Постанова № 30661217, 08.04.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2013 р. Справа № 5023/4025/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Мирось С.В., дор. № 08-11/88/2-13 від 03.01.2013 р.

1-го відповідача - не з'явився

2-го відповідача - Крячко О.В., дор. від 01.01.2013 р., Боженко А.В., дор. від 01.01.2013 р.

третіх осіб - 1. Нікіпєлова Є.М., дор. № 01-40/2884 від 29.10.2008 р.

2. Малихіна А.О., дор. № 1 від 02.01.2013 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 2-го відповідача (вх. №4042Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2012 р. у справі № 5023/4025/12

за позовом Харківської міської ради, м. Харків

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -

1. Харківська обласна рада, м. Харків

2. ОК ВЕП «Держпром», м. Харків

до 1. ТОВ «Високі енергетичні технології», м. Харків

2. АТ «А.М.Б.», м. Харків

про визнання договорів недійсними та повернення частини нежитлових приміщень

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.12.2012 р. у справі № 5023/4025/12 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шатерніков М.І., суддя Погорелова О.В., суддя Жигалкін І.П.) позов задоволено повністю.

2-й відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач та треті особи вважають рішення законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

1-й відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності вказаного представника за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за підсумками конкурсу з продажу групи інвентарних об'єктів, що перебували на балансі ВЕП «Держпром» по вул. Котлова, 54, згідно з протоколом № 4 про визнання переможця конкурсу від 03.11.2008 р., затвердженого головою Харківської обласної ради 06.10.2008 р., Територіальною громадою сіл, селищ, міст Харківської області в особі Харківської обласної ради в особі голови обласної ради Чернова Сергія Івановича (продавець) на підставі договору купівлі-продажу інвентарних об'єктів № 30-К від 23.01.2009 р. було передано у власність ТОВ «Високі енергетичні технології» в особі генерального директора товариства Чумаченко Олега Юрійовича інвентарні об'єкти згідно з переліком, зазначеним у Додатку до цього договору, який є невід'ємною частиною, в тому числі: нежитлові будівлі: літ. «А-1» площею 131,1 м2, «Б-1» площею 133,3 м2, «В-1» площею 242,5 м2, «Г-1» площею 159,1 м2, «Д-1» площею 92,7 м2, «Е-1» площею 137,9 м2, «Ж-1» площею 494,8 м2, «З-1-2» площею 613,9 м2, «И-1» площею 6,7 м2, «К-1» площею 531,4 м2, «Л-1» площею 15,3 м2, «Н-1» площею 60,0 м2, які розташовані за адресою: вул. Котлова, 54 та зобов'язано виконати умови, передбачені договором. Договір було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т.П. та зареєстровано в реєстрі за № 40.

22.06.2011 р. ТОВ «Високі енергетичні технології» в особі директора Чумаченка О.Ю. уклало договір купівлі-продажу частини нежитлових приміщень з акціонерним товариством «А.М.Б.» в особі заступника генерального директора Луніна О.І., відповідно до п. 1.2 якого майно, що відчужується за цим договором, складається з 1/2 частини нежитлових будівель літ. «А-1» (цегла), загальною площею 131,1 м2, літ. «В-1» (цегла) загальною площею 242,5 м2, літ. «Г-1» (цегла) загальною площею 159,1 м2, літ. «Д-1» (цегла) загальною площею 92,7 м2, літ. «Е-1» (цегла) загальною площею 137,9 м2, літ. «Ж-1» (цегла) загальною площею 494,8 м2, літ. «З-1-2» (цегла) загальною площею 613,9 м2, літ. «И-1» (цегла) загальною площ 6,7 м2, літ. «К-1» (метал) загальною площею 531,4 м2, літ. «Л-1» (цегла) загальною площею 15,3 м2, літ. «Н-1» (цегла) загальною площею 60,0 м2, що знаходяться за адресою м. Харків, вул. Котлова, 54.

23.06.2011 р. між ТОВ «Високі енергетичні технології» та АТ «А.М.Б.» також було укладено договір купівлі-продажу частини нежитлових приміщень, згідно з п. 1.2 якого ТОВ «Високі енергетичні технології» передало у власність АТ «А.М.Б.» майно, яке складається з 1/2 частини нежитлових будівель літ. «А-1» (цегла) загальною площею 131,1 м2, літ. «В-1» (цегла), загальною площею 242,5 м2, літ. «Г-1» (цегла) загальною площею 159,1 м2, літ. «Д-1» (цегла) загальною площею 92,7 м2, літ. «Е-1» (цегла) загальною площею 137,9 м2, літ. «Ж-1» (цегла) загальною площею 494,8 м2, літ. «З-1-2» (цегла) загальною площею 613,9 м2, літ. «И-1» (цегла) загальною площею 6,7 м2, літ. «К-1» (метал) загальною площею 531,4 м2, літ. «Л-1» (цегла) загальною площею 15,3 м2, літ. «Н-1» (цегла) загальною площею 60,0 м2, що знаходяться за адресою м. Харків, вул. Котлова, 54.

Вказані договори купівлі-продажу були посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Мартиросян І.Е. та зареєстровані в Державному реєстрі правочинів, що підтверджено витягами з Державного реєстру правочинів, відповідно № 10045801 від 22.06.2011 р. та № 10047868 від 23.06.2011 р.

Відповідно до п. 2.1 договорів продаж частини нежитлових приміщень за домовленістю сторін вчиняється за 547860,00 грн.

Пунктом 2.2 договорів сторони підтвердили факт повного розрахунку за продану частину нежитлових приміщень.

На виконання спірних договорів сторонами було укладено акти приймання-передачі нерухомого майна від 22.06.2011 р. та від 23.06.2011 р. та проведено державну реєстрацію право власності АТ «А.М.Б.» на продані за спірними договорами нежитлові будівлі.

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить визнати недійсними договори купівлі-продажу частини нежитлових приміщень, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Високі енергетичні технології» та акціонерним товариством «А.М.Б.» 22.06.2011 року та 23.06.2011 року та застосувати наслідки недійсного правочину, посилаючись на те, що спірні договори не відповідають вимогам частини 1 статті 203, ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки вони суперечать вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а саме, ст. 377 ЦК України, через відсутність в оспорюваних договорах розміру та кадастрового номеру земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, які є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти та ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України, якою також встановлено, що істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти, а також моральним засадам суспільства, так як ці правочини були вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цими правочинами, що на підставі ст. 234 ЦК України тягне за собою визнання судом такого правочину недійсним.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що спірні договори було укладено підприємствами (відповідачами), керівниками яких на момент їх укладення була одна й та сама особа - Чумаченко О.Ю., одним із засновників яких був Лебеденко О.О., з метою ухилення від зобов'язань щодо оформлення відповідно до діючого законодавства права користування на земельну ділянку та з метою приховання перших відповідачем від державних виконавців майна направлене на уникнення виконання рішення судів, що свідчить про відсутність наміру на реальне настання правових наслідків.

Наведені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в рішенні, виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать, що за підсумками конкурсу з продажу групи інвентарних об'єктів, що перебували на балансі ВЕП «Держпром» по вул. Котлова, 54, згідно з протоколом № 4 про визнання переможця конкурсу від 03.11.2008, затвердженого головою Харківської обласної ради 06.10.2008 р., Харківською обласною радою в особі голови обласної ради Чернова Сергія Івановича (продавець) на підставі договору купівлі-продажу інвентарних об'єктів № 30-К від 23.01.2009 р. передано у власність ТОВ «Високі енергетичні технології» в особі генерального директора товариства Чумаченка Олега Юрійовича інвентарні об'єкти згідно з переліком, зазначеним у Додатку до цього договору, який є невід'ємною частиною, в тому числі: нежитлові будівлі: літ. «А-1» площею 131,1 м2, «Б-1» площею 133,3 м2, «В-1» площею 242,5 м2, «Г-1» площею 159,1 м2, «Д-1» площею 92,7 м2, «Б-1» площею 137,9 м2, «Ж-1» площею 494,8 м2, « 3-1-2» площею 613,9 м2, «И-1» площею 6,7 м2, «К-1» площею 531,4 м2, «Л-1» площею 15,3 м2, «Н-1» площею 60,0 м2, яка розташовані за адресою: вул. Котлова, 54, та зобов'язано виконати умови, передбачені договором.

Відповідно до пункту 5.1 вказаного договору кожна сторона зобов'язується виконувати обов'язки, покладені на неї цим договором, сприяти другій стороні у виконанні її обов'язків та має право вимагати від другої сторони виконання належним чином її обов'язків.

Пунктом 5.4.5. договору на покупця покладено обов'язок щодо вжиття заходів по оформленню (переоформлення) земельної ділянки відповідно до вимог чинного законодавства України, протягом одного року від переходу до "Покупця" права власності на об'єкт приватизації.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Тобто, правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. При цьому новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства.

Згідно з ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

На підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 27 грудня 1995 року № 1032 ВЕП «Держпром» надано в постійне користування земельну ділянку загальною площею 1,6318 га по вул. Котлова, 54 для експлуатації та обслуговування адміністративних, житлових, виробничих та допоміжних будівель і споруд (державний акт на право постійного користування землею від 04.07.1996 року № 115).

На підставі рішення 37 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 06 липня 2005 року № 130/05 ВЕП «Держпром» припинено право користування земельними ділянками площею 0,0831 га, 0,0698 га та 0,0514 га (державний акт на право постійного користування землею від 04 липня 1996 року № 115) за його добровільною відмовою (лист від 30 листопада 2004 року № 2053).

На підставі рішення 31 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 25 лютого 2009 року № 20/09 ВЕП «Держпром» припинено право користування земельною ділянкою площею 0,3625 га (державний акт на право постійного користування землею від 04 липня 1996 року № 115) по вул. Котлова, 54, за його добровільною відмовою (лист від 03 вересня 2008 року № 766).

Згідно актів обстеження земельної ділянки від 14 лютого 2013 року № 692 та від 17 вересня 2012 року № 3026/12 вищезазначена земельна ділянка площею 1,0650 га по вул. Котлова, 54 використовується АТ «А.М.Б.». та гр. Лаутой А.О. для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих та допоміжних будівель і споруд (під магазин, СТО та складські приміщення). Право користування зазначеною земельною ділянкою по вул. Котлова, 54 не переоформлено.

Статтею 92 Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік суб'єктів, яким можуть бути надані земельні ділянки у постійне користування, а саме: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування».

Статтею 19 земельного кодексу України встановлено вичерпний перелік категорій земель України за основним цільовим призначенням.

У свою чергу, у межах категорії земель, земельні ділянки поділяються за конкретним цільовим призначенням.

Тобто, вказаний перелік є виключним. Громадяни та юридичні особи приватного права не можуть бути суб'єктами права постійного користування земельними ділянками. Власники нежитлових будівель у м. Харкові зобов'язані посвідчити право користування земельними ділянками, необхідними для обслуговування належних будівель, договорами оренди.

Згідно зі статтею 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

При вирішенні питання про наявність порушення прав територіальної громади міста необхідно враховувати принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та об'єктів нерухомості, які на ній розташовані.

Цей принцип випливає із самої природи речей: незалежно від того, хто фактично володіє, користується або розпоряджається ділянкою, кому належить право власності на відповідний будинок, будівлю або споруду. Отже, допускати поділ власності на земельну ділянку та розташовані на ній об'єкти нерухомості призводить до порушення, зокрема, прав територіальної громади і держави в цілому.

Відповідно до статті 12 та пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час укладання спірних договорів) земельні ділянки є державною власністю, повноваження щодо розпорядження ними в межах м. Харкова здійснюють відповідні міські ради, тобто Харківська міська рада.

Своєчасне формування та оформлення в межах міста земельних ділянок, використання їх у відповідності до вимог закону значною мірою впливає на економічний розвиток як місцевих громад, так і держави в цілому. Тому в цілому такі інтереси не можна відокремлювати один від одного.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (пункт 2 частини 3 статті 6 ЦК України).

Статтею 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (стаття 124 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 12 Статуту територіальної громади м. Харкова (затверджений в новій редакції рішенням Харківської міської ради від 04 липня 2007 року № 121/07) до розмежування земель державної і комунальної власності міська рада розпоряджається землями в межах міста Харкова, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

В обґрунтування порушення прав позивача слід зазначити, що на момент придбання вказаної нерухомості 1-м відповідачем за договором купівлі-продажу № 30-к з Харківською обласною радою діяла редакція статті 120 Земельного кодексу України, відповідно до якої якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

При продажу об'єктів нерухомості 2-го відповідачу стаття 120 ЗК України вже діяла в іншій редакції, відповідно до якої якщо жилий будинок, будівля або споруда, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. При цьому новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства.

Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Оскільки на земельній ділянці розташована низка об'єктів, придбаних ТОВ «Високі енергетичні технології», то виникає необхідність у формуванні нової земельної ділянки, що обслуговує усі придбані на ній об'єкти нерухомості.

Невиконання вимог договору з боку ТОВ «Високі енергетичні технології» і укладення договорів від 22 та 23 червня 2011 року без попередньо сформованої земельної ділянки призвело до того, що на теперішній час неможливо визначити, в якому обсязі 2-й відповідач набув права користування земельною ділянкою, а відповідно і до неможливості укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки.

Також для вирішення Харківською міською радою питання щодо припинення права постійного користування на частину спірної земельної ділянки ОК ВЕП «Держпром» та передачі її ТОВ «Високі енергетичні технології» повинно було б враховано низка обов'язкових умов, зокрема, звернення нового користувача з відповідним пакетом документів.

Ухилення від виконання своїх обов'язків призвело до того, що і на теперішній час залишається не вирішеним питання, що суттєво впливає на поповнення місцевого та державного бюджету, яка земельна ділянка залишається у державній власності, а на яку необхідно припинити право користування з метою передачі її в оренду.

Слід враховувати, що початково до набувача (ТОВ «Високі енергетичні технології») перейшло право користування на частину первісної земельної ділянки (нову земельну ділянку). Засади такого переходу є тими самими, що і у випадку переходу права власності, тобто формування земельної ділянки, з визначенням її меж площі конфігурації шляхом розробки технічної документації або проекту землеустрою.

Такі обставини призводять до значних бюджетних втрат як з боку держави, так і з боку Харківської міської ради, якій наносяться збитки у вигляді неодержаного доходу у вигляді розміру орендної плати.

Невизначеність в роз'єднанні земельної ділянки при наявності Державного акту на земельну ділянку в цілому позбавляє Харківську міську раду на даний час обирати інший спосіб захисту своїх прав, зокрема стягнення збитків.

Отже, твердження 2-го відповідача про те, що позивач не зазнав збитків, оскільки за цей період сплачувався податок за землю, не відповідає дійсності, оскільки саме сплата земельного податку замість орендної плати призводить до значних бюджетних втрат у вигляді неодержаного доходу.

Необґрунтованими, на думку колегії суддів, є також твердження 2-го відповідача про настання реальних правових наслідків за спірними правочинами з огляду на наступне.

Актом обстеження земельної ділянки від 17.09.2012 р. № 3026/12, складеним відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління земельних відносин, встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 27.12.1995 р. № 1032 виробничо-експлуатаційному підприємству «Держпром» надано в постійне користування земельну ділянку загальною площею 1,6318 га по вул. Котлова, 54 для експлуатації та обслуговування адміністративних, житлових виробничих та допоміжних будівель і споруд, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею від 04.07.1996 р. № 115.

Земельна ділянка меншою площею 1,0650 га по вул. Котлова, 54 у м. Харкові використовується АТ «А.М.Б.» та гр. Лаутою А.О. для експлуатації та обслуговування адміністративних, житлових виробничих та допоміжних приміщень.

Зміна площі земельної ділянки тягне за собою зміну її конфігурації і, як наслідок, переміщення її меж, у зв'язку з чим виникає нова (інша) земельна ділянка, яка повинна бути переоформлена на підставі розробленого та погодженого у встановленому законом порядку проекту відведення (проекту землеустрою), що є обов'язком відповідачів.

Бездіяльність відповідачів підтверджується, зокрема, відсутністю поданої до Харківської міської ради відповідної заяви (клопотання), як цього вимагає стаття 16 Закону України «Про оренду землі», тому судом першої інстанції правомірно встановлено, що відповідачі від вчинення таких дій ухиляються, що свідчить про порушення прав позивача та право звернення до суду з позовними вимогами про визнання недійсними договорів купівлі-продажу часток нерухомого майна від 22.06.2011 р. та 23.06.2011 р., укладених між ТОВ «Високі енергетичні технології» та АТ «А.М.Б.», та застосування наслідків їх недійсності.

Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину, про що зазначено у частині 3 статті 215 ЦК України.

Крім того, слід зазначити, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 655 ЦК України).

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути, зокрема, майнові права (частина 2 статті 656 ЦК України).

Однією з форм договорів купівлі-продажу є договір купівлі-продажу нерухомого майна, що укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (частина 1 статті 657 ЦК України).

Тобто за договорами купівлі-продажу відчужуються, зокрема, об'єкти нерухомого майна, а не частина у праві власності, як вважає 2-й відповідач.

Кваліфікація об'єктів як нерухомого майна у справах про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна здійснюється відповідно до статей 181, 190 та 191 Цивільного кодексу України.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість), відповідно до частини 1 статті 181 ЦК України, належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Оскільки за спірними договорами відчужувались саме об'єкти нерухомого майна, 2-м відповідачем невірно розтлумачені положення ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України.

Крім того, зі змісту договорів, на що посилається 2-й відповідач, не вбачається, що передається ідеальна частка, оскільки ідеальна частка виділяється в натурі, чого відповідачами зроблено не було. Договір про порядок користування майном не здійснює такий виділ.

Відповідно до частин 1, 2 статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до частини 1 статті 356 ЦК України спільною частковою власністю є власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Поняття «ідеальна частка» існує разом з поняттям «спільна власність». Саме з виділення зі спільної сумісної власності частки в натурі, що і є ідеальною, починається спільна часткова власність.

Згідно з пунктами 1.3. спірних договорів на момент їх укладення майно, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 54, належало ТОВ «Високі енергетичні технології» на праві приватної власності. Після укладання спірних договорів АТ «А.М.Б.» також отримало майно у приватну власність, що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами про державну реєстрацію прав.

Крім того, є безпідставним посилання 2-го відповідача на Методичні рекомендації щодо застосування нотаріусами деяких положень цивільного та земельного законодавства при посвідченні правочинів, предметом яких є нерухоме майно, затверджених на засіданні Консультативно-методичної Ради з питань нотаріату при Департаменті нотаріату, фінансового моніторингу юридичних послуг та реєстрації адвокатських об'єднань від 26 листопада 2010 року.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено у Законі України «Про нотаріат». Правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі України (стаття 2 зазначеного Закону України).

На момент укладення спірних договорів при вчиненні нотаріальних дій нотаріуси керувалися Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5.

Методичні рекомендації, на які посилається 2-й відповідач, не є нормативно-правовим актом, не мають юридичної сили і носять рекомендаційний характер.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України розмір земельної ділянки та кадастровий номер є істотними умовами договору, який передбачає перехід права власності на земельну ділянку, що є предметом договору.

Згідно з частиною 6 статті 120 Земельного кодексу України істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Отже, розмір та кадастровий номер земельної ділянки - це істотні умови договору, що визначені такими за законом. Визнання саме цих умов сторонами законом не вимагається. До того ж, вони є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальна площа земельної ділянки по вул. Котлова, 54, на якій розміщені зазначені нежитлові будівлі, складає 2618,7 м2.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних договорів, при їх укладенні відповідачі не отримали кадастровий номер на земельну ділянку, а отже, і не виконали вимоги чинного законодавства щодо істотних умов договору. Оформлення договорів із зазначенням в них розміру земельної ділянки та її кадастрового номера передує укладенню договорів оренди земельної ділянки.

Так при укладанні спірних договорів, за якими відчужувалися нежитлові будівлі, повинна оформлятися земельна ділянка, на якій вони розташовані, після цього укладатися договір оренди і на його виконання повинна сплачуватися орендна плата, чого відповідачами зроблено не було.

Що стосується посилання 2-го відповідача в апеляційній скарзі на необхідність залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ліпінської (Мартиросян) І.Е., то суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні такого клопотання, у зв'язку з тим, що нотаріуси, що посвідчували правочини, залучаються до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса.

Проте, слід зазначити, що позивачем не висувалися вимоги стосовно дій нотаріуса, предметом спору по даній справі є визнання договорів купівлі-продажу недійсними.

Також колегія суддів погоджується з висновкому суду першої інстанції про те, що згідно з витягами з ЄДРПОУ про реєстрацію від 18.09.2012 р. як у ТОВ «Високі енергетичні технології», так і у АТ «А.М.Б.» керівником та особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності у тому числі підписувати договори є Чумаченко Олег Юрійович .

Відповідно до витягу з ЄДРПОУ про реєстрацію від 18.09.2012 р. засновником (учасником) ТОВ «Високі енергетичні технології» є Лебеденко Олександр Олексійович, що мешкає за адресою: вул. Уборевича, 12, кв. 151, м. Харків, 61144 - розмір внеску до статутного фонду 46250 грн. Дата державної реєстрації юридичної особи 28.12.1994 р.

Згідно з витягом з ЄДРПОУ про реєстрацію від 18.09.2012 р. засновками АТ «А.М.Б.» є Лебеденко Олександр Олексійович, що мешкає за адресою: вул. Уборевича, 12, кв. 151, м. Харків, 61144 - розмір внеску до статутного фонду 375,00 грн. і Бочкова Анна Степанівна, що мешкає за тією ж адресою, а саме: вул. Уборевича, 12, кв. 151, м. Харків, 61144 - розмір внеску до статутного фонду 375,00 грн. Дата державної реєстрації юридичної особи 07.05.1999 р.

На момент укладення спірних договорів керівником обох зазначених підприємств та особою, яка їх підписала була одна й та сама особа - Чумаченко О.Ю., одним із засновників обох підприємств був Лебеденко О.О.

Відповідно до глави 7 розділу 2 Цивільного кодексу України власником майна юридичної особи є саме засновники (учасники) юридичної особи, які передають юридичній особі своє майно у господарське відання або оперативне управління, необхідне для досягнення мети діяльності юридичної особи.

До загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, також належить те, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України).

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є фіктивним (частина 1 статті 234 ЦК України).

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Договори, що оскаржуються, є договорами купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

проте, колегія суддів приходить до висновку, що спірні правочини вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «Високі енергетичні технології» набуло право власності на нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 54, згідно з договором купівлі-продажу групи інвентарних об'єктів № 30-к ще 23 січня 2009 року, проте зареєструвало його в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, який веде КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» лише 16 березня 2011 року (пункти 1.3. оскаржуваних договорів).

Проте, як вбачається з довідки «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 11.04.2011 р., станом на цей день за ТОВ «Високі енергетичні технології» право власності на об'єкти нерухомого майна не зареєстровано (копія довідки є в матеріалах справи).

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Разом з тим, особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина 7 статті 12 вказаного Закону).

Враховуючи викладене, з урахуванням невиконання боржником у добровільному порядку та за виконавчими провадженнями рішень суду про стягнення заборгованості перед стягувачами, невжиття боржником необхідних заходів для погашення заборгованості, колегія суддів правомірно вбачає у діях відповідачів, пов'язаних з продажем за спірними договорами нерухомого майна, ознаки умислу, спрямованого на уникнення виконання рішень суду, через вчинення боржником дій - продаж нерухомого майна 2-му відповідачу, засновником якого є особа, яка також є засновником ТОВ «Високі енергетичні технології», на яке могло бути накладено арешт та звернено стягнення.

За спірними договорами відповідні грошові суми (1095720 грн.) перераховані на розрахунковий рахунок ТОВ «Високі енергетичні технології». Проте, за рахунок цих коштів заборгованість перед стягувачами не погашено.

Крім того, 2-й відповідач вважає доведеними обставини, що не встановлювалися судом, посилаючись на існування з 2006 року боргу ТОВ «Високі енергетичні технології» перед АТ «А.М.Б.», проте, цей факт ним не доведений і не має відношення до предмету спора.

Тому суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання 2-го відповідача на надані ним договори купівлі-продажу № 16/10-06 від 16 жовтня 2006 року з додатковою угодою до нього від 03 серпня 2009 року, договір купівлі-продажу № 03/08 від 03 серпня 2007 року з додатковою угодою до нього від 03 серпня 2009 року, які укладені між ТОВ «Високі енергетичні технології» та АТ «А.М.Б.», та протокол заліку грошових вимог від 23 червня 2011 року як на підставу здійснення оплати за придбані за спірними договорами частини нежитлових приміщень, виходячи з наступного.

За договорами № 16/10-06 та № 03/08 мали бути перераховані кошти за поставку мазуту марки М100, проте 2-м відповідачем не обґрунтовано зв'язок цих договорів з предметом даної справи.

Згідно з пунктами 2.1., 2.2. оскаржуваних договорів продаж частини нежитлових приміщень за домовленістю сторін вчиняється за 547860, 00 грн., які отримані продавцем від покупця ще до підписання цього договору, та перераховані на його розрахунковий рахунок. Сторони підтверджують факт повного розрахунку за продану частину нежитлових приміщень. Проте, у оскаржуваних договорах не зазначено, що кошти перераховувалися за договорами № 16/10-06 та № 03/08 та належних доказів зазначених фактів не надано.

У договорах № 16/10-06 та № 03/08 не зазначено строки виконання зобов'язань за ними у відповідності до частини 1 статті 692 ЦК України, за якою покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Інший строк оплати товару договорами не встановлений. Тому АТ «А.М.Б.» повинно було оплатити товар тільки після його прийняття.

Також судом правомірно відхилено посилання 2-го відповідача на протокол заліку грошових вимог від 23 червня 2011 року щодо взаємозаліку грошових вимог за означеними вище договорами № 16/10-06 та № 03/08, оскільки в даному випадку не має факту припинення зобов'язання зарахуванням, як це передбачено у частині 1 статті 601 ЦК України, тому що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

В даному випадку для припинення зобов'язань зарахуванням необхідна наявність низки умов, а саме, зарахування можливе у разі, коли зобов'язання є зустрічним. Для зарахування необхідна наявність двох зобов'язань. При цьому особа, що виступає кредитором по першому з них, повинна бути боржником по другому, і, навпаки, боржник по першому зобов'язанню повинен бути кредитором по другому з них. До того ж, вимоги, які підлягають зарахуванню, повинні бути однорідними.

Проте, зазначені вище зобов'язання не є однорідними, оскільки предметом договорів № 16/10-06 та № 03/08, відповідно до додаткових угод є нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 54; за договорами від 22 та 23 червня 2011 року - 1/2 частина нежитлових будівель із зазначенням відповідних літер і їх загальної площі; відповідно до пунктів 2.1. договорів від 22 та 23 червня 2011 року кошти вже були перераховані, тобто зобов'язання фінансового характеру за спірними договорами у АТ «А.М.Б.» перед ТОВ «Високі енергетичні технології» відсутні.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірні договори вчинено без наміру створення правових наслідків.

Вказані факти є підтвердженням того, що вищевказані правочини укладені саме з метою ухилення від зобов'язань щодо оформлення відповідно до чинного законодавства України права користування на земельну ділянку, що свідчить про відсутність наміру на реальне настання правових наслідків.

Враховуючи викладене вище, в момент вчинення правочину - укладення оскаржуваних договорів купівлі-продажу нежитлових будівель від 22.06.2011 р. та 23.06.2011 р., сторонами були недодержані вимоги частин 1, 5 статті 203 ЦК України, згідно яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд може захистити цивільне право або інтерес способами, встановленими договором або законом. Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 16 ЦК України та пунктом 2 частини 2 статті 20 ГК України належним способом захисту порушеного права в даному разі є визнання правочину недійсним (визнання недійсними господарських угод).

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина 1 статті 236 ЦК України).

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина 1 статті 216 ЦК України, частина 2 статті 208 ГК України).

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги другого відповідача відмовити.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2012 р. у справі № 5023/4025/12 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 08.04.2013 року

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.