Постанова № 30663521, 02.04.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 квітня 2013 р. Справа №801/680/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кононової Ю.С., за участю секретаря судового засідання Зайцевої М.О., представника позивача - Нанікашвілі І.А., представника відповідача - Калінчук К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Евєко"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Евєко" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом, в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення - рішення №0013092204, №0013082204, №0013102204, винесені 27.12.2012 року Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ПП «Евеко» з питань достовірності декларування податкового кредиту за вересень, жовтень, листопад 2011 року та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за III-IV квартал 2011 року при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Олімп-Пром», за результатами якої Державна податкова інспекція у м. Сімферополі дійшла висновку про нікчемність та безтоварність укладених між цими підприємствами угод. Позивач вважає ці висновки безпідставними, оскільки отримання та оплата товарів підтверджено всіма необхідними документами бухгалтерського і податкового обліку, а отже валові витрати та податковий кредит за рахунок цих взаємовідносин були сформовані правомірно.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що в ході проведення перевірки позивача було отримано акт Переяслав - Хмельницької ОДПІ про результати позапланової перевірки ТОВ «Олімп-Пром», яким встановлено, що на підприємстві відсутні основні фонди, воно не знаходиться за юридичною адресою та його свідоцтво платника ПДВ анульоване 30.12.2011 року, а отже це підприємство здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а саме, - ПП «Евєко».

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ПП «Евеко» зареєстровано у якості юридичної особи 02.08.2007 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, є платником податку на додану вартість, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 200050935 від 16.08.2007 року (а.с.68-69, 194).

Згідно з Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності позивача є - неспеціалізована оптова торгівля, оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (а.с. 195).

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Приватного підприємства «Евєко» з питань достовірності декларування податкового кредиту за вересень, жовтень, листопад 2011 року та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за III-IV квартал 2011 року при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Олімп-Пром», за результатами якої було складено акт № 9911/22-3/34700179 від 11.12.2012 року (а.с.9-24).

В ході зазначено перевірки було встановлено, що позивачем до складу витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування у 3-4 кварталі 2011 року включило суми придбання товарів від ТОВ «Олім - Пром» на загальну суму 130850 гривень, а також сформувало податковий кредит за рахунок цих взаємовідносин на суму ПДВ - 26170 гривень.

Проте, в рамках відпрацювання підприємств «вигодонабувачів» ДПІ у м. Сімферополі було отримано від Переяслав - Хмельницької ОДПІ акт № 5/23-1/37517265 від 16.01.2012 року про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Олімп-Пром» з питань достовірності визначення показників декларацій з податку на додану вартість за період з 13.05.2011 року по 31.12.2011 рік, в якому було зроблено висновок щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення підприємством господарської діяльності внаслідок відсутності у підприємства основних фондів та не встановлення його місцезнаходження. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Олімп - пром" підприємствам - покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Олімп-Пром» та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків, а отже відповідно до п.п. 1,2 ст. 215, п.п. 5 ст. 203 Цивільного Кодексу України є нікчемними.

Виходячи з цього, інспекцією було встановлено порушення ПП «Евєко» ст.. 228 Цивільного Кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Встановивши ці обставини, Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим дійшла висновку про порушення позивачем:

- п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1,сп.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами і доповненнями, та донараховано податку на прибуток за 3-4 кв. 2011 року на загальну суму 30096 грн. (за 3 кв.2011 року на суму 8526 грн., за 4 кв.2011 року на суму 21570 грн.)

- п.14.1.185 ст.14, п.185.1 ст.185, 188.1 ст.188, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року, в результаті чого донараховано ПДВ у сумі 26077 грн., у т.ч. за вересень 2011 року - 7414 грн., за жовтень 2011 року - 10030 грн., за листопад 2011 року - 8633 грн., та зменшено значення ряд.19 податкової декларації з ПДВ за жовтень 2011 року на 296 грн.

На підставі висновків акту, Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС були винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0013092204 від 27 грудня 2012 року, яким ПП «Евєко» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 32597,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 26077,00 гривень та за штрафними санкціями у розмірі 6520,00 гривень (а.с.25);

- №0013082204 від 27 грудня 2012 року, яким ПП «Евєко» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 30096,00 гривень (а.с.26).

- №0013102204 від 27 грудня 2012 року, яким ПП «Евєко» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 296 грн. (а.с.27).

Таким чином, як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість, податку на прибуток приватних підприємств є те, що ПП «Евєко» перераховувало кошти на рахунки ТОВ «Олімп-Пром» в результаті укладення нікчемних правочинів, без мети реального настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що 01 вересня 2011 року між ТОВ «Олімп-Пром» (далі Продавець), з однієї сторони та ПП «Евєко» (далі Покупець) з іншої, було укладено Договір №159, в якому Продавець зобов'язується поставити Покупцеві електротехнічну продукцію (далі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити Товар на умовах, визначених цим Договором. (а.с.32).

На виконання умов договору, ТОВ «Олімп-Пром» було поставлено ПП «Евєко» за період вересень - листопад 2011 року товар на загальну суму 157023,31 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 26170,55 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- №РН-010903 від 01.09.2011 року на загальну суму 44484,06 грн., у тому числі ПДВ у сумі 7414,01 грн. (а.с.28);

- №РН-031007 від 03.10.2011 року на загальну суму 61956,42 грн., у тому числі ПДВ у сумі 10326,07 грн. (а.с.29);

- №011102 від 01.11.2011 року на загальну суму 50582,83 грн., у тому числі ПДВ у сумі 8430,47 грн. (а.с.31);

Сплату за отримані матеріали по вказаним видатковим накладним ПП «Евєко» здійснило в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками (а.с.49-53,56-61, 199-201).

За фактом отримання товарів, ТОВ «Олімп-Пром» були виписані податкові накладні на загальну суму 157023,31 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 26170,55 грн., а саме :

- податкова накладна №4 від 01.09.2011р. на загальну суму 44484,06 грн., у тому числі ПДВ у сумі 7414,01 грн. (а.с.40);

- податкова накладна №18 від 03.10.2011р. на загальну суму 61956,42 грн., у тому числі ПДВ у сумі 10326,07 грн. (а.с.43);

- податкова накладна №2 від 01.11.2011р. на загальну суму 50582,83 грн., у тому числі ПДВ у сумі 8430,47 грн. (а.с.44);

Судом встановлено, що на момент виписки зазначених податкових накладних ТОВ «Олімп-Пром» був платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №100336691 від 13.05.2011 року (а.с.70).

Відповідно до Додатків № 5 до податкових Декларацій позивача з ПДВ, ПП «Евєко» було задекларовано податковий кредит за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Олімп-Пром» в вересні 2011 року на суму 7414,01 гривень, в жовтні 2011 року на суму 10326,07 гривень, в листопаді 2011 року на суму 8430,47 гривень (а.с. 196-198).

Судом також встановлено, що отриманий позивачем від ТОВ «Олімп-Пром» товар було використано в його господарській діяльності, шляхом його продажу підприємству ПАТ «Фірма СЕЛМА», на підставі договору купівлі - продажу продукції виробничо - технічного призначення № 32-2010 від 28.12.2009 року (а.с. 34-37), з отриманням прибутку від цих господарських відносин.

Так, придбаний позивачем у ТОВ «Олімп-Пром» в вересні - листопаді 2011 року товар загальною вартістю 157023,31 гривень (в тому числі ПДВ 26170,55 гривень) був проданий ПАТ «Фірма «СЕЛМА» за 169934,16 гривень (в тому числі ПДВ 28322,36 гривень), що підтверджується видатковими накладними: №ЭВ-0000049 від 02.09.2011 року, №ЭВ-0000050 від 06.09.2011 року, №ЭВ-0000051 від 09.09.2011 року, №ЭВ-0000052 від 09.09.2011 року, №ЭВ-0000054 від 09.09.2011 року, №ЭВ-0000055 від 09.09.2011 року; №ЭВ-0000056 від 17.10.2011 року; №ЭВ-0000057 від 17.10.2011 року; №ЭВ-0000058 від 17.10.2011 року; №ЭВ-0000059 від 17.10.2011 року; №ЭВ-0000060 від 17.10.2011 року; №ЭВ-0000061 від 01.11.2011 року; №ЭВ-0000062 від 01.11.2011 року; №ЭВ-0000063 від 01.11.2011 року; №ЭВ-0000064 від 07.11.2011 року; №ЭВ-0000065 від 07.11.2011 року; №ЭВ-0000066 від 07.11.2011 року (а.с. 137-156); податковими накладними №1 від 02.09.2011р.; №2 від 06.09.2011р.; №3 від 09.09.2011р.; №4 від 09.09.2011р.; №5 від 09.09.2011р.; №6 від 09.09.2011р.; №7 від 09.09.2011р.; № 1,2,3,4,5 від 17.10.2011 року; № 6 від 25.10.2011 року; № 1 та № 2 від 01.11.2011 року; № 3,4,5 від 07.11.2011 року; № 6 від 24.11.2011 року; (а.с.117-135).

ПП «Евєко» було повністю отримано від ПАТ «Фірма «СЕЛМА» оплату за продані матеріали, що підтверджується банківськими виписками (а.с.45,46,48,50-53,55,57-61) та сформовані відповідні податкові зобов'язання.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У ст.135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п.135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Суд вважає, що позивачем при проведенні перевірки була надана вся необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарських операцій з отримання у ТОВ «Олімп-Пром» товарів, реалізації цих товарів ПАТ «Фірма Селма» в межах договору поставки №32-2010 від 28.12.2009 року, а отже їх використання в господарській діяльності підприємства.

Що стосується формування позивачем податкового кредиту за рахунок цих взаємовідносин, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст.198 Податкового Кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів\ послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст.201 цього Кодексу).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів \ послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Проте, відповідачем не було надано ніяких доказів, які б свідчили про наявність розбіжностей між даними позивача та його контрагента та доказів повідомлення позивача платника податків про виявлення таких розбіжностей, у випадку їх наявності.

Згідно п.201.7 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів\послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, аналізуючи зміст наведених норм права, суд приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту виникають у разі наявності сукупності обставин та підстав, за якими податкове законодавство пов'язує можливість формування відповідних сум податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Такими обставинами є: наявність у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій; придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності; наявність розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст.201 ПК України.

В судовому засіданні були досліджені всі документи ПП «Евєко», які підтверджують фактичне здійснення ним операцій з придбання товарів у ТОВ «Олімп-Пром» та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Проведеною Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС перевіркою дотримання вимог податкового законодавства позивачем було встановлено, що за наслідками придбання у його контрагента товарів позивач сформував податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних, які були виписані зареєстрованими на момент укладення угод платниками податку на додану вартість. Сплата безпосередньо позивачем податку на додану вартість під сумнів не ставиться.

Будь-яких невідповідностей виписаних контрагентами позивача накладних встановленим законодавствам вимогам, відповідачем в акті перевірки не викладено та судом також не встановлено.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В обґрунтування своїх висновків про порушення позивачем податкової дисципліни ДПІ у м. Сімферополя посилається на Акт № 5/23-1/37517265 від 16.01.2012 року Переяслав-Хмельницької ОДПІ про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Олімп-Пром» з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період з 13.05.2011 року по 31.12.2011 року, у матеріалах якого зазначено, що ТОВ «Олімп-Пром» не знаходиться за місцем реєстрації, усі правочини, укладені між ТОВ «Олімп-Пром» та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків та не створюють юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

В той же час, суд зазначає, що частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірних витрат та податкового кредиту документи, які були також досліджені відповідачем при перевірці, суд вважає безпідставним неприйняття їх відповідачем до уваги, оскільки вказані документи містять всі обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів.

Щодо висновків податкової інспекції про порушення позивачем публічного порядку, внаслідок укладення нікчемного правочину, відповідно до ст.. 228 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 204 Цивільного Кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Тобто, підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами перевірок контрагентів платника податку.

В той же час, відповідно до ст.204 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського Кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст.. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним

Жодних фактів, які б свідчили про порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладення та виконання позивачем з ТОВ «Олімп-Пром» правочинів, відповідачем при проведенні перевірки не встановлено та суду також не надано.

Також, згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наявність вини у формі наміру у сторін угоди означає, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладається і суперечність її мети інтересам держави і суспільства і прагнули або завідомо припускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

Отже, вина юридичної особи у формі наміру повинна бути доведена через вину відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладення угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю, що тягне за собою кримінальну відповідальність, передбачену відповідними статтями Кримінального Кодексу України, а тому такі обставини повинні бути доведені остаточним рішенням по кримінальній справі із встановленням вини фізичної особи у вчиненні таких дій.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст.203 ЦК України, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що укладені між позивачем та його контрагентом угоди не відповідають зазначеним вимогам.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст.4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Як встановлено судом, позивач мав взаємовідносини з підприємством, яке було зареєстроване платниками податку на додану вартість.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, на думку суду, податковим органом не надано будь-яких фактичних даних на підтвердження обставин, зазначених в акті - перевірки, що договір безпосередньо між позивачем та його контрагентом має ознаки фіктивності, висновок податкової інспекції щодо фіктивності цього договору ніяким чином не підтверджений, а тому суд вважає нарахування позивачеві податкових зобов'язань згідно з оспорюваними податковими повідомленнями - рішеннями безпідставним.

Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Позивач просить визнати податкові повідомлення - рішення, винесені відповідачем 27.12.2012 року нечинними.

Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права, встановлених статтями 105,162 КАС України не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин.

Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватись лише нормативно - правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Ненормативними актами є конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, які застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Нечинним нормативно - правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність, вони можуть бути визнані судом протиправними, а в разі оскарження нормативно - правового акту - нечинним.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

У зв'язку з викладеним, суд вважає вимоги ПП «Евєко» обґрунтованими, проте оскаржувані ним податкові повідомлення - рішення мають бути визнані судом протиправними та скасовані.

В судовому засіданні 02.04.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 08.04.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.158-163, ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного підприємства «Евєко» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення, винесені Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС 27 грудня 2012 року №0013092204; №0013082204; №0013102204.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Ю.С. Кононова