Постанова № 30661048, 04.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 квітня 2013 року № 826/1918/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Маркон»доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової службитретя особаГоловне управління Державної казначейської служби України в м. Києвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.11.2012 №0001371530; стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Маркон» (надалі - позивач, Підприємство) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва ДПС (надалі - відповідач), третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.11.2012 №0001371530; стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації за серпень 2012 у сумі 1 608 807,00грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.02.2013 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу №826/1918/13-а до судового розгляду в судовому засіданні на 14.03.2013, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акту перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України (надалі - Кодекс), оскільки висновки Відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Кодексу при визначенні суми податкового кредиту та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник Відповідача проти позову заперечив в повному обсязі та, в свою чергу, зазначив, що під час проведення перевірки встановлено порушення позивачем п.200.5 ПК України, в результаті чого податковий орган просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, письмових пояснень власної правової позиції не надав, про дату час та місце проведення судового засідання Головне управління Державної казначейської служби України в м Києві повідомлено належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, згідно положень ч.6 ст. 128 КАС України та за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14 листопада 2012 Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва ДПС прийнято спірне податкове повідомлення - рішення №0001371530, яким позивачу відмовлено в бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість в сумі 1608807грн.

Підставою для прийняття спірного ППР від 14.11.2012 №0001371530 стали висновки акту перевірки від 29.10.2012 №5372/15-30/31747476 (надалі - акту перевірки), згідно яких Підприємством порушено п.200.5 ст.200 ПК України, а також п.4.6.5, п.4.6.6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, зареєстрованого в Мін. Юстиції України 20.12.2011 за №1490/20228.

Обґрунтовуючи правомірність прийняття спірного ППР, податковий орган посилається на те, що при визначенні права позивача на отримання бюджетного відшкодування має враховуватись наявність майна, що обліковується саме на рахунку 10 «Основні засоби», при цьому не зважаючи на процес його спорудження (будівництва) самостійно позивачем. Тобто, на думку ДПІ, поки, в даному випадку, готельний комплекс не буде зданий (введений) в експлуатацію та не буде обліковуватись на рахунку 10 «Основні засоби», позивач має бути позбавлений права на бюджетне відшкодування за наслідками спорудження (будівництва) таких основних засобів.

Другою обставиною, що стала підставою для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування стало твердження податкового ревізора-інспектора про те, що якщо обсяги оподатковуваних операцій за попередні 12 календарних місяців становлять 114666грн., що менше ніж сума ПДВ, заявлена до відшкодування (1608807грн.), то позивач не має права на бюджетне відшкодування.

Враховуючи вищенаведене, згідно акту перевірки та письмових заперечень відповідача, ПП «Маркон» відмовлено в бюджетному відшкодуванні заявленого на рахунок платника у банку по декларації з ПДВ за серпень 2012 в розмірі 1608807грн., на підставі пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України, так як особа, яка була зареєстрована як платник податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження основних фондів), не має права на отримання бюджетного відшкодування, тобто за 12 попередніх календарних місяців підприємство мало обсяг оподатковуваних операцій 114666,00грн., а сума ПДВ заявлена до відшкодування складає 1608807грн.

Однак, Окружний адміністративний суд м. Києва не може погодитись з правомірністю таких висновків акту перевірки та, як наслідок, правомірністю спірного податкового повідомленням-рішенням, виходячи з наступного.

Податковим Кодексом України визначено порядок сплати податку на додану вартість до бюджету та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.

Відповідно до пунктів 200.1- 200.5 ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг бо до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:

- були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

- мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Як зазначив представник відповідача в судовому засіданні, саме відповідно до п. 200.5 ст. 200 ПК України у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Норма, на яку посилається орган державної податкової служби, містить умову відсутності права платника податків на бюджетне відшкодування суми ПДВ, а саме: коли платник податку має обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Тобто, таке обмеження, передбачене вказаною нормою, не поширюється на випадки нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Згідно з пп.14.1.138 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України, основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Як встановлено судом, позивачем до органу державної податкової служби подана податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2012 разом із розрахунком суми бюджетного відшкодування в розмірі 1608807 грн. (абз.1 розділу 3 Акту перевірки).

Від'ємне значення за серпень 2012 року виникло внаслідок перенесення залишку від'ємного значення попередніх звітних періодів з вересня 2009 по липень2012.

Матеріалами справи підтверджено, що ПП «Маркон» для будівництва готельного комплексу з закладами громадського харчування та паркінгом для легкового автотранспорту за адресою м. Київ, Андріївській узвіз, 14-16 (надалі - Об'єкт) здійснено придбання: послуг по виготовленню проектної документації щодо Об'єкту, відповідно до ДБНА.2.2-3-2004 (Договір №22/10/08 від 22.10.2008); проектних робіт по розробці «Архітектурної частини» проектної документації стадії «Проект» та «Робоча документація» по Об'єкту (Договір №03-09 від 01.10.2009; послуг з розробки проектної документації внутрішніх інженерних мереж будівлі готелю, додаткові роботи з коригування всіх інженерних розділів внутрішніх мереж будівлі готелю з допоміжними роботами по Об'єкту (Договір МЕР 11-11-2009 від 11.11.2009), що пов'язані із будівництвом основних фондів, відповідно до розробленої проектної документації.

Понесені позивачем у вказаних періодах витрати на придбання робіт (послуг) по яких податок на додану вартість включений в податковий кредит, в повному розмірі підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, актами приймання виконаних робіт, виписками банку, платіжними дорученнями, свідоцтвом платника податку на додану вартість ПП «Маркон», деклараціями з податку на додану вартість, довідками про вартість виконаних робіт.

Слід зазначити, що сам факт реальності господарських операції за вказаними вище договорами не заперечується ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС, однак, податковий орган звертає увагу суду на те, що податкові накладні від 03.02.2010 № 2 та від 03.12.2009 № 1 не відповідають вимогам ст.7.3 Закону України «Про ПДВ» та Наказу ДПА України від 30.05.1997 №165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», адже дата виписки податкової накладної повинна відповідати даті в п.1.1 податкової накладної, проте, у вказаних ПН вони різні.

Також відповідач відзначає, що платіжні доручення, які надано ТОВ «Маркон» на підтвердження своєї правової позиції не містять печаток Банку (платіжне доручення №629 від 16 лютого 2011 № 506 від 07 травня 2010).

Крім того, ДПІ наголошує на тому, що ТОВ «Маркон» не виконані зобов'язання щодо забудови земельної ділянки, вона огороджена та не забудована відповідно до цільового призначення, при цьому посилаючись на Рішення Господарського суду м. Києва від 02.10.12 №5011-57/6641-2012, що наявне в матеріалах справи.

Стосовно тверджень податкового органу щодо невідповідності дат в податкових накладних №2 від 03.02.2010, №1 від 03.12.2009, суд вважає дані посилання такими, що не можуть буди безумовною підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит (бюджетне відшкодування), враховуючи те, що п.7.3 Закону, на який посилається представник податкового органу, визначає дату виникнення податкових зобов'язань саме продавця, однак, в даному випадку позивач не є продавцем, а до матеріалів справи відповідачем, для підтвердження своїх доводів, не надано жодного доказу ухилення від сплати податків ТОВ «Т.І.А.А» (особою, що виписала вказані податкові накладні) щодо перерахування до бюджету сум ПДВ по даним накладним, а позивачем в повній мірі сплачено суми (в т.ч. ПДВ) по даним накладним, що підтверджується належним чином завіреними копіями платіжних доручень та не заперечується відповідачем.

Твердження відповідача з приводу того, що платіжні доручення, які надано ТОВ «Маркон» не містять печаток Банку (платіжне доручення №629 від 16 лютого 2011 №506 від 07 травня 2010) спростовуються належним чином завіреними копіями вказаних платіжних доручень, що наявні в матеріалах справи (том 2, а.с. 114, 115).

Надаючи правову оцінку доводам ДПІ в частині того, що ТОВ «Маркон» не виконані зобов'язання щодо забудови земельної ділянки, вона огороджена та не забудована відповідно до цільового призначення, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне відзначити, що згідно Рішення Господарського суду м. Києва від 02.10.12 №5011-57/6641-2012, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2012, Господарським судом м. Києва встановлено, що ПП «Маркон» здійснювались всі необхідні дії та заходи для здійснення забудови земельної ділянки, наданої згідно договору оренди земельної ділянки від 13.04.2006. Акт обстеження земельної ділянки (на якому наголошує ДПІ) від 28.03.2012 №615/07 не відповідає вимогам до доказів, у відповідності до норм ГПК України.

Таким чином, Господарський суд м. Києва, з чим погодився Київський апеляційний господарський суд, дійшов висновку, що ПП «Маркон» дотримується всіх необхідних умов передбачених договором оренди земельної ділянки та у відповідності до чинного законодавства здійснює комплекс необхідних дій для її забудови та відповідного забезпечення умов щодо цільового користування.

З вищевикладеного вбачається вибіркове застосування податковим органом під час проведення перевірки та прийняття спірного акту індивідуальної дії норм матеріального права, що призвело до прийняття ППР, яке не відповідає вимогам ст.19 Конституції України, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Отже, протягом спірного періоду ПП «Маркон» здійснило придбання комплексу робіт та послуг для забезпечення будівництва основних фондів, внаслідок чого і відбулося декларування від'ємного значення податку на додану вартість, що не заперечується сторонами. А тому, позивач на підставі п. 200.5 ст. 200 ПК України не позбавляється права на отримання бюджетного відшкодування в сумі 1608807грн.

Судом також не встановлено обставин порушення ПП «Маркон» п.4.6.5., 4.6.6. Наказу Мін. Фінансів України від 25.11.2011 №1492, адже позивачем заповнено рядок 23 Декларації з ПДВ за серпень 2012 та Додаток 4 (Заява про повернення сум бюджетного відшкодування).

Підсумовуючи все вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 року № 291, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 21.12.99 року за № 893/4186, передбачено, що для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів призначений рахунок 15 «Капітальні інвестиції».

Облік витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг по будівництву (реконструкції) основних фондів був здійснений позивачем по рахунку 15 «Капітальні інвестиції», що також не заперечується відповідачем. В даному випадку, зарахування на баланс основних засобів може бути відображеним за дебетом рахунку 10 «Основні засоби» та кредитом рахунку 15 «Капітальні інвестиції» у разі введення основних фондів в експлуатацію. Однак, право на бюджетне відшкодування відповідно до вимог Податкового кодексу України не залежить від обліку основних фондів на 10 рахунку бухгалтерського обліку та від моменту введення в експлуатацію основних фондів.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що будівництво об'єкту, який обліковується на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» та не введений в експлуатацію не є основними фондами підприємства у розумінні Класифікації основних фондів ДК 013-97, затвердженої Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 19 серпня 1997 року №507, оскільки, виходячи з наведених норм законодавства, незавершені капітальні інвестиції, які в свою чергу визначаються як капітальні інвестиції у будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання об'єктів необоротних матеріальних активів, уведення яких в експлуатацію на дату балансу не відбулося, а також авансові платежі для фінансування будівництва, визначаються як різновид основного засобу, а тому, Окружний адміністративний суд м. Києва приходить до висновку, що будівництво готельного комплексу з закладами громадського харчування та паркінгом для легкового автотранспорту за адресою м. Київ, Андріївській узвіз, 14-16 належить до основних засобів, а відтак ПП «Маркон» мало право на формування податкового кредиту в зв'язку з будівництвом такого Об'єкту.

Підпунктом 14.1.18 ст.14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав вимоги, встановлені ПК України щодо формування податкового кредиту та визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ та відповідно до Закону сформував суму бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 1608807,00 грн.

За змістом підпунктів п.200.1 - п.200.4 і п.200.7 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду при її від'ємному значенні. При цьому бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Рішення платника податку про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування відображається платником податку у податковій декларації та заяві про повернення суми бюджетного відшкодування, які подаються податковому органу.

Пунктами 200.12, 200.13 ст. 200 ПК України визначено, що орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Оскільки податковим органом не надано органу Державного казначейства (третій особі) висновків про відшкодування з державного бюджету України податку на додану вартість за серпень 2012 в загальній сумі 1608807 грн. на розрахунковий рахунок позивача в банку з визначенням суми бюджетного відшкодування, то відповідно не було здійснено і саме відшкодування.

В силу п.200.17 ст.200 ПК України, джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Положеннями ст.200 ПК України визначено, що відшкодування сум ПДВ здійснюється органами Державного казначейства України. Суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

За таких обставин, позовна вимога ПП «Маркон» щодо стягнення з Державного бюджету України на його користь бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно декларації за серпень 2012 в сумі 1608807 грн. 00 коп. визнається судом обґрунтованою, підтвердженою належними доказами, такою, що відповідає способам захисту порушеного права, у зв'язку з чим, підлягає задоволенню.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 71 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства «Маркон» - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.11.2012 №0001371530 Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва ДПС

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Маркон» (код ЄДРПОУ 30579869) бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1 608 807 (один мільйон шістсот вісім тисяч вісімсот сім) грн. 00 коп., шляхом перерахування цієї суми на поточний рахунок Приватного підприємства «Маркон» (код ЄДРПОУ 31747476, адреса: 02068, м.Київ, Дарницький район, ВУЛИЦЯ УРЛІВСЬКА, будинок 21, квартира 86).

4. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь Приватного підприємства «Маркон» (код ЄДРПОУ 31747476, адреса: 02068, м.Київ, Дарницький район, ВУЛИЦЯ УРЛІВСЬКА, будинок 21, квартира 86) судові витрати в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва ДПС (адреса: 02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3).

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.