Постанова № 30661091, 12.04.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2013 р. Справа № 920/282/13-г

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Лакізи В.В., судді Шевель О.В.,

при секретарі Ткаченко Н.І.,

представники сторін:

від позивача - Кожушко С.В. - за довіреністю від 01.03.2013р.;

від відповідача - Гузенко Є.В. - за довіреністю від 05.01.2013р. №10;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УК.АЗ.-Дружба", м. Суми (вх. 966С\2)

на ухвалу господарського суду Сумської області від 13.02.2013р.

у справі № 920/282/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інвестсервіс", м. Полтава

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "УК.АЗ.-Дружба", м. Суми

про стягнення 5727227, 50 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 13.02.2013р. у справі №920/282/13-г (суддя Заєць С.В.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інвестсервіс" про забезпечення позову задоволено частково; накладено арешт на майно та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "УК.АЗ.-Дружба"; в іншій частині відмовлено. В частині задоволення ухвала суду з посиланням на ст.ст.66,67ГПК України мотивована тим, що позивачем доведено необхідність вжиття заходів до забезпечення позову.

Товариство з обмеженою відповідальністю "УК.АЗ.-Дружба" (відповідач у справі) з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 13.02.2013р. про забезпечення позову у справі №920/282/13-г. В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказує на те, що вказана ухвала є необґрунтованою, оскільки не міститись обґрунтування, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення. Крім того, на думку апелянта, в порушення вимог процесуального законодавства, суд першої інстанції наклав арешт на грошові кошти без обмеження розміром суми позовних вимог та наклав арешт на все майно, яке належить на праві приватної власності позивачу, що ставить під загрозу можливість сплати податків та інших обов'язкових платежів, унеможливлює сплату заробітної плати найманим працівникам та є порушенням збалансованості інтересів сторін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інвестсервіс" (позивач у справі) відзивом на апеляційну скаргу заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду - без змін. Зокрема, позивач вказує на те, що після припинення виконання зобов'язань ТОВ "УК.АЗ.-Дружба" за договором на постачання природного газу позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про оплату боргу та про необхідність перевірки наявності предмета застави, однак вони були проігноровані, що свідчить про ухилення відповідача від виконання договірних зобов'язань. Також зазначає, що після винесення оскаржуваної ухвали судом першої інстанції державним виконавцем складено акт від 27.02.2013р. про відсутність за вказаною адресою майна, належного ТОВ «УК.АЗ.-Дружба».

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та просив ухвалу господарського суду Сумської області від 13.02.2013р. у справі №920/128/13-г скасувати, апеляційну скаргу - задовольнити.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, а ухвалу господарського суду Сумської області від 13.02.2013р. у справі №920/282/13-г - залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволенню, виходячи із наступного.

13.02.2013р. ТОВ "Компанія "Інвестсервіс" звернулось до господарського суду Сумської області з позовною заявою до ТОВ «УК.АЗ.-Дружба» про стягнення 5187797,73грн. основного боргу, 387645,84 штрафу, 113829 пені, 22765 3% річних, 15190грн. інфляційних втрат. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним було поставлено природний газ відповідачеві на підставі договору на постачання природного газу від 29.08.2012р. №97/ДІ, проте відповідач не виконав прийняті на себе зобов'язання та не сплатив кошти за поставлений природний газ, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 5187797,73грн.

З матеріалів справи вбачається, що 29.08.2012р. між ТОВ «Компанія «Інвестсервіс» (постачальником) та ТОВ «УК.АЗ.-Дружба» (споживачем) укладений договір на постачання природного газу №97/ДІ., п.1.1 якого встановлено, що постачальник зобов'язується передати у власність споживача в 2012 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору (а.с.19-23 копій матеріалів справи).

На виконання умов договору на постачання природного газу від 29.08.2012р. №97/ДІ між ТОВ «УК.АЗ.-Дружба» (заставодавцем) та ТОВ «Компанія «Інвестсервіс» (заставодержателем) укладений договір застави від 15.11.2012р., п.1.1 якого передбачено, що за цим договором заставодавець передає в заставу заставодержателю у якості забезпечення виконання заставодавцем зобов'язань за договором на постачання природного газу від 29.08.2012р. №97/ДІ наступне майно: цукор білий кристалічний з цукрового буряку виробництва 2012року у кількості 1482тон, балансовою вартістю 8151000грн.(а.с.28-31 копій матеріалів справи).

Відповідно до п.1.2 вказаного договору загальна вартість предмета застави визначена за погодженням сторін і становить 7372950грн.

Згідно із п.п.2.4.7, 2.4.5 цього договору заставодержатель має право: за рахунок предмета застави задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, неустойку (пеню), необхідні витрати на утримання предмета застави, а також витрати щодо задоволення вимог заставодержателя за договором на постачання природного газу та цим договором; звернути стягнення на предмет застави відповідно до чинного законодавства України у разі, коли на дату виконання заставодавцем зобов'язань за договором на постачання природного газу, забезпечених заставою за цим договором (з урахуванням строку вказано у п. 1.3.1 цього договору), вони не будуть виконані.

Одночасно з позовом ТОВ "Компанія "Інвестсервіс" подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить накласти арешт на майно та грошові кошти ТОВ «УК.АЗ.-Дружба», а також заборонити відповідачеві вчиняти дії щодо відчуження належного йому нерухомого та рухомого майна. Вказана заява обґрунтована тим, що відповідач ігнорує вимоги ТОВ "Компанія "Інвестсервіс" про сплату боргу, що свідчить про стійке небажання ТОВ «УК.АЗ.-Дружба» погасити наявну заборгованість (а.с.3 копій матеріалів справи).

13.02.2013р. господарським судом Сумської області прийнято оскаржувану ухвалу з підстав, зазначених вище.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Частиною 1 статті 67 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Згідно з пунктом 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до пункту 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником. За позовами про визнання права власності (іншого речового права) або витребування майна арешт може бути лише накладений на індивідуальне визначене майно. В такому разі в ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, та за необхідності місцезнаходження майна.

Місцевим господарським судом при винесенні оскарженої ухвали не було надано юридичного аналізу наведеним правовим положенням в контексті спірних правовідносин, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі.

Так, при винесенні оскарженої ухвали господарським судом не враховано, що предметом спору у даній справі є стягнення грошових коштів в якості заборгованості за договором поставки, а тому застосування в якості заходу забезпечення позову арешту на майно відповідача не відповідає вимогам, на забезпечення яких він вживається. При накладання арешту на грошові кошти піддані арешту кошти не обмежено розміром суми позову та можливих судових витрат.

Крім того, судом першої інстанції не прийнято до уваги, що накладення арешту та майно та грошові кошти у повному обсязі призведе до зупинення господарської діяльності відповідача, оскільки останній буде позбавлений можливості здійснювали будь-які операції, зокрема, по сплаті податків, зборів та інших обов'язкових платежів та по виплаті заробітної плати.

Також колегія суддів зазначає, що позивачем при поданні заяви про забезпечення позову жодним чином не обґрунтовано підстав для забезпечення позову, а посилання на невиконання умов договору та відсутність відповідей на його вимоги не свідчить про можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд, розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, не дослідив, чи містить вказана заява передбачені Господарським процесуальним кодексом підстави для забезпечення позову. Отже, вимоги ТОВ «Компанія «Інвестсервіс» про забезпечення позову були задоволенні при недоведенні обставин, що можуть свідчити про необхідність забезпечення позову.

В ухвалі місцевого господарського суду про вжиття заходів до забезпечення не вказано, в чому саме полягає ймовірність та обґрунтованість припущення, що кошти та майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення до нього позову, можуть зникнути на момент виконання рішення, з огляду на його суб'єктивні дії, не містить посилання на докази, що обґрунтовують припущення позивача, а отже оскаржувана ухвала не відповідає вимогам процесуального законодавства.

Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що заяву ТОВ «Компанія «Інвестсервіс» про вжиття заходів до забезпечення позову розглянуто судом першої інстанції без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що призвело до прийняття оскарженої ухвали з помилковим застосуванням норм процесуального права.

Застосувавши заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти та майно ТОВ «УК.АЗ.-Дружба», суд першої інстанції не обґрунтував необхідність вжиття таких заходів та чим їх невжиття може утруднити виконання судового рішення.

З огляду на викладене, апеляційна скарга ТОВ "УК.АЗ.-Дружба» підлягає до задоволення, ухвалу господарського суду Сумської області від 13.02.2013р. у справі 920/282/13-г слід скасувати в частині задоволення заяви ТОВ "Компанія "Інвестсервіс" про забезпечення позову та накладення арешту на майно та грошові кошти ТОВ "УК.АЗ.-Дружба», як таку, що прийнята з неповним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, п. п.1,4 ч.1 ст. 104, ст. ст.105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УК.АЗ.-Дружба", м. Суми задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Сумської області від 13.02.2013р. у справі № 5023/5412/12 скасувати в частині задоволення заяви ТОВ "Компанія "Інвестсервіс" про забезпечення позову та накладення арешту на майно та грошові кошти ТОВ "УК.АЗ.-Дружба».

3. В задоволенні заяви ТОВ "Компанія "Інвестсервіс" про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складений 12.04.2013р.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Лакіза В.В.

Суддя Шевель О.В.