Ухвала суду № 30661211, 09.04.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-11614/12/0170/23

09.04.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Кондрак Н.Й. ,

Горошко Н.П.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Алексєєва Т.В.) від 30.11.2012 у справі № 2а-11614/12/0170/23,

за позовом Керченського міського центру зайнятості (вул. Кірова, 5, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)

до ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про стягнення 1376,77 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.11.2012 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь Керченського міського центру зайнятості (вул. Кірова, 5, Керч, Автономна Республіка Крим, 98300, р/р 37171001000358, ОКПО20708617, МФО 824026 в ГУДК в АР Крим м. Сімферополь) суму в розмірі 1376,77 грн.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.11.2012.

Апеляційну скаргу було мотивовано тим, що відповідача було звільнено в жовтні 2010 року з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Простор" та з 07.03.2011 року відповідач працював в іншій організації. Так, відповідач вказує на те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Простор" скористалось персональними даними відповідача у особистих цілях.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2, проведено необхідні підготовчі дії, передбачені статтею 190 Кодексу адміністративного судочинства України, які достатні для закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2013 року закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 09.04.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку. Позивач надав клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Суд перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Керченський міський центр зайнятості звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення 1376,77 грн.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтував тим, що ОСОБА_2 в період находження на обліку в Керченському міському центру зайнятості, у якості безробітного, знаходився в трудових відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Простор» та безпідставно отримав допомогу по безробіттю за період 09.12.2010 р. по 07.03.2011 р.

Відповідно до частини 2 статті 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" №1533-III від 02.03.2000 року, функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Так, правовий статус центрів зайнятості визначений Законом України "Про зайнятість населення" № 803-XII від 01.03.1991 року, статтею 18 якого встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Отже, позивач, реалізуючи свої завдання та функції у відносинах з фізичними та юридичними особами являється органами виконавчої влади та, відповідно, є суб'єктом владних повноважень.

Крім того, встановлено, що центри зайнятості населення відносяться до робочих органів виконавчої дирекції Фонду, у той же час повноваження центрів зайнятості визначені абзацом 9 пункту 2 статті 19 Закону України "Про зайнятість населення" № 803-XII від 01.03.1991 року, відповідно до якого Державна служба зайнятості має право в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.

Згідно з п.6 Порядку, розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року №357 якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених з дня призначення виплат стягуються з такої особи відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Так, пунктом 7 Порядку, розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року №357 встановлено, що у разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

У відповідності до ст.6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Статтею 25 Закону України "Про зайнятість населення" встановлено, що держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю. Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Згідно з ст.7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" одним з видів забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю.

Відповідно до п.1 ст.22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Згідно з п.3 ст. 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, громадянин ОСОБА_2 перебував на обліку як безробітний у Керченському міському центрі зайнятості у період з 09.12.2010 р. по 07.03.2011 р., був знятий з обліку у зв'язку з самостійним працевлаштуванням.

Так, відповідач за період з 16.12.2010 р. по 06.03.2011 р. отримав матеріальне забезпечення на випадок безробіття у розмірі 1376,77 грн.

В результаті обміну інформацією, позивачем було отримано інформацію від органу Державної податкової служби згідно якої, відповідач мав укладений договір з ТОВ «Компанія» «Простор» та отримував доходи в період знаходження на обліку в Керченському міському центрі зайнятості (а саме у першому кварталі 2011 р.).

У відповідності до акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" №136, громадянин ОСОБА_2 був прийнятий на роботу до ТОВ «Компанія «Простор» згідно наказу від 01.10.2010 р. №13-к 19.04.2011 р. та був звільнений згідно наказу від 19.04.2011 р. за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України. Згідно з розрахунково-платіжними відомостями відповідачу була нарахована та сплачена заробітна плата за січень, лютий та березень 2011 р., що було відображено у формі №1ДФ з 1 кв. 2011 р.

Частинами 2, 3 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено наступне: застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення в наслідок умисного невиконання ним своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до абз. 1 п.3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення відповідачу внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними підлягає стягненню з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Так, згідно з п.1 ч.1 ст.31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

За викладених обставин, відповідачем було безпідставно отримано матеріальне забезпечення на випадок безробіття у розмірі 1376,77 грн., нарахована та отримана відповідачем допомога по безробіттю в розмірі 1376,77 грн., останнім не повернута. Крім того, відповідно до положень ч.1,2 ст. 71 КАС України, відповідачем не надано доказів сплати заборгованості.

Приймаючи до уваги вищенаведене, судова колегія зазначає, що доводи які викладено в апеляційній скарзі спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.11.2012 у справі № 2а-11614/12/0170/23 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О.А.Щепанська

Судді Н.Й. Кондрак

Н.П.Горошко