Постанова № 30676278, 09.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 квітня 2013 року № 826/87/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: головуючого судді Добрянської Я.І., суддів: Власенкової О.О., Бояринцевої М.А., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача 1: Державної податкової служби України;

відповідача 2: Державного казначейства України

третя особа: Закрите акціонерне товариство Страхова компанія «Брокбізнес»

про виплату страхового відшкодування

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача 1: Столярець С.Ю. (довіреність № 10-1418/3968 від 02.11.2012 р.)

від відповідача 2: не прибув

від третьої особи: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідачів Державної податкової служби України та Державного казначейства України, третя особа - Закрите акціонерне товариство Страхова компанія «Брокбізнес» про виплату страхового відшкодування в розмірі 288 864,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.01.2013 р. головуючим суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 826/87/13-а та призначено справу до попереднього судового розгляду.

В попередньому судовому засіданні 14.03.2013 р. позивачем було подано заяву про зміну позовних вимог, згідно якої уточнено суму страхового відшкодування, яку позивач просить стягнути з відповідача 1 за рахунок Державного бюджету України, а саме 949 946,40 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.03.2013 р. головуючим суддею Добрянською Я.І. було закінчено підготовче провадження та призначено справу № 826/87/13-а до судового розгляду колегією суддів у судовому засіданні 14.03.2012 р. у складі: головуючого судді Добрянської Я.І., суддів: Власенкової О.О., Бояринцевої М.А.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю відповідача 1 Державної податкової служби України щодо не вирішення питання про виплату позивачу страхової суми у розмірі 949 946,40 грн., у зв'язку з втратою працездатності.

Відповідачем 1 та третьою особою до канцелярії суду були надані письмові заперечення проти позову.

В судовому засіданні 14.03.2013 р. представник відповідача 1 також виступив проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Відповідач 2 те третя особа в судове засідання 14.03.2013 р. не прибули та не скерували своїх представників, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.

Зважаючи на не прибуття відповідача 2 Державного казначейства України в судове засідання 14.03.2013 р. та не скерування свого представника, суд, на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати дану адміністративну справу № 826/87/13-а в порядку письмового провадження.

Станом на 09.04.2013 р. будь-яких інших документів від сторін по справі до суду не надходило.

Отже, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача 1, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в органах внутрішніх справ СРСР та України прослужив з травня 1978 року по серпень 2005 року. З них 8 останніх років служив в органах Державної податкової служби України - податковій міліції. На даний час є пенсіонером (посвідчення НОМЕР_1, видане ДПА України 24 жовтня 2005 р.), інвалідом 2 групи (посвідчення серії НОМЕР_2, видане ДПА України 24 жовтня 2005 р.), та ветераном податкової міліції (посвідчення НОМЕР_1, видане ДПА України 28 січня 2010 р.).

Протягом зазначеного часу позивач виконував спеціальні завдання МВС СРСР і керівництва держави, серед яких - участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції.

З 1-го вересня 2005 року, у зв'язку з вислугою років та погіршенням стану здоров'я, позивач був звільнений зі служби в податковій міліції з посади начальника факультету податкової міліції Національного університету державної податкової служби України, та вийшов на пенсію.

За результатами огляду МСЕК Київської області (Серія 2-18 АД № 001252 від 31.05.2005 р.) та військово-лікарської комісії (довідка № 16 від 15.06.2006 р.), позивача визнано інвалідом 2-ї групи з втратою 80% професійної працездатності в період проходження служби при виконанні службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 1987 році.

Позивач перебуває на обліку у відділі персоніфікованого обліку пільг УПСЗН Києво-Святошинської РДА - категорія пільговика - інвалід війни 2 групи (довідка № 1953, видана УПСЗН Києво-Святошинської РДА Київської області 01.03.2010 р.).

Таким чином, позивач вважає, що отримане ним захворювання та втрата працездатності на 80% були пов'язані саме із проходженням служби в структурному підрозділі податкової міліції ДПА України, зважаючи на що, у відповідності до вимог п.п. «б» п. 5 Порядку та умов обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.1994р. № 349), відповідач 1 (ДПС України), як страхувальник має виплатити позивачу страхову суму внаслідок отримання останнім інвалідності, що сталася саме під час виконання службових обов'язків (проходження державної служби в органах ДПА України) у розмірі 949 946,40 грн.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача та представника відповідача 1, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які причинити втрату працездатності» відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі - страхування від нещасного випадку).

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Відповідно до положень ст. 1 зазначеного Закону завданнями страхування від нещасного випадку є: проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаним умовами праці; - відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань; - відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою застрахованими особами заробітної плати або відповідної її частини під час виконання трудових обов'язків, надання їм соціальних послуг у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також у разі їх смерті здійснення страхових виплат непрацездатним членам їх сімей.

Згідно ст. 18 Закону України «Про державну податкову службу України», посадової особи органу державної податкової служби підлягають обов'язковому державному особистому страхуванню за рахунок коштів державного бюджету на випадок загибелі або смерті на суму десятирічної заробітної плати за їх останньою посадою, а в разі поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися у зв'язку з виконанням службових обов'язків, - у розмірі від шестимісячної до п'ятирічної заробітної плати за їх останньою посадою (залежно від ступеня втрати працездатності). Порядок та умови страхування посадових осіб органів державної податкової служби встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 1994 р. № 349 затверджено порядок та умови обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби.

Пунктом 1 Порядку та умов обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби встановлено, що обов'язкове державне особисте страхування (далі - обов'язкове страхування) посадових осіб органів державної податкової служби здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

В пункті 5 зазначеного вище Порядку зазначено, що страховик виплачує страхові суми: а) у разі загибелі або смерті застрахованого під час виконання службових обов'язків його спадкоємцям - у розмірі десятирічної заробітної плати застрахованого за останньою посадою, яку він займав; б) у разі втрати застрахованим працездатності в результаті поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися під час виконання службових обов'язків, - у розмірі, що залежить від ступеня втрати працездатності, який визначається у відсотковому відношенні до суми п'ятирічної заробітної плати за останньою посадою, яку він займав до встановлення втрати працездатності, але не може бути меншим шестимісячної заробітної плати за зазначеною посадою. Виплата страхових сум, зазначених у підпунктах «а» і «б» цього пункту, в зв'язку з загибеллю (смертю) або втратою працездатності (далі - страхова подія) провадиться з урахуванням раніше виплачених страхових сум за цю страхову подію. При цьому страхова сума виплачується незалежно від виплат за іншими видами страхування і виплат у порядку відшкодування збитків.

Як було зазначено в обставинах справи та підтверджується наявними у справі доказами, позивач отримав інвалідність 2-ї групи з втратою 80% професійної працездатності в період проходження служби при виконанні його службових обов'язків.

У зв'язку із тим, що перебуваючи на службі в органах внутрішніх справ та Державній податковій службі України позивач втратив 80% професійної працездатності, враховуючи положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які причинити втрату працездатності» та постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.1994 р. № 349 «Про затвердження Порядку та умов обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби» позивач ОСОБА_1 неодноразово звертався до Державної податкової адміністрації України із листами-заявами (від 20.11.2006 р., від 07.12.2007 р., від 22.03.2008 р.) про надання можливості отримати страхову суму за втрату працездатності ,а також із скаргою до Прем'єр-міністра України від 13.07.2010 р.

Однак, листами від 10.01.2007 р., від 27.12.2007 р., від 23.07.2008 р. та від 18.08.2010 р. Державна податкова адміністрація України відмовила позивачу в отриманні страхової суми відшкодування, оскільки на думку податкового органу із зазначеним питанням позивач мав звертатися безпосередньо до страхової компанії.

Також, зазначена відмова ДПА України щодо виплати позивачу страхової суми за втрату працездатності була обумовлена тим, що ОСОБА_1 втратив професійну працездатність у розмірі 80% у зв'язку із захворюванням пов'язаним із виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а не в результаті захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах податкової міліції.

Проте, із такою позицією відповідача 1 - ДПС України (правонаступника ДПА України) суд погодитися не може, зважаючи зокрема на таке.

Відповідно до п. 11 Порядку та умов обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 1994 р. № 349, для вирішення питання про виплату страхової суми у випадках передбачених пунктом 5 цього Порядку та умов, застрахований або його спадкоємець оформляють у відповідному органі державної податкової служби та подають страховику заяву за встановленою формою (додаток № 2), а також пред'являють документ, що засвідчує особу.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.04.2004 року затверджений Порядок виплат страхових сум з державного обов'язкового особистого страхування посадовим особам органів державної податкової служби України та посадовим і службовим особам податкової міліції та затверджене Типове положення про комісію по розгляду документів щодо виплати страхових сум при проведенні обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби та посадових і службових осіб податкової міліції.

В п. 2 Порядку виплат страхових сум з державного обов'язкового особистого страхування посадовим особам органів державної податкової служби України та посадовим і службовим особам податкової міліції, що затверджений наказом ДПА України від 01.04.2004 р. № 188 зазначено, що проведення обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб може проводитися виключно страховиком, який має відповідну ліцензію. Вибір страховика визначається шляхом проведення тендеру відповідно до вимог Закону України від 22 лютого 2000 року № 1490-111 «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти». Взаємодія органів державної податкової служби із страховою компанією регулюється шляхом укладення договору між ДПА України та страховиком - переможцем торгів.

Пунктом 7 вищезазначеного Порядку визначені випадки, коли здійснюються виплати страхових платежів, зокрема, у разі втрати застрахованою посадовою особою органів державної податкової служби України працездатності в результаті поранення, контузії, травми, каліцтва або інвалідності, що сталися під час виконання службових обов'язків у разі перебування їх: на робочому місці, на території податкового органу або в іншому місці роботи протягом робочого часу, починаючи з моменту приходу на роботу до виходу, який повинен фіксуватися відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, або за дорученням керівництва в неробочий час, під час відпустки, у вихідні та святкові дні; втрати застрахованою посадовою особою працездатності внаслідок захворювання, виникнення якого безпосередньо пов'язане з виконанням службових обов'язків чи проходженням служби.

Як вже зазначалося вище, відповідно до пункту 5 Порядку та умов обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 1994 р. № 349, страховик виплачує страхові суми: а) у разі загибелі або смерті застрахованого під час виконання службових обов'язків його спадкоємцям - у розмірі десятирічної заробітної плати застрахованого за останньою посадою, яку він займав; б) у разі втрати застрахованим працездатності в результаті поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися під час виконання службових обов'язків, - у розмірі, що залежить від ступеня втрати працездатності, який визначається у відсотковому відношенні до суми п'ятирічної заробітної плати за останньою посадою, яку він займав до встановлення втрати працездатності, але не може бути меншим шестимісячної заробітної плати за зазначеною посадою. Виплата страхових сум, зазначених у підпунктах «а» і «б» цього пункту, в зв'язку з загибеллю (смертю) або втратою працездатності (далі - страхова подія) провадиться з урахуванням раніше виплачених страхових сум за цю страхову подію. При цьому страхова сума виплачується незалежно від виплат за іншими видами страхування і виплат у порядку відшкодування збитків.

Пунктом п. 9.2 Порядку, що затверджений наказом ДПА України від 01.04.2004 р. № 188 визначений перелік документів, що посадові особи надають для розгляду до відповідної комісії у ДПА України, АР Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

Згідно п.п. 9.1 Порядку виплат страхових сум з державного обов'язкового особистого страхування посадовим особам органів державної податкової служби України та посадовим і службовим особам податкової міліції, що затверджений наказом ДПА України від 01.04.2004 р. № 188 в ДПА України, ДПА в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі наказом створюються комісії по розгляду документів щодо виплати страхових сум при проведенні обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби України та посадових і службових осіб податкової міліції (далі - Комісії), основне завдання та функції яких визначаються у Типовому положенні про комісію по розгляду документів щодо виплат страхових сум при проведенні обов'язкового особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби України та посадових осіб податкової міліції.

Підпунктом 3.2 Типового положення про комісію по розгляду документів щодо виплати страхових сум при проведенні обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби та посадових і службових осіб податкової міліції визначені функції, які покладені на Комісію, зокрема розгляд документів, наданих посадовими особами, з метою визначення правильності, повноти їх оформлення, а також відповідності вимогам чинних нормативних актів з питання проведення обов'язкового державного особистого страхування; визначення випадку, що стався із заявником, як страхового та такого, що стався під час виконання службових обов'язків чи проходження служби; забезпечення своєчасного повідомлення посадових осіб щодо передачі документів до відповідного відділення страхової компанії або відмови у прийнятті документів із зазначенням причини відмови.

Відповідно до п. 9.4 Порядку виплат страхових сум з державного обов'язкового особистого страхування посадовим особам органів державної податкової служби України та посадовим і службовим особам податкової міліції, що затверджений наказом ДПА України від 01.04.2004 р. № 188, за результатами розгляду документів комісія оформляє протокол засідання комісії, виписка якого з переліком документів, визначених п.п. 9.2 зазначеного Порядку надсилається: - до відповідного регіонального підрозділу страховика у разі, коли випадок визнано як страхову подію, при наявності повноти оформлення, а також відповідності наданих заявником документів вимогам нормативних документів із зазначеного питання; - заявникові із зазначенням документів у разі недотримання вимог чинного законодавства щодо повноти та правильності оформлення наданих документів, а також відсутності правової підстави визнати подію, що сталась як страховий випадок.

Таким, чином, враховуючи вищезазначені положення чинного законодавства, ДПА України визнала випадок з яким звернувся позивач як страхову подію, що оформлена відповідно до вимог нормативних документів, оскільки в листах від 27.12.2007 р. № 7347/Ш/01-0215 та від 23.07.2008 р. № 5678/Ш/01-0215 повідомила позивача, що після проведення тендерних процедур документи ОСОБА_1 будуть надіслані до страхової компанії для подальшого розгляду та супровідним листом направила документи позивача до страховика - ЗАТ СК «Брокбізнес».

Крім того, суд звертає увагу на положення укладених договорів ДПА України зі страховиком ЗАТ «СК «Брокбізнес», а саме на п. 3.4.2 який передбачає, що у разі настання страхового випадку страхувальник зобов'язаний оформити застрахованому або його спадкоємцю документи, перелічені в п. 10,11 Порядку.

Також суд не погоджується із посиланням відповідача 1 на те, що позовні вимоги не можуть бути задоволені з підстав втрати позивачем працездатності на 80% саме під час ліквідації наслідків на ЧАЕС, а не проходженні служби в органах МВС чи Податкової міліції.

Однак, як підтверджується наявними матеріалами справи, у довідці МСЕК серії КИО-І № 233805, виданої 31.05.2005 р., зазначено, що захворювання позивача ОСОБА_1 пов'язане з ліквідацією наслідків на ЧАЕС, саме при виконанні службових обов'язків, тобто під час роботи в органа внутрішніх справ (податковій міліції).

Зважаючи на таке, суд приходить до висновку про протиправність дій та бездіяльності ДПС України щодо вирішення питання про виплату позивачу страхової суми, проте в іншому розмірі, ніж той який зазначає (просить) позивач.

Так, відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну податкову службу України», посадової особи органу державної податкової служби підлягають обов'язковому державному особистому страхуванню за рахунок коштів державного бюджету на випадок загибелі або смерті на суму десятирічної заробітної плати за їх останньою посадою, а в разі поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися у зв'язку з виконанням службових обов'язків, - у розмірі від шестимісячної до п'ятирічної заробітної плати за їх останньою посадою (залежно від ступеня втрати працездатності). Порядок та умови страхування посадових осіб органів державної податкової служби встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно довідки Національної академії державної податкової служби України від 01.11.2005 р. № 3364/01.12, відповідно до грошового атестату № 306 від 07.10.2005 р., грошове утримання ОСОБА_1 за останньою посадою (посадовий оклад з урахуванням усіх надбавок та доплат) складало 4 291,73 грн.

Таким чином, зважаючи на втрату позивачем 80% працездатності, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті становить 4 291,73 грн. * 60 місяців (5 років) * 80% = 206 003,04 грн.

Аналогічної позиції з даного приводу дотримується також Київський апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 02.12.2010 р. по справі № 2а-12286/09/2670 (копія якої міститься в матеріалах справи).

Ст. 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач 1, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності його бездіяльності щодо невиплати позивачу суми страхового відшкодування за втрату 80% професійної працездатності в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.

Проте позивач у свою чергу надав суду обґрунтовані пояснення та допустимі докази на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог в частині обов'язку відповідача 1 здійснити виплату страхового відшкодування за втрату 80% професійної працездатності в період проходження служби при виконанні службових обов'язків в розмірі 206 003,04 грн.

Зважаючи на викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволенні позовних вимог позивача.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України щодо не вирішення питання про виплату ОСОБА_1 суми страхового відшкодування в розмірі 206 003,04 грн.

3. Стягнути з Державної податкової служби України за рахунок державного бюджету, у встановленому чинним законодавством України порядку на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 206 003,04 грн.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Головуючий суддя: Я.І. Добрянська

Судді: О.О. Власенкова

М.А. Бояринцева

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 09.04.2013 р.