Постанова № 30664995, 08.04.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2013 року м.Львів № 2а-10845/12/1370

17 год. 00 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Задорожної М.М., представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Якимишин Н.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Дрогобицької об'єднаної Державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4.) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дрогобицької об'єднаної Державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби (далі - Дрогобицька ОДПІ Львівської області ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 10.12.2012 року № 0000881702 та від 10.12.2012 року № 27.07.2012 року № 0000891702.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всі операції позивача з ПП «Імпел ЛТД» є реальними, товарними, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів з контрагентом базуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Зокрема, зазначив, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки № 455/17-20/НОМЕР_3 від 28.11.2012 року щодо заниження податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість не відповідають фактичним обставинам справи. Позивач вважає позицію податкового органу недопустимою, на його переконання податковий орган не надав належної правової оцінки його правовідносинам з названим підприємством, не дослідив первинних документів за наслідками господарської діяльності і внаслідок помилкового розуміння норм законодавства дійшов до нічим не обґрунтованих висновків. На підтвердження реальності господарських операцій з ПП «Імпел ЛТД» представник позивача надав усі первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справи. Відтак оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримав, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вважає, що акт перевірки позивача базується на актах перевірки ПП «Імпел Лтд», ТзОВ «Піон +» і відповідачем об'єктивно не досліджено наявність товару на складі позивача.

Відповідач заперечив позовні вимоги з підстав викладених у письмових запереченнях від 29.01.2013 року № 808/10/10-010. Зазначив, що податковий орган діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства та правомірно встановив порушення позивачем вимог Податкового кодексу України з підстав безтоварності операцій з контрагентом. Під час перевірки з'ясувалось, що контрагент платника податку не мав можливості здійснювати господарські операції в силу відсутності необхідного обсягу виробничих потужностей, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності відповідно до акта № 1396/155/22-1/35501934 від 12.09.2012 року, складеного за наслідками перевірки ПП «Імпел ЛТД». Вважає, що сам факт надання податковому органу всіх належним чином оформлених податкових та видаткових накладних, з метою одержання податкової вигоди не є підставою для її одержання. Зазначив, що господарські операції позивача з контрагентом не підтверджені товарно-транспортними накладними, не надано довіреностей, що засвідчують факт отримання товарів, послуг від ПП «Імпел ЛТД», у зв'язку з чим позивачем було занижено податок на прибуток та податок на додану вартість. Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 зареєстрована 02.10.2007 року за № 2 396 00 0000 001302, що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_4 (а.с. 10-11). Згідно свідоцтва НОМЕР_5 від 09.10.2007 року ФОП ОСОБА_4 є платником податку на додану вартість (а.с.13).

Відповідно до довідки від 07.05.2012 року за № 23100/17-10 позивач перебуває на обліку в Дрогобицькій ОДПІ Львівської області ДПС з 01.01.2012 року на загальній системі оподаткування. Серед основних видів діяльності є: оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, іншими машинами та устаткуванням, роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах (а.с. 12).

Дрогобицькою ОДПІ ДПС проведено позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ПП «Імпел-ЛТД» код ЄДРПОУ 35501934 за період 01.09.2011 року по 21.12.2011 року, про що 28.11.2012 року складено акт № 455/17-20/НОМЕР_3.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 177.1, п.177.2, п.177.3, п. 177.4, п. 177.10, ст.177 Податкового кодексу України, щодо неправомірного формування (завищення) валових витрат за 2011 року, що призвело до заниження оподатковуваного доходу на суму 250481,16 грн., та відповідно до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2011 рік на суму 40767,05 грн., п. 44.1, п. 44.6, ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 50096,2 грн., в тому числі за вересень 2011 року - 6762,27грн., жовтень 2011року - 10146,6 грн., листопад 2011 року -7692,97 грн., грудень 2011 року,- 25494,4 грн.

За результатами перевірки відповідачем 10.12.2012 року прийнято:

податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0000891702 у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 50 959 грн., в т.ч. основний платіж - 40767 грн., штрафні санкції - 10192 грн.

податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0000881702 у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 62612 грн., в т.ч. основний платіж - 50096 грн., штрафні санкції - 12524 грн.

Позивач не погоджуючись з висновками посадових осіб державної податкової служби та з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, оскаржив останні в судовому порядку.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних міркувань:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (набув чинності з 1.01.2011 року) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, згідно з п. 201.6. ст. 206 ПК України, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п. 201.7. та п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податковим кодексом України передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Вищенаведене спростовує твердження відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із контрагентом за період з вересня 2011 року по грудень 2011 року.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Вищий адміністративний суд України в листом №1112/11/13-10 від 20.07.2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» роз'яснив, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. З огляду на це, і відповідно до статті 61 Конституції України, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Щодо господарських правовідносин ФОП ОСОБА_4 та ПП «Імпел ЛТД» та визначення податку на додану вартість за період який перевірявся ( з вересня 2011 року по грудень 2011 року), суд зазначає наступне:

ФОП ОСОБА_4 придбала товар (інструмент в асортименті) у ПП «Імпел ЛТД». Факт придбання товару позивачем у даній справі підтверджується видатковими накладними виписаними ПП «Імпел ЛТД» від 14.10.2011р. №РН-0141003, від 4.11.2011р. №РН-0041101, від 16.12.2011р. №РН-0161201, від 12.12.2011р. №РН-0121202, від 28.09.2011р. №0280902, від 15.12.2011р. №РН-0151203, від 13.12.2011р. №РН-0131201, від 7.12.2011р. №РН-0071201, від 5.12.2011р. №РН-0051202, від 29.11.2011р. №РН-0291101, 28.11.2011р. №РН-0281103, від 11.11.2011р. №РН-0111102, від 25.10.2011р. №РН-0251003, акт здачі прийняття робіт (надання послуг) від 21.10.2011р., до вказаних видаткових накладних контрагентом позивача виписані податкові накладні №72 від 28.09.2011р., №57 від 14.10.2011р., №81 від 21.10.2011р., №88 від 25.10.2011р., №41 від 04.11.2011р., №58 від 11.11.2011р., №101 від 28.11.2011р., №105 від 29.11.2011р., №77 від 05.12.2011р., №90 від 07.12.2011р., №109 від 12.12.2011р., 3114 від 13.12.2011р., №121 від 15.12.2011р., №126 від 16.12.2011р. (а.с.41-68) .

За отримані товарно-матеріальні цінності (далі - ТМЦ), позивач провів розрахунки повністю і на рахунок ПП «Імпел ЛТД» перерахував кошти, в тому числі ПДВ, що підтверджується копіями банківських виписок та платіжними дорученнями від 20.12.2011 року № 135 на суму 18200,40 грн., від 20.12.2011 року № 133 на суму 5904,00 грн., від 14.12.2011 року № 131 на суму 35616,00 грн., від 13.12.2011 року № 130 на суму 18228.00 грн., від 13.12.2011 року № 129 на суму 40488,00 грн., від 13.12.2011 року № 128 на суму 18600,00 грн., від 06.12.2011 року № 123 на суму 15930,00 грн., від 24.11.2011 року № 118 на суму 21769,00 грн., від 30.11.2011 року № 122 на суму 5724,00 грн., від 18.11.2011 року № 117 на суму 9307,20 грн., від 15.11.2011 року № 116 на суму 9357,60 грн., від 04.11.2011 року № 113 на суму 3778,00 грн., від 26.10.2011 року № 111 на суму 19460,00 грн., від 19.10.2011 року № 109 на суму 37641,60 грн., від 04.10.2011 року № 107 на суму 1800,00 грн., від 30.09.2011 року № 106 на суму 38773,60 грн., які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 73-93).

В засіданні суду підприємець стверджує, що даний товар отримувала особисто від ПП «Імпел ЛТД» за адресою вказаною у видаткових накладних, те що ПП «Імпел Л» реалізовує даний товар довідалась із оголошень, у транспортуванні товару допомагав чоловік і брат власним транспортом.

Судом встановлено та актом перевірки Дрогобицької ОДПІ Львівської області ДПС від 28.11.2012 року підтверджено, що дані податкові накладні не мали недоліків та, порядок їх заповнення, відповідав встановленому чинним законодавством. Дані податкові накладні були включені до додатків 5 «Розшифровка зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень-грудень 2012 року.

Перелічені вище первинні документи були надані відповідачеві при проведені перевірки, даний факт відображений в акті перевірки від 28.11.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника відповідача, основними доводами відповідача про вказані порушення, відповідно до акта перевірки є те, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні, які б свідчили про транспортування отриманих ТМЦ від контрагента з посиланням на наказ Мінтрансу/Мінстатистики № 488/346 від 29.12.1995 року «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», наказ Мінтрансу № 363 від 14.10.1997 року «Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», якими передбачається обов'язкове використання товарно-транспортної накладної під час приймання - передачі ТМЦ.

Суд виходить з того, що згідно з вказаними вище нормативно-правовими актами використання товарно-транспортної накладної є обов'язкове тільки у випадку, якщо мало місце надання транспортних послуг, тобто за умови участі у господарських відносинах між постачальником та покупцем третьої особи - перевізника.

Так, відповідно до ч. 1 преамбули вищезгаданих правил - Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників.

Відповідно до розділу 1 Правил Перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування. Згідно п.11 Правил, що передбачає порядок оформлення документів на перевезення також встановлено, що у процесі оформлення товарно - транспортної накладної беруть участь представники трьох осіб - вантажовідправника, вантажоодержувача та перевізника.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що у випадку використання у поставках товару власного транспорту постачальника оформлення товарно - транспортної накладної не може бути здійснене, оскільки відсутній один з учасників відносин - перевізник.

Судом встановлено, що відповідачем не доведено відсутності можливості проведення позивачем з його контрагентом господарських операцій з поставки товарів із залученим власного транспорту постачальника. Крім того, право оформлення товарно-транспортної накладної відповідно до вказаних правил надане вантажовідправнику, яким позивач у господарських відносинах не був.

Оскільки постачальником в належний спосіб виконані зобов'язання щодо поставки товару, однак при цьому не оформлена товарно-транспортна накладна, але оформлені належним чином податкові накладні, видаткові накладні, що і стверджується відповідачем у акті перевірки, то факт здійснення операції підтверджується належним чином.

Щодо податкового повідомлення рішення від 10.12.2012 року №0000891702, то суд зазначає наступне:

Доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу. Фізичні особи - підприємці подають до органу державної податкової служби податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи ( п.п. 177.1, 177.2, 177.3, 177.4 ст. 177 ПК України).

Згідно п. 177.10 ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

В подальшому вищезгадані товарно-матеріальні цінності не були реалізовані і зберігаються на складі, про що свідчить акт інвентаризації від 12 листопада 2012 року та фотокопії наявного товару. У підтвердження факту реальності отримання товару позивачем долучена до матеріалів справи копія Книги обліку доходів і витрат 2011 року, з якої вбачається, що позивачем понесено витрати на придбання товару. Відповідачем в акті перевірки від 28.11.2012 року зазначено, що товар, придбаний ПП ФО ОСОБА_4 у ПП «Імпел ЛТД» на суму 250481,16 грн. ( без врахування ПДВ) не реалізовано і знаходиться на залишку, переліку залишків ТМЦ, наданих на час проведення перевірки (а.с. 27).

Як вбачається з податкової декларації про майновий стан і доходи ФОП ОСОБА_4, а саме з розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності від 08.02.2012 року поданої до Дрогобицької ОДПІ за звітний 2011 рік сума отриманого доходу становить 838317,00 грн., з якого вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції становить 779514,00 грн., сума чистого оподатковуваного доходу становить 22183,00 грн., а сума податку, що підлягає сплаті до бюджету становить 3327,45 грн. (а.с. 161-164).

Крім того, у податковій декларації наведеній вище, а саме у колонці вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції закладені витрати по придбанню ТМЦ згідно договору купівлі-продажу від 25 лютого 2011 р. № 25/02. Згідно даного договору ПП ОСОБА_5, продав товар ФОП ОСОБА_4, про що свідчить видаткова накладна № РН-25/02 від 25 лютого 2011 року на загальну суму без ПДВ 273082,20 грн. (а.с.167 -170), і даний товар в подальшому був реалізований підприємствам покупцям.

Відтак товар який отриманий від ПП «Імпел ЛТД» не реалізовано та зберігається на складі, а товар отриманий від ФОП ОСОБА_5, реалізовано.

Отже, твердження відповідача про неправомірне формування валових витрат за 2011 рік позивачем є не доречним.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно до ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація;. експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Верховний Суд України у Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (далі - Постанова Пленуму від 06.11.2009 р. № 9) розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ), (п. 7 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9, щоб вважати правочин нікчемним необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, але встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.

Посилання відповідача в акті перевірки від 28.11.2012 року на безтоварність операцій ФОП ОСОБА_4 з контрагентом ПП «Імпел ЛТД» взято фактично з акту від 12.09.2012 року.

Проаналізувавши положення Податкового кодексу України, суд приходить до переконання, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.

В ході судового розгляду справи податковим органом не було надано належних доказів, які б підтвердили вину позивача чи його контрагента, яка полягає в намірі порушити публічний порядок. Відтак, правочин, укладений позивачем не є нікчемним, тобто його нікчемність законом не встановлена.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем прийнятих податкових повідомлень-рішень суду не надано.

Суд констатує, що доводи відповідача на обґрунтування висновків про заниження податку на додану вартість в контексті правовідносин позивача з ПП «Імпел ЛТД» зводяться до суб'єктивного твердження про економічну недоцільність укладення договорів про надання послуг. Будь-яких доказів, які б свідчили про необґрунтованість формування податкового кредиту за охоплений перевіркою період по відносинах з ПП «Імпел ЛТД» відповідач не надав і не назвав.

Суд взяв до уваги висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 31.01.2011 року в справі № 21-47а10 наступного змісту. Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, податкове повідомлення-рішення Дрогобицької ОДПІ Львівської області ДПС від 10.12.2012 року № 0000881702 та податкове повідомлення-рішення від 10.12.2012року №0000891702 не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку, що такі податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.12.2012 року № 0000881702.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.12.2012 року № 0000891702.

Стягнути з державного бюджету на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_4 АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3) 1135,79 грн. судового збору.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 12 квітня 2013 року.

Суддя Сподарик Н.І.