Рішення № 30663941, 06.03.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2013 р. Справа № 911/105/14/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Лешкевич О.М. (довіреність № 55-2012 від 30.05.2012 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства „Авіакомпанія Авіалінії України", с. Гора, Бориспільський район

до Приватного акціонерного товариства „Авіакомпанія „Аеросвіт", с. Гора, Бориспільський район

про стягнення 1 214, 42 грн. та зобов'язання повернути майно

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПРАТ „Авіакомпанія Авіалінії України" звернулось в господарський суд м. Києва із позовом до ПРАТ „Авіакомпанія „Аеросвіт" про стягнення 1 214, 42 грн. основної заборгованості та зобов'язання повернути орендоване майно або його вартість у сумі 41 911, 23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем своїх обов'язків щодо сплати у повному обсязі орендної плати за користування орендованим майном та щодо повернення орендованого майна згідно договору № 08-041/570 на оренду майна від 06.10.2000 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.11.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-4/15715-2012 за позовом ПРАТ „Авіакомпанія Авіалінії України" до ЗАТ „Авіакомпанія „Аеросвіт" про стягнення 43 125, 65 грн. та зобов'язання повернути майно.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.12.2012 р. справу № 5011-4/15715-2012 передано за підсудністю до господарського суду Київської області, оскільки місцезнаходженням відповідача є наступна адреса: 08324, с. Гора, Бориспільський район, Київська область.

У відповідності до ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України справу господарського суду м. Києва № 5011-4/15715-2012 передано для розгляду судді Бацуці В. М. та присвоєно їй номер № 911/105/14/13-г.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.01.2013 р. прийнято до провадження судді Бацуци В. М. справу № 911/105/14/13-г за позовом ПРАТ „Авіакомпанія Авіалінії України" до ЗАТ „Авіакомпанія „Аеросвіт" про стягнення 43 125, 65 грн. та зобов'язання повернути майно і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 30.01.2013 р.

30.01.2013 р. до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання № 1.6-12 від 28.01.2012 р. про долучення доказів до матеріалів справи із доданими до нього документами, що долучені судом до матеріалів справи.

30.01.2013 р. до канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення № 1-023 від 30.01.2013 р. на позовну заяву, у яких він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в частині стягнення основної заборгованості, у тому числі, у зв'язку із закінченням строку позовної давності.

30.01.2013 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 13.02.2013 р.

12.02.2013 р. до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання № 1.6-21 від 05.02.2013 р. про уточнення позовних вимог, у якому він просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 214, 42 грн. основної заборгованості та зобов'язати відповідача повернути орендоване майно вартістю у сумі 41 911, 23 грн.

Клопотання № 1.6-21 від 05.02.2013 р. позивача про уточнення позовних вимог прийнято судом до розгляду.

12.02.2013 р. до канцелярії суду від позивача надійшли письмові пояснення № 1.6-22 від 05.02.2013 р., що долучені судом до матеріалів справи.

13.02.2013 р. у судовому засіданні представник відповідача надав доповнення № 1-029 від 12.02.2013 р. до заперечень на позовну заяву, що долучені судом до матеріалів справи.

13.02.2013 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 06.03.2013 р.

06.03.2013 р. у судовому засіданні представник відповідача надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, документи, витребувані судом, надав.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

06.10.2000 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 08-041/570 на оренду майна, згідно умов п. 1.1. якого орендар приймає, а орендодавець передає в оренду майно орендодавця, що знаходиться в представництві останнього в м. Софія, у відповідності до переліку, наведеним в додатку № 1 до договору.

Згідно п. 2.1. договору орендодавець зобов'язується передати в оренду майно згідно переліку, наведеного в додатку № 1 до договору шляхом підписання акту приймання-передачі майна.

Відповідно до п. 3.1. договору вартість майна зазначена у додатку № 1 до договору.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що вартість оренди майна згідно даного договору складає 100 грн. в рік.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що оплата за оренду майна буде проведено орендарем протягом 10 банківських днів після одержання рахунку орендодавця.

Пунктом 7.1. договору визначено строк його дії, згідно якого строк дії договору невизначений.

Згідно п. 7.2. договору будь-яка із сторін може розірвати даний договір шляхом повідомлення іншої сторони не менш, ніж за 30 днів до можливої дати розірвання.

Одночасно із укладенням договору між позивачем та відповідачем було підписано додаток № 1 до договору № 08-041/570 на оренду майна від 06.10.2000 р., яким визначено перелік майна загальною вартістю 41 911, 23 грн., що підлягає передачі від орендодавця орендарю.

06.10.2000 р. між позивачем та відповідачем було підписано акт прийому-передачі майна, згідно якого орендодавець передав, а орендар у відповідності до договору № 08-041/570 на оренду майна від 06.10.2000 р. прийняв в строкове платне користування майно згідно переліку загальною вартістю 41 911, 23 грн.

04.09.2012 р. позивач звернувся до відповідача із листом № 1.6-100 від 29.08.2012 р., у якому просив відповідача у семиденний строк погасити основну заборгованість по орендній платі у розмірі 62 492, 44 грн., у тому числі за договором № 08-041/570 на оренду майна від 06.10.2000 р., та сплатити вартість орендованого майна у загальній сумі 108 060, 49 грн. або повернути орендоване майно, визначене у відповідних договорах оренди. Факт направлення позивачем листа відповідачу підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із орендою майна здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 ст. 283 цього ж кодексу передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 цього ж кодексу строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 763 цього ж кодексу договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.

Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Пунктом 7.1. договору визначено строк його дії, згідно якого строк дії договору невизначений.

Згідно п. 7.2. договору будь-яка із сторін може розірвати даний договір шляхом повідомлення іншої сторони не менш, ніж за 30 днів до можливої дати розірвання.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи, позивачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне повідомлення ним відповідача про розірвання договору № 08-041/570 на оренду майна від 06.10.2000 р. на підставі та у відповідності до п. 7.2. договору.

Доказ, доданий позивачем до позовної заяви на підтвердження належного повідомлення відповідача про розірвання договору оренди, а саме лист № 1.6-100 від 29.08.2012 р. ПРАТ „Авіакомпанія Авіалінії України" не є належним доказом та не підтверджує належне повідомлення відповідача про припинення договору № 08-041/570 на оренду майна від 06.10.2000 р. так, як вказаний лист не містить будь-якої заяви позивача про його розірвання чи припинення.

У процесі розгляду справи, відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували факт вручення та одержання позивачем листа № 1-1-03/464 від 21.09.2009 р. ЗАТ „Авіакомпанія „Аеросвіт" чи інших повідомлень про розірвання та припинення договору № 08-041/570 на оренду майна від 06.10.2000 р. на підставі та у відповідності до п. 7.2. договору.

Як було зазначено вище і встановлено судом у процесі розгляду справи, у період дії договору позивачем та відповідачем не було належним чином у відповідності до п. 7.2. договору повідомлено один одного про дострокове розірвання договору № 08-041/570 на оренду майна від 06.10.2000 р., а тому суд дійшов висновку, що відповідно до положень ст. 284 Господарського кодексу України, ст. 763 Цивільного кодексу України та п. 7.2. договору дія договору № 08-041/570 на оренду майна від 06.10.2000 р. з моменту його укладення та станом на час розгляду справи не припинилась.

Як було зазначено вище, однією із позовних вимог позивача, є його вимога до відповідача про зобов'язання повернути орендоване майно вартістю у сумі 41 911, 23 грн. за договором.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що орендар зобов'язується при припиненні договору - повернути майно в тому стані, в якому він його отримав, з урахуванням нормального зносу.

Отже, враховуючи те, що, як було встановлено судом, дія договору № 08-041/570 на оренду майна від 06.10.2000 р. з моменту його укладення та станом на час розгляду справи не припинилась, то у відповідача не виник обов'язок щодо повернення позивачу орендованого майна у встановлених договором оренди порядку і строк, а тому позовна вимога позивача до відповідача про зобов'язання повернути орендоване майно, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача на свою користь 1 214, 42 грн. основної заборгованості.

Частиною 1 ст. 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідач користувався орендованим майном за договором з моменту підписання договору та фактичного передання в оренду майна та у період дії договору, а також у заявлений позивачем період з 06.10.2000 р. по 06.10.2012 р. і розмір орендної плати за користування орендованим майном у вказаний період склав 1 200, 00 грн., що підтверджується договором № 08-041/570 на оренду майна від 06.10.2000 р., актом акт прийому-передачі майна від 06.10.2000 р., наявними у матеріалах справи.

У процесі розгляду справи, позивачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували факти вручення та одержання відповідачем рахунків, виставлених позивачем на оплату орендної плати за договором.

Отже, враховуючи вищевикладене та виходячи із вищевказаних норм, прострочення виконання обов'язку відповідачем щодо сплати орендної плати за договором виникло після закінчення семиденного строку від дня пред'явлення вимоги, а саме з 12.09.2012 р.

У встановлений законом строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо оплати у повному обсязі орендної плати за користування орендованим майном у заявлений позивачем період з 06.10.2000 р. по 06.10.2012 р. не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 1 200, 00 грн., що підтверджується договором № 08-041/570 на оренду майна від 06.10.2000 р., актом акт прийому-передачі майна від 06.10.2000 р., наявними у матеріалах справи.

Як було зазначено вище, відповідач у своїх запереченнях № 1-023 від 30.01.2013 р. на позовну заяву просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в частині стягнення основної заборгованості, у тому числі, у зв'язку із закінченням строку позовної давності.

З приводу вказаної заяви відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 цього ж кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 5 ст. 261 цього ж кодексу встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 267 цього ж кодексу заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Оскільки, як було зазначено вище і встановлено судом у процесі розгляду справи, обов'язок відповідача щодо орендної плати за договором виник від дня пред'явлення позивачем вимоги - з 04.09.2012 р., а прострочення виконання обов'язку відповідачем щодо сплати орендної плати за договором почалось після закінчення семиденного строку від дня пред'явлення вимоги, а саме з 12.09.2012 р., а тому суд дійшов висновку, що загальна позовна давність по основній заборгованості по орендній платі за договором не спливла, і відповідно позивач в межах строків позовної давності звернувся в господарський суд із позовом до відповідача за захистом своїх прав на одержання основної заборгованості по орендній платі за договором.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача основної заборгованості по орендній платі у розмірі 1 200, 00 грн. за договором № 08-041/570 на оренду майна від 06.10.2000 р.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в частині позовної вимоги позивача до відповідача про зобов'язання повернути орендоване майно судові витрати покладаються на позивача шляхом стягнення судового збору в доход Державного бюджету України, у зв'язку із його неоплатою позивачем станом на момент звернення із даним позовом до відповідача в суд.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Авіакомпанія „Аеросвіт" (ідентифікаційний код 20048090) на користь Приватного акціонерного товариства „Авіакомпанія Авіалінії України" (ідентифікаційний код 01130584) 1 200 (одна тисяча двісті) грн. 00 (нуль) коп. основної заборгованості та судові витрати 1 590 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто) грн. 39 (тридцять дев'ять) коп. судового збору.

3. Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Авіакомпанія Авіалінії України" (ідентифікаційний код 01130584) в доход Державного бюджету України судові витрати 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 00 (нуль) коп. судового збору.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

11 квітня 2013 р.