Ухвала суду № 30665309, 08.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2013 р.Справа № 2а-1670/2567/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2013р. по справі № 2а-1670/2567/12

за позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління" Промбудколія" третя особа Приватне підприємство "Анілді"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія" про застосування наслідків нікчемної угоди, стягнення коштів у розмірі 66694,60 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що діяльність контрагента відповідача - ПП "Анілді" носить ряд ознак фіктивності, зокрема, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, внаслідок чого органом ДПС вказаному суб'єкту господарювання анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Зазначені обставини стали наслідком для визнання правочинів між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія" та ПП "Анілді" нікчемними. З метою стягнення всього одержаного (коштів у розмірі 606694,60 грн.) сторонами недійсних правочинів у дохід Держави позивач звернувся до суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.04.2012 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПП "Анілді",

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 року відмовлено у задоволенні позовних вимог Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити заявлені позовні вимоги.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача надав письмову заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник позивача, представник третьої особи в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у період з 23 лютого 2012 року по 29 лютого 2012 року фахівцем Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС згідно п.п. 78.111 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія" з питань взаємовідносин з ПП "Анілді" за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року у зв'язку з наданням неповного пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 20 січня 2012 року № 2604/10.

За результатами перевірки складено акт перевірки № 75/23-209/34607649 від 06 березня 2012 року, яким встановлено, що ТОВ "РБУ Промбудколія" мало взаємовідносини з ПП "Анілді" на загальну суму 747894,3 грн. в тому числі податок на додану вартість 101115,7 грн. (а.с. 9-21).

Відповідно до акта від 03 червня 2011 року № 3653/15-322/36007739 (а.с. 30-34) про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Анілді" з питань достовірності формування податкового кредиту у податковій звітності з податку на додану вартість за період вересень-грудень 2008 року, січень-грудень 2009 року, січень-грудень 2010 року, січень-лютий 2011 року, встановлено завищення податкових зобов'язань у деклараціях за вересень-грудень 2008 року, січень-грудень 2009 року, січень-грудень 2010 року, січень-лютий 2011 року на суму 3927892,78 грн., в тому числі по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія" у січні 2011 року на 1181,39 грн. та лютому 2011 року - на 5600,00 грн.

Оперуповноваженим ОРВВПМ Кременчуцької ОДПІ Великим В.В. проведено відпрацювання ПП "Анілді" щодо наявності ознак фіктивності, передбачених статтею 55-1 Господарського кодексу України, під час якого встановлено, що за фактичною та юридичною адресою ПП "Анілді" не знаходиться.

Позивачем прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП "Анілді" (рішення від 22 вересня 2011 року № 245).

Таким чином, Кременчуцькою ОДПІ встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) ПП "Анілді", виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності за період з вересня 2008 року по вересень 2011 року.

Зазначені обставини стали наслідком для визнання правочинів між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія" та ПП "Анілді" нікчемними та винесення податкових повідомлень-рішень від 21 березня 2012 року № 0005432301/209 та № 000544301/210.

З метою стягнення всього одержаного (коштів у розмірі 606694,60 грн.) сторонами недійсних правочинів у дохід Держави позивач звернувся до суду.

Проте, відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія", не погоджуючись із вказаними вимогами контролюючого органу, оскаржив його дії та податкові повідомлення-рішення від 21 березня 2012 року № 0005432301/209 та № 000544301/210 до суду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року у справі № 2а-1670/1752/12 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія" задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 21 березня 2012 року № 0005432301/209 та № 000544301/210, в частині визнання дій незаконними - відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року у справі № 2а-1670/1752/12 залишено без змін.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи, що за наслідками розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій перевірена правомірність проведення перевірки, надано правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ від 21 березня 2012 року № 0005432301/209 та № 000544301/210, визнано їх необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, внаслідок чого вказані податкові повідомлення-рішення визнані протиправними та скасовані, колегія суддів вважає заявлені позовні вимоги про стягнення в дохід Держави коштів у розмірі 606694,60 грн. безпідставними.

Згідно ч.1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є:

1.Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2.Особа, яка вчиняє правочин. повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3.Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4.Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5.Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Для ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України характерними є такі ознаки як вчинення дій, що об'єктивно призводять до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства; наявність суб'єктивного наміру сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки такі угоди укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди; факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. (ч.2. ст.228 ЦК).

Частиною 3 ст.228 Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Отже, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним тільки судом. У разі визнання судом такого правочину недійсним застосовуються наслідки передбачені ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2013р. по справі № 2а-1670/2567/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Калитка О. М. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.