Рішення № 30667733, 08.04.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.13 Справа№ 914/1053/13-г

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров`я», м. Харків

до відповідача: Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірма «Едельвейс», м. Рава-Руська, Жовківський район, Львівська область

про стягнення заборгованості у розмірі 2 508 170, 47 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: Корюк О.Б. - представник за довіреністю № 180/3 від 14.01.2013р.;

Від відповідача: Урбанська Т.В. - представник за довіреністю від 28.12.2012р.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров`я» до Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірма «Едельвейс» про стягнення заборгованості в сумі 2 508 170, 47 грн.

Ухвалою суду від 19.03.2013 р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 08.04.2013 р.

В судовому засідання представнику позивача та відповідача роз'яснено права та обов'язки передбачені статтями 20, 22 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не поступало. Представники не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві, просить позов задоволити в межах заявлених позивних вимог. Подав акт звірки розрахунків від 28.03.2013р. на суму 2 508 170,49 грн. підписаний сторонами без жодних застережень. Крім цього подав докази часткової оплати заборгованості 04.04.2013р. відповідачем на суму 350 000,00 грн.(виписка банку).

В судовому засіданні представник відповідача подав відзив вх.№10983/13 від 08.04.2013р., в якому позовні вимоги у справі про стягнення заборгованості в сумі 2 508 170,49 грн. та судового збору в сумі 50 163,41 грн. визнає повністю. Зазначає, що частково оплатив заборгованість в сумі 350 000,00 грн., що підтверджує платіжним дорученням № 1988 від 04.04.2013р. та, що на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 158 170,49 грн. Крім цього, подав заву про розстрочку виконання рішення вх.10986/13 від 08.04.2013р. в якій повідомляє, що негайне виконання рішення на всю суму боргу призведе до часткової зупинки господарської діяльності та унеможливить виконання відповідачем зобов'язань перед споживачами ліків, працівниками та бюджетом. Тому просить розстрочити залишок заборгованості в сумі 2 158 170,49 грн. та судовий збір на сім календарних місяців починаючи з травня 2013р. до листопада 2013р. зі сплатою рівними частинами по 350 000,00 грн. основного боргу та до грудня 2013р. 108 333,90 грн. (58 170,49 грн. основного боргу та 50 163,41 грн. судового збору.).

Представник позивача подав клопотання (вх.11125/13 від 08.04.2013р., в якому не заперечує проти розстрочення виконання рішення згідно графіку відповідача у порядку передбаченому п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

У судовому засіданні 08.04.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та їх оригінали в судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах докази судом встановлено таке.

04.01.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров`я»(продавець) та Приватним торговельно-посередницьким малим підприємством фірма «Едельвейс» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 149 (далі за текстом - договір).

Згідно п.1.1. договору продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупця, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити готові лікарські засоби (надалі медтовари) в номенклатурі, кількості і по цінах, зазначених у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно додаткової угоди №2 до договору відповідач зобов'язаний оплатити поставлений медтовар за цінами вказаними у відповідних накладних на протязі 65 календарних днів з дати поставки відповідної партії медтовару.

Датою поставки являється дата отримання відповідачем медтовару, яка зазначається у відповідній накладній (п.5.2. договору).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав медтовари на загальну суму 2 595 778,46 грн., що підтверджується накладними (копії в матеріалах справи, оригінали оглянуто в судовому засіданні), підписані сторонами та скріплені печатками без жодних застережень.

Відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати придбаного товару за договором не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 2 508 170, 47 грн.

Крім цього, позивачем подано Акт звірки розрахунків, з якого вбачається, що станом на 28.03.2013р. заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 2 508 170,49 грн., який підписаний сторонами та скріплений печатками, та визнається відповідачем (відзив вх.10983/13 від 08.04.2013р.).

Під час розгляду справи у суді, відповідач частково оплатив заборгованісті за договором, що підтверджується платіжними дорученням № 1988 від 04.04.2013р. на суму 350 000,00 грн. поданим відповідачем, та не заперечується позивачем (банківська виписка за 04.04.2013р. подана позивачем.).

Доказів повного погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено факт поставки товару, що, зокрема, вбачається з видаткових накладних, підписаних сторонами без жодних застережень, проте факт проведення відповідачем повної оплати вартості поставлених позивачем товарів підтверджений не був.

Виходячи зі змісту всього наведеного вище та враховуючи те, що представником відповідача було подано належні докази часткової оплати заборгованості, що не заперечується представником позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в сумі 2 158 170,47 грн. основного боргу.

Згідно п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Оскільки у процесі розгляду справи відповідачем сплачено 350 000,00 грн. і предмет спору щодо даної суми заборгованості відсутній, суд на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України припиняє провадження у справі у цій частині.

У заяві про розстрочку виконання рішення ( вх. №10986/13 від 08.04.2013р.) відповідач просить суд, на підставі п.6 ч.1ст. 83 ГПК України, відстрочити виконання рішення про стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача на сім місяців починаючи з травня 2013р. наступним чином: до 01.06.2013р. 350 000,00 грн. основного боргу, 01.07.2013р. 350 000,00 грн. основного боргу, 01.08.2013р. 350 000,00 грн. основного боргу, 01.09.2013р. 350 000,00 грн. основного боргу, 01.10.2013р. 350 000,00 грн. основного боргу, 01.11.2013р. 350 000,00 грн. основного боргу, 01.12.2013р. 58 170,49 грн. основного боргу та 50 163,41 грн. судового збору. При цьому зазначає, що розстрочка виконання рішення не погіршить фінансовий стан позивача, проте надасть можливість відповідачу, не зупиняючи роботу підприємства, належним чином сплатити заборгованість перед кредитором.

Представник позивача не заперечив проти розстрочення виконання рішення згідно графіку відповідача у порядку передбаченому ст. 83 ГПК України, про що подав клопотання(вх.11125/13 від 08.04.2013р.).

Розглянувши дане клопотання, суд зазначає наступне.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до 7.1.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов, господарських судів» розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Відповідно до п. 7.2. Постанови вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

На підставі викладеного вище, беручи до уваги, важке фінансове становище відповідача та надання підприємству можливості працювати і здійснювати поступове погашення боргу, не заперечення позивача про розстрочку рішення, суд задовольняє клопотання відповідача та розстрочує виконання рішення терміном на сім місяців згідно графіку, зазначеного відповідачем.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно із вимогами ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 509, 526, 610-612, 626, 629, 655, ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 1, 22, 33, 34, 49, 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірма «Едельвейс» (80316, Львівська область, Жовківський район, місто Рава-Руська, вулиця Калнишевського, будинок 5; ідентифікаційний код юридичної особи 13808034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров'я» (61013, Харківська область, місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 22; ідентифікаційний код юридичної особи 31437750) 2 158 170,47 грн. - суми основного боргу та 50 163,41 грн. - витрат по оплаті судового збору.

3. Розстрочити виконання рішення строком на сім місяців згідно такого графіку: до 01.06.2013р. 350 000,00 грн. основного боргу, до 01.07.2013р. 350 000,00 грн. основного боргу, до 01.08.2013р. 350 000,00 грн. основного боргу, до 01.09.2013р. 350 000,00 грн. основного боргу, до 01.10.2013р. 350 000,00 грн. основного боргу, до 01.11.2013р. 350 000,00 грн. основного боргу, до 01.12.2013р. 58 170,47 грн. основного боргу та 50 163,41 грн. судового збору.

4. Припинити провадження у справі у частині стягнення з відповідача на користь позивача 350 000,00 грн. суми основного боргу.

5. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 15.04.2013 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Коссак С.М.