Ухвала суду № 30675801, 10.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/80738/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Костенка М. І. за участю секретаря судового засідання Паламарчук А.О.

та представників сторін: від позивача - Гупало К. П.

від відповідача - Муха С. І.

прокурор - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 р.

у справі № 2а-12992/11/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків та Державної податкової служби України

за участю Прокуратури м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» (далі - позивач, ТОВ «АТ Каргілл») звернулось до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач, ОДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.07.2011 р. № 0000414040 та № 0000424040.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 29.02.2012 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 р. постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 29.02.2012 р. скасовано і прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим рішеннями суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 р. і залишити в силі постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 29.02.2012 р.

10.04.2013 р. скаржником надано клопотання про зупинення касаційного провадження у справі на підставі ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України. В обґрунтування клопотання заявник посилався на те, що постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2012 р. у справі № 2а-5616/12/2670, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 р., визнано протиправним і скасовано рішення Державної податкової адміністрації України за результатом розгляду повторної скарги ТОВ «АТ Каргілл» від 30.08.2011 р. № 15721/6/25-0115 в частині залишення без розгляду скарги ТОВ «АТ Каргілл» від 18.08.2011 р. № 5/2011. Заявник вважає, що до винесення остаточного рішення по справі № 2а-5616/12/2670 дану справу розглянути неможливо, оскільки, на думку скаржника, зазначене призведе до різних за замістом судових рішень щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Розглянувши зазначене, клопотання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки надані заявником судові рішення по справі № 2а-5616/12/2670 стосувались податкового повідомлення рішення № 0000474040 від 18.07.2011 р., яке не є предметом розгляду даної справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ОДПС на виконання постанови слідчий відділення податкової міліції ДПА у Кіровоградській області від 27.05.2011 р., було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АТ Каргілл» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Колос Кіровоградщини-2009» та ПП «Електропроммаш» за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2011 р., за результатами якої складено акт перевірки № 484/40-40/20010397 від 25.06.2011 р. та встановлено порушення позивачем п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Висновок щодо заниження податку на прибуток та завищення податкового кредиту, податковий орган обґрунтовував недотриманням вимог податкового законодавства в момент вчинення правочинів між платником податку з ПП «Колос Кіровоградщини-2009» та ПП «Електропроммаш».

На підставі зазначеного акту відповідач 11.07.2011 р. прийняв спірні податкові повідомлення-рішення № 0000414040 та № 0000424040.

За результатами адміністративного оскарження Державною податковою адміністрацією України винесено рішення №15721/6125-0115 від 30.08.2011 р. про залишення скарг без розгляду.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи постанову суду першої інстанції і приймаючи рішення про задоволення позовних вимог виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність спірних податкових повідомлень. Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такою позицією суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В свою чергу, підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону передбачає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Із аналізу положень статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто Закон пов'язує виникнення у платника податку на додану вартість права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат; виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, позивач у межах своєї господарської діяльності уклав низку договорів поставки: із ПП «Колос Кіровоградщини-2009»: № CVP 10517 від 19.10.2010 р., № CVP 10764 від 21.10.2010 р., № CVP 10939 від 22.10.2010 р., № CVP 11195 від 26.10.2010 р., № CVP 11270 від 27.10.2010 р., № CVP 11853 від 09.11.2010 р., № CVP 11852 від 09.11.2010 р., № CVP 12003 від 11.11.2010 р., № CVP 12248 від 17.11.2010 р.; з ПП «Електропроммаш» - № CVP 92257 від 19.07.2009 р., № CVP 92449 від 27.08.2009 р., № CVP 92629 від 31.08.2009 р., № CVP 92779 від 03.09.2009 р., № CVP 92781 від 03.09.2009 р., № CVP 92873 від 07.09.2009 р., № CVP 92925 від 08.09.2009р., № CVP 93751 від 16.09.2009 р., № CVP 94657 від 28.09.2009 р., № CVP 94933 від 30.09.2009 р., № CVP 95541 від 08.10.2009 р., № CVP 95802 від 12.10.2009 р., № CVP 96042 від 15.10.2009 р., № CVP 96263 від 19.10.2009 р., № CVP 96262 від 19.10.2009 р., № CVP 96464 від 22.10.2009 р., № CVP 96745 від 27.10.2009 р., № CVP 96759 від 27.10.2009р., № CVP 97103 від 02.11.2009 р., № CVP 97104 від 02.11.2009 р., № CVP 97217 від 05.11.2009 р., № CVP 97513 від 11.11.2009 р., № CVP 97602 від 13.11.2009 р., № CVP 98338 від 01.12.2009 р., № CVP 98418 від 03.12.2009 р., № CVP 98590 від 08.12.2009 р., № CVP 98722 від 10.12.2009 р., № CVP 00335 від 17.02.2010 р., № CVP 01018 від 04.03.2010р., № CVP 02732 від 27.04.2010 р., № CVP 05397 від 30.07.2010 р., № CVP 05682 від 06.08.2010 р., № CVP 05840 від 11.08.2010 р., № CVP 06250 від 27.08.2010 р., № CVP 06953 від 09.09.2010 р., № CVP 07101 від 13.09.2010 р., № CVP 07100 від 13.09.2010 р., № CVP 07364 від 15.09.2010 р., № CVP 07365 від 15.09.2010 р., № CVP 07630 від 17.09.2010р., № CVP 08095 від 22.09.2010 р., № CVP 08563 від 27.09.2010 р., за умовами яких постачальники зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець (позивач) прийняти та оплатити пшеницю, соняшник, кукурудзу, ріпак на умовах «Франко завод -зерновий склад Постачальника»на зернових складах ДП «Хащуватський елеватор»та ВАТ «Куцівський елеватор», відповідно до Інкотермс 2000.

Судом апеляційної інстанції з врахуванням положень п.п. 1, 2 ст.9 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» досліджено питання щодо реального вчинення зазначених правочинів та за наявності доказів: договорів поставки; податкових накладних; видаткових накладних; копії платіжних доручень, оригіналів довідок з банку про перерахування коштів, копій складських квитанцій та журнали кількісно-якісного обліку хлібопродуктів, копій товарно-транспортних накладних, а також реєстрами товарно-транспортних накладних, тощо встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій.

Проте, колегія суддів зазначає, що судом апеляційної інстанції було залишено поза увагою той факт, що господарські операції, що здійснені на виконання правочинів, є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань, а дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Доказове значення для підтвердження факту реальності поставки та отримання (оплати) товару за вказаними договорами має не лише наявність податкових накладних та інших первинних документів, а й фактичні обставини, які підтверджують здійснення господарської операції.

В ході аналізу податкової звітності встановлено відсутність будь-якої інформації про у контрагентів позивача складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності. Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що позивачем не доведена реальність операції, оскільки не підтверджується час здійснення операції, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання. Відтак, господарські операції, що відбулись оформлені лише документально.

Колегія суддів вважає, що така господарська діяльність без наявності на те поважної розумної економічної або іншої причини (ділової мети) підтверджує намір платника зменшити отримані доходи з метою несплати податків та отримати додаткову «вигоду» у вигляді зниження податкового навантаження, що обставини справи та надані документи підтверджують той факт, що зазначені господарські операції є безтоварними.

Фактичне не отримання товару, відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених податкових накладних та інших первинно-бухгалтерських документів.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено, а позивачем в судовому засіданні не доведено реальності господарських операцій, колегія суддів погоджується з доводами податкового органу про безпідставне заниження валових витрат за вказаний період.

Отже податковий орган належним чином довів при вирішенні справи у судах попередніх інстанцій безтоварність господарських операцій за спірними договорами та безпідставне заниження податку на прибуток та завищення податкового кредиту позивачем.

Вищезазначені положення законодавства та обставини справи судом апеляційної інстанції до уваги прийняті не були. Натомість суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про відповідність законодавству винесених повідомлень-рішень від 11.07.2011 р. № 0000414040 та № 0000424040.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України на підставі положень статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України скасовує рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 р. у справі № 2а-12992/11/2670 - скасувати, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 29.02.2012 р. - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді: (підпис) І. О. БухтіяроваПомічник судді (підпис) М. І. Костенко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська