Рішення № 30668833, 12.03.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26РІШЕННЯ

Іменем України

"12" березня 2013 р. Справа № 5/103-12

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс", м. Київдо 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Харківська обл., с. Комсомольське 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс", Вишгородський район, с. Гаврилівкапро стягнення 220821,28 грн.за участю представників:

позивача:Гріщенко В.І. - керівниквідповідача 1:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чиномвідповідача 2:Осипюк І.І. - дов. від 02.01.2013р. № 89/КАМ/Юсуть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (далі - відповідач 2) про солідарне стягнення з відповідачів 220821,28 грн., з яких 55580 грн. основний борг, 72618,98 грн. пеня та 92622,30 грн. штраф.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 24.09.2012р. щодо здійснення розрахунку за надані послуги з міжнародного перевезення вантажу, а також посилаючись на п. 2 ст. 13 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах зазначає, що відповідач 2, як одержувач вантажу, також зобов'язаний солідарно з відповідачем 1 здійснити розрахунок за надані послуги з міжнародного перевезення такого вантажу.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач 1, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Проте під час розгляду справи від відповідача 1 надійшли заперечення на позовну заяву, згідно яких він заперечує щодо суми нарахованого позивачем штрафу за 39 діб наднормативного простою автомобілів на митниці, позаяк такий склав лише 37 діб. А також відповідач 1 заперечує щодо суми основного боргу, з тих підстав, що обов'язок зі здійснення розрахунку за надані за договором послуги ще не виник, з огляду на неналежне виконання позивачем умов п. 5.2 договору щодо надання відповідачу 1 документів, що підтверджують надання послуг з перевезення вантажу, оскільки позивач надав відповідачу 1 акт наданих послуг від 08.11.2012р. № 000000195і на загальну суму 148202,30 грн., тобто в яку увійшли і вартість перевезення і сума штрафних санкцій без їх розмежування, з якими відповідач 1 не погодився, а тому і не підписав. З огляду на вказане, відповідач 1 вважає, що пеня за прострочення оплати за надані послуги перевезення нарахована безпідставно, позаяк відсутня прострочка. Крім того, відповідач 1 зазначає, що в його діях відсутня вина оскільки відповідно до п. 5.4 договору штрафи, грошові кошти, отримані від клієнтів експедитора та які проходять транзитом через його розрахунковий рахунок на адресу перевізника, перераховуються в розмірі фактично отриманих грошових коштів, та згідно п. 3.1.4 договору штраф за наднормативний простій автомобілів відповідач 1 сплачує з грошових коштів отриманих від замовника (відповідача 2), проте відповідач 2 розрахунок за надані послуги з перевезення вантажу до цього часу так і не здійснив.

Представник відповідача 2, присутній в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив провадження в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припинити, оскільки вважає, що він не є стороною договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 24.09.2012р., виконання зобов'язань за яким є предметом спору у даній справі.

Судом зазначена заява відповідача 2 залишена без задоволення з огляду на те, що позивач в обґрунтування вимог щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" посилається на приписи Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах, а тому у суду відсутні підстави для припинення провадження в частині зазначених позовних вимог на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи, що неявка відповідача 1 в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача 1 за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" - позивач та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 - відповідач 1 був укладений договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 24.09.2012р. (далі - договір), відповідно до умов якого сторони погодили укладати договори перевезення, за якими перевізник - позивач зобов'язується доставляти вантажі, довірені йому експедитором - відповідачем 1 в місце призначення та видавати їх вказаним вантажоодержувачам. Зазначені договори будуть оформлюватись у вигляді заявок, які є невід'ємною частиною даного договору, на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору експедитор діє за дорученням своїх замовників та не є власником вантажу.

Згідно п. 2.1 договору експедитор не пізніше ніж за 24 години до запланованої дати завантаження надсилає перевізнику заявку не перевезення. Після погодження всіх умов перевезення, сторони підписують заявку, яка є додатком до даного договору та його невід'ємною частиною. Заявка повинна містити інформацію про наступне: маршрут, адресу вантажовідправника та вантажоодержувача, дату та місце завантаження автомобіля, осіб відповідальних за завантаження та розвантаження, опис вантажу, тип необхідного рухомого складу, вартість перевезення, додаткові чи особливі умови визначеного перевезення. Підписана та засвідчена печатками обох сторін заявка, передана факсом, електронною поштою, має юридичну силу.

Відповідно до п. 5.1 договору розмір оплати послуг перевізника фіксується в заявці. В розмір оплати не включаються витрати на транспортування транспортного засобу до місця завантаження та після розвантаження.

Разом із рахунком на перевезення перевізник надсилає експедитору оригінал CMR, засвідчений одержувачем вантажу та акт виконаних робіт (п. 5.2 договору).

Згідно п. 5.3 договору експедитор здійснює оплату рахунків перевізника протягом 10 банківських днів з моменту отримання документів, зазначених в п. 5.2 договору, якщо інше не визначене в заявці.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012р. за умови виконання взаємних зобов'язань за здійсненими перевезеннями. У випадку відсутності письмової відмови від продовження договору не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення його дії, дія даного договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік (п. 9.2 договору).

Відповідно до узгодженої заявки на перевезення від 24.09.2012р. № 01038, яка є додатком до договору та завірена копія якої залучена до матеріалів справи, відповідач 1 доручив позивачу здійснити перевезення вантажу - обладнання для сушилки вагою 4300 кг, висотою 3,0 м, та обладнання для сушилки вагою 1600 кг, висотою 2,85 м. за маршрутом м. Массинг (Німеччина) - м. Кагарлик, Київська обл. (Україна).

Дата завантаження - 26.09.2012р. Митний перехід - Краковець - Корчова. Митне оформлення - Київська обласна митниця, Митний пост Святошин, вул. Мала Кільцева, 10/1.

Адреса пункту розвантаження - Київська обл., м. Кагарлик, вул. Фрунзе, 95.

Вантажовідправник - Компанія "Стела Лаксхубер ГмбХ", вантажоотримувач - згідно CMR.

Загальна вартість перевезення (сума фрахту) згідно заявки складає 5400 Євро. Строк оплати - протягом 7-10 банківських днів після розвантаження автомобіля та надання факсокопій документів (рахунок, акт, ЦМР), розрахунок здійснюється безготівковим розрахунком по курсу НБУ на момент розвантаження автомобіля в національній валюті України.

На виконання умов заявки, позивачем вантажними автомобілями НОМЕР_1 з напівпричепом - НОМЕР_4 та MAN державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом - НОМЕР_5 було здійснено перевезення вантажу до місця призначення і видано його вантажоодержувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс", зазначене підтверджується відмітками одержувача у двох міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR), копії та нотаріально засвідчений переклад яких залучені до матеріалів справи.

Як вбачається з відповідних відміток, проставлених в двох міжнародних товарно-транспортних накладних, вантаж одержано 08.11.2012р. представником вантажоодержувача ОСОБА_5

На підтвердження надання транспортних послуг позивач склав акт наданих послуг від 08.11.2012р. № 000000195і на загальну суму 148202,30 грн. (з яких 55580 грн. - вартість послуг перевезення).

Для оплати наданих транспортних послуг позивач виставив відповідачу 1 рахунок від 02.10.2012р. № 116 на суму 59480 грн. (з яких 55580 грн. - вартість послуг перевезення), акт наданих послуг від 08.11.2012р. № 000000195і на загальну суму 148202,30 грн. (з яких 55580 грн. - вартість послуг перевезення) та довідку про транспортні витрати від 02.10.2012р. № 150, які відповідач 1 отримав 09.11.2012р., про що свідчить підпис ОСОБА_1 на кур'єрській накладній від 08.11.2012р. № 4484007, копія якої залучена до матеріалів справи.

Проте, акт наданих послуг від 08.11.2012р. № 000000195і відповідач 1 не підписав, а на адресу позивача надіслав лист від 13.11.2012р. № 1311/1, яким повідомив про свою відмову підписувати зазначений акт з огляду на те, що він включає в себе вартість штрафних санкцій без деталізації їх розрахунку та документального підтвердження.

Разом з тим, судом встановлено, що згідно заявки сума фрахту складає 5400 Євро за курсом НБУ станом на дату розвантаження вантажу. Відповідно до відміток проставлених в двох міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) датою розвантаження вантажу є 08.11.2012р. Згідно даних, що містяться на офіційному сайті Національного банку України, офіційний курс гривні до іноземної валюти - Євро станом на 08.11.2012р. становить: 100 Євро = 1018,7878 грн. Таким чином, сума фрахту на дату розвантаження складає 55014,54 грн.

Суд, приймаючи зазначений акт наданих послуг, як доказ надання позивачем відповідачу 1 послуг зі здійснення міжнародного перевезення вантажів в розмірі 55014,54 грн., враховує, що сума фрахту сторонами була погоджена в заявці, оформленій на виконання договору укладеного між позивачем та відповідачем 1, та становить 5400 євро, згідно даних, що містяться в міжнародних товарно-транспортних накладних, вантаж, що був предметом перевезення за вказаною заявкою, вантажоодержувачем отриманий, тобто послуги з перевезення виконані, а тому посилання відповідача 1 при відмові від підписання такого акту на те, що вказаний акт містить окрім вартості послуг з перевезення, додаткові суми витрат є безпідставним, позаяк відповідач 1 не був позбавлений можливості підписати такий акт із зауваженнями, які б стосувались саме спірних сум додаткових витрат (штрафних санкцій).

Оскільки відповідач 1 розрахунки за надані послуги з міжнародного перевезення не здійснив, позивач надіслав на адресу відповідача 1 претензію від 20.12.2012р. вих. № 198, якою вимагав погасити заборгованість. Факт надіслання зазначеної кореспонденції підтверджується описом вкладення у цінний лист від 21.12.2012р. та фіскальним чеком "Укрпошта" від 21.12.2012р. № 0867, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач зазначену вимогу залишив без відповіді та задоволення, свої зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надані послуги з міжнародного перевезення вантажів належним чином не виконав, у зв'язку з чим за останнім, рахується заборгованість в сумі 55014,54 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між позивачем та відповідачем 1 договору та погодженої заявки, відповідач 1 не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку за надані транспортні послуги, у зв'язку з чим за ним на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 55014,54 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення з відповідача 1 заборгованості за надані послуги з перевезення вантажів в сумі 55014,54 грн.

В стягненні решти суми основного боргу суд відмовляє з огляду на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог у вказаній частині.

Крім того, позивач просить стягнути за 39 днів понаднормового простою двох автомобілів під час митного оформлення штраф у розмірі 92622,30 грн., для оплати якого позивачем виставлялись відповідачу 1 відповідні рахунки за період з 02.10.2012р. по 08.11.2012р. на загальну суму 92622,30 грн., а також зазначена сума штрафу була включена позивачем до акту наданих послуг від 08.11.2012р. № 000000195і, які відповідач 1 отримав 09.11.2012р., про що свідчить підпис ОСОБА_1 на кур'єрській накладній від 08.11.2012р. № 4484007, копія якої залучена до матеріалів справи.

Відповідно до п. 4 особливих умов, погодженої позивачем та відповідачем 1 заявки на перевезення від 24.09.2012р. № 01038 нормативний час на завантаження/митне оформлення складає 48 годин та митне оформлення/розвантаження 48 годин.

Згідно п. 3.1.4 договору у випадках документально підтвердженого наднормативного простою транспортних засобів експедитор сплачує перевізнику з коштів, отриманих від замовника штраф у розмірі:

- при міжнародних перевезеннях в/з країн Європи перші дві доби - екв. 100 Євро по курсу НБУ в національній валюті України на день виставлення рахунку за кожну розпочату добу простою кожного автомобіля, починаючи з третьої доби - екв. 150 Євро по курсу НБУ в національній валюті України на день виставлення рахунку за кожну розпочату добу простою кожного автомобіля, якщо інше не передбачене заявкою та якщо експедитор не доведе, що простій мав місце з вини перевізника;

- при міжнародних перевезеннях в/з країн СНД та митної території України перші дві доби - екв. 100 доларів США по курсу НБУ в національній валюті України на день виставлення рахунку за кожну розпочату добу простою кожного автомобіля, починаючи з третьої доби - екв. 150 доларів США по курсу НБУ в національній валюті України на день виставлення рахунку за кожну розпочату добу простою кожного автомобіля, якщо інше не передбачене заявкою та якщо експедитор не доведе, що простій мав місце з вини перевізника.

У випадку якщо автомобіль прибув на місце митного оформлення після 11.00 години, вказана доба не зараховується в нормативний простій автотранспортних засобів.

З листа Львівської митниці від 14.12.2012р. № 32/37-17840, засвідчена копія якого залучена до матеріалів справи вбачається, що вказані вище транспортні засоби з вантажем прибули в зону митного контролю - митного поста "Краковець" Львівської митниці 27.09.2012р. об 21:12 год. та 21:27 год. відповідно і були оформлені в митному відношенні та пропущені на митну територію України близько 11 год. 29.09.2012р.

Зазначене також підтверджується залученими до матеріалів справи копіями міжнародних товарно-транспортних накладних (СМR), попередніх повідомлень від 29.09.2012р. № 125130000/2012/414867 та № 125130000/2012/414868 від 29.09.2012р., оформлених Київською обласною митницею - 29.09.2012р.

З огляду на приписи п. 3.1.4 договору та враховуючи час прибуття автомобілів в зону митного контролю - після 21:00 год. 27.09.2012р., дата прибуття автомобілів на місце митного оформлення - 27.09.2012р. не зараховується в нормативний простій автотранспортних засобів. Таким чином, нормативний час на митне оформлення в зоні митного контролю митного поста "Краковець" Львівської митниці, який згідно погодженої заявки складає 48 годин, тобто 2 доби, перевищеним не був, а тому і понаднормативного простою автомобілів в зоні митного контролю митного поста "Краковець" Львівської митниці за цей період не відбулось.

З міжнародних товарно-транспортних накладних вбачається, що на Київську обласну митницю вказані вище транспортні засоби з вантажем прибули 01.10.2012р., вибули лише 05.11.2012р., а розвантаження автомобілів відбулось 08.11.2012р., тобто з перевищенням погоджених в заявці строків.

Таким чином, 02.10.2012р. був вичерпаний нормативний час на митне оформлення/розвантаження, який згідно погодженої заявки складає 48 годин, тобто 2 доби, з урахуванням чого, понаднормативний простій автомобілів склав 37 діб.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Судом досліджено здійснений позивачем розрахунок штрафу та встановлено, що позивач помилково рахує штраф за перші дві доби простою, якій дорівнює - екв. 100 доларів США по курсу НБУ в національній валюті України на день виставлення рахунку за кожну розпочату добу простою кожного автомобіля, а починаючи з третьої доби - екв. 150 доларів США по курсу НБУ в національній валюті України на день виставлення рахунку за кожну розпочату добу простою кожного автомобіля, позаяк вказаний штраф нараховується за простій в міжнародних перевезеннях в/з країн СНД та митної території України. В той же час позивач по вищезазначеній заявці виконав міжнародне перевезення в/з країн Європи та відповідно до положень п. 3.1.4 договору за простій у вказаному перевезенні за перші дві доби штраф дорівнює - екв. 100 Євро по курсу НБУ в національній валюті України на день виставлення рахунку за кожну розпочату добу простою кожного автомобіля, а починаючи з третьої доби - екв. 150 Євро по курсу НБУ в національній валюті України на день виставлення рахунку за кожну розпочату добу простою кожного автомобіля.

Разом з тим, зазначена помилка позивача при здійсненні розрахунку штрафу не впливає на обґрунтованість його вимоги у вказаній частині позову, оскільки сума штрафу розрахована судом виходячи з курсу Євро за встановлений судом період простою значно більше ніж заявлена до стягнення позивачем сума штрафу, який він помилково розрахував виходячи з курсу долара США, а відтак, враховуючи межі заявлених позовних вимог у вказаній частині позову, зазначена вимога підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 5.6 договору просить суд стягнути за несвоєчасну оплату послуг з міжнародного перевезення вантажу та штрафу за понаднормовий простій автомобілів пеню у розмірі 1% від суми рахунку за кожен день прострочки з моменту виставлення рахунку, розмір якої за розрахунком позивача за 49 днів прострочення з 09.11.2012р. по 28.12.2012р. складає 72618,98 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, суд звертає увагу на те, що зазначена норма надає сторонам за договором право змінити лише строк, протягом якого управнена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до погодженої позивачем та відповідачем 1 заявки на перевезення від 24.09.2012р. № 01038, строк оплати сторони погодили протягом 7-10 банківських днів після розвантаження автомобіля та надання факсокопій документів (рахунок, акт, ЦМР).

З відмітки в графі "одержувач" в кур'єрській накладній від 08.11.2012р. № 4484007, вбачається, що відповідач 1 отримав документи для здійснення оплати наданих послуг з міжнародного перевезення за вказаною заявкою 09.11.2012р., про що свідчить підпис ОСОБА_1 в цій накладній.

Таким чином, оплату за надані позивачем послуги з міжнародного перевезення вантажу за вказаною заявкою відповідач 1 мав здійснити до 23.11.2012р. включно, а отже прострочення платежу починається з 24.11.2012р. та з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України нараховується протягом 6 місяців.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

З огляду на зазначене, належна до стягнення пеня повинна бути нарахована на суму простроченого платежу за відповідний період виходячи із подвійної облікової ставки НБУ з дня початку строку прострочення.

Як вбачається з розрахунку пені, здійсненого позивачем, нарахування пені останній здійснює як на прострочену суму основної суми боргу за надані послуги з перевезення, так і на прострочену суму нарахованої суми штрафу за понаднормативний простій автомобілів, прострочення з оплати якого допустив відповідач 1.

Суд зазначає, що нарахування неустойки (пені) здійснюється на суму основного грошового зобов'язання, прострочення зі сплати якого допустив боржник.

Згідно умов, укладеного між позивачем та відповідачем 1 договору та заявки на перевезення, у позивача виникає обов'язок надати послуги з перевезення, а у відповідача 1 - здійснити розрахунки за надані послуги з перевезення.

Встановлена в п. 3.1.4 договору відповідальність відповідача 1 за наднормативний простій автомобілів у вигляді штрафу, за своєю правовою природою є штрафною санкцією - неустойкою, яку винна сторона, повинна сплатити за порушення умов договору щодо здійснення своєчасного розмитнення та розвантаження автомобіля, та не є послугою зі зберігання вантажу в автомобілі під час його митного оформлення, як помилково вважає позивач, а відтак нарахування пені за прострочення зобов'язання по сплаті штрафу є безпідставним та суперечить вимогам чинного законодавства України, адже в такому випадку фактично відбувається нарахування неустойки на неустойку, що не передбачено чинним законодавством України.

З огляду на зазначене, нарахування пені здійснюється лише на прострочені платежі зі сплати послуг з перевезення вантажів.

Таким чином, належна до стягнення пеня повинна бути нарахована на прострочену суму вартості наданих послуг з міжнародного перевезення вантажів, яка, як встановлено судом, становить 55014,54 грн., за відповідний період прострочки виходячи із подвійної облікової ставки НБУ з встановленого судом дня початку строку прострочення.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом з врахуванням вимог ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", встановлених судом суми вартості наданих послуг з міжнародного перевезення вантажів та початку строку прострочення не виходячи за межі заявленого позивачем періоду нарахування пені, пеня складає 789,14 грн. В решті вимог щодо заявленої до стягнення суми пені суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача 1 перед позивачем в сумі 55014,54 грн. на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 основного боргу в сумі 55014,54 грн., 92622,30 грн. штрафу та 789,14 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог до відповідача 1 суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.

Щодо позовних вимог в частині солідарного стягнення сум основного боргу, штрафу та пені з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс", які позивач обґрунтовує приписами п. 2 ст. 13 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах від 19.05.1956р. згідно яких одержувач, який здійснює права, надані йому згідно п. 1 даної статті, зобов'язаний погасити боргові зобов'язання, що виникли на підставі накладної, то суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 220 зазначеного кодексу встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України).

Надання послуг із міжнародного перевезення вантажу здійснювалось на підставі договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 24.09.2012р.

В свою чергу, зазначений договір був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" - перевізниом та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 - експедитором.

Договірні відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 виникли внаслідок укладання договору про надання транспортно-експедиторських послуг по організації міжнародних вантажних перевезень від 18.09.2012р., про що зазначено у листі відповідача 2 та не заперечується сторонами у справі.

Відповідач 1 з метою належного виконання взятих на себе зобов'язань за договором про надання транспортно-експедиторських послуг по організації міжнародних вантажних перевезень від 18.09.2012р., укладеним з відповідачем 2, в свою чергу, уклав договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 24.09.2012р. з позивачем.

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" не є стороною договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 24.09.2012р., неналежне виконання умов якого є предметом спору у даній справі.

В силу зазначеного, жодних прав та обов'язків за вказаним договором у відповідача 2 не виникло, зокрема, і щодо здійснення розрахунків за надані позивачем відповідачу послуги з міжнародного перевезення вантажу.

З огляду на зазначене, вимоги позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" як щодо солідарної відповідальності зі здійснення оплати за надані послуги з міжнародного перевезення вантажу, так і щодо здійснення сплати нарахованих позивачем сум штрафу та пені є безпідставними та необґрунтованими, а відтак суд відмовляє в їх задоволенні.

Заперечення відповідача, які зводяться до того, що обов'язок зі здійснення розрахунку за надані позивачем за договором послуги з міжнародного перевезення вантажу ще не виник, з огляду на неналежне виконання позивачем умов п. 5.2 договору щодо надання відповідачу 1 документів, суд до уваги не приймає при вирішенні даного спору, оскільки ці твердження спростовуються матеріалами справи, зокрема, листом відповідача 1 від 13.11.2012р. № 1311/11 надісланим на адресу позивача, в якому він зазначає про отримання документів щодо здійснення перевезення за договором, в тому числі зазначає про отримання ним акта наданих послуг від 08.11.2012р. № 000000195і, а відтак, з огляду на положення п. 5.3 договору та положень відповідної заявки, у відповідача виник обов'язок здійснити оплату рахунків перевізника протягом 10 банківських днів з моменту отримання документів, зазначених в п. 5.2 договору.

Заперечення відповідача 1 щодо того, що в його діях відсутня вина щодо несвоєчасної сплати нарахованих сум штрафу за понаднормовий простій автомобілів, оскільки зазначене є наслідком неотримання вказаних коштів від замовника - відповідача 2, суд також не приймає до уваги при вирішенні даного спору з огляду на те, що в силу чинного законодавства України, зокрема, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а тому не може стояти в залежності від своєчасності виконання зобов'язань інших контрагентів за іншими договорами.

За таких обставин, заперечення відповідача 1 проти позовних вимог є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача 1, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (63460, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 11, ідентифікаційний код 32156999) 55014 (п'ятдесят п'ять тисяч чотирнадцять) грн. 54 коп. основного боргу, 92622 (дев'яносто дві тисячі шістсот двадцять дві) грн. 30 коп. штрафу, 789 (сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 14 коп. пені, 2968 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 52 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.

Дата підписання рішення 08.04.2013р.