Постанова № 30660878, 09.04.2013, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/1447/13-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2013 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіПетричковича А.І. при секретарі Страхарській М. В. за участі:представника позивача Драчука С.Л., представника відповідача Яцюк Н.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівська меблева фабрика" до Старокостянтинівського відділення Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції, про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

18.03.2013 року суд відкрив провадження в адміністративній справі за позовом у якому позивач просить скасувати податкові повідомлення - рішення №0000102200 і №0000112200 від 07.03.2013 року.

Вважає, що висновки податкового органу зроблені у акті документальної позапланової виїздної перевірки №190/2201/37083763 від 21.02.2013 року, щодо взаємовідносин позивача по правочинам з ТОВ "Будівельно-торгова компанія "Євробуд", ТОВ "Лідерком" і ТОВ "Інтеграл Ай Ті" такими, що не відповідають фактичним обставинам і вони зроблені з порушенням вимог ПК України і ЦК України, тому потрібно скасувати рішення відповідача, які він оскаржує.

У суді представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на ті ж докази, що у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнала про що надала письмове заперечення без дати за №918/9/10-028, яке підтвердила у суді.

Заслухавши учасників судового розгляду і дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги повинні бути задоволені, враховуючи наступне.

На підставі акту перевірки №190/2201/37083763 від 21.02.2013 року Старокостянтинівським відділенням Красилівської МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000102200 від 07.03.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16103 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000112200 від 07.03.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 8929 гривень.

Податковий орган вважає, що позивач провів документальне оформлення фінансово-господарських операцій із ТОВ "Будівельно-торгова компанія "Євробуд", ТОВ "Лідерком" і ТОВ "Інтеграл Ай Ті", які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності ТОВ "Старокостянтинівська меблева фабрика". Тобто, ці операції не мали реального характеру, а відбувалось лише документування цих операцій.

Цьому висновку відповідача суд дає критичну оцінку, адже судом встановлено слідуюче.

Придбання ниток, завіс, опори вальної, ніжки хромованої та роликів у ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд» відбувалось на підставі договору поставки № 2609-5 від 26.09.2011 року - у вересні 2011 року на підставі виставленого рахунку № 26/09-18 від 26.09.2011 року, видаткової накладної № 26/09-08 від 26.09.2011 року, податкової накладної № 600 від 26.09.2011 року, товарно-транспортної накладної № 26/09-08 від 26.09.2011 року - сплачено ТОВ «Старокостянтинівська меблева фабрика» згідно платіжного доручення № 38 від 26.09.2011 року.

Придбання ниток, захисту для механізму, блискавки та механізму трансформації у ТОВ «Лідерком» відбувалось на підставі договору поставки № б/н від 01.10.2011 року - у жовтні 2011 року на підставі виставленого рахунку № б/н від 13.10.2011 року, видаткової накладної № РН-10-2107 від 21.10.2011 року, податкової накладної № 428 від 21.10.2011 року, товарно-транспортної накладної № РН-10-2107 від 21.10.2011 року - сплачено ТОВ «Старокостянтинівська меблева фабрика» згідно платіжного доручення № 10 від 21.10.2011 року.

Придбання нитки 40, нитки 10 та нитки 15 у ТОВ «Інтеграл Ай Ті» відбувалось на підставі договору поставки № 03/02-03 від 03.02.2012 року, виставленого рахунку № 16/02-01 від 16.02.2012 року, видаткової накладної № 16/02-01 від 16.02.2012 року, товарно транспортної накладної № 16/02-01 від 16.02.2012 року, податкової накладної № 271 від 16.02.2012 року, виставленого рахунку № 27/02-02 від 27.02.2012 року, видаткової накладної № 27/02-02 від 27.02.2012 року, товарно-транспортної накладної № 27/02-01 від 27.02.2012 року, податкової накладної № 371 від 27.02.2012 року, виставленого рахунку № 28/02-01 від 28.02.2012 року, видаткової накладної № 28/02-01 від 28.02.2012 року, товарно-транспортної накладної № 28/02-01 від 28.02.2012 року, податкової накладної № 391 від 28.02.2012 року - сплачено ТОВ «Старокостянтинівська меблева фабрика» згідно платіжних доручень № 277 від 2.03.2012 року, № 287 від 26.03.2012 року та № 318 від 03.04.2012 року.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_6 у суді пояснив, що працює завідувачем складу сировини ТОВ «Старокостянтинівська меблева фабрика» і підтверджує факти постачання ТМЦ по договорам з ТОВ "Будівельно-торгова компанія "Євробуд", ТОВ "Лідерком" і ТОВ "Інтеграл Ай Ті". Невикористана частина цих ТМЦ і зараз знаходиться на складі Товариства.

Довідкою позивача №11773 від 08.04.2013 року, витягом з балансового рахунку №201 "Сировина і матеріали", стверджені залишки ТМЦ придбаних у ТОВ "Будівельно-торгова компанія "Євробуд", ТОВ "Лідерком" і ТОВ "Інтеграл Ай Ті" та використання їх у господарській діяльності ТОВ «Старокостянтинівська меблева фабрика», а саме виготовленні меблів.

Для своїх висновків податковий орган використовує процесуальні документи кримінальної справи №41/0279 по обвинуваченню директора ТОВ "Сварог-Агробуд" ОСОБА_7, ОСОБА_8 і засновника ТОВ "Сварог-Агробуд" ОСОБА_9, яка перебуває на розгляді Шепетівського міськрайонного суду. З листа начальника СВ ПМ ДПІ у м. Хмельницькому за №210/10/09-00/21 від 08.04.2013 року видно, що рішення про порушення кримінальних справ відносно службових осіб ТОВ "Будівельно-торгова компанія "Євробуд", ТОВ "Лідерком" і ТОВ "Інтеграл Ай Ті" не порушувались, а матеріали, що стосуються дослідження діяльності цих підприємств знаходяться в матеріалах судової справи, а тому не має можливості їх надати. Тобто, суд при розгляді цієї адміністративної справи не має можливості перевірити належність та допустимість доказів на які посилається відповідач. Більше цього, згадана кримінальна справа не стосується позивача і контрагентів, взаємовідносини з якими стали підставами для визначення податкових зобов"язань, які оскаржуються, зміст копій процесуальних документів долучених і описаних у акті перевірки не свідчить про дослідження цих взаємовідносин і не має вироку у кримінальній справі, що суд відповідно до вимог ч.4 ст.72 КАС України повинен враховувати лише у питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.6, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: для платників податку, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу витрат входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів, робіт, послуг, вартість яких належить до витрат такого платника податку; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст. 193 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно приписів п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Згідно ст. 2 цього Закону сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 4 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік господарських операцій будується на принципі превалювання сутності над формою, згідно якого операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) регулює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06 1995 р. за № 168/704 (далі - Положення).

Так, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів ( п. 2.1 Положення).

З огляду на вимоги п. 2.2 та 2.3 Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4. Положення).

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов"язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України визначено, що платник податку зобов"язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з митної справи.

Згідно п.109.1 ст.109 ПК України податковим правопорушенням є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податкове законодавство України грунтується в тому числі на принципі презумпції правомірності рішень платника податку (п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України). Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Згідно частин 1 - 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що суб"єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів суду правомірність (законність) визначення позивачу податкових зобов"язань з ПДВ і податку на прибуток у оскаржуваних ним податкових повідомленнях - рішеннях, адже судом підтверджена реальність взаємовідносин позивача по правочинам з ТОВ "Будівельно-торгова компанія "Євробуд", ТОВ "Лідерком" і ТОВ "Інтеграл Ай Ті" і належне документальне їх оформлення, тому позов задовольняються, що підтверджено доказами, які перевірено судом.

На підставі викладеного, керуючись ПК України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і ст.ст. 4-15, 70-71, 86, 94, 98-99, 122, 158-163, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення №0000102200 і №0000112200 від 07.03.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівська меблева фабрика" судовий збір у розмірі 250,32 гривень шляхом списання з рахунків Старокостянтинівського відділення Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції.

Копії постанови надати сторонам, повний текст якої виготовлено 12.04.2013 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя/підпис/А.І. Петричкович"Згідно з оригіналом" Суддя А.І. Петричкович