Постанова № 30660837, 04.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 квітня 2013 року 14:38 № 2а-16480/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., при секретарі судового засідання Голод А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новітні аграрні технології»доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, за участю:

представника позивача: Погорєлова Р.І.

представника відповідача: Колодяжної Л.В.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 04.04.2013 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Тормаш» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби, у якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000852250 від 29.10.2012.

У судовому засіданні 21.02.2013 було здійснено заміну позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Тормаш» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Новітні аграрні технології» у зв'язку зі зміною назви позивача.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що операції між ТОВ «ТД Тормаш» та ТОВ «Матісс Плюс» мали реальний характер, що підтверджується первинними документами, які були надані під час перевірки. Посилався на те, що податковий кредит позивачем було сформовано у відповідності до норм чинного законодавства. Висновки акту перевірки, на думку позивача, є необґрунтованими та суперечать фактичним обставинам справи, а тому податкове повідомлення-рішення, винесене за результатами перевірки є протиправним.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на матеріали досудового слідства, отримані від ГВПМ Броварської ОДПІ, відповідно до яких засновник ТОВ «Матісс Плюс» здійснив реєстрацію даного підприємства за винагороду та фактично не займався господарською діяльністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Посадовими особами відповідача на підставі направлень від 02.10.2012 № 1838, від 03.10.2012 № 1855, № 1856, наказу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби № 1467 від 01.10.2012 та відповідно до пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Тормаш».

За результатами перевірки складено акт № 3543/22-521/37396647 від 15.10.2012 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТД «Тормаш» (ЄДРПОУ 37396647) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12.01.2011 по 30.09.2012 (далі - акт перевірки № 3543/22-521/37396647).

В ході перевірки відповідач дійшов висновку про нікчемність угод, укладених між позивачем та ТОВ «Матісс Плюс», в результаті чого в порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, позивач занизив суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 155 265 грн., а саме: за лютий 2012 року на суму 119 992 грн., за березень 2012 року на суму 35 273 грн.

На підставі акту перевірки № 3543/22-521/37396647 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 29.10.2012 № 0000852250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 194 081 грн., в т.ч. 155 265 грн. - основний платіж та 38 816 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Суд встановив, що 28.02.2012 між ТОВ «ТД Тормаш» (Покупець) та ТОВ «Матісс Плюс» (Продавець) укладено Договір № 28-02/2012-МД, про поставку мінеральних добрив сільськогосподарського призначення (діамофоска), на підставі якого ТОВ «Матісс Плюс» виписало на адресу позивача податкову накладну від 29.02.2012 № 367 на загальну суму 719 950,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість - 119 991,67 грн.

Позивач на підтвердження виконання Договору № 28-02/2012-МД від 28.02.2012 надав суду копії: специфікації № 1 від 28.02.2012, рахунку-фактури № 280212 від 28.02.2012, видаткової накладної № 2902 від 29.02.2012, товарно-транспортних накладних № 0050/1 від 29.02.2012, № 0050/2 від 29.02.2012, № 0050/3 від 29.02.2012, № 0050/4 від 29.02.2012, банківських виписок та сертифікату якості виробника № 1045 з відмітками митниці.

Крім того, між ТОВ «ТД Тормаш» (Покупець) та ТОВ «Матісс Плюс» (Продавець) укладено Договір № 03/2012-МД від 05.03.2012 про поставку мінеральних добрив сільськогосподарського призначення (нітроамофоска), на підставі якого ТОВ «Матісс Плюс» виписало на адресу позивача податкову накладну від 06.03.2012 № 41 на загальну суму 211 639,82 грн., в т.ч. податок на додану вартість - 35 273,30 грн.

Позивач на підтвердження виконання Договору № 03/2012-МД від 05.03.2012 надав суду копії: специфікації № 1 від 05.03.2012, рахунку-фактури № 060312/01 від 06.03.2012, видаткової накладної № 0110 від 01.10.2012, товарно-транспортних накладних № 0050/5 від 01.10.2012, № 0050/6 від 01.10.2012 та банківських виписок.

Крім того, позивач зазначив, що придбаний у ТОВ «Матісс Плюс» товар в подальшому був реалізований, на підтвердження чого, надав копії: Договору про постачання товару (нітроамофоска) № 45/10/1-МД від 13.02.2012, укладеного з ТОВ «Чарівний Лан», специфікації № 1 від 15.02.2012 до даного договору; Договору № 46/10/11-МД від 13.02.2012 про постачання товару (діамофоска), укладеного з ПП «Карла Маркса-2», специфікації № 1 від 15.03.2012 до даного договору, акту звірки з ПП «Карла Маркса-2».

Відповідач в обґрунтування правомірності висновків акту перевірки № 3543/22-521/37396647 посилався на матеріали досудового слідства, отриманих від ГВПМ Броварської ОДПІ. Згідно листа Броварської ОДПІ Київської області Державної податкової служби від 31.07.2012 № 3470/7/07-30, засновником ТОВ «Матісс Плюс» є ОСОБА_3, який надав пояснення про те, що не має відношення до реєстрації та діяльності ТОВ «Матісс Плюс», статут підприємства не підписував, статутний фонд не формував, податкову звітність не подавав, фінансово-господарською діяльністю не займався та нікого не уповноважував, печатку не отримував, вказане підприємство зареєстрував за грошову винагороду.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що у ТОВ «Матісс Плюс» відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладених договорах по всій території України та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. На думку відповідача, зазначені обставини свідчать про відсутність наміру у ТОВ «Матісс Плюс» створення правових наслідків, тобто такі йгоди є нічемними.

Суд критично ставиться до посилання відповідача на матеріали досудового слідства, отриманих від ГВПМ Броварської ОДПІ виходячи з наступного.

Згідно даних матеріалів, а саме листа Броварської ОДПІ № 3470/7/07-30 від 31.07.2012 та рапорту оперуповноваженого ВПФСПД ГВПМ Броварської ОДПІ лейтенанта податкової міліції А.О. Старченка від 26.07.2012, засновником ТОВ «Матісс Плюс» є громадянин ОСОБА_3.

Однак, згідно відомостей за даними Держкомпідприємництва, отриманих відповідачем на запит № 9882706(2) від 02.04.2013 із ЦБД юридичних осіб ДПА України, станом на 11.01.2012 керівником ТОВ «Матісс Плюс» був ОСОБА_5.

Усі первинні документи, складені за результатами господарських операцій між позивачем та ТОВ «Матісс Плюс» з боку даного підприємства підписані ОСОБА_5

Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст. 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Фактичне отримання позивачем товару, за договорами, укладеними з ТОВ «Матісс Плюс» та виконання сторонами умов договорів підтверджується наявною в матеріалах справи та переліченою вище первинною документацією.

Згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Крім цього, пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, податкові накладні, які досліджені відповідачем в ході перевірки та копії яких наявні в матеріалах справи, видані позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно інформації з офіційного веб-сайту Державної податкової служби України, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Матісс Плюс» анульоване 29.11.2012, тобто на час вчинення правочинів дане підприємство було зареєстроване у встановленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мало право видавати податкові накладні.

Крім того, з податкових декларацій ТОВ «Матісс Плюс» з податку на додану вартість за лютий та березень 2012 року, вбачається, що дане підприємство задекларувало податкове зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з позивачем, а саме: у лютому 2012 року на суму 119 991,67 грн. та у березні 2012 року на суму 35 273,30 грн.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на нікчемність правочинів, укладених від імені позивача, суд зазначає наступне.

З 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою.

Із набуттям чинності зазначеними змінами податкові органи не можуть посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України, як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань. Виключення з цього правила може становити лише ситуація із безпідставним відшкодуванням податку на додану вартість із державного бюджету, що може бути кваліфіковано як незаконне заволодіння майном держави. В інших же випадках дії платників податків, що мали намір ухилитися від оподаткування, укладаючи правочини та використовуючи господарські операції як інструмент коригування показників своєї господарської діяльності для цілей отримання так званої податкової вигоди (мінімізації оподаткування) без наміру здійснювати реальні господарські операції, не охоплюються змістом поняття "незаконне заволодіння майном держави", що міститься у диспозиції частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, й тому відсутні правові підстави для застосування частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України.

Отже, висновки податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань платників податку без отримання відповідного рішення суду про недійсність правочину (господарського зобов'язання), винесеного судом на підставі частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України чи статей 207 та 208 Господарського кодексу України, повинні ґрунтуватись виключно на даних, які містяться в документах, перелік яких визначений Податкового кодексу України, в податковій інформації, експертних висновках, судових рішеннях тощо.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що операції між позивачем ТОВ «Матісс Плюс» документально підтверджені та не мають ознак нікчемного правочину.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні придбання товару у ТОВ «Матісс Плюс» у розмірі 155 265 грн., а саме: за лютий 2012 року на суму 119 992 грн., за березень 2012 року на суму 35 273 грн.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 29.10.2012 № 0000852250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 194 081 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 97, 158, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новітні аграрні технології» задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 29.10.2012 № 0000852250.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 1940 (одна тисяча дев'ятсот сорок) гривні 81 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новітні аграрні технології» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський