Рішення № 30673865, 09.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5224/13 09.04.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С К С"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт-Україна"

Про стягнення 26 624,57 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

від позивача: Кретов О.О. (дов. №90 від 25.02.2013р.)

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 09.04.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "С К С" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт-Україна" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 26624, 57 грн. заборгованості за договором поставки № К-406 від 29.08.2012 року, з яких 25321, 80 грн. основного боргу, 217, 05 грн. 3% річних, 1085, 72 грн. пені та просить покласти судові витрати на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/5224/13, розгляд справи призначено на 09.04.2013 року.

09.04.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем подано документи по справі, клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 09.04.2013 року представник відповідача не з'явився, про свою відсутність суд повідомив подавши клопотання про відкладення розгляду справи, вимоги ухвали суду від 20.03.2013 року виконав частково, подав довідку про відсутність аналогічного спору копію статуту відповідача, копію свідоцтва про державну реєстрацію відповідача, довідку АБ № 333861, довідку про наявність рахунків у відповідача, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно повідомленню про вручення поштового відправлення № 06057669.

Представником позивача надані усні пояснення щодо клопотання про відкладення розгляду справи, в яких заперечено проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи, суд прийшов до висновку, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У пункті 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року N 18 зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Суд звертає увагу на те, що відповідач як юридична особа не був позбавлений права та можливості на направлення іншого представника в судове засідання. Крім того, відповідача було завчасно повідомлено про розгляд справи (17.09.09 року), що свідчить про достатність часу для підготовки відповідачем відзиву щодо заявлених вимог та можливість відрядити уповноважену довіреністю особу до Господарського суду міста Києва для участі в судовому засіданні.

09.04.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано документи по справі.

Представник позивача вимоги ухвали суду від 20.03.2013 року виконав, надав додаткові матеріали по справі, а саме довідку про наявність боргу на момент вирішення спору, довідку про відсутність аналогічного спору між сторонами, копію статуту позивача, довідку про підтвердження зарахування надходжень від сплати судового збору, витяг з ЄДРПОУ на позивача та відповідача, копію виписки з ЄДРПОУ на позивача. Надано оригінали документів доданих до позовної заяви для огляду в судовому засіданні.

Представником позивача надано усні пояснення по суті позовної заяви, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

29.08.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "С К С" (далі за текстом - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ділайт-Україна" (далі за текстом - покупець) укладено договір поставки № К-406 (далі по тексту - Договір).

Відповідно до умов Договору (п.1.1.), постачальник приймає на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати товар за ціною та в асортименті, погодженими сторонами специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного договору і в кількості, передбаченій замовленнями на товар.

Відповідно до п. 2.4. договору асортимент, ціна та інші характеристики товарів, що постачаються, визначаються також у видатковій накладній, яка має відповідати замовленню. Відступи у видаткової накладній від змісту замовлення допускаються тільки за згодою покупця.

Згідно п. 4.1. договору, товари поставляються за цінами, вказаними в специфікаціях, які підписуються повноважними представниками обох сторін і є невід'ємною частиною договору.

Покупець оплачує поставлений товар на умовах здійснення періодичних платежів, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки товару (п. 4.3. Договору).

При порушенні зазначених у замовленнях та договорі умов поставки товару, постачальник зобов'язується сплатити покупцеві: неустойку у вигляді штрафу у розмірі 5% - від загальної вартості несвоєчасно виконаного замовлення (п.6.2. Договору).

Відповідно п. 6.4. договору у випадку несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов'язаний сплатити постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент не виконання зобов'язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Як на те посилається Позивач у позовній заяві, на виконання умов договору згідно товарно-транспортних накладних № К0000327748 від 06.10.2012 року, № К0000327750 від 06.10.2012 року, № К0000327751 від 06.10.2012 року, № К0000327776 від 10.11.2012 року, № К0000407156 від 10.12.2012 року, № К0000373829 від 12.11.2012 року відповідачу було поставлено товар на загальну суму - 25348, 52 грн.

За твердженням позивача, відповідачем було частково оплачено товар на суму 26,72 грн., що підтверджують банківські виписки надані позивачем до матеріалів справи. Сума несплаченого боргу за поставлений товар складає 25321, 80 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3 проценти річних з простроченої суми у розмірі 217,05 грн. та пеню у розмірі - 1085, 72 грн.

За твердженням позивача загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки № К-406 від 29.08.2012 року на момент подання позову складає 26624, 57 грн.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "С К С" підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір поставки № К-406 від 29.08.2012 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставки № К-406 від 29.08.2012 року поставлено товар відповідачу на загальну суму 25348, 52 грн., згідно товарно-транспортних накладних № К0000327748 від 06.10.2012 року, № К0000327750 від 06.10.2012 року, № К0000327751 від 06.10.2012 року, № К0000327776 від 10.11.2012 року, № К0000407156 від 10.12.2012 року, № К0000373829 від 12.11.2012 року.

Відповідачем товар був повністю отриманий, що підтверджують вищевказані товарно-транспортні накладні підписані уповноваженими особами двох сторін, на загальну суму 25348, 52 грн.

Позивачем умови договору поставки № К-406 від 29.08.2012 року виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

Відповідачем був частково сплачений товар на суму 26, 72 грн., що підтверджують банківські виписки надані позивачем до матеріалів справи. З урахуванням часткової оплати товару, основний борг відповідача перед позивачем (за твердженням позивача) складає на момент вирішення спору (09.04.2013) 25321, 80 грн.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 25321,80 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді 3 процентів річних за період з 06.11.2012 року по 18.03.2013 року в розмірі 217, 05 грн. підлягають повному задоволенню, з огляду на таке.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені за період з 06.11.2012 року по 18.03.2013 року в розмірі 1085, 72 грн. підлягають повному задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано .

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня (ст. 3).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 1085, 72 грн. у відповідності до п. 6.4. Договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 6.4. Договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Отже, станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 26624, 57 грн. (25321, 80 грн. основного боргу + 217, 05 грн. 3% річних + 1085, 72 пені = 26624, 57 грн.), доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 26624, 57 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 4.3. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 26624, 57 грн., 1085, 72 грн. пені, 217, 05 грн. 3 % річних з простроченої суми за договором, та 1 720, 50 грн. судового збору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "С К С" підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати позивача в сумі 1720, 50 судового збору відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт-Україна" (04074, м. Київ, вул. Лугова, 12, код ЄДРПОУ - 35847906; з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С К С" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 14-Б, код ЄДРПОУ - 36088095) 25321 (двадцять п'ять тисяч триста двадцять одну) грн. 80 коп. основного боргу, 1085 (одна тисяча вісімдесят п'ять) грн. 72 коп. пені, 217 (двісті сімнадцять) грн. 05 коп. 3% річних та судовий збір у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.04.2013 р.

Суддя Г.П. Бондаренко