Рішення № 30673873, 15.04.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" квітня 2013 р. Справа № 911/571/13-г

За позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія

«Нафтогаз України», м. Київ;

до Публічного акціонерного товариства «Енергія», м. Обухів Київської області;

про стягнення 2971712,63 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Іноземцова І.М. (довіреність № 27-д від 08.04.2013 р.);

Семак О.М. (довіреність № 5-д від 02.01.2013 р.);

Цапра О.В. (довіреність № 2-д від 02.01.2013 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Енергія» (надалі - відповідач) про стягнення 2971712,63 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором № 14/2399/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 р. щодо своєчасного проведення розрахунків у період з жовтня 2011 року по грудень 2012 року за переданий у власність природний газ, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 246762,34 грн. - пені, 485695,84 грн. - штрафу, 14048,52 грн. - інфляційних втрат та 49156,56 грн. - 3% річних. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за переданий у грудні 2012 року природний газ у сумі 2176049,37 грн.

Ухвалою від 19.02.2013 р. господарський суд Київської області порушив провадження у справі № 911/571/13-г та призначив розгляд справи на 13.03.2013 р.

12.03.2013 р. через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшов відзив на позову заяву та клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням представника відповідача у відпустці.

Присутній у судовому засіданні 13.03.2012 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та надав витребувані судом докази.

У судове засідання 13.03.2012 р. представник відповідача не з'явився.

Ухвалою господарського суду від 13.03.2013 р. розгляд справи відкладено на 27.03.2013р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

Присутній у судовому засіданні 27.03.2012 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на те, що прострочення платежу виникало по незалежним від відповідача обставинам, а саме: несвоєчасна оплата спожитого природного газу населенням та несвоєчасне проведення розрахунків державного бюджету з місцевим бюджетом щодо відшкодування різниці в тарифах на природний газ.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 09.04.20013 р.

Через загальний відділ господарського суду 09.04.2013 р. від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких відповідач зазначає, що позивачем несвоєчасно були підписані акти приймання-передачі природного газу за жовтень та листопад 2012 року, що позбавило можливості відповідача своєчасно провести розрахунку за отриманий природний газ у зазначений період. Крім того, відповідачем здійснено нарахування пені та штрафу з порушенням вимог Господарського кодексу України.

Присутній у судовому засіданні 09.04.2012 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві, а також надав усні заперечення проти обставин, зазначених відповідачем у відзиві.

Присутні в судовому засіданні 09.04.2012 р. представники відповідача проти позову заперечили, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 15.04.2013 р.

Представник позивача у судове засідання 15.04.2013 р. не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив.

Присутні в судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечили.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника позивача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від позивача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника позивача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2011 р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (за договором - продавець) та комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (за договором - покупець) було укладено Договір на купівлю-продаж природного газу № 14/2402/11.

Відповідно до п. 1.1. договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», далі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями. Під словом «населення» слід розуміти громадян, які проживають у будинках житлового фонду або приміщеннях (гуртожитках), що перебувають у їх відособленому користуванні та вносять плату за комунальні послуги по затвердженим тарифам (п. 1.2. договору).

Згідно п. 2.1. договору, продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 22200,00 тис. куб. м. Обсяги газу, що планується передати за цим договором можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (пп. 2.1.1. договору).

Пунктом 3.1. договору встановлено, що позивач передає відповідачу газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі відповідача. Право власності на газ переходить від позивача до відповідача в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ відповідач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Згідно п. 3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 5.2. договору, ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1091,00 грн. з урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До оплати за 1000 куб. м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ -20%, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

У відповідності з п. 6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 11.1. цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписами та печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

Крім того, сторонами були підписані додаткові угоди № 1 від 11.10.2011 р., № 2 від 19.01.2012 р., № 3 від 27.06.2012 р. до договору на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 р. № 14/2399/11.

Господарським судом встановлено, що на підставі та у відповідності до договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято 15270,770 тис. куб. м. природного газу, загальною вартістю 19 992493,38 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи копії актів приймання-передачі природного газу (оригінали оглянуті судом у судовому засіданні) від 31 жовтня 2011 року, від 30 листопада 2011 року, від 31 грудня 2011 року, від 31 січня 2012 року, від 29 лютого 2012 року, від 31 березня 2012 року, від 30 квітня 2012 року, від 31 травня 2012 року, від 30 червня 2012 року, 31 липня 2012 року, від 31 серпня 2012 року, від 30 листопада 2012 року (три акти за вересень, жовтень, листопад), від 31 грудня 2012 року. Зазначені акти підписані уповноваженими представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб. Відповідач факт отримання зазначеного в актах об'єму природного газу під час розгляду справи не заперечував.

Проте, відповідач в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань за отриманий природний газ розрахувався лише частково в сумі 17816444,01 грн., що підтверджується реєстром прийнятих платежів на користь НАК «Нафтогаз України», засвідченого ГОУ АТ «Ощадбанк».

У відповідності з приписами ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 2176049,37 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму використання відповідної мережі, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

При цьому, об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач, на якого, відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, покладається обов'язок доказування, не надав доказів на підтвердження проведення повної оплати за поставлений у грудні 2012 року природний газ (копії платіжних доручень або будь-які інші докази розрахунків за отриманий природний газ).

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку про доведеність існування заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 2176049,37 грн., а відтак заявлена позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань під час дії договору, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в загальній сумі 246762,34 грн., нарахованої за несвоєчасне проведення розрахунків у період з жовтня 2011 року по грудень 2012 року окремо за кожним місяцем, з урахуванням дня виникнення обов'язку щодо проведення платежу за поставлений природний газ та з урахуванням проведених платежів у цей період, та стягнути штраф у сумі 485695,84 грн., який також розрахований окремо за кожним місяцем з урахуванням дня виникнення обов'язку щодо оплати за поставлений природний газ та існування заборгованості у зазначений період понад 30 календарних днів.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.2. договору, у разу невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується оплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її в сумі 246762,34 грн. згідно з розрахунками, доданими позивачем до позовної заяви.

При цьому, суд зазначає, що при нарахуванні пені позивачем не було порушено приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, оскільки, як вбачається з доданих до позовної заяви розрахунків пені, остання не була нарахована більше ніж за шість місяців. Водночас, нарахування пені окремо за кожний період, в якому існувала заборгованість відповідача, є правом позивача, яке чинним законодавством не обмежується.

Крім того, у відповідності до умов договору, позивач також просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 485695,84 грн., нарахований, відповідно до п. 7.2. договору, у розмірі 7% від суми простроченого платежу окремо за кожним місяцем з урахуванням дня виникнення обов'язку щодо оплати за поставлений природний газ та існування заборгованості у зазначений період понад 30 календарних днів.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту договору (7.2.) не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на суму неоплаченої у встановлений термін вартості продукції, і є правовим наслідком прострочення оплати продукції з вини відповідача, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення штрафу є обґрунтованою.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 27.04.2012 р. № 06/5026/1052/2011.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд встановив, що він є арифметично вірним і складає 485695,84 грн., що підлягають стягненню.

При цьому, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо несвоєчасного підписання позивачем актів приймання-передачі природного газу за вересень та жовтень 2012 року, оскільки, виходячи з умов п. 6.1. договору, проведення оплати за природний газ не ставиться в залежність від дати підписання відповідного акту приймання-передачі, а отже, відповідач у будь-якому випадку зобов'язаний був провести платежі до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Крім того, суд звертає увагу на те, що між сторонами виникли цивільно-правові відносини на підставі укладеного Договору № 14/2399/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 р. При цьому, сторони не передбачали у договорі залежність оплати за отриманий газ від надходження коштів щодо відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу за несвоєчасне проведення платежів за поставлений природний газ підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 14048,52 грн. за період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року та 3% річних - 49156,56 грн., нарахованих за несвоєчасне проведення розрахунків у період з жовтня 2011 року по грудень 2012 року окремо за кожним місяцем, з урахуванням дня виникнення обов'язку щодо проведення платежу за поставлений природний газ та з урахуванням проведених платежів у цей період.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування інфляційних втрат і 3% річних, та задовольняє їх за розрахунками позивача, які додані до позовної заяви.

Таким чином, з урахуванням викладених вище обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергія» (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 1, код ЄДРПОУ 13699556) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код 20077720) 2176049 (два мільйона сто сімдесят шість тисяч сорок дев'ять) грн. 37 коп. - основного боргу, 246762 (двісті сорок шість тисяч сімсот шістдесят дві) грн.. 34 коп. - пені, 485695 (чотириста вісімдесят п'ять тисяч шістсот дев'яносто п'ять) грн. 84 коп. - штрафу, 14048 (чотирнадцять тисяч сорок вісім) грн. 52 коп. - інфляційних втрат, 49156 (сорок дев'ять тисяч сто п'ятдесят шість) грн. 56 коп. - 3% річних, 59434 (п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста сорок чотири) 25 коп. грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 15.04.2013 р.

Суддя Карпечкін Т.П.