Постанова № 30673606, 11.04.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 року Справа № 924/36/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Савченко Г.І. , суддя Василишин А.Р.

при секретарі Мулявка М.П.

за участю представників сторін:

позивача: представник Ященко Р.Ю.

відповідача: представник Ткач В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" на рішення господарського суду Хмельницької області від 05.03.13р. у справі № 924/36/13-г (суддя Гладюк Ю. В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз"

про стягнення 16 002,85 грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 10.04.13 р. у зв'язку із неможливістю прийняти участь в судовому засіданні зі справи №924/36/13-г судді Демидюк О.О. через участь в судових засіданнях в складі колегій суддів по інших справах та відповідно до затверджених складів колегій, внесені зміни до складу колегії суддів, окрім зміни головуючого судді. У справі №924/36/13-г визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Савченко Г.І., суддя Василишин А.Р..

Рішенням господарського суду Хмельницької області у справі №924/36/13-г від 05.03.13р. позовні вимоги задоволено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позов про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань є обґрунтований, підтверджений поданими доказами, відповідними розрахунками та підлягає задоволенню.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 05.03.13р. у справі 924/36/13-г в частині задоволення у стягненні 3547,56 грн. інфляційних, 2122,13 грн. 3% річних, 10333,16 грн. пені та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що воно є необґрунтованим та неправомірно задоволеним, оскільки позивачем неправильно проведений розрахунок пені, оскільки розрахунок розпочато із виявлення факту несвоєчасної оплати, а не за шість місяців звернення до суду; інфляційних втрат - розрахунок здійснений не за повний місяць, а розпочато із 16 числа поточного місяця виникнення заборгованості по 15 число наступного за ним місяця. А 3% річних розраховані не за період, у якому відбулося порушення зобов'язань. Надає додатково свій розрахунок.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Хмельницької області від 05.03.13р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 05.03.13р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 вересня 2011 року між сторонами укладено договір в силу якого продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупцю (відповідачу - ВАТ по газопостачанню та газифікації „Шепетівкагаз", в подальшому ПАТ по газопостачанню та газифікації „Шепетівкагаз" відповідно до листа від 17 жовтня 2011 року та виписки з ЄДРПОУ №23 - 07/4308 - 30) у 4 кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Продавець передає покупцеві з 1 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 2 504 тис. куб. м., у тому числі, по місяцях кварталів відповідно до графіка (зазначеного у договорі) (п. 2.1.).

За розрахункову одиницю переданого газу приймається один куб. м., приведений до стандартних умов (п. 2.3.)

Приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформляється актом прийому - передачі, що є підставою для остаточних розрахунків (п. 3.3., 3.4).

Кількість газу, яка постачається покупцеві, визначається за показниками комерційних вузлів обліку газу споживачів покупця (п. 4.1.).

Ціна газу встановлюється НКРЕ. Ціна за 1 000 куб. м. газу становить 3 023. 50 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу за регульованим тарифом. До сплати за 1 000 куб. м. газу - 3 628, 20 грн. Загальна вартість газу за договором - 7 570 844 грн., крім того ПДВ 20% з ПДВ 9 085 012, 8 грн. (розділ 5).

Пунктами 6.1. та 6.2. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 - го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця. За наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання покупця.

За змістом п.7.2. у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Договір набуває чинності з дати його укладення і діє в частині реалізації газу з 1 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення оплати за газ - до повного погашення заборгованості.

Згідно додаткової угоди від 30 вересня 2011 року №1 сторони внесли зміни в основний договір та встановили суму до сплати за 1 000 куб. м. в розмірі 4 058, 40 грн. з ПДВ. А за додатковою угодою від 30 грудня 2011 року сторони змінили обсяги надання газу та встановили, що ціна за 1 000 куб. м. газу до сплати становить 4 210, 8 грн.

Договір та додаткові угоди підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

В період з жовтня 2011 року по березень 2012 року позивач поставив відповідачу газ на загальну суму 6 127 578, 11 грн., про що свідчать акти прийому - передачі:

від 31 жовтня 2011 року на суму 335735,20грн.;

від 30 листопада 2011 року на суму 882365,15грн.;

від 31 грудня 2011 року на суму 1118060,80грн.;

від 31 січня 2012 року на суму 1027738,38грн.;

від 29 лютого 2012 року на суму 1687987,61грн.;

від 31 березня 2012 року на суму 1075690,97грн.

Акти підписані представниками обох сторін та скріплені їх печатками.

Зазначена суму підтверджена також в розрахунку вартості газу та випискою з реєстрації операцій з розрахунків між сторонами, де також зазначено про оплату вказаної суми та періоди оплат.

На підтвердження своєї позиції відповідач в суді першої інстанції надав розрахунки сум річних, пені та інфляційних з власними розмірами зазначених нарахувань, баланс товариства відповідача на 31 грудня 2011 року та виписки з банку з 24 жовтня 2011 року по березень 2012 року.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, колегією суддів апеляційної інстанції взято до уваги наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до п.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами.

Уклавши договір №14/2126/11 сторони визначили умови, що є обов'язкові для них.

Факт поставки газу та прийняття його відповідачем підтверджується матеріалами справи (акти прийому-передачі) і не заперечується відповідачем. Відповідно до умов договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця.

Як зазначалося вище, поставка газу здійснювалась за період з жовтня 2011 року по березень 2012 року. Відтак обов'язок оплати для відповідача наступив: за жовтень 2011 року - 10 листопада 2011 року, за листопад 2011 року - 10 грудня 2011 року, за грудень 2011 року - 10 січня 2012 року, за січень 2012 року - 10 лютого 2012 року, за лютий 2012 року - 10 березня 2012 року, за березень 2012 року - 10 квітня 2012 року.

Остаточний розрахунок відповідач здійснив, як вбачається з розрахунку та виписки по фінансових операціях - 24 квітня 2012 року. При цьому, за кожний місяць поставки розрахунки здійснювались частинами, в результаті чого сума боргу змінювалась, в залежності від дати проведення оплат.

При встановленні кінцевого терміну розрахунку судом враховуються виключно умови договору щодо визначення кінцевої дати платежу як дати до якої має бути проведений розрахунок тобто до 10-го числа місяця, оскільки умовами договору не передбачено включення 10-го дня місяця в останній день розрахунку (наприклад до 10-го числа включно).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, відсутність оплати у визначений договором строк свідчить про виникнення заборгованості у відповідача за поставлений газ у період з жовтня 2011 року по березень 2012 року. Розмір заборгованості підтверджується розрахунком та матеріалами справи.

Доводи відповідача в суді першої інстанції щодо відсутності вини відповідача в простроченні оплати через несвоєчасне внесення платежів населенням (споживачів) міста Шепетівка та Шепетівського району правомірно не взяті до уваги місцевим господарським судом, оскільки останні не є стороною договору, а обов'язок по оплаті за договором лежить на відповідачеві. Відповідальність за не оплату споживачів лежить на останніх, згідно договорів між ними та відповідачем.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою детального дослідження обставин правомірності нарахування сум відповідальності, суд апеляційної інстанції додатково витребував від відповідача додаткових письмових доказів, а саме контррозрахунків суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, оскільки в ході апеляційного розгляду скаржник обґрунтовував свої доводи лише в усній формі.

Після оголошеної перерви представник апелянта надав лише письмовий розрахунок заборгованості з урахуванням трьох відсотків річних за період листопад 2011р. по березень 2012 р., який на його думку є вірним.

Поряд з тим перевіривши терміни, за яким відповідач здійснив перерахування 3% річних, судом встановлено, що боржник після кожної сплати заборгованості термін прострочення зменшує на один день, вважаючи, що день оплати не повинен включатися до загального терміну, за який виникла заборгованість після її чергової оплати певною частиною. Для прикладу: станом на 10.01.12р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 327456,00грн. З 11.01.12р. по 22.01.12р. відповідач не сплатив жодної копійки із цієї суми боргу. 23.01.12р. сплатив 101,06грн. Таким чином за 13 днів (включаючи день сплати) позивач нараховує для відповідача 3%річних.

Однак така позиція відповідача є помилковою, оскільки за змістом частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (частини1, 3 статті 264 Цивільного кодексу України).

Щодо нарахування інфляційних втрат, то судом апеляційної інстанції досліджено правильність нарахування таких починаючи з 16 числа місяця, в якому виникла заборгованість, по 15 число наступного місяця, оскільки такий алгоритм розрахунку не суперечить "Рекомендаціям відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" викладених в Листі Верховного суду України №62-97р від 03.04.97 р.

Суд апеляційної інстанції перевіривши подані розрахунки і з врахуванням ст. 625 Цивільного кодексу України, документального підтвердження існування заборгованості у зазначений вище період, вважає вимоги позивача про стягнення інфляційних та 3% річних обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені судом першої інстанції. Розмір цих нарахувань підтверджується перевіреним судом розрахунком, де нарахування річних та інфляційних здійснено по кожному періоду наявності заборгованості, з урахуванням розміру боргу за вказаний період.

Відносно нарахування пені зазначається наступне.

Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За умовами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування пені за порушення строків розрахунків сторони передбачили п. 7.2. договору, що свідчить про наявність підстав для задоволення вимог про стягнення пені.

Умовами договору сторони визначили, що нарахування пені здійснюється протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом. Проте, зазначена умова договору не була застосована позивачем при розрахунку пені при подачі позовної заяви. З наданого позивачем та перевіреного судами обох інстанцій розрахунку вбачається, що нарахування пені здійснено позивачем у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, що свідчить про обґрунтованість заявленого розміру пені.

Щодо зменшення суми нарахованої пені.

Подане відповідачем клопотання в суді першої інстанції щодо зменшення розміру пені правомірно не задоволено місцевим господарським судом, оскільки судом прийняті до уваги та визнані обґрунтованими заперечення позивача щодо його специфічного становища на ринку постачання газу, неможливість кредитування відповідача та виникнення загрози застосування фінансових санкцій до позивача. Разом з тим, відповідачем не наведені виняткові випадки, за умови настання яких суд першої інстанції мав би використати своє процесуальне право та зменшити розмір пені.

Не може розцінюватися як порушення судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оспорюваного рішення відхилення неналежним чином обґрунтованого клопотання про зменшення розміру нарахованої пені.

В суді апеляційної інстанції після доводів щодо порушення порядку нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат, представник відповідача зазначив, що судом першої інстанції звернувся до суду із усним клопотанням про зменшення нарахованої суми пені.

Заперечуючи таке клопотання, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, представник позивача вважає, що відсутні будь-які виняткові випадки для вчинення такої процесуальної дії. При цьому звертає увагу, що позивачем нарахування пені здійснювалося за той же період (кількість днів), що і нарахування 3% річних, що є значно меншим, ніж загальний строк прострочення виконання зобов'язання.

Щодо позиції відповідача, то вона була невизначеною. Оскільки, на запитання головуючого щодо заявленого ним клопотання в суді першої інстанції стосовно нарахування пені, то скаржник не спромігся назвати точну суму чи хоча б приблизний (в процентному співвідношенні) розмір, на який, на його думку, вона мала бути зменшена.

До того ж колегія суддів звертає увагу на той факт, що в судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач не клопотав про зменшення суми пені, так як взагалі заперечував підставність її нарахування позивачем.

Оскільки, відповідачем не були надані належні і допустимі докази в обґрунтування своєї позиції в частині винятковості випадків (важкого фінансового стану, відсутності грошових коштів на рахунках, тощо), то у суду апеляційної інстанції відсутні законні підстави зменшувати розмір такої пені.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду і вважає, що позов обґрунтований, підтверджений поданими доказами та підставно задоволений судом першої інстанції.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" від 11.03.13р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 05 березня 2013 року у справі №924/36/13-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №924/36/13-г повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Василишин А.Р.