Постанова № 30674353, 11.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 року Справа № 5027/699/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргуПриватної фірми "Інтервал" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 12.02.13у справі№ 5027/699/2012 господарського суду Чернівецької області за позовомПрокурора міста Чернівці в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради доПриватної фірми "Інтервал" прозвільнення і повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування шкоди в розмірі 4 240,83 грн.

за участю представників сторін від:

прокуратури: Томчук М.О. (прокурор відділу, посв. № 000606).

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор міста Чернівці в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради звернувся з позовом до Приватної фірми "Інтервал", в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просив зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,030 га на площі Філармонії в м. Чернівці та привести її у придатний для використання стан, а також стягнути з відповідача 4 240,83 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття цієї земельної ділянки. Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор вказував на те, що під час проведення перевірки дотримання відповідачем вимог земельного законодавства виявлено самовільне зайняття останнім спірної земельної ділянки і використання її без правовстановлюючих документів шляхом розміщення на ній літнього торгового майданчика (платформи) про що складено відповідний акт, припис та протокол про адміністративне правопорушення. Такі дії, на думку прокурора, за приписами статті 212 Земельного кодексу України є підставою для повернення спірної земельної ділянки за належністю міській раді. При цьому прокурор посилався також на приписи статей 125, 152, 157 Земельного кодексу України, статей 6, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.11.12, ухваленим суддею Скрипничуком І.В., позов задоволено повністю, зобов'язано відповідача звільнити спірну земельну ділянку та привести її у придатний для використання стан шляхом демонтування літнього торгового майданчика до 15.12.12, а також повернути її за належністю Чернівецькій міській раді. Також з відповідача на користь міської ради було стягнуто 4 240,83 грн. заподіяної шкоди. Вмотивовуючи оскаржуване рішення, місцевий суд виходив з доведеності матеріалами справи факту самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки та наявності шкоди у спірній сумі, заподіяної відповідачем внаслідок порушення вимог земельного законодавства. При цьому суд першої інстанції керувався приписами статті 125 Земельного кодексу України, статей 6, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Львівський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Бонк Т.Б. - головуючого, Бойко С.М., Марко Р.І., постановою від 12.02.13 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з винесеними у справі судовими актами, Приватна фірма "Інтервал" звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. В обґрунтування доводів касаційної скарги, скаржник вказує на помилковий висновок попередніх судів щодо приналежності відповідачу дерев'яної платформи на спірній земельній ділянці, а відтак і самовільного зайняття її відповідачем. Водночас вказує і на неврахування судами рішення Чернівецької міськради від 29.04.10, яким відповідачу наданий дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки на площі Філармонії орієнтованою площею 0,02 га для укладення строкового платного земельного сервітуту на розміщення МАФ - літнього торгового майданчика терміном на 5 років. При цьому посилається на порушення судами приписів статей 152, 157 Земельного кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення прокурора, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що за результатами проведеною Державною інспекцією сільського господарства у Чернівецькій області перевірки законності використання відповідачем земельної ділянки складено акти від 11.07.12, 10.08.12 та 27.08.12, в яких встановлений факт самовільного зайняття останнім земельної ділянки на площі Філармонії в м. Чернівці, а також винесено постанови про накладення адміністративного стягнення № 94 від 13.07.12, № 136 від 20.08.12. Також інспекцією було внесено приписи № 00160 від 11.07.12 та № 00251 від 13.08.12 щодо усунення порушення земельного законодавства, які відповідачем не виконані, що й стало підставою для звернення з даним позовом. Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимоги прокурора міста Чернівці, заявлені в інтересах Чернівецької міської ради до Приватної фірми "Інтервал" про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,030 га на площі Філармонії в м. Чернівці, приведення її у придатний для використання стан та стягнення 4 240,83 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття цієї земельної ділянки. Згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, зокрема, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Приписами статті 125 вказаного Кодексу унормовано, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно з вимогами статті 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення перевірки) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди земельної ділянки оформлюється договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону. Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" унормовано, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки. Дослідивши всі обставини справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суди попередніх інстанцій установили факт використання Приватною фірмою "Інтервал" земельної ділянки площею 0,030 га, розташованої на площі Філармонії в м. Чернівці без правовстановлюючих документів, тобто самовільно. Статтею 212 Земельного кодексу України унормовано, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду. Виходячи з того, що відповідачем у встановленому законодавством порядку право користування спірною земельною ділянкою не оформлено, висновок судів попередніх інстанцій про її звільнення та приведення у придатний для використання стан визнається колегією суддів правомірним та таким, що ґрунтується на вимогах закону. Статтею 211 Земельного кодексу України визначено, що за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства. Розрахунок розміру шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки, визначається відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.07 року № 963. Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з зазначеною методикою відповідачу визначено розмір шкоди в сумі 4 240,83 грн., заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки. Враховуючи встановлений попередніми судами факт самовільного зайняття спірної земельної ділянки, колегія суддів погоджується з висновком судів про наявність підстав для стягнення з відповідача заподіяних державі внаслідок цього збитків в розмірі спірної суми. Довід скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій рішення Чернівецької міської ради від 29.04.10 № 1312, яким відповідачу наданий дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки на площі Філармонії орієнтованою площею 0,02 га для укладення строкового платного земельного сервітуту на розміщення малої архітектурної форми - літнього торгового майданчика терміном на 5 років, визнається неспроможнім, оскільки, як встановлено судами, на виконання вказаного рішення відповідачем відповідний проект відведення не виготовлявся та договір платного земельного сервітуту з Чернівецькою міською радою не укладався. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування судових рішень у справі, оскільки не спростовують установленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. За таких обставин справи, колегія суддів визнає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційного суду відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватної фірми "Інтервал" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.13 у справі господарського суду Чернівецької області № 5027/699/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець