посилання відповідача є необґрунтованими оскільки у відповідності до вимог ст.. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, а отже господарська діяльність контрагента позивача не вказує на факт нікчемності укладених між позивачем та ПП «Баварія -Ф» правочину.

Що стосується посилання відповідача в судовому засіданні на той факт, що у відповідності до листів департаменту митних інформаційних технологій та статистики Державної митної служби України «субстанція ліпофільна фракція» за переіод з 01.01.2009 по 01.03.2012 року інформації щодо митного оформлення ввезення на територію України не виявлено, а також що, у відповідності до листа південної регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті ТОВ «Зооветеринарний центр» не оформлював дозвільних документів щодо ввезення вище зазначеної субстанції, то зазначені твердження суд вважає безпідставними та необґрунтованими оскільки як вже зазначалось судом вище факт фактичного отримання, оприбуткування відповідачем неоскаржується та підтверджується матеріалами справи, крім цього у відповідності до вимог ст.. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, а отже господарська діяльність контрагента позивача не вказує на факт нікчемності укладених між позивачем та ПП «Баварія -Ф» правочину, також позивач зазначений товар не провозив через митний кордон України, а отримував його від ПП «Баварія -Ф».

Також суд зазначає, що по-перше: вище зазначений факт у відповідності до акту перевірки №769/2211/31293151 від 31.10.2012 року не був підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, по-друге: в листі південної регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті жодним чином не зазначено на той факт, що ПП «Баварія -Ф» не ввозило зазначу ліофільну фракцію, по-третє: позивач придбав зазначену фракцію у ПП «Баварія -Ф» та не зобов'язаний перевіряти спосіб ввезення її на територію України тощо.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім цього суд зазначає, що згідно п.83.1 ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Суд зазначає, що викладені в акті судження відповідача в акті перевірки не ґрунтуються на жодному з визначених ст. 83 Податкового кодексу України джерел.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу, відповідачем не було надано доказів стосовно субстанції «Селектор-С».

Так , підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні». Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суд зазначає, що на час укладення угод між позивачем та ПП «Розвиток-2010», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Внеторгімпорт», ТОВ «Будінвестування» та ТОВ «Дон-прес», останні знаходились в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також були платниками податку на додану вартість.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» №996, документом, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

У статті 3 зазначеного Закону вказано, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими

В акті перевірки підтверджується те, що при оформленні податкових накладних було дотримано вимоги ст. 201 Податкового кодексу України, податкові накладні відображено у відповідності в вимогами п.201.6 у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних отриманих від ПП «Баварія -Ф» які оформлені відповідно до діючих вимог без будь-яких порушень.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що податкові повідомлення - рішення № 0006042311 від 04.02.2013 року; № 0002472211 від 15.11.2012 року винесені Чугуївською ОДПІ у Харківській області Державної податкової служби України з порушенням норм чинного законодавства України.

Судові витрати підлягають стягненню згідно положень ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст. 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Зооветеринарний центр" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби № 0006042311 від 04.02.2013 року; № 0002472211 від 15.11.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зооветеринарний центр", код. 31293151 суму сплачених судових витрат в розмірі 689,00 грн. (шістсот вісімдесят дев"ять гривень нуль копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі виготовлена 08 квітня 2013 року.

Суддя Спірідонов М.О.