Постанова № 30659663, 09.04.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2013 р. Справа №805/3782/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16:15

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., при секретарі судового засідання Перовій В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта 1-3 «Новогродівська» до Державної податкової служби у Донецькій області про визнання недійсною (скасування) індивідуальної податкової консультації

за участю представників сторін:

від позивача - Максимчук С.П. - за довіреністю

від відповідача - Фінагіна Н.Ю. - за довіреністю

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахта 1-3 «Новогродівська» звернулось до суду з позовом до Державної податкової служби у Донецькій області про визнання недійсною (скасування) індивідуальної податкової консультації.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахта 1-3 «Новогродівська» звернулось до суду з позовом до Державної податкової служби у Донецькій області про визнання недійсною (скасування) індивідуальної податкової консультації.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач звернувся до відповідача з листом про надання податкової консультації з питання, чи має право платник податку (позивач) зменшити суму авансового внеску з податку на прибуток, що підлягає сплаті кожного місяця та який нарахований в розрахунку щомісячних авансових платежів у складі податкової декларації за 2012 рік, на суму авансових внесків з податку на прибуток, що сплачені платником податку при виплаті дивідендів. 18.03.2012 відповідач своїм листом за № 2598/10/15-113-3 надав податкову консультацію, в якій зазначив, що на суму авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів зменшаться податкові зобов'язання з податку на прибуток у декларації за 2013 рік.

Позивач із наданою податковою консультацією не погоджується, вважаючи її такою, що суперечить вимогам Податкового кодексу України, з огляду на що просить задовольнити позовні вимоги (а.с. 3-5).

Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, у яких із посиланням на положення Податкового кодексу України вказав, що зарахування суми авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів можливе виключно у рахунок зменшення суми податку на прибуток, обчисленої у податковій декларації за той звітний (податковий) період, протягом якого було здійснено таку виплату. Декларація з податку на прибуток подається один раз на рік. Проведення дострокового (за рішенням платника податку) декларування протягом звітного календарного року Кодексом не передбачено. Тобто, тільки після визначення суми нарахованого податку за підсумками 2013 року, платник податку зможе врахувати попередньо сплачені суми авансових внесків у зменшення нарахованого податкового зобов'язання. Отже, до надання річної декларації платник не має можливості заповнити рядок 13 Декларації, та, як наслідок, зменшити суму зобов'язання на суму авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів. Крім того, зазначене питання було викладено в Узагальнюючій податкові консультації ДПС України щодо особливостей подання декларації з податку на прибуток та сплати податку у 2013 році, затвердженій наказом ДПС України від 21.12.2012 № 1171, що, на думку відповідача, є офіційним тлумаченням діючого законодавства та має використовуватися як платниками податків, так і податковими органами в своїй роботі. Просив у задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахта 1-3 «Новогродівська» зареєстровано в якості юридичної особи 27.02.2012, включено до ЄДРПОУ за кодом 37909199, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (бланк серії ААВ № 049272), довідки АБ № 458908 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 12.10.2012. Позивач здійснює діяльність на підставі Статуту, затвердженого у новій редакції протоколом Загальних зборів учасників № 7 від 18.01.2013.

Позивач перебуває на податковому обліку в Красноармійській об'єднаній державній податковій інспекції Донецької області Державної податкової служби, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 16.10.2012 № 135.

06.03.2013 позивач звернувся до відповідача з листом № 8, в якому просив надати податкову консультацію з питання застосування статті 153 Податкового кодексу України, зокрема, чи має право платник податку зменшити суму авансового внеску з податку на прибуток, що підлягає сплаті кожного місяця та який нарахований в розрахунку щомісячних авансових платежів у складі податкової декларації за 2012 рік, на суму авансових внесків з податку на прибуток, що сплачені платником податку при виплаті дивідендів (а.с. 11).

У відповідь на зазначений лист Державною податковою службою у Донецькій області надано податкову консультацію від 18.03.2013 № 2598/10/15-113-3, в якій надано роз'яснення, за змістом якого відповідач, посилаючись на статтю 57 Податкового кодексу України, Узагальнюючу податкову консультацію щодо особливостей подання декларації податку на прибуток та сплати податку у 2013 році, затверджену наказом ДПС України від 21.12.2012 № 1171, зазначив, що на суму авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів зменшаться податкові зобов'язання з податку на прибуток у декларації за 2013 рік. До рядка 20 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік необхідно надати Додаток АВ «Розрахунок авансового внеску з податку на прибуток на суму виплачених дивідендів».

Позивач вважає податкову консультацію, надану відповідачем у листі від 18.03.2013 № 2598/10/15-113-3, необґрунтованою, що стало підставою для його звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до пунктів 52.1, 52.2, 52.4, 52.5 статті 52 Податкового кодексу України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Консультації надаються органом державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, або митним органом за місцем митного оформлення товарів, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи.

Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Спірна податкова консультація надана податковим органом - ДПС у Донецькій області, та стосується питань, що належить до його повноважень та стосується практичного використання норм податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на прибуток.

Спірним питанням даної справи є застосування статті 153 Податкового кодексу України в частині, що стосується нарахування (сплати) авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів.

Відповідно до підпункту 153.3.1 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні.

Підпунктом 153.3.2 цього пункту визначено, що крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію статті 156 цього Кодексу).

Згідно з підпунктом 153.3.3 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим статтею 156 цього Кодексу.

Як передбачено підпунктом 153.3.4 цього пункту, у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Авансовий внесок із податку, сплачений у зв'язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід'ємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) відповідно до норм статті 160 цього Кодексу або чинних міжнародних договорів України (підпункт 153.3.8 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України).

Аналізуючи приведені вище вимоги Податкового кодексу України суд приходить до висновку, що емітент у випадку прийняття рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (засновникам) (яке приймається щорічно за результатами діяльності юридичної особи) виплачує їх незалежно від наявності прибутку. При цьому згідно із підпунктом 153.3.5 він нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі встановленої Кодексом ставки. Сума авансового внеску нараховується на суму фактично виплачуваних дивідендів; сума виплат акціонерам (засновникам) при цьому не зменшується. Нарахований авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів. Сума авансового внеску вноситься до бюджету обов'язково і у випадках перевищення суми податкових зобов'язань чи від'ємного його значення переноситься в рахунок наступних податкових періодів.

Таким чином, зазначені вище положення Податкового кодексу України містять вказівку на обов'язковість сплати авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів до або під час їх виплати. Тобто, період сплати авансових внесків визначається конкретною подією - фактом виплати дивідендів.

Натомість, за змістом абзацу 4 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Таким чином, Податковий кодекс України також передбачає обов'язок платника податку на прибуток сплачувати авансовий внесок щомісяця у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік. При цьому, абзац 4 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України не встановлює жодних виключень або іншого порядку сплати авансових внесків в залежності від обставин виплати дивідендів. У той же час, виплата дивідендів може мати місце у будь-якому місяці календарного року, що покладає на платника податку обов'язок сплатити авансовий внесок саме у місяці, в якому відбулась така виплата дивідендів (виключно у строк до або під час виплати дивідендів).

Системний аналіз положень абзацу 4 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України та пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України свідчить про те, що норми, викладені у абзаці 4 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, є загальними нормами по відношенню до норм, викладених у пункті 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, оскільки останні передбачають спеціальний порядок та строки сплати авансових внесків з податку на прибуток до бюджету. При цьому, у пункті 153.3 статті 153 Податкового кодексу України відсутні будь-які зауваження (обмеження) відносно дії норм абзацу 4 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України. Таким чином, застосування вказаних положень має здійснюватись у їх взаємозв'язку, при цьому пріоритет у застосуванні має надаватись саме спеціальним нормам.

Враховуючи викладене, а також те, що на підставі абзацу 4 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податку сплачує авансові внески з податку на прибуток щомісяця, та ту обставину, що виплата дивідендів та, відповідно, сплата авансового внеску до або під час їх виплати, може мати місце у будь-якому місяці календарного року, суд приходить до висновку, що платник податку при сплаті до бюджету авансового внеску кожного місяця при обчисленні його розміру має обов'язково враховувати факт виплати дивідендів, у разі, якщо він мав місце у цьому ж календарному місяці.

Суд також зауважує, що абзацом 4 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено граничний розмір авансового внеску - не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік. Отже, обов'язок платника податку щодо сплати авансового внеску полягає саме у сплаті щомісяця внеску у розмірі, не меншому 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік. Тобто, платник податку не зобов'язаний сплачувати до бюджету більше зазначеної суми, а має дотримуватись виключно обов'язку зі сплати суми авансового внеску не менше встановленого розміру. Сплата авансового внеску у розмірі, більшому за визначений Кодексом граничний розмір, є правом платника податку, а не обов'язком.

Отже, у випадку, якщо платник податку буде перераховувати до бюджету авансовий внесок при виплаті дивідендів та, водночас, сплачувати поточний авансовий внесок, розмір такого авансового внеску буде у будь-якому разі більшим за 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік, що, на переконання суду, буде обмежувати зазначене вище право платника податку.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що платник податку має право зменшити суму авансового внеску з податку на прибуток, що підлягає сплаті кожного місяця протягом календарного року, на суму авансових внесків з податку на прибуток, що сплачені платником податку при виплаті дивідендів.

Суд не приймає посилання відповідача на Узагальнюючу податкову консультацію щодо особливостей подання декларації податку на прибуток та сплати податку у 2013 році, затверджену наказом ДПС України від 21.12.2012 № 1171, оскільки вона не зареєстрована в Міністерстві юстиції України та не є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України. Суд при вирішенні справи відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України має керуватись принципом законності, який означає, що рішення суду має ґрунтуватись лише на вимогах Конституції, законів України, міжнародних договорах та нормативно-правових актах.

Також суд не бере до уваги посилання відповідача у запереченнях проти позову на ту обставину, що платник податку не має можливості до надання річної податкової декларації зменшити суму зобов'язання на суму авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів, оскільки, на переконання суду, цей висновок зроблено відповідачем передчасно. Суд зазначає, що розмір податкового зобов'язання з податку на прибуток буде обчислюватись позивачем при поданні податкової декларації за 2013 рік, і тільки тоді позивач як платник податку має здійснити розрахунок податкових зобов'язань з урахуванням сплачених ним авансових внесків (як поточних, так і при виплаті дивідендів) протягом року. Натомість, проблемою даного спору не є порядок заповнення та подання податкової декларації та обчислення (у майбутньому) розміру податку на прибуток; в межах даної справи розглядається питання про наявність у позивача певного права на врахування сплаченого авансового внеску при виплаті дивідендів при сплаті поточних авансових внесків з податку на прибуток.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкова консультація, надана відповідачем, не відповідає вимогам законодавства, з огляду на що вона підлягає визнанню недійсною.

Відповідно до пункту 53.3 статті 53 Податкового кодексу України, платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта 1-3 «Новогродівська» у повному обсязі.

На підставі статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує до стягнення на користь позивача з Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 34,41 грн., що документально підтверджені (а.с. 2).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта 1-3 «Новогродівська» до Державної податкової служби у Донецькій області про визнання недійсною (скасування) індивідуальної податкової консультації - задовольнити.

Визнати недійсною податкову консультацію Державної податкової служби у Донецькій області від 18 березня 2013 року № 2598/10/15-113-3, надану Товариству з обмеженою відповідальністю «Шахта 1-3 «Новогродівська».

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта 1-3 «Новогродівська» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 34 (тридцять чотири) гривні 41 копійка.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 09 квітня 2013 року.

Повний текст постанови складений 12 квітня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.