Рішення № 306701, 11.12.2006, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.12.06р.

Справа № 33/239-06(20/68)

За позовом: державної компанії „Газ України” національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ

до відповідача: комунального підприємства „Жовтоводськтепломережа”, м. Жовті Води

про: стягнення 2696790 грн. 41 коп.

Суддя Разіна Т.І.

Представники:

від позивача: представник Бічуков А.В. за довіреністю № 313/10 від 26.10.2006р.

від відповідача: не з’явився

обставини справи:

Вищий господарський суд України постановою від 05.10.06 у справі 20\68 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 березня 2006 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду в частині стягнення пені скасував, частково задовольнивши скаргу.

Позивач у позові просив суд стягнути з відповідача 178109 грн. 38 коп. пені.

Представник позивача позов в цій частині підтримав та просить задовольнити.

Відповідач в судові засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, вимогу не спростував. Документи, витребувані ухвалами суду, не надав. Про час і місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином за адресою, вказаною в позовній заяві (та яка відповідає довідці про включення до ЄДРПО України). Позов в частині стягнення пені не спростував.

Справа розглядається за наявними матеріалами згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

Встановив:

Між сторонами 31.12.2003 року був укладений договір № 06\03-3777 ТЕ-3 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій.

Даний договір набрав чинності з 01.01.2004 року і діяв в частині поставки газу до 30 квітня 2004 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного виконання.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (п.1 ст.14 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені в п.6.1. даного договору, покупець (відповідач по справі) сплачує на користь постачальника (позивач по справі) крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивач просить стягнути з відповідача 178109 грн. 38 коп. пені за період з 08.08.2004 по 07.02.2005 рік.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до статті 193 Господарського кодексу України відповідно до кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із п. 6 статтею 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок суми пені, суд приходить висновку про задоволення пені в заявленій сумі.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 47, 35, 44, 49, 82-85, 11112, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

Стягнути з комунального підприємства „Жовтоводськтепломережа” (52208, м. Жовті Води, вул. 8 Березня, 42; код 23645975) на користь дочірньої компанії „Газ України” національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (03035, м. Київ, вул. Урицького, 45; код 31301827) 178109 грн. 38 коп. пені, 209 грн. державного мита та 16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя Т. Разіна

рішення оформлено та підписано відповідно

до ст. 84 ГПК України „08” грудня 2006 р.