Постанова № 30661009, 11.04.2013, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/1454/13-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2013 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі :головуючого-судді суддівПетричковича А.І. Шевчука О.П. Касапа В.М. при секретарі за участі: Страхарській М. В. позивача ОСОБА_5 і його представника адвоката ОСОБА_6, представників відповідача Демчишиної О.Й., Горобчишена С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Державної митної служби України , Хмельницької митниці, про визнання протиправними і скасування наказів, та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Хмельницьким окружним адміністративним судом 20.07.2010 року відкрито провадження у справі в якій позивач просить: визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України № 1197-к від 30.06.2010 року щодо припинення перебування на державній службі в митних органах і звільнення із займаної посади ОСОБА_5, першого заступника начальника Хмельницької митниці з 30.06.2010 року; визнати протиправним та скасувати наказ Хмельницької митниці Державної митної служби України № 310-к від 30.06.2010 року щодо вважати ОСОБА_5 таким, що звільнений з посади першого заступника начальника Хмельницької митниці з 30.06.2010 року; зобов"язати поновити ОСОБА_5 на посаді першого заступника начальника Хмельницької митниці; стягнути з Державної митної служби середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.06.2010 року по день поновлення на роботі; стягнути з Державної митної служби України моральну шкоду 5000 гривень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.10.2010 року в задоволені адміністративного позову ОСОБА_5 відмовлено, яка залишена в силі ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2011 року.

Згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 29.01.2013 року, скасовані постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.10.2010 року і ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2011 року, а справа направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.03.2013 року відновлено провадження у справі.

У суді позивач і його представник позовні вимоги підтримали, покликаючись на ті ж докази, що у позовній заяві і письмових поясненнях наданих суду.

Представники відповідачів позов не визнали про що надали суду письмові заперечення і пояснення, які підтвердили у суді.

Заслухавши учасників судового розгляду і дослідивши докази, суд дійшов наступних висновків.

Наказом Державної митної служби України №1024-к від 21.06.2005 року ОСОБА_5 був призначений на посаду першого заступника Хмельницької митниці з 25.06.2005 року у порядку переведення з Подільської регіональної митниці.

05.06.1995 року ОСОБА_5 прийняв присягу державного службовця.

Згідно п.1 наказу Державної митної служби України №1197-к від 30.06.2010 року за порушення Присяги державних службовців що виявилось у несумлінному виконанні службових обов"язків, відповідно до вимог ст.17, п.6 ч.1 ст.30 Закону України "Про державну службу", припинено перебування на державній службі в митних органах України звільнивши із займаних посад: ОСОБА_5, першого заступника начальника Хмельницької митниці з 30.06.2010 року; ОСОБА_9, головного інспектора сектору контролю за правильністю визначення митної вартості Хмельницької митниці з 02.07.2010 року; ОСОБА_10, головного інспектора сектору оформлення та визначення походження товарів відділу адміністрування та митних платежів Хмельницької митниці, в перший день після закінчення тимчасової непрацездатності.

Відповідно до п.1 наказу Хмельницької митниці Державної митної служби України №310-к віл 30.06.2010 року, вважати ОСОБА_5 таким, що звільнений з посади першого заступника начальника Хмельницької митниці з 30.06.2010 року.

Підставами для прийняття оскаржуваних наказів став аналіз Державної митної служби України результатів перевірок проведених протягом 2008 - 2010 років, які встановили негативні наслідки та матеріальні збитки, заподіяні працівниками Хмельницької митниці ОСОБА_5, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 під час здійснення службової діяльності (преамбула наказу №1197-к від 30.06.2010 року).

Пунктом 22 ст.92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються: засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Згідно ч.2 ст.22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 130 КЗпП України визначено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського риску, а також за не одержані підприємством, установою, організацією прибутки і за шкоду, заподіяну працівником, що перебував в стані крайньої необхідності.

Відповідачі не надали суду доказів спричинення ОСОБА_5 збитків (шкоди) у розмірі 3231265,97 гривень (стор. 3 наказу №1197-к від 30.06.2010 року) і таких не встановлено судом, адже не має збитків, які спричинених позивачем і відповідно причинового зв"язку між завданими збитками та протиправною поведінкою, де збитки є наслідком, а неправомірні дії - причиною. Цей висновок суду фактично підтверджують відповідачі, адже ОСОБА_5 не притягнутий до будь-якої відповідальності (кримінальна, і інш.) за спричинення збитків і суб"єктами владних повноважень не вживалось і не вживається на даний час жодних заходів для стягнення збитків (якщо такі були), що також свідчить про їх відсутність.

Скасовуючи рішення судів, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 29.01.2013 року, звернув увагу на те, що відповідно до положень ст. 31 Дисциплінарного статуту митної служби України, затвердженого Законом України №2805-ІУ від 06.09.2005 року, з метою з"ясування всіх обставин вчинення посадовою особою митної служби дисциплінарного правопорушення керівник митного органу має право призначити службове розслідування. Застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обов"язкове службове розслідування. Також, судами не взято до уваги, що відповідно до положень ст.408 МК України (редакція на час спірних правовідносин), правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов"язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну митну службу", тобто норми Закону України "Про державну митну службу" можуть застосовуватися щодо посадових осіб митної служби лише у тій частині, що не урегульована спеціальним законодавством, тому числі, і нормами Дисциплінарного статуту митної служби України.

Відповідачі не проводили службового розслідування перед виданням оскаржуваних наказів, так як вважають, що Дисциплінарний статут митної служби України не регулює порядок звільнення (стор.2 заперечення №10/1-13/4022 від 04.08.2010 року і усні дані в суді), чому суд дає критичну оцінку з урахуванням вищенаведеного і наступного.

Згідно довідки (службова записка) №09-108 від 08.04.2013 року ОСОБА_5 до звільнення в 2010 році мав 3-и стягнення (останнє у 2005 році) та 4-и заохочення в тому числі нагороджений відзнакою Держмислужби України "Відмінний митник" 1 ступеня (наказ Держмитслужби України №540-к від 19.06.2006 року).

Довідкою Хмельницької митниці №34 від 08.04.2013 року стверджено, що середній заробіток ОСОБА_5 станом на 30.06.2010 року становив 2405,97 гривень.

Статтею 17 Закону України "Про державну службу", визначений зміст присяги державного службовця і порядок її прийняття.

Згідно п.6 ч.1 ст.30 Закону України "Про державну службу", крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

Пунктом 2 Дисциплінарного статуту митної служби України, затвердженого Законом України №2805-ІУ від 06.09.2005 року (далі Статут) визначено, що посадові особи митної служби особисто виконують покладені на них службові обов'язки. Делегування своїх обов'язків іншим посадовим особам митної служби, так само як і виконання службових обов'язків інших посадових осіб митної служби, у випадках, не передбачених цим Статутом, Митним кодексом України та іншими законами України, є порушенням службової дисципліни. За неправомірні рішення, дії або бездіяльність посадові особи митної служби несуть дисциплінарну, адміністративну або іншу відповідальність згідно із законами.

Згідно п.21 Статуту, порушення службової дисципліни - протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.

Відповідно до п.23 Статуту, за вчинення дисциплінарних правопорушень до посадових осіб митної служби можуть бути застосовані такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) затримання на період до одного року присвоєння чергового спеціального звання; 4) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 5) попередження про неповну службову відповідність; 6) звільнення з митного органу.

Згідно п.27 Статуту, дисциплінарне стягнення має відповідати тяжкості вчиненого дисциплінарного правопорушення та ступеню вини особи. При визначенні виду стягнення керівник митного органу повинен враховувати характер правопорушення, обставини, за яких воно було вчинене, попередню поведінку посадової особи митної служби, її ставлення до служби і стаж роботи в митних органах.

Пунктом 31 Статуту визначено, що застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обов'язкове службове розслідування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що митний орган застосовуючи до позивача таке дисциплінарне стягнення, як звільнення, не дотримався вимог Закону щодо обов"язкового проведення службового розслідування (п.31 Статуту), не врахував характер порушень та ступінь вини позивача, характеризуючі дані працівника (тривалий час служби, заохочення, інш.), відсутність збитків, тому не законним є звільнення ОСОБА_11 з підстави передбаченої ст.17, п.6 ч.1 ст.30 Закону України "Про державну службу", який не є спеціальним у питаннях застосування дисциплінарних стягнень в тому числі - звільнення з митного органу.

Статтею 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З урахуванням встановленого судом і ст.117 КЗпП України, підлягає задоволенню вимога позивача про зобов'язання Хмельницької митниці Державної митної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_5 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.06.2010 року по 11.04.2013 року, без визначення конкретної суми, так як суд не повинен підміняти компетентний орган у визначенні розміру середньомісячного заробітку за відповідний період, який повинен виконати рішення суду.

Відповідно до вимог п.2, п.3 ч.1 ст.256 КАС України, суд допускає до негайного виконання вимоги, про присудження виплати зарплати у межах суми стягнення за один місяць та поновлення позивача на посаді.

Згідно ч.2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 1 ст. 237 - 1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 гривень, суд вважає, що у задоволенні цієї позовної вимоги потрібно відмовити з підстави не доведеності її спричинення ОСОБА_5, адже сам факт звільнення з посади позивача не є моральною шкодою, а тому не має причинового зв"язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а також відсутність обгрунтування розміру моральної шкоди - 5000 гривень, свідчать, що моральна шкода не підтверджена жодним доказом, що вбачається з позову, письмової промови (пояснення) адвоката ОСОБА_6 і усних пояснень позивача, які були дані суду.

Згідно частин 1 - 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, керуючись Конституцією України, Законами України "Про державну службу", " Про Дисциплінарний статут митної служби України", КЗпП України, МК України, ЦК України і ст.ст.4-15, 70-71, 86, 94, 122, 158-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Державної митної служби України № 1197-к від 30.06.2010 року щодо припинення перебування на державній службі в митних органах і звільнення із займаної посади ОСОБА_5, першого заступника начальника Хмельницької митниці з 30.06.2010 року.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Хмельницької митниці Державної митної служби України № 310-к від 30.06.2010 року щодо вважати ОСОБА_5 таким, що звільнений з посади першого заступника начальника Хмельницької митниці з 30.06.2010 року.

Поновити ОСОБА_5 на посаді першого заступника начальника Хмельницької митниці.

Зобов'язати Хмельницьку митницю Державної митної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_5 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.06.2010 року по 11.04.2013 року.

Звернути до негайного виконання постанову в частині поновлення на посаді та зобов'язання нарахувати та виплатити середньомісячний заробіток у межах суми стягнення за один місяць.

В решті позовних вимог відмовити.

Копії постанови надати сторонам, повний текст якої виготовлено 15.04.2013 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Постанова не набрала законної сили.

Головуючий суддя судді/підпис/ /підпис/ /підпис/А.І. Петричкович О.П. Шевчук В.М. Касап "Згідно з оригіналом" Суддя А.І. Петричкович