Рішення № 30663979, 08.04.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" квітня 2013 р.Справа № 916/498/13-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЮГ";

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 22352,54грн.

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: Тануркова М.В.- представник за довіреністю №9/1 від 08.01.2013р.;

Від відповідача: -не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю " ТЕХНОЮГ " звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 22352,54грн., з яких 16262,41грн. основна заборгованість, 4833,26грн. - 24% річних та 1256,87грн. - пеня.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши докази які мають значення для справи, - суд встановив:

01 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЮГ» (далі - Позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі -Відповідач) був укладений Договір поставки (з відстрочкою платежу) № 230198 (далі --Договір), згідно з яким Позивач зобов'язався поставити паперову продукцію, канцелярські приладдя, а також іншу продукцію (далі - Товар) згідно з замовленням, а Відповідач зобов'язався прийняти та оплатити поставлений Товар в порядку та на умовах, визначених Договором.

Згідно з пунктом 2.3. Договору в обов'язки Відповідача входила сплата за поставлений товар протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару на підставі видаткових накладних.

Як стверджує позивач, він свої зобов'язання виконав в повному обсязі, Товар був поставлений Відповідачу, претензій щодо якості товару від Відповідача не надходило. Але вище приведені зобов'язання по Договору Відповідачем були порушені, та до теперішнього часу не здійснений розрахунок за Товар по наступним накладним від 01.11.2011р.: № 20210796 на суму 1490,54 грн., № 20210782 на суму 4487,25 грн., № 20210783 на суму 1133,86 грн., № 20210786 на суму 1443,70 грн., № 20210787 на суму 2499,78 грн., № 20210788 на суму 1584,00 грн., № 20210790 на суму 2328,08 грн., № 20210793 на суму 1295,20 грн. на загальну суму 16262,41 грн.

Відповідачем на адресу Позивача надавався лист від 11.01.2011року щодо графіку повернення боргу на загальну суму 25840,00грн., але Відповідач погасив тільки частину боргу.

Також, як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем було надано розписку про дебіторську заборгованість від 23.10.2012р., якою він підтвердив факт існування дебіторської заборгованості у розмірі 16 425,04грн. та зобов'язався сплатити її до 23 лютого 2013 року, згідно графіку погашення.

На адресу Відповідача Позивачем було надіслано претензію вих. № 1940 від 17.12.2012р., щодо погашення боргу на загальну суму 24677,59 гривень. Отримана (26.12.2012р.) Відповідачем претензія Позивача - залишена без розгляду.

Отже, сума боргу за договором поставки №230198 від 01.11.2011р. складає 16262,41грн..

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновків про наявність порушень умов договору щодо оплати за поставлений товар з боку відповідача, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 230198 від 01.11.2011р. у розмірі 16262,41грн., суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не представив.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 24% річних у сумі 4833,26грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.2 договору у випадку порушення строку, зазначеного в п.2.3. договору, Покупець виплачує постачальникові 24% річних від неоплаченої в строк суми.

Враховуючи приписи законодавства та на підставі договору, встановлення судом заборгованості Відповідача за отриманий товар, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 24% річних в сумі 4833,26грн., підлягає судом задоволенню в повній мірі.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 1256,87грн.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до п.4.2. Договору у випадку порушення строку, зазначеного в п.2.3. договору, Покупець виплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом підлягає задоволенню у розмірі 1256,87грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

При вказаних обставинах, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, документально обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 22352,54грн., з яких 16262,41грн. основна заборгованість, 4833,26грн. - 24% річних та 1256,87грн. - пеня.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ІПН НОМЕР_1 ( 68600, АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " ТЕХНОЮГ " код 23863399 (65005, м. Одеса, вул. Дальницька, буд. 46) 16262,41грн. основна заборгованість, 4833,26грн. - 24% річних , 1256,87грн. - пені та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1720,50грн. .

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 15.04.2013р.

Суддя Літвінов С.В.