Рішення № 30671390, 03.04.2013, Апеляційний суд міста Києва

Справа №22-3669/13 Головуючий у 1-й інстанції - Кирилюк І.В.

Доповідач - Заришняк Г.М

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

Головуючого: Заришняк Г.М.

Суддів: Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.

при секретарі: Дубик Ю.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду міста Києва цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах Державного підприємства «Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики «Укрлісконсалтинг» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 січня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики «Укрлісконсалтинг», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Державного підприємства «Діброва» про визнання трудового договору укладеним, допуск до роботи, зобов'язання внести запис до трудової книжки, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Державного підприємства «Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики «Укрлісконсалтинг», в якому просила визнати укладеним трудовий договір між нею та відповідачем про прийняття її на роботу на посаду Заступника Генерального директора ДП «Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики «Укрлісконсалтинг»; зобов'язати відповідача внести до її трудової книжки запис про прийняття на вказану посаду та допустити її до роботи; стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 12 825,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

Зазначала, що 01.02.2009 року вона була призначена на посаду Заступника Директора Державного підприємства «Діброва» та на підставі наказу від 15.09.2009 року їй була надана відпустка по догляду за дитиною до трьох років. Під час її перебування у зазначеній відпустці Державне підприємство «Діброва» було реорганізовано шляхом приєднання до ДП «Укрлісконсалтинг». Наказом від 15.07.2010 року ДП «Діброва» за її заявою було звільнено з роботи за переведенням до ДП «Укрлісконсалтинг». Наказом відповідача від 16.07.2010 року її було зараховано до штату ДП «Укрлісконсалтинг» на підставі заяви про прийняття на посаду Заступника Генерального директора з відповідною резолюцією в. о. Генерального директора цього підприємства. 02.08.2012 року після закінчення відпустки по догляду за дитиною вона вийшла на роботу в ДП «Укрлісконсалтинг», однак керівництво Підприємства її до роботи не допустило, оскільки її посада зайнята, та вона, нібито, перебуває в трудових відносинах з Державним підприємством «Діброва». На її письмове звернення від 08.08.2012 року відповідач відмовив у допуску до роботи. Вважає такі дії відповідача є порушенням її права на працю й завдають їй моральних страждань.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10 січня 2013 року позов задоволено частково.

Визнано трудовий договір між ОСОБА_1 та Державним підприємством «Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики «Укрлісконсалтинг» про прийняття ОСОБА_1 на посаду Заступника Генерального директора Державного підприємства «Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики «Укрлісконсалтинг» - укладеним.

Зобов'язано Державне підприємство «Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики «Укрлісконсалтинг» внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про прийняття її на посаду Заступника Генерального директора Державного підприємства «Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики «Укрлісконсалтинг» та допустити позивачку до роботи.

Стягнуто з Державного підприємства «Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики «Укрлісконсалтинг» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. 00 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду в частині відмови у стягнені на її користь заробітної плати за час вимушеного прогулу скасувати та постановити нове рішення, яким стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з 02.08.2012р. по день розгляду справи в суді першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального закону.

Представник відповідача в апеляційній скарзі, вказуючи на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі .

В суді апеляційної інстанції представник позивачки підтримав апеляційну скаргу ОСОБА_1 з підстав та доводів, зазначених в ній, та заперечував проти апеляційної скарги представника відповідача.

Представники відповідача ДП «Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики «Укрлісконсалтинг» проти апеляційної скарги позивачки заперечували, підтримавши апеляційну скаргу Підприємства з підстав та доводів, що в ній приведені.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 наказом ДП «Діброва» від 30.01.2009 року №1/к було прийнято на посаду Заступника директора ДП «Діброва» (а. с. 5).

Наказом ДП «Діброва» від 15.09.2009 року № 18-к позивачці надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років (а. с. 6).

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 30.03.2010 року ДП «Діброва» було реорганізовано шляхом приєднання до ДП «Укрлісконсалтинг».

Наказом ДП «Діброва» від № 18-к від 14.07.2010 року ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника директора ДП «Діброва» з 15.07.2010 року в порядку переведення до ДП «Укрлісконсалтинг» за заявою позивачки (а. с. 8).

15.07.2010 року ОСОБА_1 звернулась до ДП «Укрлісконсалтинг» із заявою про прийняття її на посаду заступника директора ДП «Укрлісконсалтинг» по переводу з ДП «Діброва». Відповідно до резолюції В.о.Генерального директора ДП «Укрлісконсалтинг» Пасічника Я.Д. вказану заяву позивачки було прийнято та скеровано для прийняття наказу з 16.07.2010 року (а. с. 9).

Наказом ДП «Укрлісконсалтинг» від 16.07.2010 року № 1-к введено в дію штатний розпис ДП «Укрлісконсалтинг» з 16.07.2010 року, а ОСОБА_1 зараховано до штатного складу підприємства без зазначення посади із вказівкою - відпустка по догляду за дитиною (а.с. 61-63). Трудову книжку позивачки було прийнято відповідачем.

Після закінчення відпустки по догляду за дитиною до трьох років, позивачка 02.08.2012 р. вийшла на роботу, проте відповідач не допустив її до роботи. На звернення позивачки щодо допуску її до роботи в ДП «Укрлісконсалтинг» на посаді заступника директора, відповідач листом від 30.08.2012 року відмовив їй у цьому та запропонував забрати трудову книжку.

Згідно зі ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами фактично було укладено трудовий договір, про що свідчить заява ОСОБА_1 від 15.07.2010 року про прийняття на посаду Заступника директора ДП «Укрлісконсалтинг» по переводу з ДП «Діброва», погоджена В.о. Генерального директора ДП «Укрлісконсалтинг» Пасічником Я.Д., та наказ ДП «Укрлісконсалтинг» від 16.07.2010 року. Оригінал трудової книжки позивачки зберігався весь час у ДП «Укрлісконсалтинг».

Вказані докази спростовують доводи представників відповідача по те, що ОСОБА_1 не була запрошена на посаду в порядку переведення.

Посилання представників відповідача на ту обставину, що у позивача не припинились трудові відносини з ДП «Діброва», оскільки наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади Заступника директора ДП «Діброва» не зареєстрований в Книзі реєстрації наказів по кадрам ДП «Діброва», не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи містяться копія заяви ОСОБА_1 про звільнення з роботи в ДП «Діброва за переведенням до ДП «Укрлісконсалтинг», копія наказу ДП «Діброва» про звільнення останньої з роботи за переведенням на роботу до відповідача та відповідний запис про звільнення в трудовій книжці позивачки.

Окрім того, ДП «Діброва» наказом Держкомлісгоспу від 30.03.2010 року № 79 було реорганізовано шляхом приєднання його до ДП «Укрлісконсалтинг», а згідно з ч. 4 ст. 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Отже, трудові договори працівників ДП «Діброва» не переукладаються з ДП «Укрлісконсалтинг», а продовжують свою дію з іншим роботодавцем - ДП «Укрлісконсалтинг».

Скасування у 2011 році наказу про реорганізацію ДП «Діброва» не тягне за собою автоматичного поновлення з ДП «Діброва» дії трудових договорів працівників, прийнятих на роботу в ДП «Укрлісконсалтинг».

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання укладеним трудового договору між сторонами про прийняття позивачки на посаду Заступника Генерального директора ДП «Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики «Укрлісконсалтинг», зобов'язання відповідача внести до трудової книжки позивачки запис про прийняття її на посаду Заступника Генерального директора ДП «Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики «Укрлісконсалтинг» та допустити її до роботи, є доведеними, обґрунтовано задовольнивши позовні вимоги в цій частині.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду про безпідставність позову ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача на її користь заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 12 825,00 грн..

Судом встановлено, що позивачка перебувала у трудових відносинах з ДП «Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики «Укрлісконсалтинг» з 16.01.2010 р., проте відповідач неправомірно не допустив її до виконання своїх обов»язків в силу трудового договору, фактично відсторонивши її від роботи, до якої вона мала приступити 02.08.2012 р. після закінчення відпустки по догляду за дитиною до трьох років.

В наслідок чого позивачка вимушено не працювала, втратила заробітну плату.

Згідно з роз»ясненнями, що містяться в п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 р. №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у разі незаконного відсторонення працівника від роботи, такому працівникові роботодавець повинен оплатити вимушений прогул за правилами ст.235 КЗпП України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним на підставі ст. 235 КЗпП України стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 02 серпня 2012 р. по 24 жовтня 2012 р., як заявлено в позові, тобто за 60 робочих днів, виходячи із окладу в 5 130 грн. заступника генерального директора відповідача, що становить 12 825 грн.

За таких обставин, рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивачки заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 12 825 грн.

Окрім того, судом встановлено, що порушення ДП «Укрлісконсалтинг» трудових прав позивачки призвело до втрати нею нормальних життєвих зв'язків і вимагали додаткових зусиль для організації свого життя, завдали їй моральних страждань, тому суд прийшов до правильно висновку про часткову доведеність позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди.

Разом з тим, визначаючи розмір заподіяної моральної шкоди в сумі 5 000 грн., суд недостатньо врахував конкретні обставини справи, обсяг та тривалість завданих позивачці моральних страждань й відповідність заподіяних їй моральних страждань розміру стягнутої на її користь суми на відшкодування моральної шкоди.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає необхідним рішення суду в цій частині змінити, зменшивши розмір стягнутої з Державного підприємства «Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики «Укрлісконсалтинг» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди з 5 000 грн. до 500 грн.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах Державного підприємства «Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики «Укрлісконсалтинг» задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 січня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Державного підприємства «Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики «Укрлісконсалтинг» (код ЄДРПОУ 00994207) на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного в сумі 12 825 грн.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 січня 2013 року в частині стягнення моральної шкоди змінити, зменшити розмір стягнутої з Державного підприємства «Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики «Укрлісконсалтинг» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди з 5 000 грн. до 500 грн.

В решті дане рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий

Судді