Рішення № 30671039, 15.04.2013, Київський районний суд м. Одеси

Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/1599/13-ц

Провадження № 2/520/2505/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2013 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

Головуючого судді Куриленко О.М.

за участю секретаря Баранової Ю.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору позики, стягнення боргу за договором позики та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

07.02.2013 року позивач звернувся з позовом до суду та просив ухвалити рішення, яким визнати договір від 16.12.2011 року, який укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсним; визнати договір від 17.01.2012 року, який укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсним; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 позику у сумі 1 700 гривень; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 позику у сумі 4 793, 94 гривень; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000 гривень; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три проценти річних від суми позики 140, 40 гривень; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три проценти річних від суми позики - 50, 70 гривень.

Свої вимоги мотивував тим, що 16.12.2011 року та 17.01.2012 року між ним та ОСОБА_2 було укладено два договори позики, згідно яких він передав відповідачу в борг суму в розмірі 1700 гривень та 600 дол. США, яку відповідач зобовязалась повернути 01.01.2012 року та 25.01.2012 року. Однак у вказаний строк гроші не повернула, під будь-яким приводом ухиляється від виконання свого зобовязання.

Крім того позивач посилається на те, що дії відповідача нанесли йому крім матеріальної шкоди також і моральну шкоду яку він оцінює в розмірі 5 000 гривень. Глибина душевних страждань полягає в усвідомлені ним того факту, що на даний час є можливість не отримати взагалі кошти, позивач вказує на те, що він позбавлений права розпоряджатися своїми коштами, у нього порушився уклад життя, погіршилися стосунки з рідними.

Всі ці обставини і стали підставою, для звернення до суду з даним позовом.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.74, 76, 77 ЦПК України.

Позивача в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позові.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про час та місце його проведення сповіщалась належним чином, причини неявки суду не повідомила, заяв та клопотань про відкладення слухання справи від неї до суду не надійшло.

При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, який сповіщений про розгляд справи належним чином, від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою представника позивача, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.

Відповідно до ст. 225 ЦПК України Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Розглянувши поданий позов, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд доходить до висновку про можливість часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Правовідносини по справі є цивільно-правовими та врегульовані Цивільним Кодексом України.

Судом встановлено, що згідно розписки від 16 грудня 2011 року, укладеної між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вбачається, що ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 500 дол. США, а остання в свою чергу зобовязалась сплатити винагороду в розмірі 100 дол. США, та всього повернути борг в розмірі в розмірі 600 дол. США в строк до 01.01.2012 року.

Крім того, згідно розписки від 17 січня 2012 року, укладеної між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вбачається, що ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 1500 гривень, а остання в свою чергу зобовязалась сплатити винагороду в розмірі 200 гривень, та всього повернути борг з в розмірі 1700 гривень в строк до 25.01.2012 року

Позивач ОСОБА_1 повністю виконав умови укладеного договору, передавши відповідачу повну суму грошей, про що ОСОБА_2 власноручно написав йому розписку про їх отримання.

Згідно ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як пояснив позивач в судовому засіданні, строк дії зазначених договорів позики вже закінчився, відповідач ухиляється від виконання свого зобов`язання по поверненню боргу, хоча борг визнає та постійно обіцяє його повернути.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі.

На підтвердження укладеного договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк і в порядку, які встановлені договором.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вбачається зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Факт неповернення боргу підтверджується тим, що борговий документ (розписки) перебувають у позивача, так як, відповідно до ч.3 ст. 545 ЦК України, тільки наявність боргового документу у боржника підтверджує виконання їм свого обовязку.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок .

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання договорів дійсними та повернення основного боргу за договорами позики від 16 грудня 2011 року в розмірі 600 дол. США та від 17 січня 2012 року, в розмірі 1700 гривень правомірні та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як вбачається зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

А від так вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних від суми боргу також підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до роз'яснень , вказаних в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995року " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної ( немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань ( фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров;я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У звязку з наведеним суд вважає такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 суми завданої йому моральної шкоди в розмірі 5 000 гривень, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами в розглядуваній справі, є договірними, тому відшкодування моральної шкоди у випадку їх порушення законом не передбачено, у зв'язку із чим, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні даних позовних вимог.

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконано у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає стягненню у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок не встановлений договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Відповідно до п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року, у зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. Також у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому позовну заяву необхідно задовольнити частково, а саме визнати договори позики від 16.12.2011 року та 17.01.2012 року укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсними, та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами позики у розмірі 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень та 3 % річних в сумі 50, 70 гривень, також стягнути позику у сумі 600 дол. США що за курсом НБУ на день ухвалення рішення (1 дол. США = 7,993 гривень) складає 4 795 (чотири тисячі сімсот девяносто пять) гривень 80 копійок та 3% річних в сумі 140, 40 гривень, а всього стягнути 6 686 (шість тисяч шістсот вісімдесят шість) гривень 90 копійок

Крім того, у відповідності з ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином відповідно до Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року, (який набрав законної сили 01.11.2011 року) передбачені розміри ставок судового збору, так за подання до суду позовної заяви майнового характеру передбачена сплата судового збору у розмірі 1 % ціни позову але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, отже відповідач повинна сплатити 66. 86 гривень в дохід держави (1 % від 6 686, 90 гривень ).

З урахуванням вищевикладеного та керуючись , ст.ст. 7, 8, 10, 11, 15, 130, 209, 212-215, 223, ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 15, 16, 533, 536, 611, 625, 1046, 1049, 1212,1214 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору позики, стягнення боргу за договором позики та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати договір позики від 16.12.2011 року, який укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсним.

Визнати договір позики від 17.01.2012 року, який укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсним.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами позики у розмірі 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень та 3 % річних в сумі 50, 70 гривень, також стягнути позику у сумі 600 дол. США що за курсом НБУ на день ухвалення рішення (1 дол. США = 7,993 гривень) складає 4 795 (чотири тисячі сімсот девяносто пять) гривень 80 копійок та 3% річних в сумі 140, 40 гривень, а всього стягнути 6 686 (шість тисяч шістсот вісімдесят шість) гривень 90 копійок.

Стягнути ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 214 гривень 70 копійок на рахунок: 31218206700005; МФО-828011; отримувач - ГУДКСУ в Одеській області (Київський р-н м.Одеси) (код отримувача -37607526); код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ 02892928, код банку отримувача 828011).

В частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії даного рішення.

Суддя Куриленко О. М.