Рішення № 30670288, 08.04.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" квітня 2013 р.Справа № 916/396/13-г

За позовом: Закритого акціонерного товариства "РУР ГРУП С.А.";

До відповідачів: 1. Державного підприємство "Південна залізниця"; 2. Державного підприємство Одеська залізниця

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1: Акціонерне товариство „Українська пожежно - страхова компанія"

про стягнення 39442,57 грн.

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

від позивача: - Пастушенко В.А. - по довіреності № 3 від 03.01.2013 року;

від відповідача1: - Болотова Е.І. - по довіреності №623 від 15.05.2012р.; Канунніков А.М. - по довіреності № 272 від 26.02.2013 року;

від відповідача 2: - Ксьондз А.В. - по довіреності № б/н від 02.01.2013 року;

від третьої особи відповідача 1: Столпаков К.В. - по довіреності №712 від 05.03.2013р.

СУТЬ СПОРУ: Закрите акціонерне товариство „РУР Груп С.А." (далі по тексту - ЗАТ „РУР Груп С.А."- позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємство "Південна залізниця" (далі по тексту -відповідач 1 ) , державного підприємства „Одеська залізниця" (далі по тексту -ДП „Одеська залізниця" - відповідач 2) про стягнення 39442,57грн. вартості нестачі вантажу, переданого до відправлення залізничним транспортом згідно з накладною № 43933563.

Ухвалою суду від 25.03.2013р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1 було залучено акціонерне товариство „Українська пожежно-страхова компанія"

Відповідачі заперечують проти позову, з огляду на його необґрунтованість, наголошуючи на недоведеності та відсутності їх вини у виявленій нестачі вантажу.

Третьою особою було підтримано правову позицію, висловлену відповідачами по справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

15 червня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «НАФТА РЕГІОН СЕРВІС» та товариством з обмеженою відповідальністю «Західна нафтогазова компанія» укладено договір поставки нафтопродуктів № ЗН-1018 (надалі - Договір).

Згідно з умовами договору товариство з обмеженою відповідальністю «Західна нафтогазова компанія» взяло на себе обов'язки Постачальника, а товариство з обмеженою відповідальністю «НАФТА РЕГІОН СЕРВІС» - Покупця.

Сторонами договору укладено Додаткову угоду № 10 від 27.06.2012 року до договору поставки нафтопродуктів №ЗН-1018 від 15.06.11р.

В п. 1 Додаткової угоди вказано, що Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар по цінам та в кількості, що наведені в таблиці, а саме бензин автомобільний А-92 в кількості 120.000 на станцію призначення Лелековка за ціною 11611.000грн./т з ПДВ загальною вартістю 1393320грн. з ПДВ.

Як стверджує позивач, Товариством з обмеженою відповідальністю «НАФТА РЕГІОН СЕРВІС» в повному обсязі згідно з п. 2 Додаткової угоди перераховано 1 393 320, 00 гривень на користь Постачальника. Відповідно до п. 4 Додаткової угоди та залізничної накладної № 43933563 місцем відвантаження (відправлення) є станція Шебелинка Південної залізниці. В залізничній накладній № 43933563 зазначено, що з вантажовідправником Товару є Державне підприємство «Південна залізниця» в особі відокремленого структурного підрозділу Харківської дирекції залізничних перевезень (ДН-2); вантажоодержувачем вказано закрите акціонерне товариство «РУР ГРУП С.А.». 03.07.2012р. на адресу ЗАТ „РУР Груп С.А." та ст. Лелеківка надійшла цистерна № 72845357 тип 25 відправка 43933563 з бензином А-92. За зовнішнім оглядом вищевказаної цистерни вбачалося розтягування запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПП) на заливній горловині цистерни, у зв'язку з чим можливий доступ до нафтопродукту.

Позивач посилається на те, що в ст. 129 Статуту залізниць вказано, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Крім того, позивач посилається на те, що відповідно до п. 1 Правил складання актів при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми. Приписами ст. 131 Статуту залізниць передбачено, що претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу.

З урахуванням даних обставин, позивачем направлено начальнику станції Лелеківка Одеської залізниці лист №648 від 03.07.2012 року про складання акту загальної форми щодо зовнішнього виду ЗПП на цистерні № 72845357, тип 25, відправка 43933563.

Також позивач зазначає, що приймання нафтопродуктів за кількістю здійснюється з урахуванням «Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України», затвердженої спільним наказом Мінпаливенерго, Міністерства економіки, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.08 р. зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 805/15496 від 02.09.2008 р. (далі - Інструкція № 281).

Позивач вказує, що ним без порушення ЗПП за допомогою ЗВТ було виявлено нестачу Товару та відразу повідомлено по телефону начальника станції Лелеківка про дану обставину та наголошено на необхідності комісійної видачі вантажу та складанні комерційного акту. Після відмови у вчиненні вказаних дій, позивачем направлено начальнику станції Лелеківка Одеської залізниці лист №647 від 03.07.2012 року про комісійну видачу вантажу та лист № 649 від 03.07.2012 року про складання комерційного акту та жодних дій з боку начальника станції Лелеківка, направлених на складання актів, вчинено не було.

Відповідно до припису Правил складання актів, позивачем направлено начальнику Знам'янської дирекції залізничних перевезень державного підприємства «Одеська залізниця» на начальника станції Лелеківка скаргу щодо не складання акту загальної за № 655 від 04.07.2012 року (вхідний 3692 від 04.07.2012 року) та скаргу щодо не складання комерційного акту за № 656 від 04.07.2012 року (вхідний 3693 від 04.07.2012 року)

Крім того, вантажоодержувачем 03.07.2012 року було повідомлено вантажовідправника (Державне підприємство «Південна залізниця» в особі відокремленого структурного підрозділу Харківської дирекції залізничних перевезень (ДН-2) про нестачу нафтопродукту та необхідність складання Актів приймання нафтопродуктів в тому числі за участі вантажовідправника.

Приймання вантажу, на думку позивача, здійснювалось за участю представників вантажовідправника та регіональної торгово-промислової палати.

Відповідно до акту експертизи від 05.07.2012 № В-663, складеного експертом Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати Бондаренко Т.В., було встановлено недостачу бензину автомобільного А-92 вагою 3 397 кг в залізничній цистерні № 43933563.

Також факт нестачі підтверджується актом від 04.07.2012 року № 30 та Актом приймання нафтопродуктів за кількістю від 04.07.2012 року № 2-04-07, складеними за участю представника Вантажовідправника (Відповідача 1).

Враховуючи те, що вартість однієї тони Товару становить 11611,00 гривень, тому позивач вважає, що вартість бензину автомобільного А-92 вагою 3 397 кг як нестачі в залізничній цистерні № 43933563 складатиме 3,397*11 611,00 = 39 442,57 гривень.

Позивачем здійснено розрахунок розміру понесених збитків внаслідок недостачі вантажу, відповідно до якого позивач просить суд сягнути з відповідачів 39 442,57 грн.

Зазначені обставини спонукали ЗАТ „РУР Груп С.А." звернутися до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємство "Південна залізниця" та до ДП „Одеська залізниця" про стягнення 39442,57грн. вартості нестачі вантажу, переданого до відправлення залізничним транспортом згідно з накладною № 43933563

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити на підставі слідуючього:

Згідно зі ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

В силу положень ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Положеннями ст. 1, 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.1998р. № 457 (з подальшими змінами та доповненнями; далі по тексту -Статут залізниць України) залізничний транспорт загального користування (далі - залізничний транспорт) є однією з базових галузей економіки України, що забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях. Основною організаційною ланкою на залізничному транспорті є залізниця. Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Накладною, відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, є основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

В силу положень ст.ст. 22, 23 Статуту залізниць України, за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів

Положеннями ст. 6 Статуту залізниць України встановлено, що вантажовідправником (відправником вантажу, вантажовласником) є зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення, а вантажоодержувачем (одержувачем вантажу, вантажовласником) - зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка за дорученням вантажовідправника отримує вантаж.

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про залізничний транспорт" від 04.07.1996р. № 273/96-ВР (з подальшими змінами та доповненнями) залізничним транспортом є виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності тощо. Залізниця - статутне територіально-галузеве об'єднання, до складу якого входять підприємства, установи та організації залізничного транспорту і яке, при централізованому управлінні, здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні транспортної мережі. В свою чергу, відповідно до п. 1 Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996р. № 262 (з подальшими змінами та доповненнями) Державна адміністрація залізничного транспорту (Укрзалізниця) є органом управління залізничним транспортом загального користування, підвідомчим Мінтрансзв'язку. До сфери управління Укрзалізниці входять Донецька, Львівська, Одеська, Південна, Південно-Західна та Придніпровська залізниці, а також інші об'єднання, підприємства, установи і організації залізничного транспорту (далі - підприємства) за переліком, визначеним Мінтрансзв'язку. Укрзалізниця здійснює централізоване управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученні та регулює виробничо-господарську діяльність залізниць у сфері організації цього процесу.

З огляду на наявну в матеріалах справи накладну № 43933563, господарський суд на підставі п. 6 Статуту залізниць України, ст.ст. 908, 909 ЦК України дійшов висновку про укладення між відповідачами договору перевезення вантажу -бензину А92 масою 45803кг на користь третьої особи -вантажоодержувача ЗАТ „РУР Груп С.А.", з наділенням Державного підприємства «Південна залізниця» в особі відокремленого структурного підрозділу Харківської дирекції залізничних перевезень (ДН-2) статусом відправника, а ДП „Одеська залізниця" -перевізника у даних правовідносинах.

У відповідності до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

За поясненнями позивача, для проведення вивантаження нафтопродуктів, що прибули на його адресу у вагоні № 72845357 за накладною № 43933563, було залучено експерта Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати. Відповідно до акту експертизи № В-663 від 05.07.12р., складеного експертом Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати Бондаренком Т.В., за участю представників ЗАТ „РУР Груп С.А.", було встановлено наступне. При відкритті вантажоодержувачем в присутності експерту залізничної цистерни № 72845357 зі справними пломбами Б260458, при проведенні зовнішнього огляду герметично щільно закритому, без зазорів, люка видимих зовнішніх ушкоджень цистерни не виявлено. При відкритті люку заливної горловини встановлено, що на горловині та люка наявні ознаки втручання сторонніми предметами у вигляді потертостей. Крім того встановлено, що з внутрішній сторони горловини напроти потертостей відсутній запобіжний буртик довжиною 100мм. Цистерну залито бензином автомобільним А92. Для визначення маси нетто бензину в цистерні, окремо в трьох місцях завантажувального люку проведено замір рівня заповнення метроштоком у відповідності до вимог ДСТУ 7094:2009. У відповідності до вимог ДСТУ 4488:2005 переносним металевим відбірником проб було відібрано проби та згідно з ГОСТ 3900-85 ареометром проведено вимірювання щільності та температури бензину. За наслідком зіставлення відомостей, що зазначені у перевізному документі, фактичним обставинам, було виявлено недостачу бензину у кількості 3397 кг. Цистерна № 72845357 в присутності експерта та представників ЗАТ „РУР Груп С.А."

В подальшому було створено комісію з приймання бензину А92 та було складено акт приймання нафтопродуктів за кількістю № 030 від 04.07.2012р. За результатами проведення приймання нафтопродуктів комісією було виявлено нестачу вантажу вагою 3,397 тон.

Крім того, 04.07.2012р. комісією у тому ж складі було складено акт приймання нафтопродуктів за кількістю № 2-04-07 від 04.07.2012р., з якого вбачається , що недостача вантажу складає3,397 кг.

Таким чином, посилаючись на виявлену нестачу вантажу, переданого до відправлення за накладною № 43933563, виявлену у цистерні № 72845357 та посвідчену актами приймання нафтопродуктів за кількістю № 030 від 04.07.2012р., № 2-04-07 від 04.07.2012р. та актом експертизи № В-663 від 05.07.12р., ЗАТ „РУР Груп С.А." як отримувач даного вантажу звернулось до суду із даним позовом з вимогою до відповідачів про відшкодування збитків, завданих виявленою недостачею в сумі 39442,57 грн.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між відповідачами було укладено договір перевезення вантажу залізничним транспортом, про що було складено накладну № 43933563, на користь третьої особи -позивача.

Відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів (розділ 8 Правил перевезень), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №862/5083, встановлено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: щодо рідких вантажів.

З огляду на виявлену недостачу доставленого залізницею за накладною № 53933563 товару -бензину А 92 у кількості 3397 кг., що перевищує встановлену для даного виду вантажів норму природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто, суд дійшов висновку, що вказаний нафтопродукт було вручено позивачу у кількості, меншій ніж це передбачено товаросупровідним документом, що, з урахуванням змісту позовних вимог ЗАТ „РУР Груп С.А.", є підставою для дослідження виконання кожним з учасників договору перевезення відповідних зобов'язань, які покладаються на сторони договору перевезення залізничним транспортом.

Згідно зі ст. 30 Статуту залізниць України завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами. Залізниці можуть брати на себе виконання вантажних робіт за договорами з відправниками або одержувачами.

Положеннями ст. 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Додаткова підготовка вагонів та контейнерів під завантаження вантажів, що потребують особливих умов перевезення і зберігання, може здійснюватися залізницею на підставі договору за рахунок відправника. Під наливання повинні подаватися цистерни та бункерні напіввагони, що відповідають роду наливного вантажу. Підготовка під наливання спеціальних цистерн та бункерних напіввагонів усіх форм власності здійснюється відправником. Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці; контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником.

У відповідності до ст. 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса вантажів визначається відправником.

При цьому, згідно зі ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Таким чином, порушення зобов'язань відправника у спірних правовідносинах могло мати місце у випадку передання до відправлення вантажу, маса якого не відповідає даним, включеним до накладної, здійснення завантаження нафтопродуктів до комерційно непридатного вагону. Залізниця має право періодично перевіряти правильність відомостей, включених до накладної, зокрема шляхом проведення зважування вантажу в процесі його слідування на користь одержувача.

Так, згідно зі ст. 13 Статуту залізниць України для зважування вантажів, багажу і вантажобагажу (товаробагажу) використовуються вагонні, вантажні, елеваторні та інші ваги. Для визначення маси вантажу зважуванням залізниці в місцях загального користування, а відправники та одержувачі вантажів, морські і річкові порти, які примикають до залізниць, в місцях незагального користування повинні мати необхідну кількість ваг і вагових приладів. Для навантаження масових насипних і навалочних вантажів їх відправники повинні використовувати вагові прилади, які визначають масу вантажу в процесі навантаження, чи механізовані дозувальні пристрої.

В силу положень ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. Тобто, відповідальність вантажовідправника у правовідносинах перевезення залізничним транспортом щодо забезпечення збереженості вантажу припиняється, за загальним правилом, з моменту вручення вантажу до відправлення залізниці, крім випадків, коли в силу вимог нормативно-правових актів обов'язок збереження, супроводження та охорони особливо цінних та небезпечних вантажів покладаються на відправника.

Відповідно до Переліку вантажів, які повинні супроводжуватися особовим складом відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті на всьому шляху прямування залізницями України наказу Міністерства транспорту України „Про охорону і супроводження вантажів, що перевозяться залізничним транспортом України" від 20.01.1997р. № 18, світлі нафтопродукти, до яких, в свою чергу, відноситься і переданий до перевезення на накладною № 44560803 вантаж, віднесені до переліку вантажів, які повинні супроводжуватися особовим складом відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті на всьому шляху прямування залізницями України. З накладної № 43933563 вбачається, що вантаж було прийнято до перевезення під охороною залізниці. Тобто, викладеним підтверджується той факт, що відповідальність Державного підприємства «Південна залізниця» в особі відокремленого структурного підрозділу Харківської дирекції залізничних перевезень (ДН-2)за збережність бензину А92 припинилась з моменту передання вантажу до відправлення.

Підсумовуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про відсутність з боку Державного підприємства «Південна залізниця» порушень прийнятих на себе зобов'язань як вантажовідправником за накладною № 44560803, що, в свою чергу, свідчить про відсутність його вини у виявленій ЗАТ „РУР Груп С.А." при прийнятті вантажу з цистерни № 72845357 на станції Лелеківка Одеської залізниці недостачі вантажу. Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на названого відповідача обов'язку відшкодування збитків, завданих позивачу у зв'язку із виявленою недостачею вантажу.

Як вже зазначалось вище по тексту рішення, згідно зі ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. Обов'язки збереження, супроводження та охорони особливо цінних та небезпечних вантажів, перелік яких встановлюється Правилами, покладаються на відправника.

Згідно зі ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу зокрема: у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення; втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок: таких недоліків тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення; завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція); здачі вантажу до перевезення без зазначення в накладній особливих його властивостей, що потребують особливих умов або запобіжних засобів для забезпечення його збереження під час перевезення; стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.

Відповідно до положень розділу 1 „Загальні положення" Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 р. N 281/171/578/155, (далі по тексту -Інструкція про порядок приймання нафтопродуктів) встановлено єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Згідно з п.п. 5.2.2, 5.2.3 Інструкції про порядок приймання нафтопродуктів маса нафти і нафтопродуктів визначається вантажоодержувачем у кожній цистерні. Під час надходження залізничних цистерн вантажоодержувач до приймання нафти або нафтопродукту має перевірити: відповідність фактичного номера і типу залізничної цистерни номеру і типу, зазначених у накладній; технічний стан залізничної цистерни на наявність механічних ушкоджень (ум'ятин, тріщин), справність зливних пристроїв. У разі виявлення несправності цистерни, через яку можлива втрата вантажу, слід вимагати від адміністрації залізничної станції перевірки маси вантажу в цистерні, а в разі встановлення нестачі - складання технічного акта за встановленою формою; наявність і цілісність пломб запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПП) і відбитків на них, відповідність відбитків на пломбах відбиткам, які зазначено у перевізних документах; відповідність градуювальної таблиці на залізничну цистерну номеру залізничної цистерни.

Як вбачається з акту експертизи № В-663, складеного 05.07.2012р. експертом Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати, на внутрішній стороні горловини цистерни № 72845357 були наявні сліди впливу у вигляді потертостей, при цьому пломби відправника Б260458 визнано цілими. Втім, за допомогою засобів вимірювальної техніки -метроштоку експертом та представниками ЗАТ „РУР Груп С.А." було виявлено недостачу вантажу в кількості 3397 кг.

Положеннями п. 5.2.4 Інструкції про порядок приймання нафтопродуктів встановлено, що маса нафти або нафтопродукту визначається вантажоодержувачем спільно з представником залізниці зокрема в разі надходження нафти або нафтопродукту зі справною пломбою ЗПП, але з ознаками нестачі, виявленої за допомогою ЗВТ, без порушення ЗПП. У разі виявлення нестачі нафти або нафтопродукту понад норми природних втрат або їх надлишків складається комерційний акт.

Таким чином, з огляду на положення п. 5.2.4 Інструкції про порядок приймання нафтопродуктів позивач був зобов'язаний викликати представника ДП „Одеська залізниця" до участі у прийманні бензину А92, доставленого у цистерні № 72845357 за накладною № 43933563, чого з боку ЗАТ „РУР Груп С.А." зроблено не було.

В силу положень ст. 925 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Положеннями ст. 920 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення зокрема факту невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Суд зазначає, що відсутність при виявленні недостачі вантажу, переданого до відправлення за накладною № 43933563, складеного в установленому чинним законодавством порядку за участю представників залізниці комерційного акту, а також справність пломб ЗПП, технічна справність цистерни № 72845357, відсутність комерційних актів, складених при слідуванні цього вагону залізницею, свідчить про відсутність та недоведеність фактів, на підставі яких Державне підприємство «Південна залізниця» та ДП „Одеська залізниця" можуть бути притягненні до відповідальності у спірному правовідношенні.

Між тим, господарський суд вважає, що надані позивачем в обґрунтування ціни позову договір поставки нафтопродуктів № ЗН-1018 від 15.06.11р. який укладений між між товариством з обмеженою відповідальністю «НАФТА РЕГІОН СЕРВІС» та товариством з обмеженою відповідальністю «Західна нафтогазова компанія», додаткова угода №10 від 27.06.2012р. до договору № ЗН-1018 від 15.06.11р., рахунок на оплату № 1124 від 26.06.2012р., платіжне доручення №24 від 26.06.2012р. та видаткова накладна № УГ5324 від 30.06.2012р. не є належними та допустимими доказами по справі, оскільки згідно з ст. 924 ЦК України, ст. 314 ГК України, ст. ст. 114, 115 Статуту залізниць України залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.

У разі коли договір купівлі-продажу або поставки укладаються між посередниками, а договір перевезення укладається між першим продавцем-вантажовідправником і залізницею на доставку вантажу кінцевому покупцеві -вантажоодержувачу, документи посередників про кількість та ціну, за якими вони продали продукцію, не можуть визнаватися належними доказами вартості і ціни відвантаженої продукції, оскільки залізниця несе обмежену матеріальну відповідальність, виходячи з вартості вантажу, визначеної на підставі документа вантажовідправника.

Така ж правова позиція викладена і у п.2.7 Роз'яснень Президії ВГСУ від 29.09.2008р. №04-5/225 „Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії ВГСУ від 29.05.2002р. №04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", так само як і в п.13 Оглядового листа ВГСУ від 29.11.2007р. №01-8/917 „Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України інших норм транспортного законодавства".

Згідно з залізничною накладною № 43933563 відправником вантажу є Державне підприємство «Південна залізниця» в особі відокремленого структурного підрозділу Харківської дирекції залізничних перевезень (ДН-2), про що зазначає позивач в позові, а тому кількість та вартість відправленого вантажу за вказаною накладною повинна бути підтверджена на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника вантажу, оскільки ТОВ "Нафта регіон сервіс" не є стороною договору перевезення вантажу залізницею за накладною №43933563 .

При цьому рахунок або інший документ відправника вантажу (ДН-2) про вартість вантажу, відправленого по залізничній накладній від № 43933563, в матеріалах справи відсутній.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що не можна визначити дійсну вартість відправленого вантажу за даним перевезенням, тобто позивачем порушено один із принципів судочинства - належності та допустимості доказів, внаслідок чого слід відмовити у задоволенні позовних вимог ЗАТ „РУР Груп С.А." до Державного підприємство "Південна залізниця", державного підприємства „Одеська залізниця" про стягнення 39442,57грн. вартості нестачі вантажу.

Ці висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи, вищенаведеному законодавстві України та сформованій судовій практиці.

Таким чином суд доходить до висновку, що в процесі розгляду справи позивачем не було доведено належним чином своєї правової позиції та не було надано документальних доказів у відповідності до ст.ст. 4-3, 22, 32-34 ГПК України, які б спростували твердження відповідача у частині вартості недостачі вантажу.

Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що ЗАТ „РУР Груп С.А.", в порушення приписів ст.ст. 32, 33 ГПК України, не доведено належними та допустимими доказами факт допущення відповідачами порушення зобов'язань з забезпечення відправлення та перевезення проданого позивачу вантажу -бензину А92, перевезення якого здійснювалось у цистерні № 72845357 за накладною № 43933563, що свідчить про необгрунтованість позову ЗАТ „РУР Груп С.А."

Враховуючи викладене, позовні вимоги ЗАТ „РУР Груп С.А." є не обґрунтованими, належним чином не доведеними, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок позивача, згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити .

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено 15.04.13р.

.

Суддя Літвінов С.В.