Ухвала суду № 30665324, 08.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2013 р.Справа № 816/491/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2013р. по справі № 816/491/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентзавод Авангард"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вентзавод Авангард", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 січня 2013 року № 0000042301, № 0000052301, № 0000062301.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на відсутність порушень в його господарській діяльності та вважає, що податковий орган протиправно ставить йому у вину формування податкового кредиту та витрат на підставі податкових накладних та первинних документів, складених ТОВ "Промспец Консалтинг", ТОВ "Запоріжпромресурс 2002", ТОВ "Інформ-прогрес сервіс", ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів", ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Кірін", зазначаючи, що первинні документи та податкові накладні, отримані ним на виконання господарсько-правових угод, оформлені належним чином та дають всі правові підстави для включення сум за цими договорами до податкового кредиту та обліку витрат ТОВ "Вентзавод Авангард". Позивач також наголошує, що чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податків перевіряти свого контрагента на предмет добросовісного виконання останнім податкових зобов'язань.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2013 року задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентзавод Авангард".

Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 14 січня 2013 року № 0000042301.

Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 14 січня 2013 року № 0000052301.

Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 14 січня 2013 року № 0000062301.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентзавод Авангард" витрати зі сплати судового збору в розмірі 2294 грн. 00 коп.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2013 р. та ухвалити судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Представник позивача, представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вентзавод Авангард" 07 березня 2008 року зареєстрований як юридична особа (ідентифікаційний код 35796705) виконавчим комітетом Полтавської міської ради (свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 789510, з 12.03.2008 року перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Полтаві, зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується відповідним свідоцтвом від 15.04.2008 року.

У період з 10 грудня 2012 року по 14 грудня 2012 року фахівцями ДПІ у м. Полтаві згідно п.п. 20.1.4 п.20.1ст. 20, ст. 78.1.1 п.78.1 ст. 78, п.п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентзавод Авангард" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 4787/22-6/35796705 від 25 грудня 2012 року (том І а.с. 13-85), згідно висновків якого перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем

- підпункту 5,2,1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 44.1 статті 44 Податкового Кодексу України та підпункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України та встановлено заниження податку па прибуток всього на 2318815 грн., в тому числі:

за 4 квартал 2010 року на суму 208021,00 грн.,

за 1 квартал 2011 року на суму 162627,00 грн.,

за 2 квартал 2011 року на суму 56305,00 грн.,

за 2-3 квартали 2011 року на суму 198659,00 грн. (в т.ч. за 3 квартал 2011 року на суму 142354,00 грн.),

за 2-4 квартали 2011 року на суму 437441,00 грн. (в т.ч. за 4 квартал 2011 року на суму 238782,00 грн.),

за півріччя 2012 року на суму 492028 грн., (в т.ч. за 2 квартал 2012 року на суму 492028 грн.),

за три квартали 2012 року на суму 1510726,00 грн. (в т.ч. за 3 квартал 2012 року на суму 1018698,00 грн.)

Встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 84712,00 грн., в тому числі:

за І квартал 2011 року в сумі 25774,00 грн.,

за півріччя 2011 року в сумі 58938,00 грн.

- підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України та встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 484164,00 грн., в тому числі:

за 2010 рік на суму 75644,00 грн., в т.ч.:

за жовтень 2010 року в сумі 15027,00 грн.,

за листопад 2010 року в сумі 23698,00 грн.,

за грудень 2010 року в сумі 36919,00 грн.,

за 2011 рік на суму 183112,00 грн., в тому числі:

за лютий 2011 року в сумі 10892,00 грн.,

за квітень 2011 року в сумі 11744,00 грн.,

за травень 2011 року в сумі 5517,00 грн.,

за червень 2011 року в сумі 8009,00 грн.,

за серпень 2011 року в сумі 44036,00 грн.,

за вересень 2011 року в сумі 8534,00 грн.,

за жовтень 2011 року в сумі 94380,00 грн.,

за 2012 рік на суму 225408 грн., в тому числі:

за травень 2012 р. в сумі 81692,00 грн.,

за липень 2012 року в сумі 9404,00 грн.,

за серпень 2012 року в сумі 134312,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки від 25 грудня 2012 року № 4787/22-6/35796705 ДПІ у м. Полтава прийнято: податкове повідомлення-рішення № 0000042301 від 14 січня 2013 року, яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 2318815,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 429687,75 грн. (том 1 а.с. 7), податкове повідомлення-рішення № 0000052301 від 14 січня 2013 року, яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 484164,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 205091,00 грн. (том 1 а.с. 8), податкове повідомлення-рішення № 0000062301 від 14 січня 2013 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 84712,00 грн. (том 1 а.с. 9).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки, вважаючи дії відповідача при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень такими, що не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, використання товарів у власній господарській діяльності, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Відповідачем не обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави. Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, оскільки зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Крім того, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, визнав їх протиправним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували висновки відповідача, викладені у акті перевірки № 4787/22-6/35796705 від 25 грудня 2012 року, про те, що господарська діяльність контрагентів позивача ТОВ "Промспец Консалтинг", ТОВ "Запоріжпромресурс 2002", ТОВ "Інформ-прогрес сервіс", ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів", ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Кірін" носить ряд ознак фіктивності, внаслідок чого сформовані за рахунок вказаних підприємств витрати та податковий кредит позивача відповідачем правомірними не визнані.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Як свідчать письмові докази, між ТОВ "Вентзавод Авангард" (Покупець) та ТОВ "Промспец Консалтинг" (Продавець) 01 жовтня 2010 року укладено договір купівлі-продажу № 1-10 (том І а.с. 125), згідно умов якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності, визначені у рахунках-фактурах.

Між ТОВ "Вентзавод Авангард" (Покупець) та ТОВ "Промтехноопт" (Продавець) 05 липня 2011 року укладено договір купівлі-продажу № 362 (том І а.с. 226), згідно умов якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити електродвигун, а також укладено договір купівлі-продажу від 03 жовтня 2011 року № 515 (том І а.с. 233), згідно умов якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності, визначені у рахунках-фактурах.

Між ТОВ "Вентзавод Авангард" (Покупець) та ТОВ "Запоріжпромресурс 2002" (Постачальник) укладено договори від 27 лютого 2012 року № 27-02/12 (том І а.с. 244-245), від 18 червня 2012 року № 18-06/12 (том ІІ а.с. 3-4), згідно умов яких Постачальник зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити товар, визначений специфікаціями, що є невід'ємною частиною зазначеного договору.

Між ТОВ "Вентзавод Авангард" (Покупець) та ТОВ "Інформ-прогрес сервіс" (Продавець) 08 травня 2012 року укладено договір купівлі-продажу № 58 (том ІІ а.с. 10-11) згідно умов якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності, визначені специфікаціями або рахунках-фактурах.

Між ТОВ "Вентзавод Авангард" (Покупець) та ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів" (Продавець) 25 червня 2012 року укладено договір купівлі-продажу № 34 (том ІІ а.с. 98-99), згідно умов якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності, визначені специфікаціями або рахунках-фактурах.

Між ТОВ "Вентзавод Авангард" (Покупець) та ТОВ "Кірін" (Продавець) 25 травня 2012 року укладено договір купівлі-продажу № 25 (том ІІ а.с. 105-106), згідно умов якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності, визначені специфікаціями або рахунках-фактурах.

На підставі вищевказаних договорів контрагентами позивача ТОВ "Промспец Консалтинг", ТОВ "Запоріжпромресурс 2002", ТОВ "Інформ-прогрес сервіс", ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів", ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Кірін" здійснено поставку ТМЦ, а позивачем оплачено поставлений товар.

Копіями банківських виписок з розрахункового рахунка позивача, які наявні в матеріалах справи (том ІІ а.с. 131-144) підтверджено, що на підставі рахунків ТОВ "Вентзавод Авангард" оплатив визначений у цих документах товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунки Продавців/Постачальників, а на підставі накладних та видаткових накладних отримав товарно-матеріальні цінності у своїх контрагентів.

Для документального оформлення угоди з купівлі-продажу ТОВ "Промспец Консалтинг", ТОВ "Запоріжпромресурс 2002", ТОВ "Інформ-прогрес сервіс", ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів", ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Кірін" складено податкові накладні. Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до складу свого податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, а також враховано при формуванні витрат.

Транспортування товару за вказаними договорами здійснювалось вантажним автотранспортом, що підтверджується належним чином оформленими договорами оренди вантажного автомобіля (том ІІ а.с. 159-161), актами здачі-приймання робіт (надання послуг) до договорів оренди транспортних засобів, нотаріально посвідченою довіреністю, ТТН та подорожніми листами.

Актами приймання-передачі продукції, видатковими накладними, довіреностями на право отримання ТМЦ та оборотно-сальдовими відомостями підтверджено факт прийняття ТМЦ на виконання господарсько-правових договорів від контрагентів позивача.

На підставі договорів оренди (найму) нежитлових приміщень (том ІІ а.с. 166-168) ТОВ "Вентзавод Авангард" орендував виробничі приміщення у ФОП Іваницької О.Є.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами (ТОВ "Промспец Консалтинг", ТОВ "Запоріжпромресурс 2002", ТОВ "Інформ-прогрес сервіс", ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів", ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Кірін") підтверджується договорами, специфікаціями, накладними, видатковими та податковими накладними, реєстром отриманих та виданих податкових накладних, витягом з книги обліку довіреностей, оборотно-сальдовими відомостями, виписками з розрахункового рахунка позивача, актами приймання-передачі продукції, ТТН, подорожніми листами, оформленими належним чином відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; порушень при оформленні первинної документації бухгалтерської та фінансової звітності на виконання вищевказаних договорів відповідачем у ході проведення перевірки не виявлено.

Позивач використовував придбані у постачальників (продавців) комплектуючі безпосередньо у власній господарській діяльності. Виробництво промислового холодильного та вентиляційного устаткування (КВЕД-2010 28.25) є одним з основних видів господарської діяльності підприємства позивача (том І а.с. 116).

На момент укладання договорів та складання податкових накладних на адресу позивача, його контрагенти зареєстровані в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців та в установленому порядку платниками податку на додану вартість, що також не заперечувалось відповідачем.

Посилання податкового органу на наявність актів перевірок відносно контрагентів позивача, якими встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій у перевіряємий період, спростовуються судовими рішеннями, які набрали законної сили (т.4, а.с. 136-179).

Підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно вимог пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України 138.1. витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Отже, підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості наданих товарів є факт реального постачання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання. В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами у перевіряємий період та правомірність віднесення позивачем до складу витрат за господарськими операціями з ТОВ "Промспец Консалтинг", ТОВ "Запоріжпромресурс 2002", ТОВ "Інформ-прогрес сервіс", ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів", ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Кірін" в періоді, охопленому перевіркою.

Посилання контролюючого органу, на те, що правочини, укладені між позивачем та контрагентами - ТОВ "Промспец Консалтинг", ТОВ "Запоріжпромресурс 2002", ТОВ "Інформ-прогрес сервіс", ТОВ "Комітет об'єднаних аудиторів", ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Кірін", не мають на меті реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, колегія суддів вважає безпідставними та зазначає наступне.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

Матеріалами справи підтверджено, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними не має.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Відповідно до ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Позивачем заявлено вимогу про скасування податкових повідомлень - рішень від 14 січня 2013 року № 0000042301, № 0000052301, № 0000062301

Виходячи із суті позову та наявності порушеного права позивача, з метою повного захисту його прав та інтересів, суд першої інстанції, на підставі ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірно вийшов за межі позовних вимог, визнавши протиправними податкові повідомлення - рішення від 14 січня 2013 року № 0000042301, № 0000052301, № 0000062301, скасував зазначені податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, в порушення вимог ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів правомірність своїх заперечень проти адміністративного позову позивача, законність та обґрунтованість прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2013 р. по справі № 816/491/13-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду- без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з судовим рішенням суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2013р. по справі № 816/491/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Калитка О. М. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.