Ухвала суду № 30664165, 15.04.2013, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/2463/13 - ц

провадження 6/201/155/2013

УХВАЛА

15 квітня 2013 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

при секретарі Дашкевич Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську заяву представника публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення грошових сум згідно договорів, коштів та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 16 січня 2006 року звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення грошових сум, коштів та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2011 року в задоволені позову було відмовлено в повному обсязі. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2012 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2011 року в частині стягнення грошових сум і коштів скасовано, винесене нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині, в решті рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2011 року залишене без змін. Рішення апеляційного суду набрало законної сили, видано виконавчий лист, який предявлено до ВДВС для виконання.

26 лютого 2013 року представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з заявою про визнання вказаного виконавчого листа не підлягаючим виконанню, оскільки в рішенні апеляційного суду допущені помилки (описки і не вірне трактування висновків експертизи), саме рішення оскаржене в касаційному порядку, помилки цього рішення є суттєвими і, на думку заявника, унеможливлюють його виконання.

В судовому засіданні представник заявника підтримав заяву про визнання виконавчого листа не підлягаючим виконанню і просив її задовольнити в повному обсязі.

Представник стягувача в судовому засіданні не погодився з заявою боржника, пояснивши, що рішення апеляційного суду набрало законної сили і повинно виконуватися, апеляційним судом розглянуті заяви банку про виправлення описки в рішенні і про перегляд рішення за ново виявленими обставинами, всі ці питання вже досліджено і вирішено, оскарження рішення в касаційному порядку не перешкоджає виконанню рішення. Вважає заяву безпідставною і просив в її задоволенні відмовити повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників заявника і стягувача, перевіривши матеріали справи та заяви, оцінивши представлені і добуті докази, суд вважає цю заяву не підлягаючою задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Судом встановлено, що дійсно ОСОБА_1 16 січня 2006 року звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення грошових сум, коштів та відшкодування моральної шкоди, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2011 року в задоволені позову було відмовлено в повному обсязі, рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2012 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2011 року в частині стягнення грошових сум і коштів скасовано, винесене нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині, в решті рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2011 року залишене без змін; рішення апеляційного суду набрало законної сили, з урахуванням вказаного судом було видано виконавчий лист та направлено його в передбаченому законом порядку для виконання; також слід зазначити, що виданий виконавчий лист відповідає вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження» і вказаний виконавчий лист не було видано помилково; існує обовязок боржників, так як він не був припиненим чи добровільно виконаний боржниками чи іншою особою.

26 лютого 2013 року представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з заявою про визнання вказаного виконавчого листа не підлягаючим виконанню, оскільки в рішенні апеляційного суду допущені помилки (описки і не вірне трактування висновків експертизи), саме рішення оскаржене в касаційному порядку, помилки цього рішення є суттєвими і, на думку заявника, унеможливлюють його виконання.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже зазначеним рішенням апеляційного суду від 14 березня 2012 року встановлено і не потребує доказування те, що з ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто на користь ОСОБА_1 грошові кошти, а отже це рішення повинно бути виконаним шляхом передбачених Законом України «Про виконавче провадження» дій державного виконавця.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають обєктивні підстави вважати, що заява не підлягає задоволенню ні повністю, ні в частині.

Не може суд прийняти до уваги позицію викладену у заяві стосовно наполягання на своїх вимогах, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим обєктивно не підтверджується. Так ПАТ КБ «ПриватБанк», вважаючи, що у вказаному рішенні апеляційного суду допущені описки та помилки стосовно розміру шкоду, стягнутої суми (суд начеб-то виходив з помилкового висновку експертизи про розмір шкоди, завданої ОСОБА_1І.), звернувся до апеляційного суду з заявою про виправлення описки; ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2013 року в задоволенні вказаної заяви відмовлено через відсутність для цього підстав і правильність рішення в частині стягнутої суми. Після цього ПАТ КБ «ПриватБанк» 20 лютого 2013 року звернулося до апеляційного суду з заявою про перегляд рішення від 14 березня 2012 року за ново виявленими обставинами знову ж таки з тих підстав, що у вказаному рішенні апеляційного суду допущені помилки стосовно розміру шкоду, стягнутої суми (суд начеб-то виходив з помилкового висновку експертизи про розмір шкоди, завданої ОСОБА_1І.), через що сума боргу, що підлягала виплаті банком ОСОБА_1, значно перевищує сам борг. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2013 року заява залишена без задоволення. Отже на сьогодні судами розглянуті всі спори по вказаному питанню, рішення апеляційного суду від 14 березня 2012 року набрало законної сили і повинно бути виконано.

На даний момент вказане рішення суду знаходиться на виконанні в підрозділі примусового виконання рішень Жовтневого ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції і підлягає виконанню. За таких обставин відсутні підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Що стосується клопотання представника стягувача про скасування ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2013 року про зупинення стягнення за вказаним рішенням, то суд вважає можливим в його задоволенні відмовити, оскільки ухвала про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не набрала законної сили, районний суд не має повноважень по скасуванню саме такої ухвали (це не забезпечення позову), а питання про скасування самого зупинення виконання рішення (а не скасування ухвали) і продовження виконання рішення суду стягувачем не поставлене.

Таким чином суд вважає, що вимоги про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню в такому вигляді не ґрунтуються на вимогах закону, а тому в їх задоволенні слід відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 208-210, 293, 369 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення грошових сум згідно договорів, коштів та відшкодування моральної шкоди відмовити.

В задоволенні клопотання про скасування ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2013 року про зупинення стягнення відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 5 днів з дня проголошення ухвали, а у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя -