Рішення № 30670304, 09.04.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.04.2013 Справа № 5021/1961/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю транспортно

будівельна компанія «Техстройреал», м. Москва, Російська

федерація

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-

промислова компанія», м. Суми

2. Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-

комерційне підприємство «ДОНСПЕЦСТРОЙ», м. Донецьк

про стягнення 260 868 грн. 18 коп.

Головуючий суддя Зражевський Ю.О.

Судді: Левченко П.І.

Моїсеєнко В.М.

Представники сторін:

від позивача: Ломака Ю.М.

від відповідачів: не прибули

при секретарі судового засідання Логоша О.М.

Суть спору: позивач просить суд повернути кошти, що утримуються без достатньої правової підстави шляхом стягнення у субсидіарному порядку з першого та другого відповідачів на користь позивача грошову суму в розмірі 255855 грн. 00 коп. українських гривень заборгованості, 3198 грн. 18 коп. українських гривень - 3% річних, 1815 грн. 00 коп. українських гривень збитків; стягнути у субсидіарному порядку з першого та другого відповідачів на користь позивача судові витрати.

Перший відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, в жодне судове засідання не з'являвся, хоча був повідомлений належним чином про час і місце проведення судового засідання.

Другий відповідач у запереченні на позовну заяву № 83 від 03.04.2013р. просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що сторонами був підписаний договір № 1 від 06.04.2012р. і 11.05.2012р. сторонами укладена додаткова угода № 1 до договору № 1 від 06.04.2012р.; 11.05.2012р. другим відповідачем на адресу позивача виставлений засобами електронного зв'язку рахунок № 21 на суму 3080000 рос.руб. Платіжними дорученнями № 67 від 16.05.2012р. та № 73 від 09.06.2012р. відповідно до домовленостей додаткової угоди № 1 від 11.05.2012р. за договором № 1 від 06.04.2012р. сплачено позивачем загальну суму 1000000,00 рос.руб. Листом від 15.06.212р. другий відповідач звертав увагу позивача на неповну сплату рахунку № 21 від 11.05.2012р. та ризик невиконання обумовлених договором обсягів запланованих поставок - на загальну суму 102 000 000,00 рос.руб. через несвоєчасну сплату позивачем за договором. Тому, другий відповідач, враховуючи безпідставну відмову позивача від виконання зобов'язань за договором № 1 від 06.04.2012р., а також неповернення ним до цього часу переданого оригіналу договору, змушений був 19.06.2012р. звернутись до позивача з листом - вимогою про повернення екземпляру оригіналу договору № 1 від 06.04.2012р. та доданого до нього договору № 1 від 06.04.2012р., на яку відповіді по цей час не отримав.

За клопотанням позивача від 19.02.2013р. ухвалою господарського суду Сумської області від 20.02.2013р. призначено розгляд справи № 5021/1961/12 у складі колегії суддів: головуючий суддя: Зражевський Ю.О., судді : Левченко П.І., Моїсеєнко В.М.

05.04.2013р. другим відповідачем подано суду клопотання № 84 від 03.04.2013р., в якому просить суд витребувати у ВАТ «Промсвязьбанк» (м. Москва) копію договору № 1 від 06.04.2012р., надану банку на підтвердження законності платежів за цим договором, здійснених вказаним банком за платіжним дорученнями позивача № 67 від 16.05.2012р. та № 73 від 09.06.2012р. Крім цього, другим відповідачем додано до даного клопотання копія договору купівлі-продажу № 1 від 06.04.2013р. та копія електронного листа - витягу від 19.06.2012р. з поштової скриньки partner.ua@mail.ru.

Клопотання другого відповідача про витребування у банка Росії копії договору господарським судом відхилено, оскільки суд не вбачає для цього необхідних підстав.

Колегія суддів, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) першого відповідача щодо заявлених позовних вимог та представників відповідачів у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважених представників сторін, дослідивши наявні докази, що мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив:

Відповідно до ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

В силу положень п. 2 ч.1 ст.1 Закону України «Про міжнародне приватне право» - якщо учасником правовідносин є іноземна юридична особа, це є ознакою приватноправових правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є іноземною юридичною особою - Товариство з обмеженою відповідальністю транспортно-будівельна компанія «Техстройреал» (м.Москва, Російська федерація), створена відповідно до законодавства Російської Федерації, на підтвердження чого суду надано копію свідоцтва про державну реєстрацію (а.с 12). Перший та другий відповідачі є юридичними особа, що створені за законодавством України.

Таким чином, спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, носять приватноправовий характер, оскільки виникли із приватних договірних відносин. Тобто, на вирішення господарського суду передано спір з іноземним елементом, який має приватноправовий характер, а вказані правовідносини повинні регулюватись положеннями Закону України «Про міжнародне приватне право».

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право», право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього закону, інших законів, міжнародних договорів України та міжнародних звичаїв, що визнаються в Україні.

Відповідач є суб'єктом господарювання держави Російська Федерація, з якою у держави Україна укладений відповідний міжнародний договір - Угода про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності.

Статтею 4 даної Угоди передбачено, що компетентний суд держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав має право розглядати зазначені в статті 1 цієї Угоди спори, якщо на території цієї держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав:

а) відповідач мав постійне місце проживання або місце знаходження на день висування позову. Якщо у справі беруть участь декілька відповідачів, що знаходяться на території різних держав - учасниць Співдружності, спір розглядається за місцем знаходження будь-якого відповідача за вибором позивача;

б) здійснюється торгова, промислова або інша господарська діяльність підприємства (філіалу) відповідача;

в) виконано або має бути повністю або частково виконано зобов'язання з договору, що є предметом спору;

г) мала місце дія або інша обставина, що стала основою для вимог щодо відшкодування шкоди;

д) має постійне місце проживання або місце знаходження позивач за позовом про захист ділової репутації;

є) знаходиться контрагент-постачальник, підрядник або той, хто надає послуги (виконує роботи), і спір стосується укладення, зміни і розірвання договорів.

Пунктом п. 7.3 договору від 06.040.2012р. обумовлено - при вирішенні спору, сторони керуються законодавством України.

За неможливості вирішення протиріч між сторонами у цьому договорі шляхом переговорів, вони підлягають розгляду в господарському суді по місцезнаходженню позивача у відповідності з законодавством України (пункт 7.5 цього договору).

У відповідності до ст. ст. 32, 44 Закону України "Про міжнародне приватне право" зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, при розгляді даної справи судом застосовується Угода про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, яку ратифіковано Постановою ВР України N 2889-XII від 19.12.92 (дата підписання Україною 20.03.92, дата набуття чинності для України 19.12.92).

Як вбачається із позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідачів у субсидіарному порядку 255 855 грн. 00 коп. боргу, 3198 грн. 18 коп. - 3% річних, 1 815 грн. 00 коп. збитків.

Згідно пояснень позивача між ним та другим відповідачем навесні 2012 року тривали перемови щодо укладення договору купівлі - продажу з елементами поставки товару - щебеню гранітного різних фракцій. У зв'язку із досягненням певної згоди щодо суттєвих умов вказаного договору, 17.04.2012 року позивачем було направлено на електронну адресу другого відповідача проект підписаного з боку позивача договору від 06.04.2012 року для його погодження та підписання другим відповідачем. Цього ж дня, з електронної пошти другого відповідача на електронну пошту позивача надійшов електронний лист з останньою сторінкою зазначеного договору, підписаний та пропечатаний печаткою другого відповідача, що стало підставою для позивача вважати вищевказаний договір, надісланий позивачем у його редакції другому відповідачеві, укладеним.

Згідно п. 2.6 договору поставки ціна продукції включає в себе товарну вартість продукції та супутні послуги. До складу супутніх послуг входять послуги продавця з відвантаження продукції, подачі-прибиранню вагонів, зваженню, оформленню документів, митному оформленню, послуги товарно-промислової палати та др. Після отримання попередньої оплати за партію товару - ціна сплаченої партії повністю або в невідвантаженій частині зміні не підлягає.

Згідно п. 3.1.9 договору початок поставки товару сторони обумовлюють не пізніше 15 календарних днів з моменту виконання покупцем зобов'язань по виставленню замовлення та її сплати (до 15 числа місяця, що передує відвантаженню), в об'ємі не менше 5600 тн (80 полувагонів). Поставка сплаченого товару здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту початку поставки.

13.06.2012 року листом за № 13/06/01 позивач направив на електронну адресу другого відповідача замовлення на поставку та придбання товару - щебеню гранітного фракції 5-20 в кількості 20 полувагонів за реквізитами, що вказані у замовленні, сплативши при цьому попередньо оплату в розмірі 1 000 000,00 російських рублів.

На вимогу направити на адресу позивача підписаний другим відповідачем екземпляр договору, другим відповідачем, як зазначає позивач, направлено на адресу позивача електронну копію зазначеного договору, текст якої не відповідав редакції тексту, запропонованого позивачем.

Так, позивач вказує на те, що пункт 5.1. частини 5 договору, запропонованого до укладення позивачем має редакцію: «Покупатель оплачивает товар в Российских рублях путем банковского перевода денежных средств за счет Продавца в размере 100% предоплаты, оговоренной сторонами стоимости первой партии (пробная) продукция, но не менее 700 т и 100% стоимости железнодорожного тарифа (80 - ти полувагонов) от станции отправления до российско - украинской границы в течении 5 (пяти) банковских дней с даты выставления продавцем счета на предоплату». Натомість, редакція п. 5.1 частини 5 договору, яка надійшла на адресу позивача 15.06.2012 року та яка підписана оригінальним підписом тільки з боку другого відповідача, викладена в наступній редакції: «Покупатель оплачивает товар в Российских рублях путем банковского перевода денежных средств за счет продавца в размере 100% предоплаты, оговоренной сторонами стоимости первой партии (пробная) продукция и 100% стоимости железнодорожного тарифа (80 - ти полувагонов) от станции отправления до российско - украинской границы в течении 5 (пяти) банковских дней с даты выставления продавцом счета на предоплату».

Тому, на думку позивача, сторони договору не дійшли згоди за такою суттєвою умовою, як оплата товару, яка передбачена ст. 706 Цивільного кодексу України, що в свою чергу, безпосередньо змінює обсяг відповідальності сторін договору, визначений п. 7.8. ч. 7 договору, і, відповідно, є неприйнятною позивачеві.

Позивачем було направлено електронний лист від 12.07.2012 року № 13/07/12 на електронну адресу другого відповідача, в якому позивач повідомив другого відповідача про те, що ним не погоджувались умови, які зазначені в тексті договору, який надійшов на адресу позивача та був підписаний другим відповідачем, а тому в такій редакції договір підписаний з боку позивача бути не може.

В подальшому, позивач направив на електронну адресу другого відповідача наступного листа, в якому повідомив, що оскільки другим відповідачем не було підтверджено наявність у нього договору на перевозку з перевізником вантажів, що передбачено домовленостями, викладеними у п.3.1.7. проекту договору та так і не надав оригінально підписаного тексту договору в редакції, що була запропонована і погоджена позивачем, то позивач вважає зазначений договір таким, що неукладений, а грошові кошти, які були перераховані позивачем другому відповідачеві підлягають поверненню.

З пояснень позивача - отриманий ним 15.06.2012р. оригінал договору, який підписаний факсиміле з боку другого відповідача, текст якого не відповідав проекту договору від 16.04.2012 року, запропонованого та підписаного позивачем є новою пропозицією у розумінні ст. 646 Цивільного кодексу України, на яку позивач відповів у той же день другому відповідачу відмовою. Оскільки вищевказаний договір купівлі - продажу з елементами поставки між сторонами не відбувся, у зв'язку з недосягненням згоди з такої суттєвої умови, як ціна товару та його оплата, то другий відповідач, на думку позивача, безпідставно утримує у себе грошові кошти у розмірі 1000000,00 російських рублів, що дорівнює 255855,00 українських гривень на дату їх перерахування другому відповідачеві (з розрахунку станом на 16.05.2012 року за курсом НБУ 2.63444, станом на 08.06.2012 року за курсом 2.4827), які були перераховані позивачем помилково, вважаючи, що вказаний договір був підписаний другим відповідачем у запропонованій позивачем редакції.

В зв'язку з чим, позивачем нараховано другому відповідачеві 3% річних у розмірі 3198,00 грн. та збитки у розмірі 1815,00 грн.

В свою чергу, між позивачем та першим відповідачем укладено договір поруки від 06.04.2012 року за яким перший відповідач несе субсидіарну відповідальність перед позивачем у разі невиконання другим відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу № 1 від 06.04.2012 року.

Тому, позивач з посиланням на ст. 553, ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути 255855, 00 грн. боргу, 3198,18 грн. - 3% річних, 1815,00 грн. збитків у субсидіарному порядку з першого та другого відповідачів.

Другий відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо- комерційне підприємство «ДОНСПЕЦСТРОЙ» вважає договір поруки від 06.04.2012р. нікчемним, так як він укладений на забезпечення ще неіснуючого зобов'язання.

Другий відповідач у запереченні на позовну заяву № 83 від 03.04.2013р. просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, сторонами був підписаний договір № 1 від 06.04.2012р. та 11.05.2012р. сторонами укладена додаткова угода № 1 до договору № 1 від 06.04.2012р.

11.05.2012р. другим відповідачем на адресу позивача виставлений засобами електронного зв'язку рахунок № 21 на суму 3080000 рос.руб.

Платіжними дорученнями від 16.05.2012р. № 67 та від 09.06.2012р. № 73 позивачем за реквізитами відповідно до домовленостей додаткової угоди № 1 від 11.05.2012р. за договором № 1 від 06.04.2012р. сплачено другому відповідачу грошові кошти загальною сумою 1000000,00 рос.руб. 14.06.2012р. від позивача разом з заявкою на відвантаження електронним листом надійшло питання про строки направлення товару, на яке 15.06.2012р. після опрацювання відділом збуту заявки позивача надіслана засобами ел. зв'язку відповідь щодо строків, а саме - через 15 календарних днів з моменту отримання заявки та її оплати покупцем, тобто з початку наступного (запланованого ) місяця. Одночасно, 15.06.212р. цим листом другий відповідач звертав увагу позивача на неповну сплату рахунку № 21 від 11.05.2012р. та ризик невиконання обумовлених договором обсягів запланованих поставок - на загальну суму 102 000 000,00 рос.руб. через несвоєчасну сплату позивачем за договором. Також, запропоновано, у разі відсутності грошових коштів на сплату - направити на адресу другого відповідача відмову від поставок, обумовленої договором продукції та підписати додаткову угоду про розторгнення договору (ел.лист від 15.06.2012р.) 18.06.2012р. засобами електронного зв'язку від позивача другому відповідачу надійшов лист щодо розсторгнення договору № 1 в односторонньому порядку у зв'язку з не виконанням зобов'язань за договором; в чому та ким не виконані зобов'язання позивачем не було вказано.

Тому, другий відповідач, враховуючи безпідставну відмову позивача від виконання зобов'язань за договором № 1 від 06.04.2012р., а також неповернення ним до цього часу переданого оригіналу договору, ТОВ ВКП «Донспецстрой» змушений був 19.06.2012р. звернутись до позивача з листом - вимогою про повернення свого екземпляру оригіналу договору № 1 від 06.04.2012р. (копія ел. листа від 19.06.2012р.), на яку відповіді по цей час не отримав.

Проте, колегія суддів з висновками позивача не може погодитись, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Глава 51 ЦК України регулює правові наслідки порушення зобов'язань та відповідальність за порушення зобов'язання.

Частиною першою статті 619 ЦК України встановлено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Згідно ч. 2 ст. 619 ЦК України до пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Сутність субсидіарної відповідальності полягає у залученні поряд з основним боржником додаткового (субсидіарного) боржника. Вона характеризується тим, що:

настає тільки у випадках, прямо передбачених законом або договором;

настає тоді, коли існують основне та додаткове зобов'язання і обидва порушені;

є покладанням додаткової відповідальності, що передбачає наявність основної відповідальності, яку несе основна відповідальна особа;

покладається на осіб, які не несуть безпосередньо основної відповідальності перед кредитором;

не може перевищувати обсягу основної відповідальності. Субсидіарно відповідальна особа, що задовольнила вимогу кредитора, в передбачених законом випадках має право регресної вимоги до основної відповідальної особи;

може бути обмежена законом (або відповідно до нього договором) у часі або пов'язана законом з наявністю певних умов.

Субсидіарна відповідальність відрізняється від солідарного обов'язку боржників. Всі солідарні боржники є основними боржниками, у зв'язку з чим кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх божників разом, так і від будь-кого з них окремо. Субсидіарну відповідальність треба також відрізняти від заміни кредитора шляхом переведення боргу. Субсидіарна відповідальність відрізняється від покладення боржником виконання зобов'язання на третю особу.

Обов'язковою вимогою закону є правило, згідно з яким до пред'явлення вимоги додатковому (субсидіарному) боржнику кредитор повинен в обов'язковому порядку звернутися з цією вимогою до основного боржника.

Правова природа субсидіарної відповідальності полягає в тому, що субсидіарна відповідальність додаткового боржника настає у випадках недостатності майна основного боржника, встановленого в судовому порядку.

Субсидіарна відповідальність - це вид цивільно-правової відповідальності, яка настає у випадках невиконання або неналежного виконання зобов'язань основним боржником внаслідок його відмови, відсутності або недостатності у нього для цього майна та при якій обов'язок щодо виконання такого зобов'язання (повністю або у певній частині) покладається на субсидіарного (додаткового) боржника.

Норми статті 1212 ЦК України розкривають загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави. Так, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

В процесі розгляду справи та оцінки наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що сторони не уклали договору № 1 про поставку продукції між позивачем та другим відповідачем оскільки не має узгодженої і підписаної обома сторонами редакції договору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони. Статтею 32 цього ж Кодексу встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, колегія суддів вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги по поверненню коштів, що утримуються без достатньої правової підстави в порядку ст. 1212 ЦК України шляхом застосування субсидіарної відповідальності двох боржників протирічать встановленим Цивільним кодексом України нормам захисту цивільних прав, передбачених ст.ст. 619 та 1212 ЦК України.

На підставі викладеного, позовні вимоги визнаються господарським судом необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог - ВІДМОВИТИ.

Повне рішення складено 12.04.2013р.

Головуючий суддя Ю.О.Зражевський

Суддя П.І. Левченко

Суддя В.М. Моїсеєнко