Постанова № 30664948, 10.04.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2013 року м.Львів № 2а-13424/11/1370

15 год. 31 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Задорожної М.М., представника позивача Кельбас Р.А., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби до приватного підприємства «Воллі» про припинення юридичної особи,

встановив:

Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Франківському районі) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до приватного підприємства «Воллі» (далі - ПП «Воллі») про припинення юридичної особи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2.), який являється керівником ПП «Воллі» згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців в поясненнях від 21.09.2011 року повідомив оперуповноваженим ГВПМ ДПІ України у м. Рівне, що за певну винагороду погодився переоформити на себе ПП «Воллі», однак в подальшому ніякого відношення до заснування та ведення фінансового господарської діяльності даного підприємства не мав, жодних документів (договорів, податкових накладних, довіреностей) не підписував. Що відповідно до ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» є підставою для припинення юридичної особи. Крім того, вироком Сихівського районного суду м. Львова від 26.12.2012 року ОСОБА_2 визнано винним у вчинені злочинів передбачених ст.ст. 27 ч. 2, 205 ч.2., 27 ч.2, 358 ч.4 Кримінального кодексу України. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задоволити.

Відповідач в судове засідання не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, заперечень на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. Про місце, дату та час судових засідань відповідач відповідно до п. 11 ст. 35 КАС України вважається повідомленим належним чином, оскільки поштовий конверт з кореспонденцією суду направлявся на його зареєстроване місцезнаходження (згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, таким записано: м. Львів, вул. Лазаренка,6А). Таким чином, у судовому засіданні 10.04.2013 року, на яке представник відповідача не з'явився, суд, взявши до уваги думку представника позивача щодо можливості почати судовий розгляд за даною справою, а також зваживши на дозволені законом строки розгляду справи, ухвалив на підставі ст. ст. 71, 128 КАС України розглянути справу на підставі наявних у ній доказів без участі відповідача.

Суд, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, заслухав пояснення представника позивача, оцінив їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи :

ПП «Воллі» зареєстровано Виконавчим комітетом Львівської міської ради 03.02.2006р. за реєстраційним № 10004313565, про що свідчить витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 3).

19.10.2010 року наказом № 1 ОСОБА_2 призначено керівником ПП «Воллі». Згідно рішення засновника № 2 ОСОБА_3 передав установчі документи та печатку ПП «Воллі» новому власнику та зняв себе з повноважень директора останнього (а.с.39-40).

У поясненнях від 05.08.2011 року ОСОБА_2 повідомив оперуповноваженому відділу протидії злочинам у кредитно-фінансовій сфері управління оперативно-розшукової діяльності управління податкової міліції державної податкової адміністрації у Львівській області лейтенанту податкової міліції Пігур Роману Ігоровичу, що ніякого відношення до заснування та ведення фінансового господарської діяльності даного підприємства не має. Ніяких документів бухгалтерського та податкового обліку від даного підприємства він не складав та не підписував і нікого на це не уповноважував, податкову звітність даного підприємства не складав, ніяких розрахунків від імені ПП «Воллі» з іншими суб'єктами господарювання не проводив ( а.с.86-87 ) .

21.09.2011 року оперуповноваженим ГВПМ ДПІ України у м. Рівне у ОСОБА_2 відібрано пояснення, у яких він зазначив, що жодних документів від імені ПП «Воллі» (договорів, податкових накладних, довіреностей) не підписував. (а.с. 8).

26.12.2012 року ОСОБА_2 визнано винним у вчинені злочинів передбачених ст.ст. 27 ч. 2, 205 ч.2., 27 ч.2, 358 ч.4 Кримінального кодексу України, що підтверджується вироком Сихівського районного суду, який вступив в законну силу.

Згідно довідки від 10.04.2013 року за № 6513/9/20-2012 поданої ДПІ у м. Львові станом на 09.04.2013 року в ПП «Воллі» відповідно до податкової звітності, проведених нарахувань та наявної сплати податків, зборів, заборгованість відсутня.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких положень законодавчих актів:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV (далі - Закон України від 15.05.2003 № 755-IV), визначено, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб підприємців (статті 2, 3). Даний закон є спеціальним нормативно-правовим актом, що прийнятий з метою регулювання правовідносин, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, у тому числі й порядку та підстав припинення державної реєстрації підприємницької діяльності суб'єкта господарювання.

Згідно з приписами частини 2 статті 38 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої що забороняється законом.

Відповідно до пп. 20.1.12 п. 20.1. ст. Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Згідно з вимогами статті 51 Господарського кодексу України підприємницька діяльність припиняється: з власної ініціативи підприємця; у разі закінчення строку дії ліцензії; у разі припинення існування підприємця; на підставі рішення суду у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Пункт перший статті 56 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Статтею 57 Господарського кодексу України передбачено, що установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.

Відповідно до частин 1 та 6 статті 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його ліквідації за рішенням суду з підстав скасування державної реєстрації такого суб'єкта господарювання.

Приписами статті 87 Цивільного кодексу України передбачено, що для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до приписів частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом. Вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, а також учасником юридичної особи. Ліквідація юридичної особи є видом припинення юридичної особи.

Із аналізу вищенаведених норм убачається, що для створення юридичної особи потрібно, насамперед, волевиявлення учасників (засновників), яке фіксується в установчому документі. За своєю правовою природою статут юридичної особи є правочином, який повинен відповідати умовам дійсності угод, у тому числі про форму, сторони, зміст угоди, про відповідність внутрішньої волі і волевиявлення сторін.

Статтями 202, 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як убачається із матеріалів справи, установчі документи ПП «Воллі», зареєстровані виконавчим комітетом Львівської міської ради, вищенаведеним нормам законодавства не відповідають, оскільки особа, яка зазначена засновником та власником ПП «Воллі», фактично до діяльності підприємства відношення не має.

Судом взято до уваги, вирок Сихівського районного суду, який вступив в законну силу. Дії ОСОБА_2 кваліфіковано по ст.ст. 27 ч.2, 205 ч.2 КК України, так як він, будучи виконавцем в співучасті з іншими суб'єктами злочину, вчинив фіктивне підприємництво, тобто придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі. Його ж дії кваліфіковано за ст.ст. 27 ч.2, 358 ч.4 КК України, так як він, будучи виконавцем в співучасті з іншими суб'єктами злочину, вчинив використання завідомо підроблених документів. Допитаний в судовому засіданні Сихівського районного суду підсудний ОСОБА_2 визнав себе повністю винним в співучасті у фіктивному підприємництві, з використанням суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності та співучасті у використанні завідомо підроблених документів, що вбачається з вироку від 26.12.2012 року (а.с. 149).

Частиною першою статті 38 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV встановлено, що суд, який постановив рішення про припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи, у день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення.

Отже, судом встановлено, що ПП «Воллі» створено та в подальшому 03.02.2006 року зареєстровано в державному органі реєстрації з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, з порушенням вимог вищевказаних статей Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене, суд вважає вимоги податкового органу правомірними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи положення ст. 94 КАС України, передбачено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 160-163,167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Припинити юридичну особу приватне підприємство «Воллі» (м. Львів, вул. Лазаренка,6а; ідентифікаційний код 34029609).

Судові витрати з відповідача не стягуються.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Копію постанови суду після набрання нею законної сили направити державному реєстратору за місцем державної реєстрації відповідача.

Повний текст постанови складено 15 квітня 2013 року.

Суддя Сподарик Н.І.