Рішення № 30667848, 15.04.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 квітня 2013 р. Справа № 903/304/13

за позовом приватного підприємства «Імідж - Інвестмент», м. Луцьк

до відповідача: державного підприємства «Городоцьке лісове господарство», с. Городок, Маневицький район, Волинська область

про стягнення 15 175,08 грн.

Суддя Вороняк А.С.

при секретарі судового засідання Чорному С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Маркулич О.П. представник за довіреністю №1 від 10.01.13р.

від відповідача: Демченко В.Г. представник за довіреністю №б/н від 26.03.13р.

Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснено відповідно до ст. ст. 20,22 ГПК України.

Відводу судді не заявлено.

Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступило.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: приватне підприємство «Імідж - Інвестмент» звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з державного підприємства «Городоцьке лісове господарство» 15175,08 грн., з них 9176,86 грн. основного боргу, 5129 грн. - 20% річних, 869,22 грн. інфляційних втрат та судових витрат по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на п.5.3 договору №23/02-10 від 23.02.2010р. та ст. 625 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 26.03.2013р. було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду.

08.04.13р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву вих.№295 від 05.04.13р. в якому державне підприємство «Городоцьке лісове господарство» повідомляє, що борг перед приватним підприємством «Імідж - Інвестмент» у розмірі 9176,86 грн. сплачено 03.04.13р. згідно платіжного доручення №689 від 03.04.13р.(копія додається), також надали статут державного підприємства «Городоцьке лісове господарство».

В судовому засіданні 10.04.13р. представник позивача надав суду клопотання в якому просить провадження в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 9176,86 грн. припинити (долучає виписку з банку про оплату 9176,86 грн.) та зазначає, що правовою підставою вимоги про стягнення 20% річних згідно позовної заяви є ст.625 ЦК України та п.5.3 договору №23/02-10 від 23.02.2010р.. Позов підтримав, просив позовні вимоги в частині стягнення 5129 грн. - 20% річних, 869,22 грн. інфляційних втрат задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що основна заборгованість в сумі 9176,86 грн. перед позивачем погашена, позов в частині стягнення 20% річних та інфляційних втрат не визнає, тому просить суд у задоволені позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд,-

встановив:

23.02.10р. між приватним підприємством «Імідж - Інвестмент» та державним підприємством «Городоцьке лісове господарство» було укладено два договори за однаковим №23/02-10.

На підставі договору №23/02-10 від 23.02.2010р. на постачання будівельних матеріалів(блок «рваний камінь» кольоровий(червоний, жовтий) та блок «рваний камінь» для стовпчиків)(далі - Договір №1), позивач - приватне підприємство «Імідж - Інвестмент» (продавець) та відповідач - державне підприємство «Городоцьке лісове господарство» (покупець) погодили, що продавець постачає, а покупець приймає та оплачує товар згідно умов даного Договору(п.1.1 Договору №1)(а.с.25).

П.2.1 Договору №1 сторони погодили, що кількість блоків «рваний камінь» кольоровий(червоний, жовтий) становить 3000 шт. ціною 7 грн./шт. та кількість блоків «рваний камінь» для стовпчиків) становить 2 200 шт. ціною 9 грн./шт..

П.2.2 Договору №1 сторони погодили, що загальна сума даного договору складає 40 800 грн.. При цьому сума може змінюватися на протязі терміну дії даного Договору в залежності від зміни цін чи обсягів поставки товару. Кількість частин поставленого товару встановлюється сторонами за даними, що зазначені в перевізному документі - накладній.

На підставі договору №23/02-10 від 23.02.2010р. на постачання пиловника хвойного(далі - Договір №2), позивач - приватне підприємство «Імідж - Інвестмент» (покупець) та відповідач - державне підприємство «Городоцьке лісове господарство» (продавець) погодили, що продавець постачає, а покупець приймає та оплачує товар згідно умов даного Договору(п.1.1 Договору №2)(а.с.24).

П.2.1 Договору №2 сторони погодили, що кількість половника хвойного, ІІ, ІІІ сорту 26-34 см., довжина 4 - 6 м. становить 120 м.куб. за ціною 340 грн./м.куб..

П.2.2 Договору №2 сторони погодили, що загальна сума даного договору складає 40 800 грн.. При цьому сума може змінюватися на протязі терміну дії даного Договору в залежності від зміни цін чи обсягів поставки товару. Кількість частин поставленого товару встановлюється сторонами за даними, що зазначені в перевізному документі - накладній.

Відповідно до Договору №1 позивач поставив відповідачу будівельні матеріали(блок «рваний камінь» та блок «рваний камінь» на стовпчики) на загальну суму 44738 грн., що підтверджується накладними за №245 від 23.03.10р., за №246 від 24.03.2010р., за №255 від 14.04.2010р., за №532 від 23.04.2010р., за №545 від 21.05.2010р., за №556 від 03.06.2010р. та довіреностями за №224682 серія ААБ від 23.03.10р., за №331113 серія 12ААА від 14.04.10р., за №331125 серія 12ААА від 23.04.10р., за № 331059 серія 12ААА від 21.05.10р. та за №331072 серія 12ААА від 03.06.10р. на отримання товару (а.с.9-19).

Відповідно до Договору №2 відповідач поставив позивачу (пиловник хвойний) на суму 35561,14 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними за № 562329 серія 12ААА від 19.03.10р., № 562172 серія 12ААА від 30.03.10р., № 562355 серія 12ААА від 15.04.10р., № 562368 серія 12ААА від 23.04.10р., № 562434 серія 12ААА від 21.05.10р., № 562450 серія 12ААА від 03.06.10р.(а.с.20-25).

Додатково сторони погодили між собою умови, відповідно до яких отриманий товар від відповідача, позивач - ПП «Імідж - Інвестмент» зараховував, як оплату за відпущені блоки «рваний камінь», а ДП «Городоцьке лісове господарство» вартість отриманих блоків зараховували, як оплату за відпущені лісоматеріали, тобто всього взаємозарахунок відбувся на суму 35 561,14 грн., що стверджується загальною сумою фактично отриманого товару сторонами(позивачем на суму 35 561,14 грн., відповідачем на суму 44 738 грн.) та залишком не оплаченого товару на суму 9 176,86 грн..

Таким чином утворилася заборгованість відповідача в сумі 9176,86 грн., що підтверджується накладними про отримання товару та актами звірки взаємних розрахунків від 30.11.10р. та 31.01.13р.(а.с.26-27).

Проте, після порушення провадження у справі, відповідачем оплачено суму основної заборгованості в розмірі 9176,86 грн., що стверджується платіжним дорученням №689 від 03.04.13р. та випискою з банку, яку надав позивач.

Сума заборгованості оплачена відповідачем, що підтверджує визнання основної заборгованості та зміну обсягів поставки товару.

Відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Тобто спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

З огляду на вище викладене суд приходить до висновку, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача 9176,86 грн. основної суми заборгованості слід припинити.

З врахуванням зазначеного, суд розглядає вимогу позивача в частині стягнення з відповідача 5129 грн. - 20% річних та 869,22 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (постанова Вищого господарського суду України від 28.02.2012 N 5002-8/481-2011).

Згідно ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки строк оплати за фактично отриманий товар Договорами між сторонами не встановлений, тому позивачем визначений період прострочення оплати товару з 04.06.10р. по 20.03.13р., тобто з наступного дня від моменту приймання товару по останній видатковій накладній №556 від 03.06.10р. на суму заборгованості по оплаті, по час звернення з позовом до суду.

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахувань інфляційних втрат, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку нарахувань інфляційних втрат(а.с.8), арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат, нарахованих за період з 04.06.10р. по 20.03.13р. складає 908,51 грн.. Відтак, вимога про стягнення інфляційних втрат в розмірі 869,22 грн. підлягає задоволенню повністю, оскільки суд, при прийняті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Щодо стягнення з відповідача 20% річних в розмірі 5129 грн. суд зазначає наступне.

За розрахунком позивача сума 20% річних становить 5129 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача за вищевказаний період прострочення оплати з 04.06.10р. по 20.03.13р..

Згідно п.5.3 договору, сторони, згідно п.2 ст.625 ЦК України дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару продавця сплачує на користь останнього 20% річних.

Статтею 6 ЦК України встановлена свобода договору, яка може проявлятися у тому, що сторони у договорі можуть відступити від положень актів законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст.ст. 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Господарським кодексом визначено, що відносини в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Ст.625 ЦК України надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, встановити інший ніж 3% річних розмір процентів від простроченої суми, який і було визначено сторонами у п.5.3 договору №23/02-10 від 23.02.2010р. в розмірі 20 % річних.

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахувань 20% річних, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку(а.с.8), арифметично вірний розрахунок 20% річних, нарахованих за період з 04.06.10р. по 20.03.13р. складає 5134,01 грн.. Відтак, вимога про стягнення інфляційних втрат в розмірі 5129 грн. підлягає задоволенню повністю, оскільки суд, при прийняті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, докази та письмові пояснення сторін, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про підставність та обґрунтованість пред'явленого позивачем до відповідача позову, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 5129 грн. - 20% річних та 869,22 грн. інфляційних втрат, провадження в частині сплати - 9176,86 грн. основної заборгованості - припинити.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, судовий збір у сумі 1720,50 грн. слід покласти на нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з державного підприємства «Городоцьке лісове господарство» (44615, Волинська область, Маневицький район, с. Городок, вул. Центральна, 16, код ЄДРПОУ 00991522) на користь приватного підприємства «Імідж - Інвестмент» (43018, Волинська область, м. Луцьк, провулок 1-й Малоомелянівський, будинок 13, код ЄДРПОУ 36394921) 5129(п'ять тисяч сто двадцять дев'ять гривень) грн. - 20% річних, 869,22 (вісімсот шістдесят дев'ять гривень двадцять дві копійки) грн. інфляційних втрат та 1720,50(одну тисячу сімсот двадцять гривень п'ятдесят копійок) грн. витрат по оплаті судового збору.

3. Провадження в частині сплати - 9176,86 грн. основної заборгованості - припинити.

Повний текст рішення складено

15.04.13

Суддя А. С. Вороняк