Постанова № 30660905, 03.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 квітня 2013 року 10:52 № 826/2315/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О. при секретарі судового засідання Самаренко Х.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Топгард" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №0010032208, №0010042208 , визнання не чинним та скасування наказу № 1075 від 03.08.2012.за участю представників сторін:

від позивача: Галкін С.А.;

від відповідача: Шило М.Ю.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 03.04.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги заявлені про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.10.2012 № 0010032208, № 0010042208, визнання нечинним та скасування наказу ДПІ у Печерському р-ні м.Києва ДПС від 03.08.2012 № 1075 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Топгард".

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Топгард" (надалі - позивач) посилався на те, що не погоджується із висновками податкового органу щодо заниження суми податку на додану вартість на суму 110 733 грн. та заниження податку на прибуток на суму 127 343 грн.

Представник позивач зазначив, що відповідачем при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки та її оформлення було порушено ст. 78 Податкового кодексу України, а саме - неналежне повідомленні позивача про проведення такої перевірки.

На думку представника позивача, між ним та контрагентом ТОВ "Оріал" був укладений Договір № 35 посередництва з організації транспортного перевезення від 01.05.2011 (надалі - Договір № 35), яким зазначено реальність надання посередницьких послуг з організації транспортного перевезення та відповідно до якого відсутні судові рішення, якими цей Договір визнавався б недійсним.

Твердження податкового органу, що операції ТОВ "Топгард" з ТОВ "Оріал" не мали реального характеру та є нікчемними, тобто недійсними в силу закону без окремого судового рішення і не можуть підтвердити склад і розмір податкового кредиту, не відповідають закону, а Договір № 35 складений відповідно до вимог законодавства.

Крім того, представник позивача зазначив, що відповідач, здійснюючи перевірку, використовував як доказову базу Акт № 1798/236-36917523 від 11.11.2011 "Про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Оріал" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011", який Луганським окружним адміністративним судом визнано протиправним, а Донецьким апеляційним адміністративним судом залишено це рішення без змін.

Також представником позивача на обґрунтування правомірності відносин з ТОВ "Оріал " під час перевірки були надані податкові накладні: № 340 від 30.05.2011, № 503 від 30.06.2010, № 224 від 27.07.2011, копії Актів про надання послуг посередництва з організації транспортного перевезення від 31.05.2011, від 30.06.2011 та від 29.07.2011 та банківські виписки від 30.05.2011, 30.06.2011 та від 27.07.2011, що підтверджує факт надання послуг ТОВ "Оріал" на користь позивача та реальність оплати позивачем отриманих послуг.

Представник позивача не погоджується з рішенням відповідача, щодо виключення сум ПДВ, сплачених позивачем на користь ТОВ "Оріал" за Договором № 35 зі складу податкового кредиту за період травень-липень 2011.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що під час перевірки встановлено, що позивачем в порушення ст. 185,п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі - ПК України) занижено суму податку на додану вартість на суму 110 733 та в порушення п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 127 343 грн.

На думку представника податкового органу, Договором № 35 позивач порушив норми чинного податкового законодавства та при перевірці не надав потрібних первинних та інших документів, які б свідчили про реальність його виконання, оскільки пунктом 2.2 вищевказаного Договору № 35 передбачено, що пункт посадки та пункт призначення кожен раз визначається Замовником у повідомлені про готовність до перевезення та залежить від розташування об'єктів, що охороняється Замовником, проте під час перевірки не було надано повідомлення про готовність до перевезень.

Крім того, договором передбачено розроблення і узгодження спільного маршруту перевезення пасажирів та багажу. Однак ні узгоджень, ні документів, які б фіксували час прибуття і відправлення автомобілів, пункт посадки пасажирів та пункт призначення з маршрутами перевезення також не було надано співробітнику податкового органу.

Наведені обставини на думку податкового органу дають підстави вважати, що відносини позивача з його контрагентом ТОВ "Оріал" здійснювались поза межами правового поля, що свідчить про фіктивність укладеного правочину, що й потягнуло за собою порушення норм ПК України та заниження суми податку на додану вартість на суму 110 733 грн. та заниження податку на прибуток на суму 127 343 грн.

В судовому засіданні представник податкового органу підтримав свою позицію, та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Наказом Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва ДПС № 1075 від 03.08.2012 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки", доручалось старшому державному податковому ревізору-інспектору відділу спеціальних перевірок управління податкового контролю юридичних осіб Василенко Д.І. забезпечити проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Топгард" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Оріал" за період з 01.05.2011 по 31.07.2011.

Співробітниками податкового органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Топгард " з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Оріал " за перід з 01.05.2011 по 31.07.2011.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 11.09.2012 № 702/22-8/34223981 (надалі -Акт), яким встановлено порушення позивачем п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, у зв'язку з тим, що до складу витрат на придбання товарів (робіт, послуг) безпідставно віднесені витрати, від взаємовідносин з ТОВ "Оріал", в результаті чого занижено податок на прибуток за 2-3 кв. 2011 на суму 127343.

В результаті неправомірності включення до податкового кредиту сум ПДВ за рахунок податкових накладних виписаних ТОВ "Топгард", перевіркою встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 110 733 грн, а саме:

- травень 2011 на суму 37040 грн.;

- червень 2011 на 36640 грн.;

- липень 2011 - 37053 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.10.2012 № 0010032208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" на загальну суму грошового зобов'язання , яка складає 127 343 грн., та податкове повідомлення-рішення від 08.10.2012 № 0010042208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на суму грошового зобов'язання за основним платежем на 110 733 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 1 грн.

Позивач не погоджуючись з рішення відповідача, щодо нарахування грошових зобов'язань податковими повідомленнями-рішеннями від 08.10.2012 № 0010032208, № 0010042208 (надалі - ППР від 08.10.2012), подав скарги до Державної податкової служби у м.Києві від 24.10.2012 № 106/12 та № 107/12.

Рішенням ДПС у м.Києві про результати розгляду первинних скарг № 8585/10/12-314 від 17.12.2012 (надалі - Рішення від 17.12.2012) залишено без змін ППР від 08.10.2012, аскарги генерального директора позивача- без задоволення.

Позивач не погоджуючись з ППР від 08.10.2012 винесених відповідачем та рішенням від 17.12.2012 подав скарги до Державної податкової служби України, яка Рішенням про результат розгляду скарг № 908/6/10-2115 від 21.01.2013 залишила без змін ППР від 08.10.2012, а скаргу позивача - без задоволення.

З огляду на виявлене порушення, суд погоджується з висновками податкового органу, зазначаючи наступне.

Як встановлено матеріалами справи, між ТОВ "Топгард" (надалі - Замовник) в особі директора Доценка І.О. та ТОВ "Оріал" (надалі - Експедитор) в особі директора Михайличенка В.О. укладено Договір № 35 від 01.05.2011, відповідно до якого експедитор із залученням третіх осіб або сторонніх організацій за рахунок замовника організовує здійснення перевезення працівників (пасажирів) замовника та їх багажу автомобільним транспортом, для виконання ними службових завдань, по всій території України (п.1 розділу 1).

Відповідно до п. 1.3 розділу 1 зазначеного договору на підтвердження наданих експедитором замовнику послуг складається акт про надання послуг.

Згідно з п. 6.1 "Розмір плати експедитора та порядок розрахунків" розмір тарифів, що включають проїзну плату й винагороду, яка належить експедитору, а також розмірів зборів за виконання експедитором пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення працівників та багажу по регіонах складає 3 грн. 50 коп. та вартість за 1 годину (з ПДВ) при організації перевезень по м. Києву та Київській обл. складає 300 грн.

Тому на адресу позивача виписано наступні податкові накладні, які підписані директором ТОВ "Оріал" та скріплені печаткою підприємства:

- № 340 від 30.05.2011 за номенклатурою поставки товарів (послуг), а саме: посередницькі послуги з організації транспортного перевезення на суму 185200 грн. у т.ч. ПДВ на суму 37040 грн.;

- № 503 від 30.06.2011 за номенклатурою поставки товарів (послуг), а саме: посередницькі послуги з організації транспортного перевезення на суму 183 200 грн. у т.ч. ПДВ на суму 36 640 грн.;

- № 224 від 27.07.2011 за номенклатурою поставки товарів (послуг), а саме: посередницькі послуги з організації транспортного перевезення на суму 185 266, 67 грн. у т.ч. ПДВ на суму 37 053,33 грн.,

що становить суму 553 666, 67 грн., а сума ПДВ 110 733,33 грн.

Судом встановлено, що зазначені податкові накладні включено до складу податкового кредиту за травень-липень 2011 на загальну суму ПДВ - 110 733 грн.,що відповідає сумам, які зазначені в додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість, та наданим до матеріалів справи податковим деклараціям з ПДВ за травень-липень 2011.

На підтвердження виконання послуг, визначених у Договорі № 35, позивачем та його контрагентом складено Акти про надання послуг посередництва з організації транспортного перевезення:

- від 31.05.2011 б/н на загальну суму 185 200,. ПДВ складає 37 040 грн.;

- від 30.06.2011 б/н на загальну суму 183 200 грн., ПДВ складає 36 640 грн.;

- від 29.07.2011 б/н на загальну суму 185 266, 67 грн., ПДВ складає 37 053,33,

що відобразилось в податковому обліку, як податковий кредит на суму 110 733 грн.,

Також варто зазначити, що згідно з постановою від 18.04.2012 старшого слідчого ОВС СУ ДПС у Луганській області Шершенькова Д.М., в рамках кримінальної справи № 41/11/8074, призначена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ "Оріал" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011, в результаті якої встановлено відсутність документів, на підставі яких можливо підтвердити правомірність виникнення податкових зобов'язань відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України.

Суд наголошує, що надані первинні документи до Договору № 35 є недостатніми та такими, що не підтверджують реальність відносин позивача з його контрагентом.

У зв'язку з відсутністю у ТОВ "Оріал" підтверджуючих документів, щодо визначення податкових зобов'язань та у зв'язку із численними порушеннями податкового, господарського та цивільного законодавства, зазначене підприємство було зареєстроване без наміру здійснення підприємницької діяльності, з метою використання його реквізитів та розрахункових рахунків для перерахування грошових коштів, які у подальшому знімались з його рахунків.

В ході проведення перевірки податківцями було виявлено відхилення податку на прибуток у позивача за звітний період за 2-3 квартал 2011, адже у зв'язку з порушенням п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, так як до складу витрат на придбання товарів безпідставно віднесені витрати від взаємовідносин з ТОВ "Оріал", в результаті чого занижено податок на прибуток на суму, яка складає 127 343 грн.

Суд вважає складений Акт № 702/22-8/34223981 від 11.09.2012 та ППР від 08.10.2012 правомірними та законними та зазначає наступне.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Згідно із. п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (п. 54.3.2).

Відповідно до п.139.1.9 ст. 193 витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

ґ) виключено;

д) виключено;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Із системного аналізу вказаних вище норм вбачається, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отримані товари (роботи, послуги), призначені для використання в господарській діяльності.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до вимог пункту 201.8. статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Матеріалами справи встановлено, що послуги за договором № 35 не надавались, оскільки на їх підтвердження не було надано потрібних документів, а саме: повідомлення про готовність перевезень пасажирів та багажу, узгоджень маршрутів таких перевезень, документів, які б фіксували фактичний час прибуття та вибуття автомобілів та інших документів (даних про транспортні засоби, водіїв, кількість перевезених працівників позивача, супроводжуваних такі перевезення документів і т.д.), які б підтверджували виконання зазначеної угоди.

Надані представником позивача до матеріалів справи первинні документи взаємовідносин між ТОВ "Топгард" та ТОВ "Нові бізнес погляди" ,ТОВ "Алдолат", ТОВ "Альфа Груп Континент", ТОВ "Зара Україна", ТОВ "Бершка Україна", ТОВ "Пул Енд Беа Україна", ТОВ "Страдіваріус Україна", ТОВ "ДС-груп", ТОВ "Луї Вюіттон Україна",ДП "ДМБ енд Б Київ" та ДП "ССМ" з доданими до них додатковими угодами та актами про надання охоронних послуг, судом не беруться до уваги, адже вказані вище документи не свідчать про реальні взаємовідносини позивача з ТОВ "Оріал", а підтверджують надання послуг по охороні об'єктів в різних містах України.

Представник відповідача разом із своїми заперечення долучив до матеріалів справи копію Акту від 10.02.2012 № 328/236-36917523 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Оріал" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011, яким встановлені численні порушення законодавства та відсутність первинних документів, на підставі яких можливо підтвердити правомірність виникнення податкових зобов'язань відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України.

Також суд наголошує, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25.01.2012 позовні вимоги ТОВ "Оріал" задоволені частково, а саме дії Алчевської об'єднаної ДПІ в Луганській області щодо проведення перевірки та складання акту від 11.11.2011 № 1798/236-36917523 визнані протиправними, але вказаний Акт не скасований. Своєю ухвалою від 12.04.2012 Донецький апеляційний суд залишив рішення першої інстанції без змін.

Доцільно зазначити, що відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 № 2379/12/13-12 висновки інших судів щодо правомірності чи протиправності дій особи, поведінка якої є предметом розгляду в адміністративній справі, не є обов'язковими для адміністративного суду, який таку справу розглядає.

Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

Аналогічно наявність у судовому рішенні в іншій адміністративній справі висновків щодо неправомірності позицій, викладених в акті податкової перевірки, не може бути беззастережною підставою для визнання протиправними податкових повідомлень-рішень про визначення грошових зобов'язань через установлені контролюючим органом порушення податкового законодавства.

Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Крім того, обов'язковість преюдиційних обставин, передбачена частиною четвертою статті 72 КАС України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Водночас передбачене частиною першої статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Таким чином, суд приймає до уваги обставини викладені в ухвалі Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012 по справі № 2а-11181/11/1270, але за докази сприймає фактичні дані та інші обставини, які були встановлені на підставі пояснень представників сторін та письмових доказів, при розгляді даної справи.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

Аналізуючи наведені вище норми, суд дійшов висновку, про правомірність винесених ППР від 08.10.2012 та погоджується із висновком податкового органу про те, що позивачем в порушення п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, занижено податок на прибуток на суму 127 343 грн., а саме:

- за 2 кв. 2011 - 84732 грн.

- за 2-3 кв. 2011 - 127 343 грн.

- п. 198.1 ст. 198, ст. 185 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 110 733 грн., у тому числі по періодах:

- травень 2011- 37040 грн.;

- червень 2011-36640 грн.;

- липень 2011- 37053 грн.

Щодо вимоги про визнання нечинним та скасування наказу відповідача про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 03.08.2012 № 1075 (надалі - Наказ), суд наголошує, що зазначеним наказом повідомлялось позивача, що у зв'язку з ненаданням останнім у десятиденний строк пояснень та їх документального підтвердження на запит ДПІ у Печерському р-ні м. Києва від 26.03.2012 № 1143/10/22-810 буде проведена документальна позапланова виїзна перевірка.

Відповідно до п.п. 20.1.4 ПК України працівники органів ДПС мають право проводити перевірки платників податків, зокрема, в разі прийняття керівником органу ДПС рішення (наказу) про проведення документальної позапланової виїзної перевірки і при наявності обставин, визначених ст. 78 ПК України.

Зокрема, можливе проведення позапланової виїзної перевірки за наслідками перевірок інших платників податків або у разі отримання податкової інформації про виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на органи ДПС, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу ДПС протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (п.п. 78.1.1 ПК України).

Обов'язковою умовою для проведення документальної виїзної позапланової перевірки є вручення платнику податків до початку проведення такої перевірки під розписку копії наказу про її проведення (п. 78.4 ПК України).

Як встановлено з матеріалів справи, позивачу було вручено Наказ (під розписку представника позивача) та направлено повідомлення про проведення перевірки з проханням з'явитись представників позивача в приміщення податкової з необхідними документами (перелік зазначався). Варто зазначити, що в позивача було достатньо часу для підготувати необхідних документів та явки в приміщення відповідача для проведення невиїзної документальної перевірки, адже Акт про результати такої перевірки був складений 11.09.2012, фактично перевірка проводилась з 29.08.2012 по 04.09.2012.

Для долучення до матеріалів справи позивач надав копію своєї відповіді № 94/12 від 31.05.2012, в якій йдеться, про те що ТОВ «Топгард» отримав запрошення на проведення перевірки.

Суд дослідивши вказану відповідь не вбачає вмотивованих причин неприбуття позивача на проведення перевірки та ненадання витребуваних документів.

Зважаючи на вищевикладене, суд не вбачає в діях податківців щодо винесення Наказу порушень та зазначає, що позивач був належним чином повідомлений про перевірку та мав достатньо часу підготувати потрібні докази, адже від дня, коли він направив відповідь до дня складання Акту минуло майже 4 місяці.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 2, 70, 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Топгард " до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук