Постанова № 30663399, 09.04.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2013 року справа № 810/155/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК-Груп» до Броварської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АПК-Груп» з позовом до Броварської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000532202, №0000542202, № 0000552202 від 05.12.2012 року.

Позов обґрунтовано безпідставністю, незаконністю прийняття податкових повідомлень-рішень з огляду на помилковість і необґрунтованість висновків податкової перевірки про недійсність, фіктивність і нікчемність угод укладених позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «СП «Меркурі-Телеком» та про наявність порушень п.198.1. п.198.2. п.198.3. п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість та порушень п.138.2, п.138.4, п.138.6, п.138.8 ст. 138, пп.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток. Позивач вважає, що в ході проведення перевірки податковий орган не дослідив щодо реального настання змін майнового стану ТОВ «АПК-Груп». Також податковий орган не витребовував та не досліджував договори та інші первинні документи, які укладалися з клієнтами при продажу товарів завдяки послугам наданим ТОВ «СП «Меркурі-Телеком» згідно Агентського договору №11/05-11 від 11.05.2011 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «АПК-Груп» не погоджується з висновками перевірки Броварської об'єднаної Державної податкової інспекції у Київської області Державної податкової служби, вважає, оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача 09.04.2013 надав суду заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В запереченні проти позову зазначив, що вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, просив суд у задоволенні позову відмовити. Крім того, зазначив, що при складанні акту перевірки позивача, податковим органом було використано матеріали перевірки ДПІ у м. Херсоні, акт перевірки від 20.09.2011 року №33/15-2/31652704 щодо неможливості підтвердження факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «СП «Меркурі-Телеком» щодо підтвердження господарських операцій та відносин з платниками податків у червні-липні 2011 року, яким не підтверджено реальність здійснення господарських відносин у червні 2011 року із покупцем ТОВ «АПК-Груп». Також, в ході перевірки по ланцюгу постачання не підтверджено фактичне надання послуг ТОВ «СП «Меркурі-Телеком», та на підставі податкових накладних постачальника сформований податковий кредит ТОВ «АПК-Груп» за червень 2011 року в сумі 66 666 грн. Отже ТОВ «АПК-Груп» неправомірно сформовано податковий кредит за червень 2011 року за рахунок суми податку на додану вартість по податкових накладних ТОВ «СП «Меркурі-Телеком», які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки податкові накладні не мають статусу юридично значимої. Враховуючи вищевикладене, взаємовідносини між ТОВ «АПК-Груп» та ТОВ «СП Меркурі-Телеком», не спричиняють реального настання правових наслідків.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні в разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до акту перевірки від 23.11.2012 №885/222/35876261 Товариство з обмеженою відповідальністю «АПК-Груп» зареєстровано юридичною особою 01.07.2008 року виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області. Взято на податковий облік Броварською ОДПІ Київської області ДПС 02.07.2012 року за №. 35-17.

Видами діяльності товариства є: допоміжна діяльність у рослинництві, виробництво інших основних органічних хімічних речовин, оптова торгівля зерном необробленим насінням і кормами для тварин, оптова торгівля хімічними продуктами, оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність, консультування з питань комерційної діяльності і керування.

Відповідачем 25.07.2012 №5488/10/22-5 позивачу направлено запит про надання письмових пояснень та належним чином засвідчених копій документів з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «АПК-Груп», за період взаємовідносин з ТОВ «СП Меркурій Телеком» та ТОВ «Українська агропромислова група».

Позивачем 23.08.2012 надано відповідь на запит відповідача, а саме копії документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини з ТОВ «Українська агропромислова група» та ТОВ «СП Меркурій Телеком» за період з 01.08.2009 року по 31.07.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу № 1157 від 19.11.2012 року виданого Броварською ОДПІ у Київської області ДПС, відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст.20, пп.75.1.2 п. 75.1 ст.75, п.78.1.1 та78.1.4, п. 78.1 ст.78 ПК України та відповідно до наказу ДПС України від 08.08.2011 року № 475 ДКС «Про впровадження комплексної системи запобігання на пригоді процесам іонізації економіки» відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «АПК-Груп» в частині дотримання вимог податкового законодавства при формуванні валових витрат та податкового зобов'язання і податкового кредиту з податку на додану вартість при здійсненні господарських взаємовідносин із контрагентом ТОВ «СП «Меркурі-Телеком» за червень 2011 року.

За результатами перевірки податковим органом 23.11.2012 року складено Акт № 885/222/35876261, в якому зазначено, що з урахуванням акту перевірки ДПІ у м. Херсоні, акт перевірки від 20.09.2011 року №33/15-2/31652704 ТОВ «СП «Меркурі-Телеком» яким встановлено, що відповідно до ч.1 ст.203, ч.2. ст.215 Цивільного кодексу правочини укладені між ТОВ «СП Меркурі-Телеком» та контрагентами покупцями і постачальниками в період з 01.06.2011 року по 30.07.2011 року мають ознаки нікчемності та те, що в актах виконаних робіт, що надані до перевірки, інформація про які зазначена в таблиці №1 неможливо зробити висновки щодо фактично понесених витрат агентом, оскільки не надано калькуляцію витрат по сприянню у вивченні правочинів та пошуку клієнтів, також не обговорено і не затверджено оброблений інформаційний банк даних, щодо наявних клієнтів. Також не надано аналітичні довідки про стан ринку. Таким чином в ході перевірки по ланцюгу постачання не підтверджено фактичне надання послуг ТОВ «СП Меркурі-Телеком» та на підставі податкових накладних постачальника сформований податковий кредит ТОВ «АПК-Груп» за червень 2011 року 66 666 грн.

Отже ТОВ «АПК-Груп» неправомірно сформований податковий кредит у сумі 66666 грн. за червень 2011 року за рахунок суми податку на додану вартість по податкових накладних ТОВ «СП Меркурі-Телеком», які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту оскільки податкові накладні не мають статусу юридично значимої, чим вбачається порушення вимог п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України.

Враховуючи вищевикладене, податкова зробила висновок, що ТОВ «АПК-Груп» завищено податковий кредит з податку на додану вартість, що призвело до заниження суми податку на додану вартість в розмірі 66666 грн.

За наслідками складеного акту перевірки відповідачем прийняте податкові повідомлення-рішення форми "Р" №0000532202, №0000542202, форми «В4» №0000552202 від 05.12.2012 р..

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся з позовом до суду про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.12.2012 р. №0000532202, №0000542202, № 0000552202.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), підпунктом "а" п.198.1 якої передбачено право на віднесення сум податку з ПДВ до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

Надаючи правову оцінку господарським відносинам між ТОВ «АПК-Груп» та ТОВ «СП Меркурі-Телеком» при укладанні та виконанні договору, який на переконання відповідача є нікчемним, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Крім того, статтею 208 Господарського кодексу України передбачено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Факт виконання умов договору може бути доказаний податковими, бухгалтерськими та іншими документами первинного обліку.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 19.08.1999 року № 996-XIV бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Судом встановлено, що між ТОВ «АПК-Груп» (довіритель) та ТОВ «СП Меркурі-Телеком» (комерційний агент) було укладено агентський договір №11/05-11 від 11.05.2011 року, предметом якого є надавання послуг довірителю із сприяння у вчинені правочинів.

Факт поставки товару оформлювався податковими накладними від 30.06.2011 №30 та №31, що підписувались уповноваженими особами ТОВ «СП Меркурі-Телеком» та позивача. Крім податкових накладних сторонами оформлені належним чином акти здачі - прийняття робіт №1, №2.

Оплата за послуги здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента - ТОВ «СП Меркурі-Телеком», чим підтверджено виписки по рахунках.

Отже, при розгляді цієї справи суд, за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарських операцій) дійшов висновку про реальність укладеного договору, а механізм постачання товару на базу позивача, цілком узгоджується із наданими представником позивача первинними документами.

Посилання ж відповідача на відсутність мети у позивача та його контрагента щодо реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків не приймається судом до уваги, з таких підстав.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В Акті перевірки ДПІ у м. Херсоні від 20.09.2011 № 33/15-2/31652704, немає посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «СП Меркурі-Телеком» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору та суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідачем також не надано суду доказів визнання правочину, укладеного між позивачем та контрагентом - ТОВ «СП Меркурі -Телеком» у судовому порядку протиправним, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

Крім того, в матеріалах справи, наявний акт від 20.09.2011 року №9381/7/15-212 про неможливість надання інформації стосовно платника податків ТОВ «СП Меркурі-Телеком», яким зроблено висновок, що звіркою суб'єкта господарювання документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин у червені 2011 року із постачальниками: ТОВ «Рудпром», ТОВ промислова суднобудівна судоремонтна компанія «Еверест», ТОВ торговий дім «НК Альянс-Столиця», ТОВ «Нерудбудматеріали», МПП «ремонт», ТОВ «Новек» .

В матеріалах справи містяться податкові накладні, які були виписані ТОВ «СП Меркурі-Телеком» для позивача. Таким чином, при отриманні податкових накладних від ТОВ «СП Меркурі-Телеком», які засвідчують отримання послуг, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ в 2011 р.

Суд зазначає, що до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними.

Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару, з дати отримання яких, згідно із приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та які, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Як було зазначено судом, під час судового розгляду справи суду були надані всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договору, укладеного між позивачем та ТОВ «СП Меркурі-Телеком», крім того, висновки податкового органу про протиправність вказаних правочинів було спростовано наявними в матеріалах справи доказами, а отже твердження відповідача про порушення позивачем вимог ч.1-3, ч.5 ст.203, ч.1. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України, п.138.2, п.138.4, п.138.6, п.138.8 ст. 138, пп.139.1.9, п.139.1 ст.139, п.198.1. п.198.2. п.198.3. п. 198.6 ст.198 ПК України є безпідставними.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення форми "Р" №0000532202, №0000542202 та фори «В4» № 0000552202 від 05 грудня 2012 року підлягають скасуванню.

Крім того, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК-Груп" задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05 грудня 2012 року №0000532202, №0000542202, № 0000552202, видане Броварською Державною податковою інспекцією у Київської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язанням броварської об'єднаної Державної податкової інспекції у районі Київської області Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК-Груп" понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.