Постанова № 30673540, 11.04.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2013 р.Справа № 5024/1767/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Журавльова О.О.

суддів Михайлова М.В., Ярош А.І.

при секретарі судового засідання Мікулі К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Кузьома В.В., за довіреністю від 18.03.2013р.

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: Друмов О.В., за довіреністю №ГО-12/252 від 19.12.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС"

на рішення господарського суду Херсонської області від 01 лютого 2013 року

по справі №5024/1767/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Продексим, ЛТД"

до відповідачів: 1.Приватного підприємства „Регіональна зерноторгівельна компанія";

2. Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС"

про стягнення 39442,50 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Продексим, ЛТД" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою про солідарне стягнення з Приватного підприємства „Регіональна зерноторгівельна компанія" та Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС" 39442,50 грн. заборгованості по страховому відшкодуванню.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 01 лютого 2013 року у справі №5024/1767/2012 (суддя Немченко Л.М.) позов ТОВ „Продексим, ЛТД" задоволено: з ПП „Регіональна зерноторгівельна компанія" та ПрАТ „Страхова група „ТАС" на користь позивача солідарно стягнуто 39442,50 грн. заборгованості та 1609,50 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність заявлених ТОВ „Продексим, ЛТД" вимог по стягненню 39442,50 грн. заборгованості по страховому відшкодуванню, оскільки позивачем не було вирахувано суму ПДВ при визначенні прямих витрат на вирощування об'єктів страхування, тому не враховані 39442,50 грн. є збитком підприємства-страхувальника, яке підлягає відшкодуванню.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, відповідач-2 (ПрАТ „Страхова група „ТАС") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ „Продексим, ЛТД" відмовити у повному обсязі, з посиланням при цьому на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та не повне з'ясування обставин, що мають значення для справи, з мотивів викладених в апеляційній скарзі.

У судових засіданнях представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача (ТОВ „Продексим, ЛТД") у судових засіданнях надав пояснення, відповідно до яких позивач просить залиши оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу ПрАТ „Страхова група „ТАС" без задоволення, з мотивів викладених у відзиві на апеляційну скаргу від 21.03.2013р. за вх.№449/13/Д2.

Представник відповідача-1 (ПП „Регіональна зерноторгівельна компанія") в судові засідання не з'явився, про час і місце судового засідань повідомлений господарським судом апеляційної інстанції належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення від 25.02.2013р. та від 28.03.2013р.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ПрАТ „Страхова група „ТАС" за відсутністю представника відповідача-1.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників позивача та відповідача-2, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та перевірено під час апеляційного перегляду справи, 07.12.2011р. між ПрАТ „Страхова група „ТАС" (відповідач-2, страховик) та ТОВ „Продексім, ЛТД" (позивач, страхувальник) було укладено договір добровільного комплексного страхування посівів (повна загибель) тип С2 №А0239309 (надалі - договір страхування), за умовами якого страхувальник передав, а страховик прийняв на страхування посіви озимого ячменю на площі 137,0 га, що розташовані на території смт. Асканія-Нова, Чаплинського району, Херсонської області.

Відповідно до п.п.8, 10, 11 договору страхування страховими ризиками визначено: вимерзання, ожеледь, вимокання, випрівання, заморозок. Франшизу визначено у розмірі 96089,16 грн., а страхову суму у розмірі 320297,17 грн.

Пунктом 28.1 договору страхування встановлено, що у випадку повної загибелі застрахованих посівів розмір збитку визначається як добуток посівної площі постраждалого поля і величини фактично понесених страхувальником витрат на посів і вирощування застрахованих озимих с/г культур на 1 га, але не більше суми, розрахованої виходячи з планової величини витрат на 1 га, що приведена в додатку 1 до договору страхування та в технологічній карті вирощування застрахованої культури.

Згідно з п.28.1.1 договору страхування розмір страхового відшкодування при повній загибелі визначається у розмірі збитку, встановленого згідно п. 28.1. договору, щодо корисного окремого поля культури за вирахуванням безумовної франшизи відповідного поля та суми несплаченої страхової премії.

За п.28.2 договору страхування страховик здійснює виплату страхового відшкодування протягом 30 робочих днів з дня отримання останнього документа згідно з п.27 договору.

19.12.2011р. між ТОВ „Продексим, ЛТД" (кредитор) та ПП „Регіональна зерноторгівельна компанія" (відповідач-1, поручитель) було укладено договір поруки №19/12-2, за умовами якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання ПрАТ „Страхова група „ТАС" (боржник) усіх його зобов'язань перед кредитором , що виникли з договору страхування тип С2 А0239309 добровільного комплексного страхування посівів озимого ячменю на площі 137 га., що розташовані на території смт. Асканія-Нова, Чаплинського району, Херсонської області.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами, 30.03.2012р. сталась подія, в результаті якої загинуло приблизно 80% застрахованих позивачем посівів озимого ячменю на полях №28 та №35. Вказана подія визнана ПрАТ „Страхова група „ТАС" страховою.

З огляду на вищенаведене 06.07.2012р. відповідач-2 направив позивачу лист №Г1000/6791, в якому, зокрема, повідомив, що згідно з „Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 16 „Витрати"", затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318, по таким складовим витрат, як насіння, пальне, засоби захисту рослин та добрива суму витрат було зме ншено на розмір ПДВ (20%), так як податок на додану вартість не відноситься до прямих витрат фактично понесених на виробництві. Таким чином, на підставі вищевикладеного відповідач-2 надав наступний розрахунок страхового відшкодування: страхове відшкодування дорівнює 110800,96 грн.

206890,12 грн. (розмір збитку) - 96089,16 грн. (франшиза 30% від страхової суми по договору - 320297,17 грн.) = 110800,96 грн. (страхове відшкодування).

Матеріалами справи встановлено, що 03.09.2012р. позивач звернувся до відповідача-1 з письмовою вимогою, відповідно якої він вимагав відповідача-1 сплатити суму боргу в розмірі 39442,50 грн. за договором поруки №19/12-2 від 19.12.2011р.

Вказана вимога залишена відповідачем-1 без відповіді та задоволення.

Вищенаведене стало підставою для звернення ТОВ „Продексим, ЛТД" до господарського суду з відповідною позовною заявою.

Проаналізувавши матеріали справи та перевіривши обґрунтованість доводів сторін по справі, апеляційний господарський суд приходить до наступних висновків.

Згідно із ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 988 ЦК України встановлено, що страховик зобов'язаний, зокрема, у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч.17 ст 9 Закону України „Про страхування" страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до п.196.1.3 ст. 196 ПК України не є об'єктом оподаткування операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що оскільки надання послуг із страхування і перестрахування не є об'єктом оподаткування, то виплата страхових платежів також не є об'єктом оподаткування ПДВ і при здійсненні страхових виплат страхова компанія не повинна ні додавати суму податку на додану вартість до страхового платежу, ні зменшувати страховий платіж на суму податку на додану вартість.

Аналогічні правові висновки викладені в листі Державної податкової служби України від 12.03.2012р. №7020/7/15-3417-26.

Пунктом 15 підрозділу 2 розділу XX ПК України встановлено, що тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників, а також крім постачання таких зернових та технічних культур Аграрним фондом у разі їх придбання з податком на додану вартість.

Згідно з п.209.6 ст. 209 ПК України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Приписами п.198.4 ст. 198 ПК України встановлено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що при формуванні виробничої собівартості озимого ячменю податковий кредит по податку на додану вартість не формується, а сума ПДВ збільшує вартість товарно-матеріальних цінностей та послуг (в бухгалтерському обліку включається до рахун ку 231 відповідної культури).

Як вбачається зі змісту договору добровільного комплексного страхування посівів (повна загибель) тип С2 №А0239309 від 07.12.2011р., даним договором не передбачено додавання чи зменшення суми податку на додану вартість до страхового платежу.

При цьому, як вбачається з технологічної карти по визначенню фактичних прямих витрат по вирощуванню озимого рапсу, фактичні прямі витрати на 1 га складали 1727,24 грн., в т.ч. ПДВ., вказане не спростовано сторонами.

Окрім того, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позивач, як суб'єкт страхування відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету не відповідає вимогам статті 209 ПК України, не є сільськогосподарським підприємством та при здійсненні операції з постачання зернових культур товарних позицій 1001-1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, не звільняється від оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Продексим, ЛТД" в частині стягнення 39442,50 грн. заборгованості по страховому відшкодуванню.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, з метою забезпечення виконання ПрАТ „Страхова група „ТАС" зобов'язань за договором страхування посівів (повна загибель) тип С2 №А0239309 від 07.12.2011р. між позивачем та ПП „Регіональна зерноторгівельна компанія" було укладено договір поруки № 19/12 від 19.12. 2011р., за умовами якого відповідач-1 зобов'язується перед позивачем відповідати за невиконання ПрАТ „Страхова група „ТАС" усіх його зобов'язань перед кредитором , що виникли з договору страхування тип С2 А0239309 добровільного комплексного страхування посівів озимого ячменю на площі 137 га., що розташовані на території смт. Асканія-Нова, Чаплинського району, Херсонської області.

Відповідно до ст. 554 Цивільного Кодексу України, у випадку порушення боржником зобов'язання, яке забезпечене порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлена додаткова (субсидіарна) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором в тому же обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, компенсацію збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи норми чинного законодавства і обставини справи, приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Продексим, ЛТД" в частині солідарного стягнення з відповідачів на його користь 39442,50 грн. заборгованості по страховому відшкодуванню.

При цьому, апеляційний господарський суд зауважує, що скаржником не доведено, що ним на встановлених законом підставах при розрахунку суми страхового відшкодування застосовано Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 „Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.199р., зменшено належне до виплати ТОВ „Продексим, ЛТД" страхове відшкодування на суму ПДВ 20% по таким складовим витрат, як пальне, добрива та засоби захисту рослин та виключено суму ПДВ по цим складовим зі складу прямих витрат на виробництво.

Решта доказів, наданих сторонами, не стосуються предмету спору, не спростовують правомірність висновків місцевого господарського суду, не вказують на наявність підстав для скасування або зміни оскарженого рішення та не доводять наявності підстав для вирахування 20% ПДВ зі страхового відшкодування ТОВ „Продексим, ЛТД".

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Херсонської області від 01 лютого 2013 року у справі №5024/1767/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 15 квітня 2013 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов М.В. Михайлов А.І. Ярош