Постанова № 30660822, 29.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 березня 2013 року 11:12 № 826/1885/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., при секретарі судового засідання Морозовій Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Виробничо-будівельна фірма «Берест»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової службипро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.10.2012 №0000522260за участі представників:

від позивача: Боровик І.К.

від відповідача: Пашко І.І.

На підставі ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29.03.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Виробничо-будівельна фірма «Берест» (надалі - позивач, Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.10.2012 №0000522260.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.02.2013 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу №826/1885/13-а до судового розгляду в судовому засіданні на 12.03.2013, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акту перевірки та правомірністю спірного ППР, адже питання встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності має бути вирішена за згодою сторін договору оренди земельної ділянки. Отже, на думку позивача, підприємство зобов'язано сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою у визначеному договором розмірі.

Представник Відповідача проти позову заперечив в повному обсязі, при цьому посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08 жовтня 2012 Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва прийнято спірне податкове повідомлення - рішення №0000522260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «орендна плата з юридичних осіб» на загальну суму 133809грн., в тому числі за основним платежем 114692грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 19117грн.

Підставою прийняття вказаного ППР стали висновки акту перевірки від 17.09.2012 №2967/22-621-02403446, згідно яких перевіркою встановлено порушення пп.288.5.1 ПК України, що призвело до заниження орендної плати за період 01.04.2011 по 31.12.2011 в сумі 114 692грн.

Правова позиція позивача полягає в тому, що ПрАТ «ВБФ «Берест» зобов'язано буде сплачувати більший розмір орендної плати лише у випадку внесення відповідних змін до Договорів оренди землі.

Окружний адміністративний суд м. Києва не погоджується з такою думкою позивача, враховуючи наступне.

Так, відповідно до договору оренди земельної ділянки від 28.12.2004, реєстраційний №7-1310 та договору оренди земельної ділянки від 28.12.2004, реєстраційний № 7-1309, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи, річна орендна плата за земельні ділянки встановлена на рівні 1,5 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Дані обставини сторонами не заперечуються.

Суд звертає увагу на те, що розмір орендної плати за землю є водночас, як умовою договору оренди, так і формою податку на землю, тому справляння плати за землю належить до сфери регулювання податкового законодавства, а сплата обов'язкових платежів, за таких обставин, не може залежати від умов договору.

Відповідно до пп.14.1.72, пп.14.1.73 п.14.1 ст.14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з ст.269 Податкового Кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі. Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються Податковим Кодексом України.

У ст.270 Податкового Кодексу України зазначено, що об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст.125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

В той же час, відповідно до ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про оренду землі» однією з істотних умов договору оренди землі між орендодавцем та орендарем є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату .

Згідно ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству.

За ст.288.5 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Таким чином, з 01 січня 2011 мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх грошової оцінки.

Відносини оподаткування не можуть регулюватися на засадах угоди між учасниками, не передбачають укладання договорів стосовно виконання податкового обов'язку, оскільки сплата обов'язкових платежів не може залежати від умов договору.

Отже, оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку з волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до Закону, тому необхідність сплати земельного податку у новому розмірі, а саме у розмірі 3%, виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.

На переконання суду, під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі діючого законодавства, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Виробничо-Будівельна фірма «Берест», в даному випадку, задоволенню не підлягають.

Керуючись вимогами ст.ст. 69 - 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя П.О.Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова складена в повному обсязі 03.04.2013