Постанова № 30676266, 11.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 квітня 2013 року № 826/447/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна»

до Дніпропетровської митниці, Головного управління Державної

казначейської служби України у Дніпропетровській області

третя особа Окружна Державна податкова служба-Центральний офіс з

обслуговування великих платників податків Державної податкової

служби

про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Підприємство з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» (далі по тексту - Позивач) з позовом до Дніпропетровської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, третя особа Окружна Державна податкова служба-Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправною бездіяльність Дніпропетровської митниці, щодо неприйняття висновку про повернення Підприємству з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» (код ЄДРПОУ 30603572) з Державного бюджету України (надмірно) сплачені кошти, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, в сумі 4 594 338,80 грн. (чотири мільйони п'ятсот дев'яносто чотири тисячі триста тридцять вісім грн. 80 коп.); стягнути на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ- Україна» (код ЄДРПОУ 30603572) з Державного бюджету України (надміру) сплачені кошти у розмірі 4 594 338,80 грн. (чотири мільйони п'ятсот дев'яносто чотири тисячі триста тридцять вісім грн. 80 коп.).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачем не вжито жодних дій визначених розділом 3 Порядку 618 від 20 липня 2007 року, а саме: скласти висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, а також направити відповідному органу Державного казначейства України супровідний лист за формою визначеною наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147.

Відповідачі до суду не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України. Заперечень проти позову до суду не надали.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що 20.01.2010 року між Підприємством з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» (Покупець), з одного боку, та Відкритим акціонерним товариством «ЛУКОЙЛ» (Продавець), з іншого боку, було укладено контракт № 1010005 (надалі по тексту Контракт № 1010005).

У відповідності до умов Контракту № 1010005, Продавець продає, а Покупець купує нафтопродукти, надалі Товар, в кількості і на умовах визначених сторонами у додаткових угодах.

В межах укладеного Контракту № 1010005 у період з травня 2011 року по жовтень 2011 року, на митну територію України був ввезений товар - нафтопродукти, та здійснювалось митне оформлення операцій з імпорту у Дніпропетровській митниці.

Відповідно до Контракту № 1010005, вартість товару «важкі дистиляти, газойлі - паливо дизельне», що надходить ПП «ЛУКОЙЛ-Україна» визначались за формулою і вантаж оформлювався в режимі імпорт 40 з поданням до митного органу тимчасової митної декларації відповідно до Порядку застосування тимчасової та неповної декларацій відповідно до митного режиму імпорту (випуск) у вільний обіг, затвердженого наказом ДМСУ України від 30.12.2003 року за № 932 (який діяв на час оформлення операцій).

Позивачем було надіслано на адресу Начальника Дніпропетровської митниці наступні Листи про зарахування в якості передоплати надміру сплачені кошти: Лист №11/931 від 07.09.2011 р. на суму 89 505,07 грн. з додатком №1 до Листа; Лист №11/932 від 07.09.2011 р. на суму 32 168,76 грн. з додатком №1 до Листа; Лист №11/933 від 07.09.2011 р. на суму 2 568 014,67 грн. з додатком №1 до Листа

Листом Дніпропетровської митниці №17-16-2/7902 від 27.09.2011 р. було повідомлено Позивача, що питання повернення коштів буде вирішено після закінчення перевірки щодо правильності митного оформлення товарів.

Позивачем було надіслано Начальнику Дніпропетровської митниці Лист №5796 від 10.08.2012 р. з проханням підготувати висновок про повернення платнику податків з Державного бюджету України надмірно сплачено суму в розмірі 4 594 338,80 грн.

Крім того, Позивачем було надіслано Начальнику Дніпропетровської митниці Лист №7084 від 05.10.2012 р. (Додатки реєстр ВМД оформлених в режимі імпорт 40 після ТД на суми надміру зарахованих до бюджету коштів) з проханням підготувати висновок про повернення платнику податків з Державного бюджету України надмірно сплачено суму в розмірі 4 594 338,80 грн.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364, затверджено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами.

Згідно з п. 2 р.1 Порядку №618 від 20.07.2007 цим нормативним актом визначено процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України.

Пунктом 1 р. 3 Порядку встановлено, що для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за ЄДРПОУ платника податків - юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів для повернення платнику податків - на поточний рахунок платника податків в установі банку.

До заяви додаються: аркуші з позначенням "3/8" комплектів бланків митних декларацій форм МД-2 і МД-3 і доповнення (у разі їх оформлення) або другий аркуш оформленої посадовою особою митного органу уніфікованої митної квитанції МД-1, за якою помилково та/або надмірно сплачено митні та інші платежі; документи, що підтверджують суму помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяв про повернення надмірно сплачених митних та інших платежів, у випадках, передбачених в абзацах третьому - восьмому цього пункту.

Згідно з п.2 р.3 Порядку №618 від 20.07.2007 зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відповідно до п. 4 р. 3 Порядку на підставі звернення платників податку митним органом готується висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20 липня 2007 року N 611/147.

Пунктом 7 р. 3 Порядку передбачено, що висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.

Як встановлено п. 7 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20 липня 2007 року N 611/147, на підставі отриманого висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Судом встановлено, що згідно із заявою від 05.10.2012 р. №7084 позивач просив відповідача повернути надміру сплачене мито в сумі 4 594 338,80 грн. нараховане на підставі примірника аркушу з позначенням « 3/8» бланку ВМД форми МД-2, який був наданий митному органу разом із платіжними дорученнями, що підтверджують перерахування мита, а також копіями ВМД, що раніше надавалися відповідачеві (для цілей визначення залишку).

З аналізу матеріалів справи суд приходить до висновку, що позивач належним чином та у встановлений законодавством строк звернувся до митного органу із заявою про повернення надміру сплаченого мита, обґрунтувавши підстави для такого звернення, напрям перерахування коштів та надавши необхідні документи для прийняття рішення по суті.

В свою чергу, відповідач був зобов'язаний вчинити дії, визначені р. 3 Порядку №618 від 20 липня 2007 року, а саме: скласти висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, а також направити відповідному органу Державного казначейства України супровідний лист за формою визначеною наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20 липня 2007 року №611/147.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в частині щодо визнання протиправною бездіяльність Дніпропетровської митниці, щодо неприйняття висновку, про повернення Підприємству з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» (код ЄДРПОУ 30603572) з Державного бюджету України (надмірну) сплачені кошти, контроль за справлянням яких, покладається на митні органи, в сумі 4 594 338,80 грн. (чотири мільйони п'ятсот дев'яносто чотири тисячі триста тридцять вісім грн. 80 коп.), підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог щодо стягнути на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» (код ЄДРПОУ 30603572), з Державного бюджету України (надмірну) сплачені кошти у розмірі 4 594 338,80 грн. (чотири мільйони п'ятсот дев'яносто чотири тисячі триста тридцять вісім грн. 80 коп.), суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої ст. 17 КАС України предметом оскарження до адміністративного суду можуть бути рішення (нормативно-правові акти або правові акти індивідуальної дії), дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Закріплення частиною 2 ст. 2 КАС України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 264 Митного кодексу України, у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з надміру сплачених податків і зборів право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Також, Суд звертає увагу, що згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд також звертає увагу на положення Постанови Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 р. № П-278/10, якою встановлено, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

В матеріалах справи відсутні докази того, що Головним управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області порушені права Позивача, а саме, не повернуто надмірно сплачені кошти, тому відсутні підстави для стягнення даної суми з Відповідача - 2, а позовні вимоги в даній частині не підлягають задоволенню.

Аналогічна позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України по справі К-29366/10 від 07 березня 2013 р.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог частково.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської митниці, щодо неприйняття висновку, про повернення Підприємству з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» (код ЄДРПОУ 30603572) з Державного бюджету України (надмірну) сплачені кошти, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, в сумі 4 594 338,80 грн. (чотири мільйони п'ятсот дев'яносто чотири тисячі триста тридцять вісім грн. 80 коп.).

3. В іншій частині відмовити.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук