Рішення № 30670260, 09.04.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "09" квітня 2013 р. Справа № 906/272/13-г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Старков І.О., довіреність від 17.12.2012 р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Мегаполіс-Україна" (м.Тернопіль)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Житомир)

про стягнення 557840,87 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Мегаполіс-Україна" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 557840,87 грн.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 25.02.2013р. порушено провадження у справі №906/272/13-г призначено розгляд справи на 12.03.2013р.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду, розгляд справи ухвалою суду від 12.03.2013р. відкладено на 09.04.2013р.

В засіданні суду представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, вимог ухвали суду не виконав, про неявку суд не повідомив.

При цьому, щодо нез'явлення в засідання суду представника відповідача, господарський суд приймає до уваги наступне.

27.03.2013р. на адресу суду повернулась неврученою кореспонденція господарського суду - ухвала суду від 12.03.2013р. по справі №906/272/13-г, яка надсилалась відповідачу - підприємцю ОСОБА_2 за адресою: 10006, АДРЕСА_1, з відміткою поштового відділення "За закінченням терміну зберігання".

Як вбачається зі Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (а.с.10, т.1), місце проживання останнього: 10006, АДРЕСА_1).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.

При цьому, суд зважає також на те, що відповідно до винесених по справі ухвал, явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, а тому, господарський суд Житомирської області визнає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення присутнього представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

23 травня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Мегаполіс-Україна" (продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець) укладено договір поставки №8517-ЖТ/12 (а.с.10-13, т.1, а.с.8-11, т.2; додаткова угода до договору - а.с.14, т.1, а.с.16, т.2); додатки до договору - а.с.12-15, т.2).

Згідно п.1.1. договору ТОВ "Торгова компанія "Мегаполіс-Україна" зобов'язалось передавати у власність відповідача товар, а останній, в свою чергу, взяв на себе зобов'язання оплачувати поставлений товар на умовах вказаних у договорі.

Відповідно до п.2.1. договору, асортимент, кількість та ціна товару, що продається згідно з даним договором, вказується у накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

У відповідності до п.3.1. договору, поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі заяви покупця та виходячи з наявності відповідного асортименту товару на складі продавця.

В пункті 4.1. договору передбачено, що ціна товару визначається у відповідності з ціною, вказаною у прайслистах продавця, які діють на момент виконання продавцем заявки покупця і вказується в товарних накладних з урахуванням ПДВ. Загальна сума даного договору обмежується і визначається на підставі фактично поставленого товару згідно видаткових накладних.

Розрахунки за поставлену партію товару здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, проте, не виключаються інші способи розрахунків, передбачені чинним законодавством України, за погодженням з продавцем (п.4.3. договору).

При цьому, кошти за поставлений товар зараховуються на закриття накладних за хронологією їх виписки починаючи з накладної з найбільш ранньою датою; якщо по неоплачених або несвоєчасно оплачених накладних продавцем була виставлена претензія, то в першу чергу покриваються штрафні санкції (пеня, штраф, інфляційні нарахування тощо), а потім основна сума боргу (п.4.4. договору).

Пунктом 4.5 договору передбачено, що за згодою продавця покупцеві тютюнові вироби можуть відпускатися на умовах повної передоплати або з відтермінуванням оплати за отриманий товар.

За змістом пункту 4.8 договору, максимальний строк відтермінування оплати за тютюнові вироби становить шість календарних днів і обраховується з дати виписки накладної. День, наступний за днем виписки накладної є першим днем при підрахунку строку, на який надано відстрочку; останнім днем розрахунку є шостий календарний день (п.4.8. договору).

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до статті 629 цього ж кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання укладеного договору позивач передав, а відповідач прийняв узгоджений договором товар за наступними видатковими накладними:

ЖТ13-000007084 від 29.01.13р. на суму 19132,56 грн.,

ЖТ13-000007100 від 29.01.13 р. на суму 9776,34 грн.,

ЖТ13-000007112 від 29.01.13 р. на суму 21049,20 грн.,

ЖТ13-000007123 від 29.01.13 р. на суму 26174,46 грн.,

ЖТ13-000007159 від 29.01.13 р. на суму 2259,00 грн.,

ЖТ13-000007245 від 29.01.13 р. на суму 11223,30 грн.,

ЖТ13-000007279 від 29.01.13 р. на суму 161969,70 грн.,

ЖТ13-000008212 від 01.02.13 р. на суму 16786,44 грн.,

ЖТ13-000008231 від 01.02.13 р. на суму 13369,80 грн.,

ЖТ13-000008245 від 01.02.13 р. на суму 28574,16 грн.,

ЖТ13-000008257 від 01.02.13 р. на суму 28243,56 грн.,

ЖТ13-000008338 від 01.02.13 р. на суму 10835,76 грн.,

ЖТ13-000008357 від 01.02.13 р. на суму 51393,06 грн.,

ЖТ13-000008682 від 02.02.12 р. на суму 74982,12 грн.

Таким чином, у відповідності до умов договору поставки №8517-ЖТ/12 від 23.05.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Мегаполіс-Україна" виконало свої зобов'язання у повному обсязі.

В свою чергу, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару належним чином відповідно до умов договору не виконав.

Так, за отриманий за вищевказаними накладними товар відповідач розрахувався лише частково, в сумі 31 грн. за видатковою накладною ЖТ13-000007084 від 29.01.2013р. на суму 19132,56 грн.

Таким чином, за вищенаведеними накладними, відповідачу було відпущено товару на загальну суму 475769,46грн. Отже, враховуючи оплату в розмірі 31,00грн., несплаченими залишились грошові кошти в сумі 475738,46 грн.

У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладені встановлені судом обставини справи, оскільки відповідачем не подано до справи доказів погашення існуючої суми заборгованості перед позивачем, господарський суд вважає позовні вимоги ТОВ "ТК "Мегаполіс-Україна" в частині стягнення 475738,46 грн. основного боргу обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Розглядаючи питання правомірності позовних вимог в частині стягнення нарахованих позивачем інфляційних та штрафних санкцій, господарський суд приймає до уваги таке.

у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, з вищевикладених встановлених обставин справи вбачається порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки та прострочення визначених договором строків оплати поставленого товару, що має наслідком стягнення з боржника, зокрема, нарахованих на прострочену суму боргу 3% річних.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних на суму боргу (а.с.5, т.1), господарський суд встановив правомірність нарахування до стягнення з відповідача 230,69 грн. 3% річних та задовольняє позов в цій частині.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В договорі поставки, в пункті п.6.2. договору, сторони обумовили, що в разі прострочення покупцем строків оплати вартості отриманого товару, він зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Відповідно до п.6.3. договору, у випадку прострочення платежу покупець сплачує на користь продавця одноразовий штраф у розмірі 16% від суми неоплаченого в строк товару за користування коштами.

З урахуванням викладеного, зважаючи на наявність передбачених договором поставки підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати пені та штрафу у розмірі 16% від несплаченої суми, а також перевіривши правильність нарахування заявлених до стягнення сум, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 1153,57 грн. пені та 76118,15 грн. штрафу, нарахованих за умовами договору поставки; позов в цій частині суд задовольняє.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В забезпечення виконання зобов'язання, обумовленого договором поставки №8517-ЖТ/12 від 23 травня 2012 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Мегаполіс-Україна" (заставодержатель) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (заставодавець) 18 жовтня 2012 року укладено договір застави товарів в обороті №20 (а.с.17-20, додаток - а.с.21-22, т.2).

Відповідно до п.1.1. договору застави, на умовах даного договору заставодавець з метою забезпечення належного виконання основного зобов'язання, передає в заставу, а заставодержатель приймає в заставу на умовах, визначених у цьому договорі, предмет застави.

Предметом договору застави є товари в обороті, найменування та вид яких визначено додатком №1 до договору застави, а саме: тютюнові вироби будь якої за марок Bond, Chesterfield, Marlboro, Kent, Прилуки, Camel, Winston, Прима.

Відповідно до п.4.4.9. договору застави, заставодавець зобов'язується протягом усього часу дії цього договору надавати (забезпечувати) заставодержателю можливість здійснювати фактичний контроль за наявністю, розміром, станом зберігання та використання предмету застави, в тому числі надавати безперешкодний прохід представника заставодержателя до місця знаходження предмета застави.

Пунктом 4.1.2. договору застави передбачено, у будь-який час протягом строку дії цього договору, заставодержатель має право перевіряти документально і в натурі наявність, розмір, стан, умови збереження та користування предметом застави, а також використання його за цільовим призначенням. Заставодавець зобов'язаний не перешкоджати реалізації цього права заставодержателя, надавати йому усі документи, необхідні для перевірки наявності, стану, умов збереження та користування предметом застави, а також негайно на вимогу заставодержателя забезпечити йому фізичний доступ до предмету застави. В результаті перевірки предмету застави сторони складають акт перевірки.

05.02.2013р. позивачем було повідомлено відповідача про наміри провести перевірку заставленого товару шляхом вручення листа від 05.02.2013р. за вих.№200ДФ (а.с.79, т.1). Проте, при виїзді представника позивача 07.02.2013р. на місце знаходження товарів в обороті, які є предметом договору застави, представника до перевірки допущено не було, про що було складено акт №2 про проведення перевірки та стану заставного майна (а.с.80-81, з додатками - а.с.82-89, т.1). В акті зокрема, зафіксовано, що контрагентом ОСОБА_2 не було надано можливості перевірити наявність тютюнових виробів, які являються предметом застави товарів в обороті.

Пунктом 6.2. договору застави передбачено, що за кожне порушення заставодавцем 4.4.9. цього договору, останній сплачує на користь заставодержателя штраф у розмірі 0,1% від вартості предмету застави.

Таким чином, внаслідок порушення умов п.4.4.9 договору застави, на підставі п.6.2 договору застави, відповідач має сплатити позивачу штраф у розмірі 1150,00 грн. (1150000,00 х 0,1% = 1150,00 грн.).

Також, пунктом 4.4.13 договору застави передбачено, що заставодавець зобов'язується забезпечити надання заставодержателю один раз на місяць, а саме: 1-го числа кожного календарного місяця наступного за звітним місяцем, звіт (інвентаризаційне підтвердження) про вартість залишків товарів в обороті, переданих в заставу відповідно до цього договору, станом на дату, що передує даті надання звіту Заставодержателю із зазначенням асортименту, загальної кількості та балансової вартості товарів на складі, кількість та балансову вартість товарів обтяжених заставою в розрізі кожного діючого договору застави із зазначенням заставодержателя (у разі їх наявності).

Проте, в порушення даної умови договору, з жовтня 2012 року відповідачем жодного звіту позивачу надано не було, в той час як згідно договору застави, повинен був тричі надати звіти про залишки товарів в обороті, а саме: 01.12.2012 року, 01.01.2013 року та 01.02.2013 року.

Пунктом 6.2. договору застави передбачено, що за кожне порушення заставодавцем пункту 4.4.13. цього договору, останній сплачує на користь заставодержателя штраф у розмірі 0,1% від вартості предмету застави.

Враховуючи порушення відповідачем тричі пункту 4.4.13. договору застави, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 3450,00 грн. (1150000,00 х 0,1% х 3 = 3450,00 грн.).

Таим чином, загальна сума штрафу за договором застави складає 4600,00 грн., позов в цій частині є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, у суді першої та апеляційної інстанції. Відповідно до ст.4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. В даному випадку, відповідач позов за підставою та предметом не оспорив, доказів сплати боргу та/або інших доказів у спростування позовних вимог не надав, не використавши в повній мірі наданих йому процесуальним законом прав щодо змагальності під час розгляду спору.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню повністю: стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 475738,46 грн. основного боргу, 1153,57грн. пені, 230,69 грн. 3% річних, 76118,15 грн. штрафу та 4600,00грн. штрафу згідно договору застави.

У відповідності до вимог ст.49 ГПК України, судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (10006, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Мегаполіс-Україна" (46020, м.Тернопіль, вул.Д.Лук'яновича, буд.1, ідентифікаційний код 30622532):

- 475738,46 грн. основного боргу,

- 1153,57 грн. пені,

- 230,69 грн. 3% річних,

- 76118,15 грн. штрафу,

- 4600,00 грн. штрафу згідно договору застави,

- 11156,82 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 15.03.13

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (наручно)

3 - відповідачу (реком.)